Ухвала

від 23.07.2015 по справі 2а/2370/7713/2011

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2370/7713/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

23 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сорочко Є.О.

суддів: Земляна Г.В.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" (далі - ТОВ "Катеринопільський елеватор") звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - Звенигородська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.10.2011 р. №0000592301, від 10.10.2011 р. №0000602301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2015 року постанову та ухвалу суду першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Звенигородської ОДПІ від 10.10.2011 р. №0000592301, від 10.10.2011 р. №0000602301.

На вказану постанову Звенигородська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, Звенигородською ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Катеринопільський елеватор» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2011 р., яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у травні 2011 р., за результатами якої складено акт перевірки від 23.09.2011 р. №221/23-017/32580463.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.198.1, п. 198.6 ст. 198 та п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено задекларовані показники в складі податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року на загальну суму 188 572,00 грн. та, відповідно, завищено суму що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за червень 2011 року на 188572,00 грн.;

- п.198.1, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено задекларовані показники в складі податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за червень 2011 р. на загальну суму 55 072,00 грн. та, відповідно, завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за червень 2011 р. на 728,00 грн., та занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за червень 2011 року на 54 344,00 грн.

На підставі акту перевірки, податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.10.2011 р.:

- №0000592301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 242 916,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.;

- №0000602301, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 728,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу зазначених податкових зобов'язань стали висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій із контрагентами-постачальниками: ТОВ «Альфа-К» та ТОВ «Трейдінг Агро», оскільки на думку відповідача, правочини з такими контрагентами не мали реального настання правових наслідків.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно матеріалів справи, в перевіряємий період позивач мав господарські відносини з:

- ТОВ «Альфа-К» на підставі договору №120411 від 12.04.2011 р. про поставку макухи соняшникової на загальну суму 72369,00 грн. в т.ч. ПДВ 12061,50 грн.;

- ТОВ «Трейдинг Агро» на підставі договору № 509/к від 14.04.2011 р. про поставку макухи соняшникової на загальну суму 423744,00 грн. в т.ч ПДВ 70624,00 грн. у травні 2011 року та 330433, 20 грн. у т.ч. ПДВ 55072,20 грн. у червні 2011 року.

На підтвердження реального виконання умов вказаних договорів ТОВ «Катеринопільський елеватор» надано первинні документи, зокрема податкові, видаткові та товарно-транспортні накладні на перевезення макухи соняшника, журнал реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах, звіт про рух товарно-матеріальних цінностей, накладні на відпуск сировину зі складу у виробництво, посвідчення про якість товару, банківські виписки, платіжні доручення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що постановою суду першої інстанції від 23 січня 2013 року та ухвалою суду апеляційної інстанції від 05 березня 2013 року відмовляючи в задоволенні позову зазначено, що наявні в справі первинні документи не відповідають вимогам чинного законодавства, що свідчить про здійснення господарської діяльності без мети реального настання правових наслідків.

Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.04.2015 р., якою скасовані вищевказані рішення, зазначено про необхідність при новому розгляді справи дослідження судом обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Згідно ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, зокрема у товарно-транспортних накладних, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, товарно-транспортні накладні та подорожні листи, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а лише слугують для обліку їх переміщення.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що подальший продаж отриманої за результатом господарських операцій з такими контрагентами макухи соняшникової позивачем не здійснювалося. Вказаний товар було використано позивачем у власному виробництві комбікормів на підтвердження чого позивачем надано звіти про рух товарно-матеріальних цінностей, в яких відображається надходження на склад комбікормового заводу товару за день. Звіти про рух продукції та вимоги-накладні складені в день списання продукції, містять інформацію про виготовлену за день продукцію (комбікорм), кількість використаної для виготовлення такої продукції макухи соняшникової.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами.

Як вбачається з акту перевірки зазначені у акті обставини стосуються лише господарської діяльності контрагентів позивача та подання ними податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Проте, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Разом з тим, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість прийняття податкових повідомленнь-рішеннь від 10.10.2011 р. №0000592301, від 10.10.2011 р. №0000602301, а тому такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу Звенигородської ОДПІ необхідно залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення , а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року -без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

головуючий суддя Сорочко Є.О.

судді: Земляна Г.В.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 27.07.2015 року

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Земляна Г.В.

Межевич М.В.