Ухвала

від 22.06.2015 по справі 465/8181/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 465/8181/13 Головуючий у 1 інстанції: Дзендзюра С.М.

Провадження № 22-ц/783/1230/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 І. І.

Категорія: 2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Кабаля І.І.,

суддів: Копняк С.М., Мельничук О.Я.,

секретаря Матяш С.І.,

з участю: прокурора Лящука Т.І.,

представника ОСОБА_2-ОСОБА_3.,представника Управління комунальної власності - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Прокуратури Львівської області на рішення Франківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2014 року у справі за позовом заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_2, з участю третіх осіб: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, ОСОБА_5, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Львівській області, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням в позові заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_2 відмовлено повністю.

Рішення суду оскаржила Прокуратура Львівської області. В апеляційній скарзі посилається на необґрунтованість та невмотивованість рішення суду, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що спірне нерухоме майно було майном комунальної власності, яке належало територіальній громаді м Львова, що підтверджується свідоцтвом на права власності від 21.04.2010 року, виданого Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради та витягом ОКП ЛОР «БТІ ті ЕО» і воно може бути витребувано від відповідача, оскільки майно належить територіальній громаді та вибуло з її власності без її волі та без належних на те правових підстав. Просить рішення суду скасувати а ухвалити нове рішення, яким позов заступника прокурора м. Львова задовольнити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників апелянта та третьої особи на підтримання апеляційної скарги, представника відповідача на заперечення доводів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частина 3 статті 61 ЦПК України, визначає, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до договору купівлі - продажу орендованого державного майна адмінуправління Львівського орендного підприємства протипожежної автоматики і охоронної сигналізації № 151 від 29 березня 1996 року товариство покупців членів трудового колективу адмінуправління Львівського орендного підприємства протипожежної автоматики і охоронної сигналізації (покупець) купило орендоване державне майно за адресою: м.Львів вул.Проста,12-а.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.12.2011 року у справі № 5015/6378/11, яке вступило в законну силу, визнано недійсним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.12.2009 року № 1169 «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Простій,12-а», визнано недійсним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.04.2010 року № 433 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 25.12.2009 № 1169»; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівське спеціалізоване підприємство протипожежної автоматики і охоронної сигналізації» (м.Львів, вул.Проста,12-а, код ЄДРПОУ 20831298) право власності на нежитлову будівлю літера А-2 загальною площею 369,2 кв.м. по вул. Простій, 12-а у місті Львові.

Відтак, господарським судом встановлено, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.12.2009 року № 1169 «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Простій,12-а», а також рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.04.2010 року № 433 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 25.12.2009 № 1169» визнані недійсними.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не надано будь-яких інших доказів, які б свідчили про існування у нього права власності на спірне майно.

Крім того, ч.1 п.1,3 ч.2 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності Таким чином, незаконність набуття права власності на спірні приміщення ОСОБА_2 не встановлена.

Відповідно до ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З змісту вказаних норм вбачається, що лише власник, має право на захист свого права власності в порядку визначеному законом.

Оскільки судом вірно встановлено, що права позивача жодним чином не порушено, оскільки ні прокурор, ні позивач не довели існування у позивача права власності на спірне майно, а тому судом правильно відмовлено у задоволенні позову.

Згідно із ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в повній мірі відповідає цим вимогам.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Прокуратури Львівської області відхилити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Кабаль І.І.

Судді:

ОСОБА_6

ОСОБА_7