Постанова

від 12.11.2015 по справі 923/946/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2015 р.Справа № 923/946/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Величко Т.А., Таран С.В.

Склад колегії суддів сформовано згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.10.2015р.

при секретарі - Альошиній Г.М.

за участю представників:

Від прокурора: Коломійчук І.О.

Від 1 відповідача: не з'явився

Від 2 відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Багатогалузева фірм "Таврія"

на рішення господарського суду Херсонської області від 21 липня 2015 року

по справі № 923/946/15

за позовом: прокурора Чаплинського району Херсонської області

до відповідачів:

1. Шевченківської сільської ради Чаплинського району Херсонської області;

2. Приватного підприємства "Багатогалузева фірм "Таврія"

про визнання недійсними рішення, визнання недійсним договору та зобов'язання повернути майно.

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року прокурор Чаплинського району Херсонської області звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) до Шевченківської сільської ради Чаплинського району Херсонської області та Приватного підприємства "Багатогалузева фірм "Таврія" (далі - ПП "БФ "Таврія") про визнання недійсним (незаконним) рішення XXV позачергової сесії VI скликання Шевченківської сільської ради № 167 від 19 липня 2013 року "Про надання в оренду зрошувальної мережі ПП "БФ "Таврія"; визнання недійсним на майбутнє договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Шевченківської сільської ради, укладеного 19 липня 2013 року між відповідачами, та зобов'язання ПП "БФ "Таврія" повернути Шевченківській сільській раді внутрішньогосподарську меліоративну мережу залишковою вартістю 367040 грн. шляхом підписання акту приймання - передачі.

В обґрунтування пред'явлених вимог прокурор посилався на те, що оспорюване рішення сільської ради та спірний договір оренди суперечать вимогам чинного законодавства України у зв'язку з непроведенням незалежної оцінки об'єкта оренди з метою визначення вартості майна комунальної власності для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати.

ПП "БФ "Таврія" заперечувало проти позову посилаючись на те, що у поданому позові прокурором інтереси держави чітко не сформульовані й неумотивовані, а тому наявні підстави для залишення даного позову без розгляду.

Шевченківська сільська рада не заперечувала проти задоволення позову прокурора.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21 липня 2015 року (суддя - Александрова Л.І.) позов задоволено з мотивів обґрунтованості позовних вимог. Визнано недійсним (незаконним) рішення XXV позачергової сесії VI скликання Шевченківської сільської ради № 167 від 19 липня 2013 року "Про надання в оренду зрошувальної мережі ПП "БФ "Таврія". Визнано на майбутнє недійсним договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Шевченківської сільської ради, від 19 липня 2013 року укладений між Шевченківською сільською радою Чаплинського району Херсонської області та приватним підприємством "Багатогалузевою фірмою "Таврія". Зобов'язано приватне підприємство "Багатогалузеву фірму "Таврія" повернути Шевченківській сільській раді Чаплинського району Херсонської області внутрішньогосподарську меліоративну мережу залишковою вартістю 367040 грн., згідно договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Шевченківської сільської ради від 19.07.2013 р., укладений між Шевченківською сільською радою Чаплинського району Херсонської області та приватним підприємством "Багатогалузевою фірмою "Таврія", шляхом підписання акту прийому-передачі.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ПП "БФ "Таврія" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити позов без розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована невірним застосуванням норм матеріального і процесуального права до спірних правовідносин. При цьому скаржник вказує те, що прокурором не доведено наявності загрози інтересам держави внаслідок прийняття Шевченківською сільською радою спірного рішення та укладення відповідного договору оренди майна, що не є власністю держави та, відповідно, і не обґрунтовано необхідність захисту цих інтересів.

У відзиві на апеляційну скаргу Шевченківська сільська рада заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги усі учасники судового процесу в порядку передбаченому ст. ст. 87, 98 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте відповідачі не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, рішенням Шевченківської сільської ради від 17.06.2004р. № 56 «Про прийом на баланс Шевченківської сільської ради об'єктів соціальної інфраструктури» прийнято на позабалансовий облік сільської ради з включенням до складу комунальної власності територіальної громади внутрішньогосподарську меліоративну систему сільськогосподарського виробничого кооперативу «Таврія».

Рішенням XXV позачергової сесії VI скликання Шевченківської сільської ради від 19.07.2013р. № 167 «Про надання в оренду зрошувальної мережі ПП «БФ «Таврія», надано зрошувальну мережу, яка знаходиться на орендованих земельних ділянках Шевченківської сільської ради (згідно схеми зрошувальної ділянки НС №3 Р-2, № 4 Р-2 Чаплинського УВГ) в оренду ПП «БФ «Таврія» терміном на три роки з платою 12 % від залишкової балансової вартості зрошувальної мережі на рік, з 20 липня 2013 року.

19.07.2013 року між Шевченківською сільською радою (орендодавець) та ПП «БФ «Таврія» (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Шевченківської сільської ради, згідно з п.п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно комунальної власності, а саме: об'єкти внутрішньогосподарської меліоративної системи, розташовані на території Шевченківської сільської ради від насосної станції № 3Р-2; № 4Р - 2, що перебуває на балансі Шевченківської сільської ради згідно актів приймання - передачі, залишковою вартістю майна 367 040 грн.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що передача майна в оренду здійснюється за його залишковою вартістю.

Пунктом 3.1 договору визначено, що орендна плата за користування майном відповідно до рішення XXV позачергової сесії VI скликання Шевченківської сільської ради № 167 від 19.07.2013р. становить 44040 грн. на рік, що складає 12% від залишкової вартості майна.

Згідно з п. 10.1 договору, цей договір укладено строком до 19.07.2016 року включно.

Зазначене в даному договорі майно було передано орендареві від орендодавця за актом приймання - передачі від 19.07.2013р.

У листі Шевченківської сільської ради від 21.05.2015р. № 147/03-34 повідомляється, що загальна балансова вартість майна переданого в оренду ПП «БФ «Таврія» згідно з договором оренди від 19.07.2013р. складає 367 040 грн. Незалежна оцінка майна не проводилась.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимоги прокурора Чаплинського району Херсонської області про визнання недійсним рішення Шевченківської сільської ради від 19.07.2013р. № 167, яким передано ПП «БФ «Таврія» в оренду індивідуально визначене майно комунальної власності, а саме: об'єкти внутрішньогосподарської меліоративної мережі, а також визнання недійсним на майбутнє укладеного на його підставі договору оренди вказаного індивідуально визначеного майна від 19.07.2013р. з підстав невідповідності їх вимогам чинного законодавства внаслідок того, що фактично цим рішенням передано в оренду майно, що належить до комунальної власності без проведення незалежної оцінки об'єкта оренди з метою визначення вартості майна комунальної власності для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати і, як наслідок, зобов'язання орендаря ПП «БФ «Таврія» повернути орендодавцеві Шевченківській сільській раді зазначене майно за актом приймання - передачі.

Вирішуючи спір у справі по суті пред'явлених вимог, місцевий господарський суд погодився з доводами прокурора щодо порушення Шевченківською сільською радою приписів чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного акту та, відповідно, як наслідок для визнання недійсним укладеного на його підставі договору оренди та зобов'язання орендаря повернути орендодавцеві орендоване за цим договором майно.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на таке.

Відповідно до ст. ст. 142 -145 Конституції України до матеріальної і фінансової основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, управління якими здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Отже, розпорядження рухомим і нерухомим майном від імені Українського народу здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За змістом ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з п. 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 2 ст. 180 ГК України визначено, що істотними умовами договору є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови. Умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов чи розірвання договору оренди.

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» роз'яснено, що на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 284 ГК України оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об'єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.

Отже, для об'єктів, що перебувають у комунальній власності, приписи ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлюють обов'язковість здійснення оцінки об'єкта оренди згідно із вищевказаною Методикою перед укладанням договору.

Пунктами 1, 2 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 10.08.1995р. № 629 (далі - Методика) передбачено, що відповідно до цієї Методики проводиться оцінка майна державних підприємств, установ та організацій, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі -підприємства), що передається в оренду. Оцінка об'єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об'єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати. Оцінка і обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження' дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому та те, що передбачені цією Методикою послуги з проведення незалежної оцінки об'єкта оренди (активів, що входять до складу об'єкта оренди) та аудиторської перевірки об'єкта оренди оплачує орендар.

За змістом п. 19 Методики у разі оренди нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна здійснюється його незалежна оцінка.

Відповідно до п. 3 Методики поняття «незалежна оцінка» вживається у значенні, наведеному у Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», згідно ст. 3 якого незалежною оцінкою майна вважається оцінка, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Пунктом 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» роз'яснено, що лише за наявності у договорі істотних умов, якщо їх не врегульовано чинним законодавством, договір оренди майна можна вважати укладеним. При цьому умова договору щодо вартості об'єкта оренди державного або комунального майна повинна відповідати Методиці оцінки об'єктів оренди, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995р. № 629 (з подальшими змінами та доповненнями). Крім того, слід мати на увазі, що відповідно до статті 638 ЦК України істотними умовами договору оренди можуть бути також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Згідно з частиною другою статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови, наприклад, щодо використання орендарем об'єкта оренди за цільовим призначенням. Незалежно від форми власності об'єкта оренди господарські суди мають виходити з того, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Судом першої інстанції установлено, і це підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, що перед прийняттям 19.07.2013 року оспорюваного рішення та укладанням 19.07.2013 року спірного договору оренди, незалежна оцінка об'єкта оренди з метою визначення вартості спірного майна для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати, не проводилася.

Отже, обчислення орендної плати здійснено не від вартості орендованого майна за незалежною оцінкою, а від його залишкової вартості.

Враховуючи вищевикладене, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що рішення Шевченківської сільської ради від 19.07.2013р. № 167 та договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності сільської ради, який укладений на його виконання, суперечать вимогам чинного законодавства України, інтересам держави та суспільства, зокрема ст. ст. 10, 11 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», що є підставою для визнання їх недійсними.

Частинами 1, 3 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Таким чином, задоволення вимоги про зобов'язання ТОВ «БФ «Таврія» повернути Шевченківській сільській раді об'єкти внутрішньогосподарської меліоративної мережі шляхом підписання акту приймання-передачі, як похідної від первісних вимог, є також правильним.

Відповідно до ст. 236 ЦК України недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення, але якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх в майбутньому припиняється.

За змістом ч. 3 ст. 207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або частково, припиняється з дня набрання рішенням законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає висновки місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог цілком обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству України.

Колегією суддів не приймаються до уваги наведені скаржником в апеляційній скарзі питання щодо наявності підстав для залишення позову прокурора без розгляду у зв'язку з недоведеністю останнім наявності загрози інтересам держави внаслідок прийняття Шевченківською сільською радою спірного рішення та укладення відповідного договору оренди майна, що не є власністю держави.

При цьому, колегія суддів виходить із того, що за приписами п.1 ч.1 ст. 19 Закону України "Про прокуратуру" предметом нагляду прокурора за додержанням і застосуванням законів є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Норма ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, прийняття сільською радою спірного рішення, яким порушено процедуру надання в оренду індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності, визначену законодавством, є порушенням інтересів держави, яка через орган законодавчої влади врегулювала ці правовідносини інакше, відповідно до Конституції України та принципів, на яких базується орендне законодавство.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною 2 статті 29 ГПК України встановлено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд -,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Херсонської області від 21 липня 2015 року у справі № 923/946/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Багатогалузева фірм "Таврія" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

Таран С.В.