Постанова

від 27.03.2015 по справі 810/1063/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 березня 2015 року Справа № 810/1063/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Польза 52" доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Польза 52" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 16.12.2014 № 000172202/276.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Польза 52" донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4561 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 1140 грн. 25 коп., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи контролюючого органу діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судове засідання, призначене на 27.03.2015, представники сторін не з'явились, були своєчасно на належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Матеріали справи містять клопотання представників сторін про розгляд справи за їх відсутності, що відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Польза 52" (ідентифікаційний код 38767001, місцезнаходження: 08702, Київська область, м. Обухів, вул. Каштанова, буд. 16/6) зареєстроване в якості юридичної особи 18.09.2013 та здійснює господарську діяльність пов'язану, зокрема, з оптовою торгівлею іншими машинами й устаткуванням, іншими видами діяльності з прибирання будинків і промислових об'єктів.

Як платник податків відповідач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області.

У листопаді 2014 року посадовою особою Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Польза 52" вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських операцій з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гетьман" за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

За результатами перевірки складено акт від 28.11.2014 № 3786/10-16-22-01/38767001 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Польза 52" під час декларування податкових зобов'язань за господарською операцією з придбання у його контрагента - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гетьман" послуг не дотримано вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 та пунктів 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за липень 2014 року на суму 4561 грн. 00 коп.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов'язань за наведений вище звітний період контролюючим органом прийнято до уваги відомості, отримані від інших органів доходів і зборів про господарську діяльність ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гетьман" та про характер господарських взаємовідносин ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гетьман" з іншими суб'єктами господарювання по ланцюгу постачання.

Зокрема, контролюючий орган зважав на податкову інформацію, отриману відносно наведеної юридичної особи, стосовно:

- відсутності ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гетьман" за податковою адресою та неподання ним податкової звітності з податку на додану вартість за червень та серпень 2014 року;

- відсутності у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гетьман" достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників;

- неподання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гетьман" у ході контролюючого заходу актів приймання - передачі товару, довіреностей, документів, що свідчать про транспортування і зберігання товарів, та інших документів на підтвердження факту передачі товарів (послуг) контрагентам - покупцям.

Враховуючи наведені вище відомості відповідач дійшов висновку про те, що контрагент позивача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гетьман" є юридичною особою з ознаками фіктивності, його правочини з іншими суб'єктами господарювання, у тому числі і з позивачем, не спричинили жодних правових наслідків.

За таких обставин, відповідач вважає, що договір, за яким ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гетьман" зобов'язалось надати позивачу послуги, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочину без фактичного здійснення господарської операції, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту на користь позивача.

Крім того, висновок про відсутність у позивача права на включення до складу податкового кредиту за липень 2014 року податку на додану вартість у сумі 4561 грн. 00 коп., сплаченого у складі ціни придбаних у його контрагента послуг, контролюючий орган обґрунтовує також порушенням порядку заповнення податкової накладної від 30.07.2014 № 575 на суму 27370 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 4561 грн. 67 коп., що виписана ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Гетьман» за результатами виконання правочину (невірно вказано місцезнаходження (податкову адресу) покупця).

Внаслідок недотримання позивачем вимог наведених вище правових норм під час визначення ним об`єкту оподаткування податком на додану вартість, контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2014 року на суму 4561 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2014 № 000172202/276, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5701 грн. 25 коп., з яких: 4561 грн. 00 коп. - за основним платежем; 1140 грн. 25 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області, позивач оскаржив його до суду.

Позивач зазначає, що твердження податкового органу стосовно вчинення ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Польза 52" податкового правопорушення є помилковими, оскільки визначення ним сум податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарську операцію з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гетьман" належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Оскільки висновки контролюючого органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками вчинення господарської операції з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гетьман" ґрунтуються на твердженнях про фіктивність господарської операції позивача та його контрагента та про відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, позивачем, з метою спростування таких доводів, подано суду відомості стосовно формування податкового кредиту, первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують виконання правочину та зв'язок між фактом придбання позивачем послуг із його господарською діяльністю.

Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, подані позивачем, судом встановлено наступне.

У липні 2014 року позивачем укладено з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гетьман" договір субпідряду від 28.07.2014 № 280714 про надання послуг з комплексного прибирання, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання виконати на користь позивача роботи з прибирання приміщень після будівництва та ремонту на об'єктах, розташованих за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Гоголя, буд. 10-г; Київська область, м. Буча, вул. Пушкінська, буд. 2-м, 2-л та 2-к орієнтовною площею 4080 м 2 , а позивач зобов'язався прийняти вказані роботи та оплатити їх вартість.

Розрахунки між вказаними суб'єктами господарювання відповідно до пункту 5 договору від 28.07.2014 № 280714 здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гетьман" протягом трьох банківських днів з моменту отримання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Польза 52" відповідного рахунку-фактури, який, у свою чергу, може бути пред'явлений до оплати після підписання уповноваженими представниками сторін акта виконаних робіт.

За порушення терміну оплати передбачено сплату пені, яка складає 0,5 % від узгодженої несплаченої суми за кожен день прострочення платежу (пункту 5.4 договору від 28.07.2014 № 280714).

На виконання умов наведеного вище договору між позивачем та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гетьман" підписано протокол узгодження вартості робіт (додаток № 1 до договору).

У липні 2014 року сторонами правочину складено та підписано акт надання послуг від 30.07.2014 № 628 на загальну суму 27370 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 4561 грн. 67 коп. (а.с. 62).

За результатами виконання власних господарських зобов'язань перед позивачем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гетьман" виписано податкову накладну від 30.07.2014 № 575 на загальну суму 27370 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 4561 грн. 67 коп. (а.с. 63).

Згідно з даними копії платіжного доручення від 09.09.2014 № 95 (а.с. 111), часткову оплату за виконані ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гетьман" роботи у розмірі 2053 грн. 00 коп. здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача.

Податок на додану вартість за наведеною вище господарською операцією у сумі 4561 грн. 67 коп. включено позивачем до податкового кредиту за липень 2014 року.

Під час дослідження поданих позивачем документів судом встановлено, що твердження податкового органу стосовно відображення у податковій накладній від 30.07.2014 № 575, виписаній ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гетьман", недостовірних відомостей про адресу місцезнаходження (податкову адресу) покупця - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Польза 52", відповідають дійсності.

Так, в якості податкової адреси позивача у вказаній податковій накладній його контрагентом зазначено: Україна, 08702, м. Київ, вул. Каштанова, буд. 16/6.

Разом з тим, наведені вище реквізити не відповідають податковій адресі ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Польза 52", місцезнаходженням якого є: 08702, Київська область, м. Обухів, вул. Каштанова, буд. 16/6.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до норм розділів V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

В силу приписів пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Згідно з приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10 на виконання вимог статті 201 Податкового кодексу України та чинного на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що місцезнаходження (податкова адреса) продавця та місцезнаходження (податкова адреса) покупця вказуються з урахуванням вимог статті 45 глави 1 розділу II Податкового кодексу України та статей 29 і 93 Цивільного кодексу України.

Обов`язок платника податку - продавця товарів (виконавця робіт, послуг) надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою податкову накладну визначено також пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Абзацом 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту (абзац 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вже зазначалось судом вище, податкова накладна від 30.07.2014 № 575, за результатами отримання якої позивачем сформовано податковий кредит за липень 2014 року на суму 4561 грн. 67 грн., містить недостовірні відомості про адресу місцезнаходження (податкову адресу) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Польза 52".

Обставин, що свідчать про подання платником податків разом з декларацією з податку на додану вартість за липень 2014 року заяви зі скаргою про видачу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гетьман" податкової накладної від 30.07.2014 № 575 з порушенням порядку її заповнення позивачем суду не наведено, належних документальних доказів на підтвердження цих обставин не надано.

Відтак, твердження податкового органу стосовно порушення порядку заповнення цієї накладної, що не дає позивачу права на включення податку на додану вартість у сумі 4561 грн. 00 коп. до податкового кредиту, суд, виходячи із приписів пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, вважає цілком обґрунтованими.

Крім того, судом встановлено, що подані позивачем до податкового органу у ході контролюючого заходу первинні документи формально оформлюють господарські відносини між позивачем та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гетьман", проте зміст цих документів не дозволяє встановити факт реальності господарської операції.

Так, акт надання послуг від 30.07.2015 № 628 не містить опису змісту послуг, їх кількісні чи якісні характеристики.

Представником позивача також не надано суду рахунку на оплату виконаних робіт, який в силу укладеного між сторонами правочину є обов'язковим, та документального підтвердження оплати позивачем отриманих від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гетьман" послуг.

Суд також не приймає до уваги пояснення представника позивача стосовно того, що наведені вище послуги замовлялись позивачем з метою виконання власного господарського зобов'язання за договором про надання послуг з прибирання від 02.07.2014 № 08/07 14, укладеним ним з іншим суб'єктом господарювання - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Будрегіонінвест", з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 7.1 наведеного вище договору та додатку № 1 до нього, позивач зобов'язувався надати на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Будрегіонінвест" послуги з прибирання приміщень після будівництва та ремонту у період з 03.07.2015 по 10.07.2015.

У свою чергу, договір з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гетьман" укладено позивачем 28.07.2015, тобто по завершенню строку, встановленого для виконання господарського зобов'язання перед ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Будрегіонінвест".

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність хронологічного зв'язку між придбаними у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гетьман" на підставі договору від 28.07.2014 № 280714 роботами та виконанням власного господарського зобов'язання за договором про надання послуг з прибирання від 02.07.2014 № 08/07 14, укладеним позивачем із ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Будрегіонінвест".

Наведене вище свідчить про відсутність будь - яких документальних свідоцтв на підтвердження зв'язку між фактом придбання позивачем послуг із його господарською діяльністю.

Згідно зі статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, покладений на суб'єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов'язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

Враховуючи, що у ході перевірки позивачем подано податковому органу податкову накладну, що оформлена з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України, а отже і не підтверджує задекларований ним податковий кредит за липень 2014 року у сумі 4561 грн. 67 коп.; доказів використання позивачем права на подання в порядку, визначеному цією статтею, заяви зі скаргою на постачальника, яка є підставою для включення наведеної вище суми податку до складу податкового кредиту, позивачем суду не надано, з огляду на те, що факт виконання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гетьман" на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Польза 52" робіт не підтверджено позивачем документально, а наявні у позивача первинні документи не містять відомостей, необхідних для надання їм юридичної сили та доказовості, висновки контролюючого органу про неправомірність формування ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Польза 52" податкового кредиту за липень 2014 року у сумі 4561 грн. 67 коп. суд вважає цілком обґрунтованими.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області від 16.12.2014 № 000172202/276, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4561 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 1140 грн. 25 коп., є цілком правомірним.

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суду не надано, судові витрати у цій частині стягненню з позивача не підлягають.

При вирішенні питання стосовно розподілу судових витрат, суд також враховує приписи частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, якими передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору, а решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.12.2014 № 000172202/276, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 5701 грн. 25 коп., з яких: 4561 грн. 00 коп. - за основним платежем, 1140 грн. 25 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями), носить майновий характер, у зв'язку з чим розмір судового збору за подання даного адміністративного позову, виходячи з приписів статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, має становити 1827 грн. 00 коп.

Позивачем під час подання адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп., що складає 10 % розміру ставки судового збору. Відтак, решта суми судового збору, що підлягає стягненню з позивача на підставі статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI у розмірі, пропорційному до відхиленої частини позовної вимоги, становить 1644 грн. 30 коп. За наведених обставин, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачем до Державного бюджету України судового збору у розмірі 1644 грн. 30 коп.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Польза 52" на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: Київський окружний адміністративний суд; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37955989; банк отримувача - ГУ ДКСУ у Київській області; код банку отримувача (МФО) - 821018; рахунок отримувача - 31213206784001; код класифікації доходів бюджету - 22030001, символ звітності "206") судовий збір у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.