Ухвала

від 25.10.2011 по справі 6/194-4634

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2011 р. Справа № 49491/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Багрія В.М., Коваля Р.Й.

з участю секретаря Грущенко І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 07.02.2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс» до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

23.11.2006р. позивач звернувся до суду з позовом в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000872300/0, №0000882300/0 від 27 березня 2006 року в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 90050 грн. податку на прибуток, 40225 грн. штрафних санкцій, 58417 грн. податку на додану вартість та 18811 грн. штрафних санкцій.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 07.02.2007 року позов задоволено повністю.

Борщівська МДПІ оскаржила дану постанову з підстав порушення норм матеріального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивачем помилково трактується пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", який визначає виключно дату виникнення права на податковий кредит, а не підстави для такого права. Тобто сам факт отримання платником податкової накладної не означає, що виникає підстава для податкового кредиту, оскільки можуть бути не дотримані інші умови закону.

Крім цього, цим же пунктом передбачалася умова сплати суми ПДВ в ціні придбання, а перевіркою встановлено наявність кредиторської заборгованості позивача станом на 01.10.05р..

Номенклатура товарів згідно податкових накладних на реалізовані товари для ТОВ "Аверс" приватним підприємством «Багро», ТОВ «Інтеграл» та ПП «Матрікс» у постачальників не придбавались, перерахування коштів за них не проводилось. Отже, ПП «Багро», ТОВ «Інтеграл» та ПП «Матрікс» не були власниками переданого позивачу товару, тому поставка в розумінні ст.1.4 Закону України "Про податок на додану вартість" не відбулася.

Відповідно до ст.655 ЦК України від 16 січня 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. При цьому, ст.656 даного Кодексу передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За матеріалами перевірок встановлено, що постачальники ПП «Багро», ТОВ «Інтеграл», ПП «Матрікс» звітують про відсутність фінансово-господарської діяльності з дати державної реєстрації, з певного податкового періоду не подавали документи обов'язкової податкової звітності.

Оскільки постачальниками продавців (ТОВ «Інтеграл», ПП «Багро», ПП «Матрікс»), у яких було придбано товар позивачем не було сплачено відповідних сум податку на додану вартість до бюджету, визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість податковим органом позивачу є правомірним.

В порушення п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" постачальники позивача виписали податкові накладні на операції, які не є поставкою, оскільки по своїй суті не передбачають перехід права власності. П.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"). Проте в ході перевірки позивачем не представлено належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів (накладних, товаро-транспортних накладних, актів приймання-передачі ТМЦ, довіреностей на їх отримання, договорів на поставку ТМЦ, та ін.), що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно з п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95 р. №88, первинні документи складаються на бланках нових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Міністерства транспорту України в Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. №488/346 і введено в дію з 1 січня 1996 р..

Відповідно до п.2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарювання незалежно від форм власності є обов'язковим. п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товаро - транспортні накладні (ТТН) та дорожні листи вантажного автомобіля. Отже, товаро-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, ведення якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, який просить у задоволенні скарги відмовити, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, з 19 грудня 2005 року по 19 березня 2006 року, працівниками податкового органу проведено планову виїзну документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) ТОВ «Аверс» за період з 01 липня 2004 року по 30 вересня 2005 року.

За результатами перевірки, 24 березня 2006 року складено Акт №154/23-32841634, в якому податковим органом зроблено висновок про порушення товариством вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.2.1,7.2.3 п. 7.2, п.п.7.3.1, п.7.3 ст.7 та п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, позивачем зайво віднесено до валових витрат 360200 грн., внаслідок чого занижено належний до сплати податок на прибуток на суму 90050грн. та зайво віднесено до податкового кредиту 59604грн. податку на додану вартість.

На підставі усної домовленості між ТОВ «Аверс» та ПП «Багро», ТОВ «Інтеграл», ПП «Матрікс» позивачу поставлено товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріали).

За наслідками господарських операцій позивач, який є платником ПДВ, отримав податкові накладні. Оплата вартості одержаних будівельних матеріалів позивачем з врахуванням податку на додану вартість проведена.

27 березня 2006 року на підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000872300/0, №0000882300/0, якими позивачу визначено суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 89258 грн., у т.ч. 59307 грн. основного платежу, 29951 грн. штрафних, санкцій, та по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 140275 грн. у т.ч. 90050 грн. основного платежу та 50225 грн. штрафних санкцій.

За результатами розгляду первинної скарги Борщівською МР ДПІ прийнято рішення №2040 від 06 травня 2006 року в якому вказано про допущення арифметичних помилок та уточнено суми податкового зобов'язання по податку на прибуток 130275грн. з них 90050грн. основного боргу та 40225 грн. штрафних санкцій, по податку на додану вартість 89406 грн. у т.ч. 59604 грн. основного платежу та 29802 грн. штрафних санкцій.

Рішеннями ДПА в Тернопільській області від 11 липня 2006 року та ДПА України від 20 вересня 2006 року в задоволенні скарг ТОВ «Аверс» відмовлено.

Колегія суддів вважає, що будь-яких витрат по транспортуванню придбаних у контрагентів товарно-матеріальних цінностей позивачем не понесено. Відсутність товарно - транспортних накладних, позбавляє особу, яка несе відповідні витрати по транспортуванню включати їх до складу валових витрат згідно із ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що у спірних правовідносинах місця не має.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст.8 і 9 цього Закону.

До витрат, які включаються до складу валових, поряд із іншими, віднесено суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Зазначені витрати відповідно до вимог Закону про прибуток мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 ст. 5 цього ж Закону).

На поставлені будматеріали ТОВ «Аверс» його контрагентами видано податкові накладні, які є звітними податковими і одночасно розрахунковими документами (п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що понесені позивачем витрати, згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підлягали включенню до складу валових, а отже у податкового органу не було правових підстав для зменшення на цю суму валових витрат, і відповідно для збільшення бази оподаткування по податку на прибуток та донарахування податку і санкцій в податковому повідомленні-рішенні №0000872300/0 від 27 березня 2006 року.

Позивач сплатив суми ПДВ включених в ціну товару, вартість якого згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» підлягала внесенню до складу валових витрат.

Пп.7.5.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт,

послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням

кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.5.1., 7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", отримавши податкові накладні, позивач набув права на включення сум ПДВ до свого податкового кредиту.

ст.ст.3, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включення платником податків своїх витрат до складу валових не ставиться в залежність від правопорушень зі сторони його контрагентів, якими є ПП «Багро», ТОВ «Інтеграл», ПП «Матрікс».

Закон України "Про податок на додану вартість" також не ставить в залежність право на отримання податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову господарського суду Тернопільської області від 07.02.2007 року по справі №6/194-4634 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: В.М.Багрій

ОСОБА_1

Повний текст виготовлено 28.10.2011р.