Ухвала

від 09.09.2015 по справі 810/1063/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1063/15 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

09 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Кучкарової Я.Д., представника позивача Титаренка Т.А., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Польза-52» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Польза-52» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у листопаді 2014 року посадовою особою Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Польза 52» вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Гетьман» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

За результатами перевірки складено акт від 28.11.2014 № 3786/10-16-22-01/38767001 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що ТОВ «Польза 52» під час декларування податкових зобов'язань за господарською операцією з придбання у його контрагента ТОВ «Гетьман» послуг не дотримано вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 та пунктів 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення податкового кредиту за липень 2014 року на суму 4 561 грн. 00 коп.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2014 № 000172202/276, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 701 грн. 25 коп., з яких: 4 561 грн. 00 коп. за основним платежем та 1 140 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.

За змістом пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2014 року позивачем укладено з ТОВ «Гетьман» договір субпідряду від 28.07.2014 № 280714 про надання послуг з комплексного прибирання, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання виконати на користь позивача роботи з прибирання приміщень після будівництва та ремонту на об'єктах, розташованих за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Гоголя, буд. 10-г; Київська область, м. Буча, вул. Пушкінська, буд. 2-м, 2-л та 2-к орієнтовною площею 4080 м2, а позивач зобов'язався прийняти вказані роботи та оплатити їх вартість.

На виконання умов наведеного вище договору між позивачем та ТОВ «Гетьман» підписано протокол узгодження вартості робіт (додаток № 1 до договору). При цьому варто звернути увагу на те, що у вказаному додатку дата основного договору зазначена не 28.07.2014, а 29.07.2014.

У липні 2014 року сторонами правочину складено та підписано акт надання послуг від 30.07.2014 № 628 на загальну суму 27 370 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 4 561 грн. 67 коп. (а.с. 62). Однак, вказаний акт не містить опису змісту послуг, їх кількісні чи якісні характеристики, що унеможливлює встановлення обсягу наданих послуг.

За результатами виконання власних господарських зобов'язань перед позивачем, ТОВ «Гетьман» виписано податкову накладну від 30.07.2014 № 575 на загальну суму 27 370 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 4 561 грн. 67 коп. (а.с. 63).

Податок на додану вартість за наведеною вище господарською операцією у сумі 4 561 грн. 67 коп. включено позивачем до податкового кредиту за липень 2014 року.

Варто звернути увагу на те, що відповідно до пункту 5 договору від 28.07.2014 № 280714 замовник оплачує послуги підрядникові за виставленим рахунком після підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт. При цьому рахунок на оплату позивачем до суду наданий не був.

Колегія суддів також критично оцінює доводи стосовно того, що наведені вище послуги замовлялись позивачем з метою виконання власного господарського зобов'язання за договором про надання послуг з прибирання від 02.07.2014 № 08/07 14, укладеним ним з ТОВ «Будрегіонінвест».

Так, відповідно до пункту 7.1 наведеного договору та додатку № 1 до нього, позивач зобов'язувався надати на користь ТОВ «Будрегіонінвест» послуги з прибирання приміщень після будівництва та ремонту у період з 03.07.2015 по 10.07.2015.

У свою чергу, договір з ТОВ «Гетьман» укладено позивачем 28.07.2015, тобто по завершенню строку, встановленого для виконання господарського зобов'язання перед ТОВ «Будрегіонінвест».

Крім того, відповідно до акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.09.2014 №2634/26-55-22-07/32416270 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гетьман» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2014 по 31.08.2014» встановлено відсутність ТОВ «Гетьман» за податковою адресою, відсутність достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників, встановлено неподання ним податкової звітності з податку на додану вартість за червень та серпень 2014 року, актів приймання передачі товару, довіреностей, документів, що свідчать про транспортування і зберігання товарів, та інших документів на підтвердження факту передачі товарів (послуг) контрагентам покупцям у ході проведення звірки.

Враховуючи викладені обставини у своїй сукупності, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Гетьман» фактично не відбулися, правочини оформлені лише документально без мети реального настання правових наслідків, а тому визначення позивачу сум податкового кредиту відповідачем є обґрунтованим та правомірним.

При цьому, дійсно, лише наявність або відсутність окремих документів чи помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. При цьому, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована встановленими судом обставинами, не можуть вважатися документами, що підтверджують реальність здійснення господарської операції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Польза-52» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлений 14 вересня 2015 року.

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.