Постанова

від 27.07.2015 по справі 916/1269/15-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2015 р.Справа № 916/1269/15-г Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.

Суддів Діброви Г.І., Журавльова О.О.

При секретарі судового засідання Бендерук Є.О.

За участю представників сторін:

Від прокуратури - Закернична І.П., за посвідченням № 031666 від 26.01.2015 року ;

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача - не з'явився.

Розглянувши апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства „Сатурн", Одеська область, Кодимський район, с. Баштанків

на рішення господарського суду Одеської області від 03.06.2015 року

у справі №916/1269/15-г

за позовом Прокурора Кодимського району Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення

до Селянського (Фермерського) господарства „Сатурн", Одеська область, Кодимський район, с. Баштанків

про стягнення 101 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.06.2015 року позовні вимоги Прокурора Кодимського району Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення до Селянського (Фермерського) господарства „Сатурн", Одеська область, Кодимський район, с. Баштанів (Далі - СФГ „Сатурн") про стягнення 101 000,00 грн. задоволені частково, стягнуто з СФГ „Сатурн" на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення грошові кошти в сумі 100 000,00 грн. Крім того, стягнуто з СФГ „Сатурн" на користь державного бюджету України 2 000,00 грн. судового збору. В решті позовних вимог було відмовлено.

Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що позовні вимоги прокурора Кодимського району Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення в частині стягнення заборгованості в сумі 100 000,00 грн. є цілком обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд першої інстанції вказав, що правові підстави для стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 000 грн. відсутні, у зв'язку із чим у задоволенні вказаної вимоги відмовив.

Щодо усного клопотання представників відповідачів про надання відстрочки виконання судового рішення, місцевий господарський суд зауважив, що заявником, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не надано суду жодних доказів на підтвердження викладеної позиції, а також, доказів щодо того, що саме до 01.01.2016 року він (відповідач) буде мати змогу в повному обсязі виконати таке рішення.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, 01.07.2015 року СФГ „Сатурн" звернулось із апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови в наданні відстрочки виконання рішення, та постановити нове, яким надати відстрочку платежу боргу в сумі 102 000,00 грн. (з врахування судового збору) до 01.01.2016 року.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на несприятливе фінансове становище у зв'язку з неврожайністю та вказує на акти від 28.05.2013 року та 06.06.2013 року при складанні яких було встановлено, що внаслідок метеоциклону було знищено врожай, що призвело до відсутності доходу, від якого в подальшому залежала посівна на наступні сезони.

27.07.2015 року до суду апеляційної інстанції від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі в Кодимському суді Одеської області у кримінальному провадженні. Проте, колегія суддів відхилила дане клопотання, оскільки представник надав витяг із угоди про надання правової допомоги не завірений належним чином. Крім того, в даному витягу із угоди не вказано за яким № справи дане доручення підлягає виконанню. Також, представник відповідача в даному клопотанні не вказав в якому саме кримінальному провадженні він буде зайнятий та не надав жодних доказів щодо вищевказаного.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином. За таких обставин, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи її незаконною та необґрунтованою.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

18.08.2008 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення та СФГ "Сатурн" було укладено договір № 22 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству.

Пунктом 1.1 Договору сторони погодили, що Укрдержфонд підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення зобов'язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі СФГ "Сатурн" в сумі 150 000 грн., а останній зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.

Розділом 2 Договору встановлено, що фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі надається для придбання техніки, поновлення обігових коштів.

Відповідно п. 3.4.2. Договору СФГ "Сатурн" зобов'язалось повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі за наступним графіком: до 01.08.2012 року в сумі 50 000 грн.; до 01.08.2013 року в сумі 100 000 грн.

03.10.2013 року сторонами у Договорі було укладено Додаткову угоду, згідно якої сторони продовжили термін повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі у сумі 100 000 грн. до 01.08.2014 року.

Укрдержфонд підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення перерахував на банківський рахунок відповідача суму фінансової підтримки (допомоги) в розмірі 150 000 грн., а отже свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 22 від 22.08.2008 року.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, повернувши фінансову підтримку (допомогу) лише у сумі 50 000 грн., в результаті чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем по поверненню грошових коштів у сумі 100 000 грн., що і стало причиною звернення прокурора з позовною заявою до господарського суду Одеської області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.06.2015 року місцевий господарський суд, частково задовольнивши позовні вимоги Прокурора Кодимського району Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення, стягнув з СФГ „Сатурн" на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення грошові кошти в сумі 100 000,00 грн. Також суд стягнув з СФГ „Сатурн" на користь державного бюджету України 2 000,00 грн. судового збору. В частині стягнення 1 000,00 грн. 3 % річних суд відмовив.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні усного клопотання представників відповідачів про надання відстрочки виконання судового рішення, оскільки суду не надано жодних доказів на підтвердження викладеної позиції, а також, доказів щодо того, що саме до 01.01.2016 року він (відповідач) буде мати змогу в повному обсязі виконати таке рішення.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог, а саме стягнення заборгованості в сумі 100 000,00 грн.

В частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, зокрема, сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було нараховано 3 % річних у сумі 1 000 грн. за прострочення грошового зобов'язання за період з 01.08.2013 року по 06.12.2013 року, проте не було враховано, що згідно додаткової угоди від 03.10.2013 року зобов'язання сплатити 100 000 грн. було продовжено до 01.08.2014 року.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 000 грн. та відмови в частині задоволення цих позовних вимог.

Щодо відмови у задоволенні усного клопотання представників відповідачів про надання відстрочки виконання судового рішення Одеський апеляційний господарський суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Згідно п. 6 ст. 83 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з зазначеною нормою, надання заявникові відстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Як вбачається з вищезазначеної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Відстрочка означає відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Поряд з цим, зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

При цьому господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але, перш за все, повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.

Розглядаючи питання щодо відстрочки виконання рішення господарського суду Одеської області від 03.06.2015 року по даній справі - до 01.01.2016 року, апеляційний господарський суд, виходячи з вищевикладеного вважає, що відповідачем не надано доказів того, що даний випадок є винятковим, а зазначені в апеляційній скарзі обставини роблять неможливим або ускладнюють виконання рішення суду. Посилання боржника на вкрай несприятливе фінансове становище не може вважатися обставиною, що може слугувати підставою відстрочення виконання рішення суду.

Також, потрібно зауважити, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів у відповідності до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, які б свідчили б про реальну можливість сплатити існуючий борг саме до 01.01.2016 року.

Крім того, Одеський апеляційний господарський суд вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що наданий відповідачем висновок про форс-мажорні обставини від 05.07.2013 року № 1369/05-4 (а.с.102) не є доказом наявності виняткових обставин, які є підставою для надання у відповідності до п.6 ст.83 ГПК України відстрочки виконання судового рішення

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства „Сатурн", Одеська область, Кодимський район, с. Баштанів слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 03.06.2015 р. у даній справі - без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника .

Керуючись ст.ст. 49; 99; 101-103; 105; Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства „Сатурн", Одеська область, Кодимський район, с. Баштанів залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 03.06.2015 р. у справі № 916/1269/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

О.О. Журавльов