Постанова

від 23.12.2010 по справі 2а-5901/09/2370

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5901/09/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" грудня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Земляної Г.В., Петрика І.Й.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Києві апеляційну скаргу Звенигородського районного центру зайнятості на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2009 року у справі за адміністративним позовом Звенигородського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, -

встановила :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів у розмірі 3 678 грн. 70 коп., виплачених як допомога по безробіттю.

Зазначив, що під час реєстрації в Звенигородському районному центрі зайнятості відповідач приховав той факт, що є приватним підприємцем.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2009 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача кошти виплачені, як допомога по безробіттю в сумі 697 грн. 84 коп.

В апеляційні скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалене рішення скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно отримана допомога по безробіттю за період з січня 2005 року по жовтень 2009 року, оскільки 29 грудня 2004 року в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис про припинення підприємницької діяльності відповідача.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду не погоджується з даним висновком.

З досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що відповідач з 06 серпня 1996 року зареєстрований, як суб'єкт підприємницької діяльності.

11 вересня 2004 року, приховавши зазначений факт, ОСОБА_2, подав до Звенигородського районного центру зайнятості заяву з проханням надати йому статус безробітного, в якій зазначив, що він не являється підприємцем.

В період перебування на обліку в Звенигородському районному центрі зайнятості населення з 01 вересня 2004 року по 19 жовтня 2004 року відповідачу виплачено 587 грн. 66 коп.

19 жовтня 2004 року відповідача згідно наказу № НТ 041019 знято з обліку в зв'язку з переїздом на постійне місце проживання в іншу місцевість відповідно до пп. є п. 44 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних».

23 жовтня 2004 року відповідач повторно звернувся до Звенигородського районного центру зайнятості населення в пошуках роботи. У зв'язку з цим йому повторно надано статус безробітного, призначено виплату допомоги.

В період перебування на обліку в Звенигородському районному центрі зайнятості населення з грудня 2004 року по жовтень 2009 року відповідачу виплачено 3091 грн. 04 коп.

20 жовтня 2004 року ОСОБА_2 звернувся до державного реєстратора з наміром припинити підприємницьку діяльність подавши при цьому відповідну заяву, а 29 грудня 2004 року до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесено запис про припинення державної реєстрації підприємницької діяльності фізичної особи підприємця за його рішенням.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що накази позивача від 01 вересня 2004 року про надання відповідачу статусу безробітного та 23 грудня 2004 року про поновлення статусу безробітного є неправомірними, оскільки на момент прийняття зазначених наказів ОСОБА_2 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02 березня 2000 року №1533-III (далі по тексту -Закон №1533-III) загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття -система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, допомога по безробіттю надається застрахованим і незастрахованим особам, визнаним в установленому порядку безробітними.

У статті 2 Закону України «Про зайнятість населення»від 01 березня 1991 року № 803-XII (далі -Закон №803-XII) зазначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Громадяни, які забезпечують себе роботою самостійно, у тому числі підприємці, належать до зайнятого населення (підп. «б»частини третьої ст. 1 Закону № 803-XII).

Якщо особа зареєстрована як приватний підприємець (незалежно від того, сплачує вона єдиний податок чи перебуває на загальній системі оподаткування), вона не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю.

Після того як фізична особа -підприємець припинить підприємницьку діяльність, вона може стати на облік у центрі зайнятості і має право на отримання допомоги по безробіттю.

Юридичний факт припинення підприємницької діяльності, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»від 15 травня 2003 року № 755-IV, потребує підтвердження шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців відповідного запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до частини третьої статті 46 зазначеного Закону фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою -підприємцем. Лише після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа має право набути в установленому порядку статусу безробітного та отримувати допомогу по безробіттю.

Відповідно до пп. 8 п. 1 ст. 31 Закону №1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: призначення виплати на підставі документів, які містять неправдиві відомості.

Згідно з п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307, передбачено, що застраховані особи зобов'язані у повному обсязі повідомляти про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення та порядку його надання. Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку.

З наведеного вбачається, що відповідачу було виплачено допомогу по безробіттю на підставі документів, які містили неправдиві відомості, отже виплата коштів ОСОБА_2 в розмірі 3 678 грн. 70 коп. є неправомірною.

Оскільки судом першої інстанції при розгляді даної справи було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів, вважає, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 197, 198, 202, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Звенигородського районного центру зайнятості задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2009 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою стягнути з ОСОБА_2 кошти, виплачені як допомога по безробіттю, в розмірі 3 678 грн. 70 коп. ( три тисячі шістсот сімдесят вісім гривень сімдесят копійок) на користь Звенигородського районного центру зайнятості на рахунок 37179003000628 в управлінні Державного казначейства в Черкаській області МФО 854018 код ЄДРПОУ 21368388.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий

Судді