Ухвала

від 27.07.2015 по справі 820/3029/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2015 р.Справа № 820/3029/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Водолажської Н.С. , Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2015р. по справі № 820/3029/15

за позовом Приватного підприємства "Імекс 2008"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство «Імекс 2008», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому з урахуванням уточнень, просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0004592201 від 29.12.2014 року в частині визначення суми податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств за основним платежем 1138224,79 грн. та штрафними санкціями 284556,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що податкове повідомлення - рішення, прийняте відповідачем за результатами проведення перевірки слід скасувати, оскільки акт перевірки, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення - рішення, ґрунтується на висновках, які суперечать діючому законодавству України. Вважає, що податкове повідомлення рішення №0004592201 від 29.12.2014 року є незаконним, та таким, що винесено з порушенням норм діючого законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв’язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2015 року закрито провадження у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ІМЕКС 2008" до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень №0004602201 від 29.01.2014 року та №0004592201 від 29.01.2014 року в частині суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за основним платежем 4989,0 грн. та штрафними санкціями 1247,12 грн. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 157 КАС України у зв'язку з досягненням примирення сторонами.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 року адміністративний позов Приватного підприємства «Імекс 2008» задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 44.1 ст. 44, п. 83.1 ст. 83, п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "ІМЕКС 2008", код за ЄДРПОУ 35973964, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2014 року.

Результати перевірки оформлені ОСОБА_1 № 5145/20-30-22-01/3597396 від 24.11.2014 року.

Згідно висновків вказаного ОСОБА_1 перевірки за твердженням перевіряючих в діяльності ПП "ІМЕКС 2008" встановлено порушення (в рамках позовних вимог): п. 135.1 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, пп. 138.1.1 п.138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток у загальній сумі 1143214 грн., в тому числі за 3 квартал 2012 року на суму 36855 грн., за 4 квартал 2012 року на суму 73848 грн. та за 2013 рік на суму 1032511 грн.

На підставі висновків ОСОБА_1 перевірки №5145/20-30-22-01/3597396 від 24.11.2014 року Державною податковою інспекцією в Дзержинському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення - рішення №0004592201 від 29.12.2014 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в загальній сумі 1429017,50 грн., у тому числі за основним платежем - 1143214 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 285803,50 грн.

Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для відображення в акті порушення пп. 135.1 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового Кодексу України і винесення спірного податкового повідомлення - рішення виявився, викладений в акті, висновок відповідача про те, що позивачем занижено валові доходи та доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування за перевіряємий період на суму 1143214 грн. у зв’язку із відображенням в податковому обліку господарських операцій з реалізації контрагенту товару, перехід права власності на який від позивача до суб’єкту господарювання не підтверджений належними доказами і фактична передача такого товару не відбувалась. Податковим органом не встановлено наявність поставок товарів на адресу контрагента, у зв'язку з чим вважає, що позивач від суб'єкту господарювання отримав на банківський рахунок безповоротну фінансову допомогу, яка безпідставно не включена до складу валових доходів та доходів.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентом (покупцем), відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. За таких умов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 29.12.2014 року, в частині визначення суми податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств за основним платежем 1138224,79 грн. та штрафними санкціями 284556,2 грн., не відповідає вимогам закону, що є підставою для його скасування, а отже адміністративний позов є такими, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як свідчать матеріали справи, між ПП "ІМЕКС 2008" (код ЄДРПОУ 35973964) та ТОВ "ГОНОРІЙ" (код ЄДРПОУ 38205323) було укладено договір поставки № 1/08 від 01 серпня 2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар (дверна фурнітура, автозапчастини), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (Т.1 а.с. 143-145).

Товар зберігався на орендованих ПП "ІМЕКС 2008" складських приміщеннях у м. Харкові та м. Одесі: за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н, смт. Мала Данилівка, Кільцева дорога, 3А. згідно Договору оренди №50 від 01.10.2012 року, Договору оренди №19 від 01.01.2013 р., договору оренди №40 від 19.03.2014 року, укладених між ПП "ІМЕКС 2008" і ТОВ Фірма "АРБАТ ЛТД" (Т.3 а.с. 158-177); за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4, 6-й кілометр Овідіопольської дороги згідно Договору складського зберігання та надання складських послуг №01/12/12-О від 01.12.2012 року, укладеного між ПП "ІМЕКС 2008" і ПП "ФОР Ю ЛОГІСТИК", відповідно до якого ПП "ФОР Ю ЛОГІСТИК" приймає товар на зберігання та видає його на складі (Т.3 а.с. 182-191); за адресою: м. Харків, вул. Текстильна, 62, згідно Договору оренди нежитлових приміщень №18032014/2 від 18.03.2014 р., укладеного з ТОВ "ПРОФІТ ФІНАНС" (Т.3 а.с. 178-181).

На виконання умов зазначеного договору поставки ПП "ІМЕКС 2008" поставило замовнику товар (дверну фурнітуру, автозапчастини), що підтверджується видатковими накладними № РН-0000004 від 01 лютого 2013 року, № РН-0000036 від 04 квітня 2013 року, № РН-0000037 від 05 квітня 2013 року, № РН-0000039 від 09 квітня 2013 року, № РН-0000040 від 10 квітня 2013 року, № РН-0000041 від 12 квітня 2013 року, № РН- 0000048 від 27 травня 2013 року, № РН-0000049 від 28 травня 2013 року, № РН-0000050 від 29 травня 2013 року, № РН-0000051 від 30 травня 2013 року, № РН-0000055 від 31 травня 2013 року, № РН-0000061 від 17 червня 2013 року, № РН-0000062 від 19 червня 2013 року, № РН-0000063 від 21 червня 2013 року, № РН-0000065 від 25 червня 2013 року, № РН-0000066 від 26 червня 2013 року, № РН-0000067 від 27 червня 2013 року, № РН-0000068 від 27 червня 2013 року, № РН-0000075 від 22 липня 2013 року, № РН-0000076 від 23 липня 2013 року, № РН-0000085 від 30 липня 2013 року, № РН-0000086 від 31 липня 2013 року, № РН-0000088 від 31 липня 2013 року, № РН-0000092 від 20 серпня 2013 року, № РН-0000094 від 22 серпня 2013 року, № РН-0000092 від 20 серпня 2013 року, № РН-0000096 від 29 серпня 2013 року, № РН-0000108 від 23 вересня 2013 року, № РН- 0000123 від 14 жовтня 2013 року, № РН-0000139 від 14 листопада 2013 року, № РН- 0000140 від 15 листопада 2013 року, № РН-0000141 від 15 листопада 2013 року, № РН- 0000155 від 16 грудня 2013 року, № РН-0000156 від 16 грудня 2013 року, № РН-0000157 від 18 грудня 2013 року, № РН-0000158 від 20 грудня 2013 року, № РН-0000159 від 23 грудня 2013 року, № РН-0000160 від 24 грудня 2013 року, № РН-0000161 від 26 грудня 2013 року, № РН-0000162 від 27 грудня 2013 року, № РН-0000163 від 30 грудня 2013 року, № РН-0000008 від 20 лютого 2014 року, № РН-0000010 від 21 лютого 2014 року, № РН- 0000013 від 24 лютого 2014 року, № РН-0000018 від 25 лютого 2014 року, № РН-0000019 від 26 лютого 2014 року, № РН-0000022 від 27 лютого 2014 року, № РН-0000023 від 27 лютого 2014 року, № РН-0000024 від 28 лютого 2014 року (Т.1 а.с.175, 188-197, 201-207, 210, 211 ,217-222, 229, 234, 241-250, Т.2 а.с. 1-5,7-11).

Відповідно до умов договору поставки №1/08 від 01 серпня 2012 року поставка та відвантаження товару (дверної фурнітури, автозапчастин) відбувалось транспортом та за рахунок ТОВ "ГОНОРІЙ" (покупця) зі складу продавця.

Вантажно-розвантажувальні роботи здійснювались відповідно до умов Договору на виконання вантажно-розвантажувальних робіт №1/07 від 26.07.2012 року (Т.3 а.с.192-194). Вантажно-розвантажувальні роботи у м. Одесі здійснювались відповідно до п.2.1.14 Договору складського зберігання та надання складських послуг №01/12/12-О від 01.12.2012 року.

Також, між ПП "ІМЕКС 2008" (код ЄДРПОУ 35973964) та ТОВ "ГОНОРІЙ" (код ЄДРПОУ 38205323) було укладено договір поставки № 2/08 від 29 серпня 2012 року, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар (автозапчастини), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (Т.1 а.с. 146-148).

Товар зберігався на орендованих ПП "ІМЕКС 2008" складських приміщеннях у м. Харкові та м. Одесі: за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н, смт. Мала Данилівка, Кільцева дорога, 3А. згідно Договору оренди №50 від 01.10.2012 року, Договору оренди №19 від 01.01.2013 р., договору оренди №40 від 19.03.2014 року, укладених між ПП "ІМЕКС 2008" і ТОВ Фірма "АРБАТ ЛТД" (Т.3 а.с. 158-177); за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4, 6-й кілометр Овідіопольської дороги згідно Договору складського зберігання та надання складських послуг №01/12/12-О від 01.12.2012 року, укладеного між ПП "ІМЕКС 2008" і ПП "ФОР Ю ЛОГІСТИК", відповідно до якого ПП "ФОР Ю ЛОГІСТИК" приймає товар на зберігання та видає його на складі (Т.3 а.с. 182-191).

На виконання умов зазначеного договору поставки ПП "ІМЕКС 2008" поставило замовнику товар (автозапчастини), що підтверджується видатковими накладними № РН-0000007 від 24 грудня 2012 року, РН-0000008 від 25 грудня 2012 року, № РН-0000009 від 26 грудня 2012 року, № РН-0000010 від 27 грудня 2012 року, № РН-0000011 від 27 грудня 2012 року, № РН- 0000012 від 28 грудня 2012 року, № РН-0000003 від 22 січня 2013 року, № РН-0000008 від 19 лютого 2013 року, № РН-0000011 від 21 лютого 2013 року, № РН-0000012 від 22 лютого 2013 року, № РН-0000013 від 22 лютого 2013 року, № РН-0000014 від 25 лютого 2013 року, № РН-0000015 від 25 лютого 2013 року, № РН-0000016 від 26 лютого 2013 року, № РН-0000017 від 26 лютого 2013 року, № РН-0000018 від 27 лютого 2013 року, № РН-0000019 від 27 лютого 2013 року, № РН-0000020 від 28 лютого 2013 року, № РН- 0000021 від 28 лютого 2013 року, № РН-0000056 від 31 травня 2013 року, № РН-0000059 від 12 червня 2013 року, № РН-0000060 від 14 червня 2013 року, № РН-0000073 від 19 липня 2013 року, № РН-0000074 від 19 липня 2013 року, № РН-0000078 від 24 липня 2013 року, № РН-0000081 від 25 липня 2013 року, № РН-0000082 від 26 липня 2013 року, № РН-0000083 від 29 липня 2013 року, № РН-0000084 від 30 липня 2013 року, № РН-0000100 від 18 вересня 2013 року, № РН-0000102 від 19 вересня 2013 року, № РН-0000103 від 19 вересня 2013 року, № РН-0000104 від 20 вересня 2013 року, № РН-0000105 від 20 вересня 2013 року, № РН-0000107 від 23 вересня 2013 року, № РН-0000110 від 25 вересня 2013 року, № РН-0000112 від 26 вересня 2013 року, № РН-0000115 від 30 вересня 2013 року, № РН-0000120 від 10 жовтня 2013 року, № РН-0000124 від 15 жовтня 2013 року, № РН- 0000125 від 15 жовтня 2013 року, № РН-0000127 від 16 жовтня 2013 року, № РН-0000128 від 17 жовтня 2013 року, № РН-0000137 від 04 листопада 2013 року, № РН-0000138 від 08 листопада 2013 року, № РН-0000015 від 25 лютого 2014 року (Т.1 а.с.168-174,176-187,198-200,208-209,212-216,223-228,230-233,235-240, Т.2 а.с.6).

Відповідно до умов договору № 2/08 від 29 серпня 2012 року поставка та відвантаження товару (дверної фурнітури, автозапчастин) відбувалось транспортом та за рахунок ТОВ "ГОНОРІЙ" (покупця) зі складу продавця.

Вантажно-розвантажувальні роботи на складі у м. Харкові здійснювались відповідно до умов Договору на виконання вантажно-розвантажувальних робіт №1/07 від 26.07.2012 року. Вантажно-розвантажувальні роботи у м. Одесі здійснювались відповідно до п.2.1.14 Договору складського зберігання та надання складських послуг № 01/12/12-о від 01.12.2012 року.

Також, між ПП "ІМЕКС 2008" (код ЄДРПОУ 35973964) та ТОВ "ГОНОРІЙ" (код ЄДРПОУ 38205323) було укладено договір поставки №1/10 від 01.10.2012 року, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар (дверна фурнітура, автозапчастини), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (Т.1 а.с. 149-153).

Товар зберігався на орендованих ПП "ІМЕКС 2008" складських приміщеннях за адресою: Харківська обл., Дергачівській р-н, смт. Мала Данилівка, Кільцева дорога, 3-А, згідно умов Договору оренди № 50 від 01.10.2012 р., укладеного між ПП "ІМЕКС 2008" і ТОВ Фірма "АРБАТ ЛТД".

На виконання умов зазначеного договору ПП "ІМЕКС 2008" поставило замовнику товар (дверну фурнітуру, автозапчастини), що підтверджується видатковою накладною № РН-0000004 від 21 грудня 2012 року (Т.1 а.с. 165).

Відповідно до умов договору поставки №1/10 від 01 жовтня 2012 року поставка та відвантаження товару (дверної фурнітури, автозапчастин) відбувалось транспортом та за рахунок ТОВ "ГОНОРІЙ" (покупця) зі складу продавця.

Вантажно-розвантажувальні роботи здійснювались відповідно до умов Договору на виконання вантажно-розвантажувальних робіт № 1/07 від 26.07.2012 року.

Також, між ПП "ІМЕКС 2008" (код ЄДРПОУ 35973964) та ТОВ "ГОНОРІЙ" (код ЄДРПОУ 38205323) було укладено договір поставки № 2/10 від 08 жовтня 2012 року, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар (віконна фурнітура, автозапчастини), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (Т.1 а.с. 154-158).

Товар зберігався на орендованих ПП "ІМЕКС 2008" складських приміщеннях за адресою: Харківська обл., Дергачівській р-н, смт. Мала Данилівка, Кільцева дорога, 3А згідно умов Договору оренди №50 від 01.10.2012 року, укладеного між ПП "ІМЕКС 2008" і ТОВ Фірма "АРБАТ ЛТД".

На виконання умов зазначеного договору ПП "ІМЕКС 2008" поставило замовнику товар (віконну фурнітуру, автозапчастини), що підтверджується видатковою накладною № РН-0000005 від 21 грудня 2012 року (Т.1 а.с.166).

Відповідно до умов договору № 2/10 від 08 жовтня 2012 року поставка та відвантаження товару (віконної фурнітури, автозапчастин) відбувалось транспортом та за рахунок ТОВ "ГОНОРІЙ" (покупця) зі складу продавця.

Вантажно-розвантажувальні роботи здійснювались відповідно до умов Договору на виконання вантажно-розвантажувальних робіт № 1/07 від 26.07.2012 року.

Також, між ПП "ІМЕКС 2008" (код ЄДРПОУ 35973964) та ТОВ "ГОНОРІЙ" (код ЄДРПОУ 38205323) було укладено договір поставки № 3/10 від 17 жовтня 2012 року, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар (віконна фурнітура, автозапчастини), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (Т.1 а.с. 159-163).

Товар зберігався на орендованих ПП "ІМЕКС 2008" складських приміщеннях за адресою: Харківська обл., Дергачівській р-н, смт. Мала Данилівка, Кільцева дорога, 3А згідно умов Договору оренди № 50 від 01.10.2012р., укладеного між ПП "ІМЕКС 2008" і ТОВ Фірма "АРБАТ ЛТД".

На виконання умов зазначеного договору поставки ПП "ІМЕКС 2008" поставило замовнику товар (віконну фурнітуру, автозапчастини), що підтверджується видатковою накладною № РН-0000006 від 21 грудня 2012 року (Т.1 а.с. 167).

Відповідно до умов договору № 3/10 від 17 жовтня 2012 року поставка та відвантаження товару (віконної фурнітури, автозапчастин) відбувалось транспортом та за рахунок ТОВ "ГОНОРІЙ" (покупця) зі складу продавця.

Вантажно-розвантажувальні роботи здійснювались відповідно до умов Договору на виконання вантажно-розвантажувальних робіт №1/07 від 26.07.2012 року.

Також на виконання умов вказаних договорів №1/08 від 01 серпня 2012 р., № 2/08 від 29 серпня 2012 р., № 1/10 від 01 жовтня 2012 р., № 2/10 від 08 жовтня 2012 р., № 3/10 від 17 жовтня 2012 р. ПП "ІМЕКС 2008" було видано податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (Т.2 а.с.12-250, Т.3 а.с. 1-33).

Оплату за отримані ТМЦ (двірні ручки, віконна фурнітура, автозапчастини) за договорами №1/08 від 01 серпня 2012 р., № 2/08 від 29 серпня 2012 р., № 1/10 від 01 жовтня 2012 р., № 2/10 від 08 жовтня 2012 р., № 3/10 від 17 жовтня 2012 р. ТОВ "ГОНОРІЙ" було здійснено грошовими коштами за безготівковим розрахунком, що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи (Т.3 а.с.34-96).

Також позивачем до суду надано докази щодо відображення господарських операцій з покупцем ТОВ "ГОНОРІЙ" у бухгалтерському та податковому обліку (Т.4 а.с. 31-45).

Колегія суддів вважає хибними доводи апеляційної скарги на відсутність у позивача транспортної документації, що на думку податкового органу свідчить про не підтвердження реальності господарської операції (а саме договорів поставки), з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, в ОСОБА_1 перевірки № 5145/20-30-22-01/3597396 від 24.11.2014 р. відповідачем зроблено висновок про не підтвердження реальності господарської операції (а саме договорів поставки), через відсутність у ПП "ІМЕКС 2008" транспортної документації, довіреностей на отримання товару та документів на підтвердження наявності складських приміщень у власності або на підставі договору оренди.

Разом з тим, нормативно-правові акти, що передбачають обов'язкове оформлення товарно-транспортних та залізничних накладних, регулюють відносини з перевезення товарно-матеріальних цінностей.

Однак, позивач із покупцем, відповідно до укладених договорів, вступив у відносини з купівлі-продажу (поставки), що за своєю правовою природою відрізняються від відносин перевезення і не є тотожними.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

За змістом пункту 11.1 цих Правил товарно-транспортна накладна є основним документами на перевезення вантажів.

Таким чином, товарно-транспортна накладна за встановленою формою є обов'язковою для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк є підставою для проведення розрахунків за договором перевезення, а також для списання та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей.

Однак, зі змісту договорів поставки не встановлено, що замовником поставки виступав продавець (позивач у справі). Таким чином, ПП "ІМЕКС 2008" не брало участі у відносинах з перевезення вантажу. Подання товарно-транспортних накладних за наявності первинних документів на підтвердження фактичного отримання та оплати товару (видаткової накладної, виписки з банківського рахунку тощо) не є обов'язковим у зв'язку з тим, що у даному спорі не оцінюється правомірність формування ПП "ІМЕКС 2008" податкового кредиту за операцією з перевезення товарів.

Крім того, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Зі змісту договорів, укладених між позивачем та покупцем, встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах самовивозу (транспортом Покупця та за його рахунок).

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача транспортної документації, що на думку податкового органу свідчить про не підтвердження реальності господарської операції (а саме договорів поставки) не знайшли свого підтвердження.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно того, що продані позивачем ТМЦ є безоплатно наданим товаром з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств складає прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 ст. 135 ПК України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Інші доходи, як зазначено в підпункті 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України, включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не відносяться до витрат.

З аналізу наведених норм законодавства випливає, що за умови не підтвердження фактичної передачі товару покупцю, отримані від останнього кошти фактично є безповоротною фінансовою допомогою, яка включається до складу валових доходів та доходів у відповідному періоді.

При цьому слід зазначити, що для цілей зазначених правовідносин законодавцем презюмується реальність господарської операції, що відображається в податковому обліку. Реальність господарської операції, як обставина, що входить до предмету доказування, встановлюється на підставі доказів, оцінка яким надається судами з урахуванням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження фактичного виконання умов договорів поставки позивачем надано податкові та видаткові накладні, договори оренди складських приміщень №50 від 01.10.2012 р., №19 від 01.01.2013 р., №7 від 01.01.2014 р., №40 від 19.03.2014 р., №18032014/2 від 18.03.2014 р., договір складського зберігання та надання складських послуг №01/12/12-О від 01.12.2012 р., договір на виконання вантажно-розвантажувальних робіт №1/07 від 26.07.2012 р., докази сплати за проданий товар.

Вказані докази повністю підтверджують факт поставки товару позивачем його контрагенту та свідчать про реальність господарських операцій, що відображені позивачем в податковому обліку.

Оскільки судом встановлено, що поставка товару мала реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, що підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку (які досліджувались вище), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність ДПІ факту допущення порушень податкової дисципліни ПП "ІМЕКС 2008". (Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду від 25.09.2014 року по справі № К/800/31979/13).

Крім того, як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем пп. 135.1 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового Кодексу України стала податкова інформація отримана від інших податкових органів щодо покупця позивача.

Проте згідно приписів ст. 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності.

Таким чином, податковий орган, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Колегія суддів вважає хибними доводи апеляційної скарги про те, що видаткові накладні, надані на підтвердження поставки ТМЦ від ПП «Імекс 2008» не можуть вважатися належними первинними документами, оскільки складені з порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що окремі незначні недоліки у первинних документах бухгалтерського обліку не можуть беззаперечно свідчити про безтоварний характер спірної господарської операції.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Оскільки судовим розглядом підтверджено, що господарські операції ПП «Імекс 2008» з контрагентами, фактично здійснені, направлені на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені складеними первинними документами, то, позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об’єкту оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість, зокрема формування витрат та податкового кредиту, а тому колегія суддів приходить до висновку про те, що вищевказані доводи апеляційної скарги відповідача необґрунтовані.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 року по справі № 820/3029/15 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2015р. по справі № 820/3029/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_1