Ухвала

від 05.10.2016 по справі 820/3029/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2016 року м. Київ К/800/37853/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О Маринчак Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2015 р.

у справі № 820/3029/15

за позовом приватного підприємства «Імекс 2008»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року приватне підприємство «Імекс 2008» (далі - позивач, ПП «Імекс 2008») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.12.2014 р. № 0004592201 та № 0004602201.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2015 р. закрито провадження у справі за адміністративним позовом ПП «Імекс 2008» до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004602201 та податкового повідомлення-рішення № 0004592201 в частині суми податкових зобов'язань з податку на прибуток за основним платежем 4 989 грн. та штрафними санкціями 1 247,12 грн. на підставі пункту третього частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з досягненням примирення сторонами.

Таким чином, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 29.12.2014 р. № 0004592201 в частині визначення суми податкових зобов'язань з податку на прибуток за основним платежем 1 138 224,79 грн. та штрафними санкціями 284 556,20 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2015 р., адміністративний позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 29.12.2014 р. № 0004592201 в частині визначення суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за основним платежем 1 138 224,79 грн. та штрафними санкціями 284 556,20 грн.; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2015 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 07.11.2014 р. по 17.11.2014 р., на підставі направлень від 05.11.2014 р. № 2490, № 2491, наказу від 05.11.2014 р. № 2240 та згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, посадовими особами ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Імекс 2008» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2014 р., за результатами якої складено акт від 24.11.2014 р. № 5145/20-30-22-01/35973964 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 135.1 статті 135, пункту 137.10 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток у загальній сумі 1 143 214 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 29.12.2014 р. № 0004592201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 1 429 017,50 грн., з яких 1 143 214 грн. - за основним платежем та 285 803,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як слідує з акту перевірки від 24.11.2014 р. № 5145/20-30-22-01/35973964, підставами для визначення позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про заниження позивачем валових доходів та доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період, що перевірявся, у зв'язку із відображенням в податковому обліку господарських операцій з реалізації контрагенту товару, перехід права власності на який, за твердженням відповідача, не підтверджений належними доказами, у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку, що позивачем на банківський рахунок отримано від суб'єкта господарювання безповоротну фінансову допомогу, яка безпідставно не включена до складу валових доходів та доходів.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств складає прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Інші доходи, як зазначено в підпункті 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не відносяться до витрат.

Зі змісту наведених норм законодавства вбачається, що за умови не підтвердження фактичної передачі товару покупцю, отримані від останнього кошти фактично є безповоротною фінансовою допомогою, яка включається до складу валових доходів та доходів у відповідному періоді.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у перевіреному податковим органом періоді позивачем, в межах своєї господарської діяльності, було укладено ряд договорів поставки товарно-матеріальних цінностей з ТОВ «Гонорій».

В матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Виходячи з наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2015 р. у справі № 820/3029/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) Н.Є. Маринчак