Рішення

від 21.07.2015 по справі 923/946/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 р. Справа № 923/946/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом прокурора Чаплинського району Херсонської області

до

відповідача-1: Шевченківської сільської ради Чаплинського району Херсонської області, с. Шевченка Чаплинського району Херсонської облаті

відповідача-2: приватного підприємства "Багатогалузевої фірми "Таврія", м. Херсон

про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору оренди та зобов'язання

повернути майно

за участю прокурора - Петренко Л. В., службове посвідчення № 030355 від 17.11.2014 року;

та представників сторін:

від відповідача - 1 - Карпенко В.М., паспорт МО 796166 видан 14.02.2000 р. Чаплинським РВ УМВС України в Херсонській області;

від відповідача -2 - Карасьов І.О., представник, дов. від 01.07.2015 року.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Прокурор Чаплинського району Херсонської області (позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Шевченківської сільської ради Чаплинського району Херсонської області (відповідач-1) та приватного підприємства "Багатогалузева фірма "Таврія" (відповідач-2), яким, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог №74/10-15 гп від 02.07.2015 р. (а.с. 74), просить:

- визнати недійсним (незаконним) рішення XXV позачергової сесії VI скликання Шевченківської сільської ради № 167 від 19 липня 2013 року "Про надання в оренду зрошувальної мережі ПП "БФ "Таврія";

- визнати на майбутнє недійсним договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Шевченківської сільської ради, від 19 липня 2013 року;

-зобов'язати ПП "БФ "Таврія" повернути Шевченківській сільській раді Чаплинського району Херсонської області внутрішньогосподарську меліоративну мережу залишковою вартістю 367040 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 180, 208 ГК України.

Розпорядженням № 182 від 22.06.2015 р. керівника апарату суду у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Нікітенко С.В. справу призначено до повторного автоматичного розподілу. Цим розподілом справу передано до провадження судді Александрової Л.І.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 23.06.2015 р. суддею Александровою Л.І. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 08.07.2015 р. Ухвалою суду від 08.07.2015 р. розгляд справи відкладався з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав.

Прокурор підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві підстав.

03.07.2015 р. відповідач-2 надіслав суду відзив на позовну заяву, згідно якого вважає, що у поданому прокурором позові інтереси держави чітко несформульовані й неумотивовані, а тому він вважає, що прокурор не вказав обставин пов'язаних з порушенням інтересів держави, у зв'язку з чим господарський суд повинен залишити позов без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

08.07.2015 р. від відповідача-1 надішов до суду лист № 173/03-34 від 25.06.2015 р., згідно якого відповідач-1 не заперечує проти позовної заяви прокуратури Чаплинського району Херсонської області.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

Відповідно пункту 2 рішення Шевченківської сільської ради № 56 від 17 червня 2004 року «Про прийом на баланс Шевченківської сільської ради об'єктів соціальної інфраструктури», вирішено прийняти внутрішньогосподарську меліоративну систему на позабалансовий облік сільської ради з включенням їх до складу комунальної власності територіальної громади.

В подальшому, рішенням XXV позачергової сесії VI скликання Шевченківської сільської ради № 167 від 19 липня 2013 року «Про надання в оренду зрошувальної мережі ПП «БФ «Таврія», вирішено надати зрошувальну мережу ПП «БФ «Таврія», яка знаходиться на орендованих земельних ділянках Шевченківської сільської ради (згідно схеми зрошувальної ділянки НС №3 Р-2, № 4 Р-2 Чаплинського УВГ) в оренду терміном на три роки з платою 12 % від залишкової балансової вартості зрошувальної мережі на рік, з 20 липня 2013 року.

На виконання вищевказаного рішення, 19 липня 2013 року між Шевченківською сільською радою та ГІП «БФ «Таврія» укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Шевченківської сільської ради (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, вказано, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно комунальної власності, а саме: об'єкти внутрішньогосподарської меліоративної системи, розташовані на території Шевченківської сільської ради від насосної станції № З Р-2; № 4 Р - 2, що перебуває на балансі Шевченківської сільської ради згідно Актів приймання -передавання. Залишкова вартість майна складає 367 040 грн.

Пунктом 2.3 договору, передбачено, що передача майна в оренду здійснюється за його залишковою вартістю.

Пунктом 3.1 договору, встановлено, що орендна плата за користування Майном відповідно до рішення XXV позачергової сесії VI скликання Шевченківської сільської ради № 167 від 19 липня 2013 року становить 44040 грн. на рік, що складає 12% від залишкової вартості Майна.

Відповідно до акту приймання - передачі майна від 19 липня 2013 року, Орендодавцем передано Орендарю внутрішньогосподарську меліоративну мережу в робочому стані та залишковою вартістю 367 040 грн.

Згідно до листа Шевченківської сільської ради № 147/03-34 від 21.05.2015, вказано, що загальна балансова вартість майна згідно договору оренди від 19 липня 2013 року переданого в оренду ПП «БФ «Таврія» складає 367 040 гривень. В зв'язку з цим, вказану :суму зазначено як ціну позову.

Відповідно до п. 10.1 договору, встановлено, що договір укладено та діє строком з 19 липня 2013 року до 19 липня 2016 року включно. Тобто, на момент звернення до суду, оскаржуваний договір є діючим.

Факт вчинення та виконання вказаного правочину підтверджується Актом приймання - передачі майна від 19 липня 2013 року, згідно якого Орендодавцем передано Орендарю внутрішньогосподарську меліоративну мережу в робочому стані та залишковою вартістю 367 040 грн., листом Чаплинського управління водного господарства № 22-03/558 від 10.06.2015 р., відповідно до якого, ПП «БФ «Таврія» використало протягом 2014 року 10 822,1 тис.м.куб. води та протягом 2015 року - 1 414,6 тис.м.куб. води, договорами про надання послуг з водопостачання для поливу сільськогосподарських культур та копіями платіжних доручень про сплату ПП «БФ «Таврія» орендної плати за користування орендованим майном.

Однак, прийняття зазначеного рішення XXV позачергової сесії VI скликання Шевченківської сільської ради № 167 від 19 липня 2013 року «Про надання в оренду зрошувальної мережі ПП "БФ"Таврія" та укладення договору оренди комунального майна здійснено з порушеннями вимог діючого законодавства та підлягають визнанню недійсним з наступних підстав.

Статтею 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" визначено статус сільської ради, як органу місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналогічну позицію викладено в п. 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», згідно якого вказано, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Згідно до статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України істотними умовами договору є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено вичерпний перелік істотних умов договору оренди комунального майна, серед яких : об'єкт оренди; термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок нарахування амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених Законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є обов'язковим для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним; якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», передбачено, що на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Частина 2 статті 284 ГК України передбачає, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об'єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Стаття 11 Закону України «Про оренду держайного та комунального майна» встановлює, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України та те, що оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

Пунктом 1 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету міністрів України № 629 від 10.08.1995 (далі - Методика) передбачено, що відповідно до цієї Методики проводиться оцінка майна державних підприємств, установ та організацій, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі -підприємства), що передається в оренду.

Пунктом 2 вказаної Методики встановлено, що оцінка об'єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об'єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати.

Оцінка і обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження' дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому та те, що передбачені цією Методикою послуги з проведення незалежної оцінки об'єкта оренди (активів, що входять до складу об'єкта оренди) та аудиторської перевірки об'єкта оренди оплачує орендар.

Згідно з пунктом 19 Методики у разі оренди нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна здійснюється його незалежна оцінка.

Відповідно до пункту 3 Методики поняття "незалежна оцінка" вживається у значенні, наведеному у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" незалежною оцінкою майна вважається оцінка, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Перед прийняттям вищевказаного рішення, укладанням договору оренди між Шевченківською сільською радою та ПП «БФ «Таврія» від 19 липня 2013 року, та на теперішній час незалежна оцінка об'єкта оренди, з метою визначення вартості спірного майна для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати, не проводилася, що також підтверджується листом Шевченківської сільської ради № 147/03-34 від 21.05.2015.

Тобто, обрахування орендної плати здійснювалось не від вартості орендованого майна за незалежною оцінкою, а від його залишкової вартості.

Вищезазначене свідчить, що вказані рішення XXV позачергової сесії VI скликання Шевченківської сільської ради № 167 від 19 липня 2013 року «Про надання в Бленду зрошувальної мережі ПП «БФ «Таврія» та правочин, який укладений на його виконання, між орендодавцем та орендарем суперечить вимогам законодавства України, інтересам держави та суспільства, в тому числі ст. ст. 10,11 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», що в свою чергу є підставою для визнання їх недійсним.

Згідно частин 1, 3 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Статтею 236 ЦК України встановлено, що недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення, але якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх в майбутньому припиняється.

Відповідно до вимог частини 3 статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або частково, припиняється з дня набрання рішенням законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Посилання відповідача-2 на позов, що прокурор у позовній заяві не обґрунтував інтереси держави, в зв'язку з чим позов має бути залишено без розгляду не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладено здійснення представництва інтересів громадянин або держави в суді, у випадках передбачених, законом.

Згідно прокурори ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також, вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року і їх заступники мають право звертатися до суду з позовними заявами держави. Оскільки «інтереси держави є оціночним поняттям» прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах», означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідної до зміст ст.ст.6, 7, 13. 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", законодавцем встановлено, що сільські, селищні, міські ради с органом місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України ним та іншими законами, а також повноважень переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, приймаючи рішення ХХV позачергової сесії VI скликання сільської ради № 167 від 19 липня 2013 року «Про надання в оренду зрошувальної мережі ПП «БФ «Таврія» та укладаючи оскаржуваний правочин на його виконання, орган місцевого самоврядування - Шевченківська сільська рала Чаплинськогорайону Херсонської області діяла всупереч вимогам Конституції України та законодавству, що регулює відносини в сфері комунального майна. Недотримання законодавства в діяльності органу місцевою самоврядування є прямим порушенням інтересів держави.

Підставою для набуття територіальною громадою в особі Шевченківської сільської ради права комунальної власності на майно є безоплатна передача їй цього майна державою. Оскільки право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів, кожне порушення закону при реалізації своїх повноважень та незаконне відчуження об'єктів комунальної власності є порушенням державних інтересів.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про місцеве Самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого управління в межах Конституції і законів України. Порушення чинного законодавства про місцеве самоврядування підриває основні принципи його існування, веде до незаконного відчуження спільного майна територіальних громад, чим спричиняється суттєва шкода державним інтересам та підриваються основи фінансово-економічної діяльності держави.

Крім того, як було зазначено в позовній заяві, абзацом 2 п.2.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.13 «Про деякі питання практики визнання правочннів (господарських договорів) недійсними», визначено, що прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочнну недійсним, виступає позивачем або зазначає ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочнну і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором).

Враховуючи, що в даному випадку, окрім визнання недійсним договору оренди комунальною майна, оскаржується також рішення органу місцевого самоврядування на підставі якою було укладено спірний правочин. Шевченківську сільську раду Чаплинського району Херсонської області визначено також відповідачем. В такому разі прокурор набирає статусу позивача, оскільки орган уповноважений державою на здійснення відповідних функцій, допустив порушення законодавства та перебуває в статусі відповідача.

Частинами 3. 6 статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що підставою представництва прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовуй необхідність їх захисту.

Вказана позовна заява, вжита як захід прокурорського реагування та направлена, насамперед, на захист економічних інтересів держави в особі територіальної громади Шевченківської сільської ради, яким спричинено шкоду, внаслідок користування комунальним майном орендарем, в порушення вимог чинного законодавства України. Крім того, зазначені порушення законодавства в сфері оренди комунального майна підривають основні принципи його існування, може призвести до знищення та незаконного відчуження спільною майна територіальних громад, чим спричиняється суттєва шкода державним інтересам та підриваються основи фінансового - економічної діяльності держави.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

У пункті 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. зазначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Згідно підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлені в 1 розмірі мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" з 01 січня 2015 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений в сумі 1218 грн.

Прокурором Чаплинського району Херсонської області заявлено позов про визнання недійсним рішення сільської ради, визнання на майбутнє недійсним договору оренди та зобов'язання повернути орендоване майно.

Пунктом 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. передбачено, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Отже, сума судового збору з урахуванням підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", яка підлягала сплаті при зверненні з позовом становить 3654 грн.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" органи прокуратури при здійснені своїх повноважень від сплати судового збору звільняються.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3654 грн. на відповідачів з наступним розподілом: за вимогу про визнання недійсним рішення сільської ради судовий збір у розмірі 1218 грн. покладається на відповідача-1; за вимогами про визнання недійсним на майбутнє договору оренди та зобов'язання повернути майно судовий збір покладається на відповідача-1 та відповідача-2 у рівних частках по 1218 грн.

Таким чином з відповідача-1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2436 грн., а з відповідача-2 - 1218 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним (незаконним) рішення XXV позачергової сесії VI скликання Шевченківської сільської ради № 167 від 19 липня 2013 року "Про надання в оренду зрошувальної мережі ПП "БФ "Таврія".

3.Визнати на майбутнє недійсним договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Шевченківської сільської ради, від 19 липня 2013 року укладений між Шевченківською сільською радою Чаплинського району Херсонської області та приватним підприємством "Багатогалузевою фірмою "Таврія".

4.Зобов'язати приватне підприємство "Багатогалузеву фірму "Таврія" (73000, м. Херсон, провулок Будівельний, 27, код ЄДРПОУ - 34458658) повернути Шевченківській сільській раді Чаплинського району Херсонської області (75223, Херсонська область, Чаплинський район, с. Шевченка, вул. Кудрі, 32, код ЄДРПОУ - 04526443) внутрішньогосподарську меліоративну мережу залишковою вартістю 367040 грн., згідно договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Шевченківської сільської ради від 19.07.2013 р., укладений між Шевченківською сільською радою Чаплинського району Херсонської області та приватним підприємством "Багатогалузевою фірмою "Таврія", шляхом підписання акту прийому-передачі.

5.Стягнути з приватного підприємства "Багатогалузеву фірму "Таврія" (73000, м. Херсон, провулок Будівельний, 27, код ЄДРПОУ - 34458658) на користь держави в доход державного бюджету (р/р 31215206783002, МФО 852010, код за ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, банк ГУДКСУ у Херсонській області) 1218 грн. судового збору.

6.Стягнути з Шевченківської сільськіої ради Чаплинського району Херсонської області (75223, Херсонська область, Чаплинський район, с. Шевченка, вул. Кудрі, 32, код ЄДРПОУ - 04526443) на користь держави в доход державного бюджету (р/р 31215206783002, МФО 852010, код за ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, банк ГУДКСУ у Херсонській області) 2436 грн. судового збору.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.07.2015 р.

Суддя Л.І. Александрова