Постанова

від 28.02.2007 по справі 32/350пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/350пн

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.02.2007 р.                                                                            справа №32/350пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів  

за участю представників сторін:

від позивача:Альперович О.І. - за довір. б/н від 02.11.2006 року,

від відповідача 1:від відповідача 2:Надельнюк Р.О. - за довір. б/н від 30.10.2006 рокуБалашов Ю.В. - напідст. посвідчення № 338 від 28.03.2006 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної виконавчої служби у Приморському районі м. Маріуполь Донецької області

на ухвалу господарського суду

Донецької області

від20.12.2006 року

по справі№32/350пн

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енекс-Енерджі" м. Маріуполь Донецької області

до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Індекс-Капітал" м. Маріуполь Донецької області2. Відділу Державної виконавчої служби у Приморському районі  м.Маріуполь Донецької області

провизнання векселю № 65334185865471 таким, що не підлягає оплаті

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.12.2006 року (колегія суддів у складі: Сковородіна О.М. -головуючий, судді: Ломовцева Н.В., Зубченко І.В.) зупинено провадження по справі № 32/350пн за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енекс-Енерджі" м. Маріуполь Донецької області (далі по тексту - ТОВ "Енекс-Енерджі") до товариства з обмеженою відповідальністю "Індекс-Капітал" м. Маріуполь Донецької області (далі по тексту - ТОВ "Індекс-Капітал") та Державної виконавчої служби у Приморському районі м. Маріуполь Донецької області (далі по тексту - ВДВС) про визнання векселю                  № 65334185865471 таким, що не підлягає оплаті.

У обгрунтування ухвали місцевий суд послався на необхідність зупинення провадження по справі № 32/350пн у зв'язку з необхідністю надсилання її матеріалів Донецькому обласному прокурору для порушення кримінальної справи, організації попереднього розслідування, виявлення винних осіб та притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Відповідачі не погодились з прийнятою судом першої інстнації ухвалою та звернулись до апеляційного суду зі скаргами в яких просять її скасувати, як незаконну та необгрунтовану. У своїх скаргах та під час судового засідання заявники звернули увагу на те, що у  місцевого суду не було підстав для зупинення провадження по справі. На думку відповідачів, місцевий суд не навів в ухвалі обставин, які можуть зумовити надсилання матеріалів справи до слідчих органів. Крім того, як вважають заявники, суд першої інстанції не вказав чи є зв'язок між предметом спору та виявленими під час слухання справи протиріччями у поясненнях приватного нотаріуса. У своїх апеляційних скаргах та під час судового засідання заявники навели також і інші заперечення, які на їх думку, є підставою для скасування оскарженої ухвали.

Позивач у відзиві на апеляційні скарги та під час судового засідання проти їх задоволення заперечує і вважає оскаржену ухвалу такою, що скасуванню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідачів, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Енекс-Енерджі" звернулось до господарського суду Донецької області  з позовом про визнання векселя таким, що не підлягає оплаті  до  відповідачів: ТОВ "Індекс-Капітал" та  ВДВС .

Під час розгляду спору  провадження по справі було зупинено судом першої інстанції на підставі ухвали від 20.12.2006 року, яка обгрунтована посиланнями на норми ст.ст. 79, 86, 87 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачі не погодились з ухвалою  місцевого суду та звернулись з відповідними скаргами до апеляційної інстанції.

Відповідно до норм ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованість ухвали у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності з урахуванням пояснень представників позивача та відповідачів, судова колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Під час розгляду справи, місцевий суд ухвалою від 06.12.2006 року, зобов'язав приватного нотаріуса Скоробогатько О.В. з'явитись в судове засідання для надання пояснень по суті справи. При цьому, у обгрунтування своїх вимог, суд послався на норми ст.ст. 30, 77, 86 та 87 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія вважає,  що  суд першої інстанції безпідставно  зобов'язав нотаріуса надавати пояснення, а також безпідставно прийняв його пояснення у якості доказів по даній справі.

Нормами чинного  Господарського процесуального кодексу України не передбачена можливість виклику для дачі пояснень приватного нотаріуса, якщо він не є стороною по справі або учасником процесу.

Статтею  30 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у господарському процесі  можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Приватні нотаріуси не підпадають під жодний з термінів,  що перелічені у вищезгаданій статті, оскільки вони не є посадовими особами або представниками підприємств, установ, організацій чи іншими їх працівниками.

Тому апеляційний суд дійшов  висновку, що у суду першої інстанції взагалі не було законних підстав для виклику у судове засідання приватного нотаріуса. Таким чином, пояснення нотаріуса не могли бути прийняті судом у якості  доказаів по даній  справі.

Крім того, з оскарженої ухвали вбачається, що суд першої інстанції не вказав у якості кого саме залучений до участі у  справі приватний нотаріус та які норми процесуального права є підставою для його залучення. Таким чином, незрозуміло  з яких підстав приватний нотаріус був зобов'язаний давати господарському суду пояснення по  даній справі

До того ж, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Тобто, нормами даної статті обов'язок доказування тих чи інших обставин покладено на сторони, а не на господарський суд. У даному випадку, місцевий суд порушив норми процесуального права та поклав у основу оскарженої ухвали  висновки,  зроблені на підставі пояснень, які взагалі не могли ним розглядатись у якості доказів.

Також у своїй ухвалі суд першої інстанції зазначив, що: "1) в доказах та доводах відповідача 1 та приватного нотаріуса Скоробогатько О.В. мають наявність протиріччя щодо обставин, що мали місце при опротестуванні векселя, вчиненні виконавчого напису за  ним, 2) з боку відповідача 2 має місце явне порушення вимог закону, щодо обов'язковості виконання рішень суду (ухвали господарського суду  від 30.11.2006 року); 3) з іншого боку відповідач 2 виходить за межі повноважень наданих законом, та вчинює певні дії на користь відповідача 1, не зважаючи на наявність спірних правовідносин."  

На підставі вищевказаного,  господарський суд дійшов висновку, що вищезазначене є підставою вважати, що  в діях першого відповідача та приватного нотаріуса Скоробогатько О.В. можуть мати місце протиправні дії, які переслідуються кримінальним законом, а також чому саме такі дії потребують перевірки та проведення слідчих дій.

Господарський суд у оскарженій ухвалі  надав невірну  оцінку  також і діям відповідачів, оскільки в ній не вказано у  чому саме є ознаки злочинів та якими саме нормами кримінального закону передбачена відповідальність за вчинення цих дій.

Також місцевий суд не вказав в оскарженій ухвалі, які саме пояснення приватного нотаріуса здавались йому суперечливими і що саме перешкоджало  господарському суду з'ясувати виникші суперечливі питання.

Крім того, зі змісту оскарженої ухвали не вбачаєтсья, ознаки якого злочину виявив господарський суд в діях приватного нортаріуса та відповідачів, якими статтями Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за ці злочини та чим підтверджується припущення суду про вчинення  першим та другим відповідачами  і приватним нотаріусом протиправних дій, які переслідуються кримінальним законом.

В оскарженій  ухвалі господарського суду не визначено, в чому саме, полягає зв'язок  між вирішенням спору по суті і проведенням перевірки наявності або відсутності  вчинення злочину відповідачами та приватним нотаріусом. Тобто, суд першої інстнції не з'ясував  та не вказав в ухвалі, в чому саме є перешкода для розгляду  спору по суті у разі, якщо  матеріали справи не будуть направлені до слідчих органів.

Що стосується вказівки суду на протиправність дій ВДВС, то  це припущення також є необгрунтованим, оскільки в ухвалі не вказано ознаки якого саме злочину містяться у  діях другого відповідача по виконанню напису нотаріуса. Судом першої інстанції не обгрунтовано, що дії ВДВС є злочинними також і тому, що в ухвалі немає вказівок на те, якими саме статтями Кримінального кодексу України  передбачена відповідальність за ті чи інші дії ВДВС.

Нормами ст. 90 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі коли господарським судом при вирішенні спору виявлено порушення  закону або недоліки в діяльності установи , організації, державного чи іншого органу, виноситься окрема ухвала. Крім того, цією ж статтею встановлено наступне: якщо при вирішенні господарського спору суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей  факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Таким чином, Господарським процесуальним кодексом України передбачено, що суд повідомляє органи прокуратури чи внутрішніх справ про виявлені порушення закону. Проте, у даному випадку, судова колегія апеляційного суду приходить до висновку, що обставини, викладені в ухвалі не перешкоджають розгляду спору по суті, оскільки викладені у оскарженій ухвалі припущення  є необгурнтованими, безпідставними, та такими, що суперечать закону.

Оскільки оскаржена  ухвала не містить обгрунтованого висновку про неможливість розгляду  спору по суті до вирішення слідчими органами питання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, а також не містить мотивів щодо підстав зупинення провадження  по справі, та не вказує чи пов'язаний предмет спору в даній справі з об'єктом злочинного посягання, тому вона, на думку судової колегії є необгрунтованою і такою, що підлягає скасуванню. Крім того, при винесенні цієї ухвали місцевий суд не у повному обсязі дослідив наявні у справі докази та  не обгрунтував неможливість їх з'ясування.

Також апеляційна інстанція звертає увагу на те, що місцевиий суд при розгляді справи грубо порушив норми чинного законодавства, оскільки безпідставно вилучив у ВДВС  матеріали виконавчої справи, які повинні бути повернуті  виконавцю у встановленому законом порядку.  Такі дії суду не відповідають ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження"  

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу -задовольнити.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 20.12.2006 року по справі                       № 32/350 пн - скасувати.

Справу № 32/350 пн направити для розгляду в господарський суд Донецької області.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 6 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу 1

                                                                                                                                                                   3. відповідачу 2

          4.  у справу

          5. ДАГС

            6. господарському суду