Рішення

від 26.05.2010 по справі 19\65

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.10 Справа№ 19\65

За позовом : ТзОВ В«Зоряний шляхВ» , м.Київ;

До відповідача: ВАТ В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» , м.Львів;

Про: стягнення 881304,25грн.

Суддя: Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

Представники Сторін та учасники, які взяли участь у судовому процесі:

Позивача: ОСОБА_1-предст. (дов. №1 від 2512.2009р.).

ОСОБА_2 -предст. (дов. №1 від 25.12.2009р.);

Відповідача: ОСОБА_3-предст. (дов. №1524 від 11.05.2010р.);

Судом роз'яснено зміст ст.ст.20, 22 ГПК України, а саме процесуальні права та обов'язки Сторін, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ТзОВ В«Зоряний шляхВ» , м.Київ до відповідача: ВАТ В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» , м.Львів про стягнення 881304,25грн.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 06.04.2010р. порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду на 18.05.2010р.

В судовому засіданні 18.05.2010р. за клопотанням сторін судом оголошувалась перерва до 26.05.2010р.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову не заперечує, однак просить суд задоволити клопотання про розстрочку виконання рішення до 17.10.2010р. рівними частинами щомісячно. Позивач проти розстрочки не заперечує.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги, судом встановлено:

19.06.2009р. між ТзОВ В«Зоряний шляхВ» (Постачальник за договором) ТзОВ В«Зоряний шляхВ» та ВАТ В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» (Замовник за договором) було укладено Договір поставки №43, згідно з яким Постачальник зобов'язується поставити Замовнику продукцію металопрокату, а саме: бандажі локомотивні, за яку останній зобов'язався розрахуватися, згідно з умовами, визначеними Договором.

Відповідно до п.5.1.2 Договору товар поставлявся на умовах В«СРТ станція призначення на території УкраїниВ» Інкотермс-2000 залізничним транспортом.

На виконання умов договору, Позивачем поставлено Відповідачу товар на загальну суму 867310,96грн.

Відповідно до п.7.2 Договору, розрахунки проводяться у безготівковій формі шляхом перерахування 20 відсотків передоплати та подальшим перерахуванням решти оплати протягом 30-ти календарних днів з дня отримання відповідачем товару.

Після проведення відповідачем передоплати залишкова сума заборгованості на момент подання позову складає 794289,86грн., про що сторони підписали Акт звірки взаєморозрахунків від 13.10.2009р.

Крім суми основної заборгованості, позивачем нараховано 50271,44грн.-пені,7356,30грн.-річних. Та 29388,65грн.-інфляційних втрат.

Таким чином, загальна сума позову складає 881304,25грн.

При вирішенні справи суд виходив з наступного:

Відповідно до вимог ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із вимогами ч.1,2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 3 ст.225 Господарського кодексу України передбачено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Згідно із ч.5 ст.225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

У відповідності до ч.7 ст.225 Господарського кодексу України склад збитків, що підлягають відшкодуванню у внутрішньогосподарських відносинах, визначається відповідними суб'єктами господарювання - господарськими організаціями з урахуванням специфіки їх діяльності.

Відповідно до вимог ч.1 ст.226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Згідно з п.11.2 Договору Замовник за даним договором сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Умовами укладеного сторонами Договору (п.5.2) передбачено нарахування пені.

Таким чином, підписавши Договір без будь-яких зауважень, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 ГК України, погодився з його умовами, у тому числі і застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Також позивач просить суд задоволити позовні вимоги в частині стягнення 7356.30грн.- річних та 29388,65грн.- інфляційних витрат. Дана вимога обґрунтована, оскільки пункт 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. По-перше, боржник (відповідач) повинен сплатити на вимогу кредитора (позивача) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до статті 3 Закону України В«Про індексацію грошових доходів населенняВ» , індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

По-друге, боржник (відповідач), який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора (позивача) зобов'язаний сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, стаття 536 ЦК України вказує на те, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства України.

З огляду на викладене, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог повністю

Згідно з вимогами ст.ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Вимоги позивача підтверджені долученими до справи доказами.

Щодо клопотання відповідача стосовно розстрочки платежу основного боргу, то воно підлягає задоволенню з огляду на відсутність заперечень зі сторони позивача та на ефективність виконання рішення суду

Зважаючи на те, що спір виник з вини відповідача - судові витрати, згідно ч.2 ст.49 ГПК України, слід покласти на останнього.

Керуючись вимогами ст.ст. 1, 2, 4, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» (м.Львів, вул. Залізнична, 1а, код ЄДРПОУ 00740599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Зоряний шляхВ» (м.Київ, вул. Фрунзе, 59, код ЄДРПОУ 16397991) 794287,86грн. основного боргу з розстрочкою виконання рішення наступним чином:

- до 17.06.2010р. - 158857,57грн.;

- до 17.07.2010р. - 158857,57грн.;

- до 17.08.2010р. - 158857,57грн.;

- до 17.09.2010р. - 158857,57грн.;

- до 17.10.2010р. - 158857,57грн.;

3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» (м.Львів, вул. Залізнична, 1а, код ЄДРПОУ 00740599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Зоряний шляхВ» (м.Київ, вул. Фрунзе, 59, код ЄДРПОУ 16397991) 50271,44грн.- пені, 7356,30грн.-річних, 29388,65грн.-інгфляційних dbvnhfn, 8813,04грн.- витрат по сплаті державного мита та 236,00грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу, в порядку вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом ХII ГПК України.

Суддя Левицька Н.Г.