Ухвала

від 27.07.2015 по справі 5011-66/5051-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 липня 2015 року Справа № 5011-66/5051-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коробенка Г.П.

суддів Мачульського Г.М.

Прокопанич Г.К.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Даланіт" на рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 року

у справі № 5011-66/5051-2012 господарського суду міста Києва

за позовом першого заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до відкритого акціонерного товариства "Київхімволокно"

товариства з обмеженою відповідальністю "Київська будівельно-інвестиційна група"

товариства з обмеженою відповідальністю "Даланіт"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Київської міської школи вищої спортивної майстерності

Київської міської державної адміністрації

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Фонду державного майна України

Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном

про визнання недійсним договору; зобов'язання передати у комунальну власність нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Даланіт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

В силу ст. 110 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Оскільки оскаржена постанова Київського апеляційного господарського суду набрала законної сили 20.06.2013 року, то, з урахуванням наведених приписів закону строк касаційного оскарження зазначеного судового акта відповідно до частини другої статті 51 Господарського процесуального кодексу України закінчився 10.07.2013 року, а вказана касаційна скарга подана до суду 28.05.2015 року, про що свідчить штамп Київського апеляційного господарського суду на титульному аркуші касаційної скарги. Таким чином, зазначена касаційна скарга подана після закінчення строку, встановленого для її подання.

У касаційній скарзі заявлено клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження.

За приписами частини першої ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що у клопотанні про відновлення пропущеного строку повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за клопотанням сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Касаційна інстанція зазначає, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Обґрунтовуючи клопотання про відновлення строку на подання касаційної скарги, заявник касаційної скарги зазначає, що обставиною, яка зумовила подання касаційної скарги з пропуском встановленого строку є неналежне виконання попереднім директором товариства - ОСОБА_2 покладених на нього обов'язків щодо збереження майна та відсутністю на момент законодавчо встановленого строку оскарження постанови апеляційної інстанції коштів для здійснення оплати судового збору за подання касаційної скарги.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів не знайшла підстав для його задоволення, оскільки, як зазначає сам скаржник, підставою пропуску законодавчо встановленого строку на подання касаційної скарги стало неналежне виконання директором своїх повноважень, що являється суто організаційною проблемою скаржника.

Крім того, скаржник мав право, у порядку п. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" звернутись у встановлений законом строк з касаційною скаргою з клопотанням про відстрочку сплати судового збору на певний строк.

З урахуванням викладеного колегія суддів не знайшла підстав для задоволення клопотання про відновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Касаційна інстанція зазначає, що основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

За змістом положень ст. 107 Господарського процесуального кодексу України сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.

Однак, наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття касаційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається, зокрема, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України і підлягає поверненню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 53, 86, 110, п. 5 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Даланіт" у задоволенні клопотання про відновлення строку на подання касаційної скарги.

2. Повернути касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Даланіт" на рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 року у справі № 5011-66/5051-2012 (з доданими до неї документами).

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Даланіт" (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул. М. Приймаченко, 1/27, літ. "А", кім. 1; код ЄДРПОУ 37264262) з Державного бюджету України 26 052 (двадцять шість тисяч п'ятдесят дві) грн. 60 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 10801 від 22.05.2015 року.

4. Справу № 5011-66/5051-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді: Г.М. Мачульський

Г.К. Прокопанич