Постанова

від 09.07.2015 по справі 805/1464/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2015 р. Справа № 805/1464/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Виробничого кооперативу «Практик» до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2015року за №0000032201-296, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Виробничий кооператив «Практик», звернувся з позовною заявою до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2015року за №0000032201-296.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податковим органом неправомірно було зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарських операцій платника податків з придбання продукції у ТОВ «Рамбутан» за квітень 2014року на суму ПДВ в розмірі 261000грн., у ТОВ «СП Сузір'я» за травень 2014року на суму ПДВ 100 000грн., за червень 2014року на суму ПДВ 93 000грн., у ТОВ «Проденс» за липень 2014року на суму ПДВ 113 818грн., за серпень 2014року на суму ПДВ 79 200грн., за жовтень 2014року на суму ПДВ 1982грн., у ТОВ «Кійопторг» за серпень 2014року на суму ПДВ 49 950грн., у ТОВ «ТД Вавілон» за вересень 2014року на суму ПДВ 74 800грн., у ТОВ «Автокарголім» за вересень 2014року на суму ПДВ 187 300грн. та подальшого їх використання у господарській діяльності підприємства.

Зазначив, що реальність господарських операцій по виконанню договорів, укладених між платником податків з ТОВ «Рамбутан» за квітень 2014року на суму ПДВ в розмірі 261000грн., з ТОВ «СП Сузір'я» за травень 2014року на суму ПДВ 100 000грн., за червень 2014року на суму ПДВ 93 000грн., з ТОВ «Проденс» за липень 2014року на суму ПДВ 113 818грн., за серпень 2014року на суму ПДВ 79 200грн., за жовтень 2014року на суму ПДВ 1982грн., з ТОВ «Кійопторг» за серпень 2014року на суму ПДВ 49 950грн., з ТОВ «ТД Вавілон» за вересень 2014року на суму ПДВ 74 800грн., з ТОВ «Автокарголім» за вересень 2014року на суму ПДВ 187 300грн. підтверджується первинними документами.

Представник позивача на позовних вимогах наполягав на підставі доводів, що викладені в позовній заяві, надав суду заяву від 09.07.2015року про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що під час перевірки позивача було встановлено, порушення приписів п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п. 198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, в результаті чого, платником податків занижено суму податку на додану вартість за період квітень 2014року - жовтень 2014року на суму 961 050,00грн. Зазначив про неналежне оформлення позивачем товарно-транспортних накладних та подорожніх листів по господарським операціям платника податків з контрагентами-постачальниками, неможливість здійснення спірних господарських операцій платника податків з ТОВ «Рамбутан» за квітень 2014року на суму ПДВ в розмірі 261000грн., з ТОВ «СП Сузір'я» за травень 2014року на суму ПДВ 100 000грн., за червень 2014року на суму ПДВ 93 000грн., з ТОВ «Проденс» за липень 2014року на суму ПДВ 113 818грн., за серпень 2014року на суму ПДВ 79 200грн., за жовтень 2014року на суму ПДВ 1982грн., з ТОВ «Кійопторг» за серпень 2014року на суму ПДВ 49 950грн., з ТОВ «ТД Вавілон» за вересень 2014року на суму ПДВ 74 800грн., з ТОВ «Автокарголім» за вересень 2014року на суму ПДВ 187 300грн. через відсутність у останнього необхідних трудових ресурсів та заниження об'єкту оподаткування без мети реального настання наслідків, які грунтуються на даних інформаційних податкових баз.

В позовних вимогах просив відмовити, надав суду заяву від 09.07.2015року про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Виробничий кооператив «Практик» зареєстровано в якості юридичної особи 03.07.1991року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичну особу Серії А 00 №291994 (т.1 арк.с.194).

Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Виробничого кооперативу «Практик» (ЄДРПОУ 23119040) з питання правомірності формування податкового кредиту та дотримання правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету ПДВ при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Рамбутан» за квітень 2014року, з ТОВ «СП Сузір'я» за травень 2014року, червень 2014року, з ТОВ «Проденс» за липень 2014року, серпень 2014року, жовтень 2014року, з ТОВ «Кійопторг» за серпень 2014року, з ТОВ «ТД Вавілон» за вересень 2014року, з ТОВ «Автокарголім» за вересень 2014року.

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної перевірки від 05.01.2015 року за №1/05-14-22-01-11-1-23119040.

За висновками акта перевірки встановлені порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п. 198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, в результаті чого, платником податків занижено суму податку на додану вартість за період квітень 2014року - жовтень 2014року на суму 961 050,00грн.

Згідно результатів проведення перевірки Податковим органом не встановлено факту реального здійснення господарських операцій платника податків з придбання ТМЦ у у ТОВ «Рамбутан» за квітень 2014року на суму ПДВ в розмірі 261000грн., у ТОВ «СП Сузір'я» за травень 2014року на суму ПДВ 100 000грн., за червень 2014року на суму ПДВ 93 000грн., у ТОВ «Проденс» за липень 2014року на суму ПДВ 113 818грн., за серпень 2014року на суму ПДВ 79 200грн., за жовтень 2014року на суму ПДВ 1982грн., у ТОВ «Кійопторг» за серпень 2014року на суму ПДВ 49 950грн., у ТОВ «ТД Вавілон» за вересень 2014року на суму ПДВ 74 800грн., у ТОВ «Автокарголім» за вересень 2014року на суму ПДВ 187 300грн. та подальшого їх використання у господарській діяльності підприємства.

Не погодившись з висновками акту перевірки від 05.01.2015 року за №1/05-14-22-01-11-1-23119040, позивачем були подані до контролюючого органу заперечення на акт перевірки №1 від 14.01.2015року. Згідно відповіді на заперечення від 20.01.2015року за №236/10/05-14-22-01-13-3 висновки контролюючого органу в спірному акті перевірки були визнані правомірними.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.01.2015року за №0000032201-296, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період квітень 2014року - жовтень 2014року за основним платежем в сумі 961 050грн., та за штрафними санкціями у сумі 480 525 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням від 23.01.2015року за №0000032201-296, позивачем було подано до Головного управління ДФС у Донецькій області скаргу на податкове повідомлення - рішення. Рішенням про результати розгляду скарги від 31.03.2015року за №2367/10/05-99-10-03-12-1 скаргу позивача було залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення - рішення без змін.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Рамбутан» було укладено договір від 01.04.2014р. №9, за умовами якого постачальник (ТОВ «Рамбутан») був зобов'язаний поставити у власність покупця (Виробничий кооператив «Практик») ТМЦ у кількості 200тон в місяць. Фактична ціна на поставлену партію визначається згідно рахунків-фактур (п.1.3 Договору).

Реальність вищезазначених господарських операцій з контрагентом - постачальником ТОВ «Рамбутан» позивачем підтверджена видатковими накладними №№136, 137, 138, 139, 140, 141, 142, 143, 144 від 16.04.2014року, №18 від 03.04.2014року, рахунками - фактурами №№136, 137, 138, 139, 140, 141, 142, 143, 144 від 16.04.2014року, №18 від 03.04.2014року, товарно-транспортними накладними №3 від 03.04.2014року, №4 від 04.04.2014року, №5 від 16.04.2014року.

Для формування податкового кредиту по вищевказаній операції ТОВ «Рамбутан» були виписані податкові накладні №№136, 137, 138, 139, 140, 141, 142, 143, 144 від 16.04.2014року, №18 від 03.04.2014року, які були відображені позивачем в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2014року.

Водночас, судом встановлено, що ТОВ «Рамбутан» були укладені договори про відступлення права вимоги з ТОВ «Маролл» (ЄДРПОУ 39147226) від 19.08.2014року за №19/8, від 19.08.2014року за №04-8, від 11.08.2014року за №11-8, за умовами яких первісний кредитор ТОВ «Рамбутан» передає, а новий кредитор - ТОВ «Маролл» приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за договором купівлі-продажу від 01.04.2014року за №9, в частині повернення заборгованості. Також, за умовами зазначених договорів новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду в розмірі 50% від суми отриманого права вимоги.

Розрахунки між сторонами за зазначеним правочином проводились в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Рамбутан» та ТОВ «Маролл», що підтверджується виписками банку, та не є спірним в даній справі.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «СП Сузір'я» було укладено Договір №11 від 16.05.2014року, за умовами якого постачальник (ТОВ «СП Сузір'я») був зобов'язаний поставити у власність покупця (Виробничий кооператив «Практик») ТМЦ у кількості 200тон в місяць. Фактична ціна на поставлену партію визначається згідно рахунків-фактур (п.1.3 Договору).

Реальність вищезазначених господарських операцій з контрагентом - постачальником ТОВ «СП Сузір'я» позивачем підтверджена видатковими накладними №14 від 20.05.2014року та №9 від 16.05.2014року, рахунками - фактурами №14 від 20.05.2014року та №9 від 16.05.2014року, товарно-транспортними накладними №7 від 20.05.2014року, №6 від 16.05.2014року.

Для формування податкового кредиту по вищевказаній операції ТОВ «СП Сузір'я» були виписані податкові накладні №14 від 20.05.2014року та №9 від 16.05.2014року, які були відображені позивачем в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за травень, червень 2014року.

Водночас, судом встановлено, що ТОВ «СП Сузір'я» були укладені договори про відступлення права вимоги з ТОВ «Маролл» (ЄДРПОУ 39147226) від 05.06.2014року за №5-6, від 23.09.2014року за №23/9/2014/1, від 16.09.2014року за №16/9/2014/1, від 19.08.2014року за №19/8/2014 та договір про відступлення права вимоги з ТОВ «Гардіс-Трейд» (ЄДРПОУ 39166935), за умовами яких первісний кредитор ТОВ «СП Сузір'я» передає, а новий кредитор - ТОВ «Маролл» та ТОВ «Гардіс-Трейд» приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за договором купівлі-продажу №11 від 16.05.2014року, в частині повернення заборгованості. Також, за умовами зазначених договорів новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду в розмірі 50% від суми отриманого права вимоги.

Розрахунки між сторонами за зазначеним правочином проводились в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «СП Сузір'я», ТОВ «Гардіс-Трейд» та ТОВ «Маролл», що підтверджується виписками банку, та не є спірним в даній справі.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Проденс» було укладено Договір №21 від 21.07.2014року, за умовами якого постачальник (ТОВ «Проденс») був зобов'язаний поставити у власність покупця (Виробничий кооператив «Практик») ТМЦ у кількості 200тон в місяць. Фактична ціна на поставлену партію визначається згідно рахунків-фактур (п.1.3 Договору).

Реальність вищезазначених господарських операцій з контрагентом - постачальником ТОВ «Проденс» позивачем підтверджена видатковими накладними №№1404, 1403, 1402, 1401 від 28.07.2014року та №№1253, 1252, 1256, 1257, 1255, 1254 від 25.07.2014року, рахунками - фактурами №№1404, 1403, 1402, 1401 від 28.07.2014року та №№1253, 1252, 1256, 1257, 1255, 1254 від 25.07.2014року, товарно-транспортними накладними №№1404, 1403, 1402, 1401 від 28.07.2014року та №№1253, 1252, 1256, 1257, 1255, 1254 від 25.07.2014року.

Для формування податкового кредиту по вищевказаній операції ТОВ «Проденс» були виписані податкові накладні №№1404, 1403, 1402, 1401 від 28.07.2014року та №№1253, 1252, 1256, 1257, 1255, 1254 від 25.07.2014року, які були відображені позивачем в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за липень, серпень, жовтень 2014року.

Водночас, судом встановлено, що ТОВ «Проденс» були укладені договір про відступлення права вимоги з ТОВ «Маролл» (ЄДРПОУ 39147226) від 23.08.2014року за №23/9/2014/3, договір про відступлення права вимоги з ТОВ «Укрпрог Альянс» (ЄДРПОУ 38381804) від 28.10.2014року за №28/10, договори про відступлення права вимоги з ТОВ «Транслегіон-Експрес» (ЄДРПОУ 38381804) від 11.11.2014року за №11/11 та від 31.10.2014року за №31/11, за умовами яких первісний кредитор ТОВ «Проденс» передає, а новий кредитор - ТОВ «Маролл», ТОВ «Укрпрог Альянс» та ТОВ «Транслегіон-Експрес» приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за договором купівлі-продажу №21 від 21.07.2014року, в частині повернення заборгованості. Також, за умовами зазначених договорів новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду в розмірі 50% від суми отриманого права вимоги.

Розрахунки між сторонами за зазначеним правочином проводились в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Проденс», ТОВ «Укрпрог Альянс», ТОВ «Транслегіон-Експрес» та ТОВ «Маролл», що підтверджується виписками банку, та не є спірним в даній справі.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Кійопторг» було укладено Договір №07/8 від 07.08.2014року, за умовами якого постачальник (ТОВ «Кійопторг») був зобов'язаний поставити у власність покупця (Виробничий кооператив «Практик») ТМЦ у кількості 200тон в місяць. Фактична ціна на поставлену партію визначається згідно рахунків-фактур (п.1.3 Договору).

Реальність вищезазначених господарських операцій з контрагентом - постачальником ТОВ «Кійопторг» позивачем підтверджена видатковими накладними №№281, 280, 282 від 08.08.2014року, рахунками - фактурами №№281, 280, 282 від 08.08.2014року, товарно-транспортними накладними №№281, 280, 282 від 08.08.2014року.

Для формування податкового кредиту по вищевказаній операції ТОВ «Кійопторг» були виписані податкові накладні №№281, 280, 282 від 08.08.2014року, які були відображені позивачем в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014року.

Водночас, судом встановлено, що ТОВ «Кійопторг» було укладено договір про відступлення права вимоги з ТОВ «Маролл» (ЄДРПОУ 39147226) від 23.08.2014року за №23/9/2014/2, за умовами якого первісний кредитор ТОВ «Кійопторг» передає, а новий кредитор - ТОВ «Маролл» приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за договором купівлі-продажу №07/8 від 07.08.2014року, в частині повернення заборгованості. Також, за умовами зазначених договорів новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду в розмірі 50% від суми отриманого права вимоги.

Розрахунки між сторонами за зазначеним правочином проводились в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Кійопторг» та ТОВ «Маролл», що підтверджується виписками банку, та не є спірним в даній справі.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТД Вавілон» було укладено Договір №18/09 від 18.09.2014року, за умовами якого постачальник (ТОВ «ТД Вавілон») був зобов'язаний поставити у власність покупця (Виробничий кооператив «Практик») ТМЦ у кількості 200тон в місяць. Фактична ціна на поставлену партію визначається згідно рахунків-фактур (п.1.3 Договору).

Реальність вищезазначених господарських операцій з контрагентом - постачальником ТОВ «ТД Вавілон» позивачем підтверджена видатковими накладними №№67, 68, 69, 66, 65, 70, 71, 72 від 18.09.2014року, рахунками - фактурами №№67, 68, 69, 66, 65, 70, 71, 72 від 18.09.2014року, товарно-транспортними накладними №№67, 68, 69, 66, 65, 70, 71, 72 від 18.09.2014року.

Для формування податкового кредиту по вищевказаній операції ТОВ «ТД Вавілон» були виписані податкові накладні №№67, 68, 69, 66, 65, 70, 71, 72 від 18.09.2014року, які були відображені позивачем в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2014року.

Водночас, судом встановлено, що ТОВ «ТД Вавілон» було укладено договір про відступлення права вимоги з ТОВ «Маролл» (ЄДРПОУ 39147226) від 25.09.2014року за №25/9/2014, за умовами якого первісний кредитор ТОВ «ТД Вавілон» передає, а новий кредитор - ТОВ «Маролл» приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за договором купівлі-продажу №18/09 від 18.09.2014року, в частині повернення заборгованості. Також, за умовами зазначених договорів новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду в розмірі 50% від суми отриманого права вимоги.

Розрахунки між сторонами за зазначеним правочином проводились в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТД Вавілон» та ТОВ «Маролл», що підтверджується виписками банку, та не є спірним в даній справі.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Автокарголім» було укладено Договір №08/9 від 08.09.2014року, за умовами якого постачальник (ТОВ «Автокарголім») був зобов'язаний поставити у власність покупця (Виробничий кооператив «Практик») ТМЦ у кількості 200тон в місяць. Фактична ціна на поставлену партію визначається згідно рахунків-фактур (п.1.3 Договору).

Реальність вищезазначених господарських операцій з контрагентом - постачальником ТОВ «Автокарголім» позивачем підтверджена видатковими накладними №№275, 274, 273, 272, 271, 270, 269, 268, 267, 266, 265, 264, 263 від 09.09.2014року та №№200, 201,202, 203,204, 205 від 08.09.2014року, рахунками - фактурами №№275, 274, 273, 272, 271, 270, 269, 268, 267, 266, 265, 264, 263 від 09.09.2014року та №№200, 201,202, 203,204, 205 від 08.09.2014року, товарно-транспортними накладними №№275, 274, 273, 272, 271, 270, 269, 268, 267, 266, 265, 264, 263 від 09.09.2014року та №№200, 201,202, 203,204, 205 від 08.09.2014року.

Для формування податкового кредиту по вищевказаній операції ТОВ «Автокарголім» були виписані податкові накладні №№275, 274, 273, 272, 271, 270, 269, 268, 267, 266, 265, 264, 263 від 09.09.2014року та №№200, 201,202, 203,204, 205 від 08.09.2014року, які були відображені позивачем в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2014року.

Розрахунки між сторонами за зазначеним правочином проводились в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Автокарголім» та ТОВ «Маролл», що підтверджується виписками банку, та не є спірним в даній справі.

Судом встановлено, що транспортування ТМЦ, що були придбані за вищезазначеними договорами здійснювалось ФОП ОСОБА_1 згідно договору №1 про превезення вантажів територію України від 10.01.2014року (т.1 арк.с.203-204).

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вимоги до податкової накладної встановлені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Разом з тим, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють Платника податків про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинна на момент здійснення спірних правовідносин).

Судом встановлено, що докази щодо повідомлень податковим органом платника податків про наявність у реєстрі розбіжностей з метою уточнення податкових зобов'язань відсутні.

Так, Київський апеляційний адміністративний суд в своїй постанові від 19.11.2013р. по справі №826/5770/13-а, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.01.2014р. зазначив: «У Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податків належно оформленої податкової накладної.».

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про не підтвердження господарських операцій з контрагентами-постачальниками з підстав відсутності сертифікатів якості на придбані ТМЦ та технічного регламенту, оскільки з вище перелічених первинних документів вбачається реальність здійснення правочинів між позивачем та його контрагентами-постачальниками за період квітень 2014року - жовтень 2014року.

У листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року за № 1936/11/13-11 зазначено: «сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце».

Суд вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку слід виходити з того, що зміст господарської операції має перевагу над формою її фіксації, а недоліки, виявлені в результаті перевірки податковим органом, не свідчать про її недостовірність або недійсність, а також не свідчать про недопустимість її використання як доказу сплати податку на додану вартість у ціні придбання.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Ст. 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Податковим органом в акті перевірки було зазначено про неналежне оформлення товарно-транспортних накладних та подорожніх листів по господарським операціям платника податків з контрагентами-постачальниками за період квітень 2014року - жовтень 2014року в чатині відсутності записів у розділі «Вантажно-розвантажувальні операції», та «Супровідні документи на вантаж», що в свою чергу не дає можливості простежити операції з навантаження та розвантаження продукції та зміну місцезнаходження пункту навантаження товару, а саме час вибуття з пункту навантаження та час прибуття до пункту призначення, а також можливого простою вантажу.

Суд зазначає, що обов'язковість заповнення товарно-транспортної накладної та подорожнього листа обумовлена не положеннями Податкового кодексу України, а нормами ст. 48 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт».

Крім того, в розумінні приписів ст.1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» товарно-транспортна накладна з урахуванням наявності інших документів, що підтверджує здійснення господарських операцій та зазначає відомості про них, не є первинним документом, та не відображається в бухгалтерському обліку.

Оскільки, на підтвердження виконання вищезазначених договорів позивачем суду надані первинні бухгалтерські документи, які свідчать про фактичне здійснення даних господарських операцій, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновку податкового органу щодо заниження позивачем суми податку на додану вартість на 961 050,00грн. за період квітень 2014року - жовтень 2014року по взаємовідносинам з ТОВ «Рамбутан» за квітень 2014року на суму ПДВ в розмірі 261000грн., з ТОВ «СП Сузір'я» за травень 2014року на суму ПДВ 100 000грн., за червень 2014року на суму ПДВ 93 000грн., з ТОВ «Проденс» за липень 2014року на суму ПДВ 113 818грн., за серпень 2014року на суму ПДВ 79 200грн., за жовтень 2014року на суму ПДВ 1982грн., з ТОВ «Кійопторг» за серпень 2014року на суму ПДВ 49 950грн., з ТОВ «ТД Вавілон» за вересень 2014року на суму ПДВ 74 800грн., з ТОВ «Автокарголім» за вересень 2014року на суму ПДВ 187 300грн.

Таким чином, доводи відповідача, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з позицій, висловлених Європейським Судом з прав людини у рішеннях по справах В«Бізнес Сепорт Сентре проти БолгаріїВ» , В«БулвесВ» АД проти БолгаріїВ» , позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010року № 1112/11/13-10 В«Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової службиВ» наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку із порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Щодо висновків акту перевірки в частині неможливості здійснення спірних господарських операцій платника податків з контрагентами-постачальниками через відсутність у останніх необхідних трудових ресурсів, суд вважає їх передчасними, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання робіт чи надання послуг контрагентами. Крім того, податкове законодавство не ставить право платника податків на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання робіт чи надання послуг контрагентами.

Водночас, Акт перевірки податкового органу не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження жодними доказами, а лише на підставі припущень. Доказів на обґрунтування позиції про неможливість здійснення господарських операцій у спірному періоді позивачем з з контрагентами-постачальниками податковим органом не надано.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Висновки щодо отримання платником податків податкових накладних без мети реального настання наслідків та з метою заниження об'єкту оподаткування з податку на додану вартість по договорам укладеним з з контрагентами-постачальниками, які грунтуються на даних інформаційних податкових баз, суд не бере до уваги на підставі наступного.

Інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Дана правова позиція підтверджується доводами, що викладені в Постановах ВАСУ від 20.09.2012 року № К9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11: «Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності».

Відповідно до Листа ВАСУ від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд погоджується з даними висновками Вищого адміністративного суду України та підкреслює, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентами постачальниками спростовують висновки податкового органу, які грунтуються на даних інформаційних податкових баз.

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 ст. 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Так, встановлення ознак «нереальності» правочинів внаслідок відсутності платника за місцезнаходженням, відсутності адміністративно-технічних можливостей для здійснення діяльності є початковим етапом при відпрацюванні таких платників.

Основні вимоги до змісту доказової бази для встановлення правочинів такими, що мають нереальний характер - це визначення товарного, грошового потоків, аналізу документального оформлення проведених операцій, виконання робіт, транспортування, фактичне використання товарів у господарській діяльності, тощо.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між позивачем та контрагентами-постачальниками з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «нереальності» здійснених контрагентом позивача господарських операцій.

Відповідно до ст.86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем суми податку на додану вартість на 961 050грн. за період квітень 2014року - жовтень 2014року по взаємовідносинам з ТОВ «Рамбутан» за квітень 2014року на суму ПДВ в розмірі 261000грн., з ТОВ «СП Сузір'я» за травень 2014року на суму ПДВ 100 000грн., за червень 2014року на суму ПДВ 93 000грн., з ТОВ «Проденс» за липень 2014року на суму ПДВ 113 818грн., за серпень 2014року на суму ПДВ 79 200грн., за жовтень 2014року на суму ПДВ 1982грн., з ТОВ «Кійопторг» за серпень 2014року на суму ПДВ 49 950грн., з ТОВ «ТД Вавілон» за вересень 2014року на суму ПДВ 74 800грн., з ТОВ «Автокарголім» за вересень 2014року на суму ПДВ 187 300грн., у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Виробничого кооперативу «Практик» до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2015року за №0000032201-296 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 23.01.2015року за №0000032201-296, яким збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість за період квітень 2014року - жовтень 2014року на загальну суму 1 441 575грн., з яких основний платіж 961 050грн., штрафні (фінансові) санкції 480 525грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Виробничого кооперативу «Практик» (85107, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Мірошниченко, буд.2 «а», код ЄДРПОУ 23119040) судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн.20коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Галатіна О.О.