Постанова

від 07.02.2007 по справі 6/194-4634

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/194-4634

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2007 р.Справа № 6/194-4634

 15 год. 40 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

при секретарі судового засідання  

Розглянув справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс», с. Шипівці, Заліщицького району, Тернопільської області

до  Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції, вул. Кондри, 5, м. Борщів, Тернопільської області

про  скасування  податкового повідомлення-рішення.

За участю представників сторін:

          позивача: Жук А.В.

          відповідача: Брик В.Г.

Суть справи:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс»звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень №№0000872300/0, 0000882300/0 від 27 березня 2006 року в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 90050 грн. податку на прибуток, 40225 грн. штрафних санкцій, 58417 грн. податку на додану вартість та 18811 грн. штрафних санкцій.

Свої вимоги, підтримані в судовому засіданні його представниками, позивач мотивував невідповідністю оспорюваних рішень фактичним обставинам та нормам закону.

У запереченнях на позов та згідно з поясненнями представника податкової служби, відповідач позову не визнав, посилаючись на законність та обґрунтованість винесених рішень.

Судове засідання призначене вперше на 26 грудня 2006 року було відкладено на 16 січня 2007 року, а пізніше на 07 лютого 2007 року.

Учасникам судового процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51, 130 КАС України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

З 19 грудня 2005 року по 19 березня 2006 року, з перервами в роботі, посадовими особами податкової інспекції проведено планову виїзну документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) ТОВ «Аверс»за період з 01 липня 2004 року по 30 вересня 2005 року.

За результатами перевірки, 24 березня 2006 року складено Акт № 154/23-32841634, в якому податковим органом зроблено висновок про порушення товариством вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 №334/94-ВР та п.п.7.2.1,7.2.3 п. 7.2, п.п.7.3.1, п.7.3 ст. 7 та п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, а саме, позивачем зайво віднесено до валових витрат 360200 грн., внаслідок чого занижено належний до сплати податок на прибуток  на суму 90050 грн. та зайво віднесено до податкового кредиту  59604 грн. податку на додану вартість.

Серед іншого, перевіркою та наданими сторонами доказами встановлено, що на підставі усної домовленості між ТОВ «Аверс»та  ПП. «Багро», ТОВ «Інтеграл», ПП. «Матрікс»позивачу поставлено товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріали).

За наслідками господарських операцій позивач, який є платником ПДВ, отримав податкові накладні.

Оплата вартості одержаних будівельних матеріалів позивачем з врахуванням податку на додану вартість проведена, що стверджується актом перевірки, службовою запискою про рух коштів №77/09 від 18 лютого 2006 року і незаперечено відповідачем.

Відносячи суми сплачені за отримані ТМЦ до складу валових витрат, а ПДВ до податкового кредиту позивачем, на думку працівників податкової служби, порушено вище перелічені вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі –Закону №168/97-ВР), та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі –Закон № 334/94-ВР) які полягали у :

- відсутності договорів купівлі-продажу, договорів на перевезення, довіреностей на одержання ТМЦ та товарно-транспортних накладних (ст. 19 акту перевірки);

- в не включенні контрагентами ПП. «Багро», ТОВ «Інтеграл», ПП. «Матрікс»сум ПДВ до своїх податкових зобов'язань   (ст. 21 акту перевірки).

27 березня 2006 року на підставі акту перевірки контролюючим органом відповідно до підпункту „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) податковими повідомленнями-рішеннями №№0000872300/0, 0000882300/0 від 27 березня 2006 року, позивачу визначено суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 89258 грн., у т.ч. 59307 грн. основного платежу, 29951 грн. штрафних санкцій, та по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 140275 грн. у т.ч. 90050 грн. основного платежу та 50225 грн. штрафних санкцій.

Зазначене рішення відповідача частково торкається оспорюваних правовідносин –щодо нарахування  90050 грн. податку на прибуток, 40225 грн. штрафних санкцій, 58417 грн. податку на додану вартість та 18811 грн. штрафних санкцій.

У цій частині дане рішення і оспорюється позивачем в судовому порядку.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень представників сторін у засіданні, вказані вище акти ненормативного характеру оскаржувалися позивачем із застосуванням процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання в порядку визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону  № 2181.

За результатами розгляду первинної скарги Борщівською МР ДПІ прийнято рішення №2040 від 06 травня 2006 року в якому вказано про допущення арифметичних помилок та  уточнено суми податкового зобов'язання по податку на прибуток 130275 грн. з них 90050 грн. основного боргу та 40225 грн. штрафних санкцій, по податку на додану вартість 89406 грн. у т.ч. 59604 грн. основного платежу та 29802 грн. штрафних санкцій.

Рішеннями ДПА в Тернопільській області від 11 липня 2006 року та ДПА України від 20 вересня 2006 року в задоволенні скарг  ТОВ «Аверс»відмовлено.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.11,70,71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

При цьому, згідно з ч.2 ст.71 КАС України обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття такого рішення, покладається на відповідний податковий орган.

Однак, приписів згаданих норм Конституції та КАС України, при прийняті рішення від 27 березня 2006 року №№0000872300/0, 0000882300/0 в частині нарахування 90050 грн. податку на прибуток, 40225 грн. штрафних санкцій, 58417 грн. податку на додану вартість та 18811 грн. штрафних санкцій, відповідачем дотримано не було.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких витрат по транспортуванню придбаних у контрагентів товарно-матеріальних цінностей позивачем не понесено. При цьому, предметом спору у даній справі являються правомірність формування позивачем податкового зобов'язання по операціях з поставки товарів, а не надання послуг з перевезення вантажу. А відтак, відсутність товарно - транспортних накладних, позбавляє особу, яка несе відповідні витрати по транспортуванню включати їх до складу валових витрат згідно із статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що у спірних правовідносинах місця не має.

Відповідно до положень п. 3.1 ст.3 Закону №334/94-ВР від 28.12.1994р., об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Конкретизуючи перелік витрат, які включаються до складу валових, законодавцем до їхнього числа, поряд із іншими віднесено (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР) суми   будь-яких   витрат,   сплачених   (нарахованих) протягом  звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем  продукції  (робіт,  послуг)  і  охороною  праці. Зазначені витрати відповідно до вимог Закону про прибуток мають бути підтверджені відповідними розрахунковими,  платіжними та іншими документами, ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку  (п.п. 5.3.9  ст. 5 цього ж Закону).

Як досліджено матеріалами перевірки і незаперечено відповідачем, на поставлені будматеріали ТОВ «Аверс»його контрагентами видано податкові накладні, які є звітними податковими і одночасно розрахунковими документами (п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР).

Порушень вимог п.п. 7.2.1. ст. 7 Закону №168/97-ВР щодо змісту податкових накладних  відповідачем не встановлено.

Понесення позивачем витрат по наведених господарських операціях підтверджується платіжними дорученнями, які відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затв. постановою НБУ від 21.01.2004р. і зар. в Мінюсті 29.03.2004р. за №411-2004-п, є розрахунковими документами та досліджувались перевіркою.

Факт оплати наданих послуг не заперечується і відповідачем по справі.

За таких обставин, понесені позивачем витрати, згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР підлягали включенню до складу валових, а отже у відповідача не було правових підстав для зменшення на цю суму валових витрат, і відповідно для збільшення бази оподаткування по податку на прибуток та донарахування податку і санкцій в податковому повідомленні-рішенні №0000872300/0 від 27 березня 2006 року.

Вказаний висновок суду, поряд із наведеним вище, ґрунтується і на тому що, вичерпний перелік витрат платника податків, які не включаються до складу валових, в тому числі не пов'язаних із веденням господарської діяльності (п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР), визначений у п.5.3 -5.7 ст.5  цього Закону. Витрати на оплату отриманих  позивачем ТМЦ до їх числа не віднесені. А в силу  п. 5.11 статті 5 названого нормативно-правового акту установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється, що податковим органом  враховано не було.

Як зазначалось вище, позивач сплатив суми ПДВ включених в ціну товару, вартість якого згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»підлягала внесенню до складу валових витрат.

Підпункт 7.5.1. статті 7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Від-так, отримавши податкові накладні, відповідно до п.п. 7.5.1., 7.4.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР, позивач набув права на включення сум ПДВ до свого податкового кредиту.

Згідно з положеннями ч.2 ст.61 Конституції України (щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності), ст.ст. 3,5 Закону №334/94-ВР включення платником податків своїх витрат до складу валових не ставиться в залежність від правопорушень зі сторони його контрагентів, якими приналежно до даної справи є ПП. «Багро», ТОВ «Інтеграл», ПП. «Матрікс».

При цьому, Закон №168/97-ВР також не ставить в залежність право на отримання податкового кредиту  платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Слід зазначити, що відповідно до п. 10 Інструкції  про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України  17.03.2001 №110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. факти  порушень  податкового  та  іншого  законодавства посадова  особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому   чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм  законодавчих  актів та вказуються конкретні  їх  пункти  і статті.

Жодних допустимих доказів, які вказували б на порушення ПП. «Багро», ТОВ «Інтеграл», ПП. «Матрікс»вимог Закону при формуванні своїх податкових зобов'язань по спірних операціях із позивачем, а відтак і задекларованих ТОВ «Аверс»сум ПДВ та податку на прибуток за період з липня 2004 року по  вересень 2005 року  контролюючим органом суду  не представлено.

В судовому порядку господарські зобов'язання між ТОВ «Аверс»та ПП. «Багро», ТОВ «Інтеграл», ПП. «Матрікс»що стали підставою для донарахування сум податку на додану вартість і податку на прибуток недійсними не визнавались.

З огляду на усе вищевикладене, правомірність визначення позивачу податковими повідомленнями –рішеннями від 27 березня 2006 року №№0000872300/0, 0000882300/0 податкового зобов'язання в частині нарахування 90050 грн. податку на прибуток, 40225 грн. штрафних санкцій, 58417 грн. податку на додану вартість та 18811 грн. штрафних санкцій, відповідачем належним чином не доведено. А тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 87,89,94 КАС України, понесені судові витрати відшкодовуються позивачу.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2,3,7-17,70,71,87,89,94,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

          1. Скасувати податкові повідомлення - рішення Борщівської МР ДПІ від 27 березня 2006 року №№0000872300/0, 0000882300/0 в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Аверс», (с. Шипівці, Заліщицького району, Тернопільської області, код 32841634) 90050 грн. податку на прибуток, 40225 грн. штрафних санкцій, 58417 грн. податку на додану вартість та 18811 грн. штрафних санкцій,

2. Стягнути з Державного бюджету України -

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс», (с. Шипівці, Заліщицького району, Тернопільської області, код 32841634) –3,40 грн., сплаченого  державного мита.

3. У відповідності до п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. № 384 державне мито в сумі 81,60 грн., сплачене згідно з платіжним дорученням №189 від 03 жовтня 2006р., підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Аверс», (с. Шипівці, Заліщицького району, Тернопільської області, код 32841634) як зайво внесене.

Постанова  суду першої інстанції  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі

---

2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

 

Суддя