Ухвала

від 22.07.2015 по справі 816/1435/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 р.Справа № 816/1435/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2015р. по справі № 816/1435/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент Буд-3"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Фундамент Буд-3", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 27 листопада 2014 року № НОМЕР_1, №0001252301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2015 р. по справі № 816/1435/15 адміністративний позов задоволено. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 27 листопада 2014 року № НОМЕР_1 та №0001252301.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, та зазначає, що порушено вимоги виписки податкових накладних, крім того, зазначає, що судом першої інстанції надано помилкову оцінку довідок перевірки контрагентів постачальника позивача, також немає сертифікатів якості цементу, а угода про науково-технічне співробітництво не має відношення до цих господарських операцій, а тому вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2015 р. по справі № 816/1435/15 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили суд залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Фундамент Буд-3" з питань правомірності проведених господарських відносин з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 р. по 30.10.2014 р., про що було складено акт №6549/16-01-22-01-09/33714725 від 14.11.2014 р. (а.с.18-70).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2013-2014 роки в загальній сумі 793451 грн., а також пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік в розмірі 65001 грн.

На підставі акту відповідачем 27 листопада 2014 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 793451 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 198362,75 грн., а також податкове повідомлення - рішення №0001252301, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 65001 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 16250, 25 грн. (а.с.71-74).

Позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та безпідставності донарахування ДПІ у м. Полтаві позивачу грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 991813,75 грн. та податку на прибуток в розмірі 81251,25 грн., оскільки відсутні порушення в діях позивача при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та нарахуванні податку на прибуток, в зв’язку з чим оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

В перевіряємому періоді позивач мав господарські операції з ФОП ОСОБА_1 Так у 2013 - 2014 роках, були укладені договори поставки №1 від 06.02.2013 р., №1 від 01.08.2013 р., №2/ФБ від 01.11.2013 р., №1 від 03.03.2014 р., на підставі яких позивачем було придбано перероблені його контрагентом бурові насоси на основі автомобільних запчастин, обладнання для технологічних процесів на основі бурових труб, бурових замків та вертлюг, також з метою своєї господарської діяльності було придбано у ФОП ОСОБА_1 цемент та пластифікатор (емульсію), що використовується для зменшення розслоювання цементної суспензії та для вирішення проблем закріплення стін свердловин при лідерному бурінні, який виготовлений з додаванням тосолу, антифризу, миючих паст, флотореагенту, миючих рідин, розчинювачів.

Вказаний пластифікатор виготовлявся ФОП ОСОБА_1 особисто на основі його технічних знань та використовується на даний час позивачем для проведення відповідних робіт на об'єкті ПАТ "Полтавський ГЗК".

Реальність господарської операції між позивачем та ФОП ОСОБА_1 підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: видаткові накладні, накладні, довіреності, податкові накладні (а.с.140-172).

Також на підтвердження господарських операції позивачем було надано до суду копії: угоди про науково - технічне співробітництво та співпрацю, патент на корисну модель (а.с.191-211).

Розрахунки між позивачем та ФОП ОСОБА_1 проводились у безготівковій формі, що підтверджується копіями виписок з банківської установи на підтвердження оплати за придбані товари та обладнання, які наявні у матеріалах справи (а.с. 196-198).

Сума податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включена до податкового кредиту та відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за відповідний період.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 135.2 ст.135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 138.4 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд першої інстанції встановив, що придбані матеріальні ресурси використовувались для виконання будівельно-монтажних робіт згідно проектно-кошторисної документації. Підставою для відображення в бухгалтерському обліку списання придбаних матеріальних ресурсів на собівартість будівельно-монтажних робіт і співставлення фактичних витрат будматеріалів на виконані будівельні та монтажні роботи, виконаним по будівельним нормам є звіт по формі № М-29 «Звіт про витрати будівельних матеріалів в будівництві», який є складовою матеріального звіту. Колегія суддів зазначає, що вищезазначені документи складені у відповідності до п.1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік га фінансову звітність в Україні», тому інформація, яку вони містять, відображена в регістрах бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 та п. 138.2 ст. 2 Податкового кодексу України первинні документи та регістри бухгалтерського обліку є підставою для відображення податкових витрат. Маючи в наявності первинні документи надані постачальником, які відповідають Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» № 996-XIV від 16 липня 1999 року, в податковому обліку були відображені операції по списанню витрат на собівартість будівельно-монтажних робіт.

Придбані матеріальні ресурси були використані при виконанні будівельно-монтажних робіт, які виконувалися підприємством у межах отриманої ліцензії, а так як витрати підприємства пов’язані з веденням господарської діяльності, то підприємство мало право на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних.

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, мають всі обов'язкові реквізити, та згідно п. 201.6 ст. 201 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України були відображені в реєстрах отриманих податкових накладних та враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Отже, колегія суддів вважає, що наведені вище правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Також колегія суддів зазначає, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 р. по 06.06.2014 р. порушень податкового законодавства вказаним суб'єктом господарювання не встановлено, про що складено довідку від 16.06.2014 р. №3825/16-01-17-01-11/НОМЕР_2 (а.с.91-108). Згідно наявних у матеріалах справи довідок про результати виїзних позапланових документальних перевірок ТОВ "ГПЛ" та ТОВ "МГ Автомотів" з питань правомірності проведених господарських відносин з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 р. по 29.10.2014 р., податковим органом підтверджено реальність господарських операцій між вказаними суб'єктами господарювання (а.с.122-126). У свою чергу, довідкою про результати проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_2 від 05.01.2015 р. №1/16-17-01-11/НОМЕР_3 підтверджено реальність господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 (а.с.127-132).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що підстави для висновків щодо нереальності господарських операцій між ТОВ "Фундамент Буд-3" та ФОП ОСОБА_1 відсутні, оскільки у відповідності до частин 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Висновки акту перевірки №6549/16-01-22-01-09/33714725 від 14.11.2014 р. зроблені без дотримання вимог зазначеного Порядку і ґрунтуються на припущеннях перевіряючих.

Стосовно доводу апеляційної скарги щодо порушення порядку складання податкових накладних за правилом першої події, а саме при попередній оплаті частки товару не складалися податкові накладні, а їх виписка проведена лише за фактом поставки, колегія суддів зазначає, що у позивача відсутнє порушення правил формування податкового кредиту, оскільки у відповідності до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Довід апеляційної скарги, що довідки про перевірку контрагентів постачальника не відповідають номенклатурі придбаних товарно-матеріальних цінностей, поставленого позивачу самим ФОП ОСОБА_1, є тільки припущенням податкового органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його постачальником ОСОБА_1

Також не доводить нереальності господарських операцій відсутність сертифікатів якості на цемент та іншу продукцію, оскільки їх придбання та використання позивачем у власній господарській діяльності підтверджено первинними документами.

Крім того, посилання податкового органу на те, що надані позивачем до матеріалів справи угоди про науково-технічну співробітництво та співпрацю, укладені між позивачем та Національним технічним університетом ім. Ю. Кондратюка та ФОП ОСОБА_1 та патенти на корисну модель не мають відношення до цих господарських операцій, колегія суддів не приймає, оскільки вони надані на підтвердження кваліфікації постачальника позивача ФОП ОСОБА_1 для здійснення ним господарської діяльності.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем було підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагента, наданими до перевірки належно оформленими документами, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами господарських операцій, відповідність господарських операцій видам діяльності позивача, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість та збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток, а тому суд першої інстанції правомірно скасував податкові повідомлення-рішення від 27.11.2014 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_4.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2015 р. по справі № 816/1435/15 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2015р. по справі № 816/1435/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 27.07.2015 р.