Рішення

від 20.05.2010 по справі 19/32

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.10 Справа№ 19/32

За позовом : Дочірнього підприємства В«МорозкоВ» Відкритого акціонерного товариства В«Львівський ХолодокомбінатВ» , м.Львів;

До відповідача: Приватного підприємства В«Компанії В«Арт-БізВ» , м.Львів;

Про: стягнення 3452,03грн.

Суддя: Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

Представники Сторін та учасники, які взяли участь у судовому процесі:

Позивача: ОСОБА_1-предст. (дов.№ 13/а від 01.02.2010р.);

Відповідача: не з'явився;

Судом роз'яснено зміст ст.ст.20, 22 ГПК України, а саме процесуальні права та обов'язки Сторін, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено Дочірнім підприємством В«МорозкоВ» Відкритого акціонерного товариства В«Львівський ХолодокомбінатВ» , м.Львів до відповідача: Приватного підприємства В«Компанії В«Арт-БізВ» , м.Львів про стягнення 3452,03грн., 3060,10грн.- сума основної заборгованості, 260,24грн.- інфляційних втрат, 114,87грн.- пені та 16,82грн.- річних.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 01.03.2010р. порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду на 06.04.2010р.

З огляду на відсутність представника відповідача та неподання позивачем витребуваних ухвалою суду матеріалів, розгляд справи відкладено на 06.05.2010р.

В судовому засіданні 06.05.2010р. представник Відповідача повторно не з'явився. Позивачем подано Заяву про збільшення суми позовних вимог, в зв'язку з чим судом відкладено розгляд справи на 20.05.2010р.

В судове засідання 20.05.2010р. позивач з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та Заяві про збільшення позовних вимог. Відповідно до поданого Уточнення, сума основної заборгованості складає 3235,32грн., 254,84грн.-пеня, 166,28грн.-інфляційні та 37,29грн.-річні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, витребувані ухвалою суду матеріали не подав.

Суд, оглянувши подані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку про те, що у справі достатньо доказів для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, згідно із вимогами ст. 75 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено:

18.11.2009р. між Дочірнім підприємством "Морозко" Відкритого акціонерного товариства "Львівський Холодокомбінат" (Постачальником за договором) та Приватним підприємством "Компанія "АРТ-БІЗ" (Покупцем за договором) укладено Договір поставки продукції №0000241 (далі -Договір). У відповідності до умов даного Договору, Постачальник зобов'язується систематично поставляти та передавати у власність Покупця згідно його замовлень товар, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати отриманий ним товар відповідно до умов цього Договору.

Позивач добросовісно виконував свої обов'язки за Договором та постачав продукцію, згідно із замовленням відповідача. Відповідно до п.3.4. даного Договору Покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових на розрахунковий рахунок Постачальника, або шляхом внесення готівкових коштів в касу Постачальника, протягом 7 (семи) днів з моменту отримання Покупцем товару.

На підставі Договору позивач поставив відповідачу продукцію на суму 3235,32грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними:

- №РН-01720 від 19.11.2009р.;

- №РН-01746 від 21.11.2009р.;

- №РН-01779 від 25.11.2009р.;

- №РН-01806 від 28.11.2009р.;

- №РН-01833 від 01.12.2009р.;

- №РН-01839 від 01.12.2009р.;

- №РН-01858 від 03.12.2009р.;

- №РН-01884 від 05.12.2009р.;

- №РН-01896 від 08.12.2009р.;

- №РН-01928 від 10.12.2009р.;

- №РН-01952 від 12.12.2009р.;

- №РН-01966 від 15.12.2009р.;

- №РН-02027 від 22.12.2009р.;

- №РН-02068 від 26.12.2009р.;

- №РН-02083 від 29.12.2009р.

Відповідачу також допоставлено продукції на суму 312грн., згідно з товарно-транспортними накладними №РН-0000017 від 05.01.2010р., №РН-0000032 від 06.01.2010р., №РН-0000037 від 11.01.2010р. та №РН-0000042 від 12.01.2010р.

Станом на 18.02.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем склала 3235,32грн.

На дану суму позивачем нараховано 254,84,87грн.- пені, 166,28грн.- інфляційних витрат та 37,29грн.-річних.

При вирішенні справи суд виходив з наступного:

Відповідно до вимог ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із вимогами ч.1,2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 3 ст.225 Господарського кодексу України передбачено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Згідно із ч.5 ст.225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Відповідно до вимог ч.7 ст.225 Господарського кодексу України склад збитків, що підлягають відшкодуванню у внутрішньогосподарських відносинах, визначається відповідними суб'єктами господарювання - господарськими організаціями з урахуванням специфіки їх діяльності.

Відповідно до вимог ч.1 ст.226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Відповідно до умов п.п.9.2 Договору, якщо Покупець прострочив оплату заказаного товару, він зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час виникнення заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно із ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Оскільки п.6.4. Договору передбачено максимальний розмір пені, встановлений законом, а саме: у випадку, якщо Покупець прострочить оплату заказаного товару, він зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час виникнення заборгованості за кожен день прострочення, відтак, пеня розрахована за формулою (облікова ставка НБУ з 12.08.2009р. становить 10.25%):

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Умовами укладеного сторонами Договору (п.9.2) передбачено нарахування пені.

Таким чином, підписавши договір без будь-яких зауважень, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 ГК України, погодився з його умовами, у тому числі і застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Таким чином, розмір пені складає 254,84грн.

Також позивач просить суд задоволити позовні вимоги в частині стягнення 16,82грн. річних та 166,28грн.- інфляційних. Дана вимога позивачем належно обґрунтована, оскільки пунктом 2 ст. 625 ЦК України визначено наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання: Емітент (відповідач) повинен сплатити на вимогу кредитора (Позивача) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до статті 3 Закону України В«Про індексацію грошових доходів населенняВ» , індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Боржник (відповідач), який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора (Позивача) зобов'язаний сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, стаття 536 ЦК України вказує на те, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства України.

В Заяві про збільшення суми позову позивач просить суд збільшити понесені ним інфляційні втрати до 166,28грн., пеню - 254,84грн. та 3% річні до 37,29грн.

Також позивач просить суд врахувати понесені ним витрати на послуги адвоката в розмірі 3014,80грн. Підставою для збільшення суми позовних вимог є збільшення строку несплати боргу.

З огляду на викладене, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог із врахуванням поданої заяви частково, оскільки вимога позивача про повернення йому судових витрат у вигляді витрат на послуги адвоката в розмірі 3014,80грн. судом відхиляється, оскільки позивачем не представлено належних доказів, а саме: договір про надання правової допомоги № 1/02-1010 заключений без вказання дати його заключення між ДП В«МорозкоВ» ВАТ В«Львівський ХолодокомбінатВ» та ТзОВ В«ЮК В«БАРОККОВ» , платіжне доручення про сплату витрат на послуги адвоката №1173 від 05.05.2010р. подане не в оригіналі, при цьому позов подано 23.02.2010р., а оплата судових витрат проведена 05.05.2010р.

Згідно з вимогами ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Зважаючи на те, що спір виник з вини відповідача - судові витрати, згідно із ч.2 ст.49 ГПК України, слід покласти на останнього, в межах задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути із Приватного підприємства В«Компанії В«Арт-БізВ» (м.Львів, вул.Вернадського, 6/31, код ЄДРПОУ 35897653)на користь Дочірнього підприємства В«МорозкоВ» Відкритого акціонерного товариства В«Львівський ХолодокомбінатВ» (м.Львів, вул. Повітряна, 2, код ЄДРПОУ 23962339) 3235,32грн. основного боргу, 166,28грн.- інфляційних витрат, 254,84грн.- пені, 37,29грн.- 3% річних, 102,00грн.- витрат по сплаті державного мита та 236,00грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У задоволення решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу, в порядку вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом ХII ГПК України.

Суддя Левицька Н.Г.