Постанова

від 02.02.2007 по справі 14/350-4690

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/350-4690

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2007 р.Справа № 14/350-4690

 15 год. 00 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

при секретарі судового засідання  

Розглянув справу

за позовом  Торгово-роздрібного об'єднання Бережанського РайСТ вул. Привокзальна,1, м.Бережани, Тернопільська область           

до  Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції вул. Шевченка, 15, м.Бережани, Тернопільська область            

про  скасування податкових повідомлень-рішень про стягнення штрафних санкцій від 20.10.2006 року №0000272301/2/3495, №0000282301/2/3495.

За участю представників сторін:

позивача: Гриник Я.Т., довіреність №287 від 24.11.06р.,

відповідача: Стефінів Ж.А., довіреність №48 від 06.04.06р.

Суть справи:

Торгово-роздрібне об'єднання Бережанського РайСТ звернулося у господарський суд Тернопільської області з позовом до Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.10.2006 року №0000272301/2/3495 та  №0000282301/2/3495.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача посилається на безпідставність донарахування податковим органом торгово-роздрібному об'єднанню Бережанського РайСТ податку на додану вартість та  податку на прибуток, вказуючи при цьому на відсутність з боку платника податків порушень норм податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини

У запереченнях на позов та згідно з поясненням повноважного представника, відповідач позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на їхню безпідставність, зазначивши при цьому, що оскаржувані правові акти індивідуальної дії винесені контролюючим органом в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин та досліджених в процесі перевірки документів.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно  ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

За результатами проведеної виїзної позапланової документальної перевірки Торгово - роздрібного об'єднання Бережанського районного споживчого товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, посадовими особами контролюючого органу 21.07.2006р. складено акт за №145/23-134/21142431. Період діяльності платника податків, що охоплений перевіркою: з 01.07.2004 року по 30.09.2005 року.

За наслідками дослідження документів позивача, податковим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення платником податків  вимог Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97 (надалі, -  Закон про ПДВ)  та  недотримання ним  положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97 (надалі,-  Закон про прибуток ).

Зважаючи на наведені обставини, 20.10.2006р. контролюючим органом відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно з підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) позивачу, згідно з податковим повідомленням-рішенням  №0000282301/2/3495 визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 14170,5 грн. (в т.ч. 9447 грн. за основним платежем, 4723,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), а відповідно до податкового повідомлення - рішення №0000272301/2/3495 податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1440 грн. (в т.ч. 960 грн. за основним платежем, 480 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Наведені правові акти індивідуальної дії оспорені товариством у судовому порядку.  

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Проведеною посадовими особами контролюючого органу перевіркою встановлено недотримання суб'єктом господарювання п.п. 4.1.6 п.4.1 статті 4 Закону  про прибуток. Невиконання вказаної правової норми слугувало причиною не включення до складу скоригованих валових доходів  у 4-му кварталі 2004 року сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податків у звітному періоді, що залишається неповернутою на кінець такого звітного періоду в розмірі 3840 грн., а відтак і заниження податку на прибуток в розмірі 960 грн.

В той же час дослідженні в процесі розгляду справи докази вказують на невідповідність висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства зважаючи на наступне.

Як слідує із Статуту позивача, останній створений рішенням правління Бережанського РайСТ, як самостійний структурний підрозділ районного споживчого товариства, тобто являється підприємством споживчої кооперації, а тому діє на підставі Законів України „Про кооперацію”, “Про споживчу кооперацію” та Положення “Про організацію пайового господарства споживчої кооперації України” (п.п. 1.1,1.2,  1.4 Статуту).

Статтею 1 Закону України „Про споживчу кооперацію” визначено, що споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану.

Відповідно до Закону „Про кооперацію” одним із джерел формування майна кооперативу являється пайовий фонд що формується із пайових внесків його членів.

Пунктом 1.3 Положення визначено, що пайовий капітал є сукупністю обов'язкових та додаткових (добровільний  грошовий  чи  інший майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу понад пай у пайовому фонді кооперативу, - Закон України „Про кооперацію)  пайових внесків членів споживчого товариства. Розмір пайового капіталу не є постійною величиною, не зазначається в статуті споживчого товариства і змінюється відповідно до сплати чи повернення членами споживчих товариств пайових внесків.

Пп.5.3.2 Положення передбачено, що всі члени товариства вносять додаткові пайові внески на поповнення власних обігових коштів безпосередньо в касу товариства.

Як вбачається із матеріалів справи, членами товариства відповідно до наведених вище норм вносились в касу позивача додаткові пайові внески у розмірах, що зазначені у прихідних касових документах (копії прибуткових касових ордерів в матеріалах справи).

Підпунктом 1.22.2 Закону про прибуток визначено, що поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Згідно п.1.28 наведеного нормативно-правового акту інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Як нормами Закону України „Про кооперацію” та і Положенням обумовлено , що член споживчого товариства мають право одержувати частку прибутку, що розподіляється за результатами господарської діяльності між членами споживчого товариства відповідно до їх пайового внеску.

Відповідно до вимог пп.4.2.5 п.4.2 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій чи реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

За таких обставин, внесені додаткові пайові внески не повинні включатись до складу валового доходу, а тому податковою інспекцією безпідставно ототожнено поняття поворотна фінансова допомога із пайовим внеском членів споживчого товариства, а відтак і визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток і відповідно застосовано штрафні санкції згідно оспорюваним податковим повідомленням –рішенням.

Крім того, за наслідками перевірки правильності обчислення суб'єктом господарювання податку на додану вартість, контролюючим органом встановлено, що в порушення п.4.2 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” позивачем у березні 2005 року занижено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 9447 грн. за операцією із безоплатної передачі Бережанському РайСТ будівлі торгового центру „Східний”, вартістю 47235 грн.      

Наведений висновок контролюючого органу, як свідчить акт перевірки (сторінка17-18) ґрунтується на  відомостях постанови правління Бережанського Рай СТ від 30.12.2004 року  №95, згідно із  якою вирішено передати зазначену вище будівлю районному споживчому товариству на баланс.

Зважаючи що згідно із п.3.1 , п.4.2 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” операції з безоплатної передачі товарів являються об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на переконання державної податкової інспекції платник податків за вказаною операцією був зобов'язаний нарахувати суми податку на додану вартість та сплатити їх до бюджету у встановленому порядку та розмірах.

В той же час зібраними у справі доказами зазначені вище висновки контролюючого органу не підтверджуються.

Так, п. 3.1 статті 3 закону про ПДВ визначено, що об'єктом оподаткування є , поряд із іншими, операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України.

В розумінні вказаного нормативно –правового акту  (п 1.4 ст.1)  поставка товарів –це  будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її поставки, а також операції з безоплатної поставки товарів.

Як вірно з'ясували в процесі перевірки посадові особи ДПІ позивач являвся власником 78/100 нежитлової будівлі –магазину, який знаходиться у м. Бережани по вул. Л.Українки 15 „а” загальною площею 348, 6 кв.м. Право власності, як обґрунтовано зазначає державна податкова інспекція, позивачем набуте на підставі договору купівлі –продажу приміщення, яке підлягає продажу, шляхом викупу від 12.11.1997 року (копія договору в матеріалах справи).    

В той же час, необґрунтованим є висновок Бережанської МР ДПІ, що на підставі   постанови правління Бережанського РайСТ від 30.12.2004 року №95 позивачем безоплатно право власності на зазначену вище будівлю передано іншому суб'єкту господарювання.

Так, згідно роз'яснень Вищого арбітражного суду України викладених в листі № 01/8-98 від 31.01.2001р. „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом” господарським судам слід виходити з того, що перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності.

Відповідно до п. 3 наказу Міністерства фінансів України “Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку” від 31.03.1999 № 87 баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, звітом про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал, визначення складу і вартості майна. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства, а відтак і не може являтись правовстановлюючою підставою виникнення права власності або інших прав на майно.

Обґрунтованість вказаного твердження засвідчує і договір купівлі –продажу від 25.06.2005 року, згідно із яким саме позивачем, а не Бережанським РайСТ відчужено наведене вище нежитлове приміщення фізичній особі за ціною 181 750 грн.

При цьому у пункті 8 вказаного договору зазначено, що продавець (Торгово - роздрібне об'єднання  Бережанського РайСТ), гарантує, що вказані 78/100 частин не житлової будівлі на момент укладення правочину нікому іншому не продані, не подаровані, іншим способом не відчуженні, прав у третіх осіб щодо них не має, у статутний фонд інших юридичних осіб вони не внесені.

Таким чином перехід права власності на спірне приміщення, а відтак і виникнення об'єкту оподаткування податком на додану вартість, відбувся не в березні а в червні 2005 року, не на підставі постанови правління Бережанського РайСТ від 30.12.2004 року №95, а згідно із договором від 25.06.2005 року, об'єкт передано у власність не Бережанському РайСТ, а фізичній особі Драган С.В.

За таких обставин, визначення контролюючим органом податкового зобов'язання платнику податків за березень 2005 року є безпідставним, а відтак і застосовані штрафні санкції згідно оспорюваним податковим повідомленням –рішенням необґрунтованими.

При цьому, судом враховано і положення  статті 71 КАС України, згідно із якою  в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій  покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми,  належних та допустимих доказів, які б  підтверджували правомірність дій контролюючого органу у спірних правовідносинах суду не представлено, факт невиконання позивачем вимог  Закону зібраними у справі доказами не підтверджується, а відтак позовні вимоги, як обґрунтовані та належним чином доведені слід задовольнити в повному обсязі.

У відповідності до ст. 94, 95, 97, 98 КАС України судові витрати по справі підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.  6, 7, 86, 89, 94 - 98, 156, 162, 163 КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення - рішення Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції від 20.10.2006р. №0000272301/2/3495 та  №0000282301/2/3495.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Торгово-роздрібного об'єднання Бережанського РайСТ (Ідент.код 21142431, р-к 26001789 в ТОД АППБ "АВАЛЬ" м. Тернопіль, 47501, м. Бережани, вул.Привокзальна,1) –85 (вісімдесят п'ять)   грн. 00 коп. державного мита.

4. Виконавчий лист видати за заявою Торгово-роздрібного об'єднання Бережанського РайСТ.

Постанова  суду першої інстанції  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя