Рішення

від 23.07.2015 по справі 909/611/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 р. Справа № 909/611/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

"Виробничо-торгове підприємство Лімниця"

вул. Шевченка, 33, с. Вільхівка, Рожнятівський район,

Івано-Франківська область, 77666

до відповідача: Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор"

Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія"

Автомобільні дороги України

вул. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, 76004

про стягнення заборгованості 385 319 грн. 62 коп., з яких: 210 192 грн. 87 коп. - заборгованість за зобов'язаннями, 150 103 грн. 00 коп.- втрати від інфляції, 25 023 грн. 75 коп. - проценти за користування коштами (3% річних)

За участю представників:

від позивача: Вашків Я.П. - директор,

(наказ № 1 від 20.08.10, паспорт серія СЕ 379488 виданий Рожнятівським РВ УМВС в Івано-Франківській області 27.10.2006р.)

від позивача: Гуцул Н.С. - представник, (довіреність № 1 від 09.07.15)

від відповідача: Федорів В.І. - начальник юридичного відділу,

(довіреність № 01/01-ю-02 від 12.01.15)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгове підприємство Лімниця" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України про стягнення заборгованості 385 319 грн. 62 коп., з яких: 210 192 грн. 87 коп. - заборгованість за зобов'язаннями, 150 103 грн. 00 коп., втрати від інфляції, 25 023 грн. 75 коп. - проценти за користування коштами.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.15 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 15.06.15.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.15 розгляд справи відкладено на 09.07.15.

В судовому засіданні 09.07.15 оголошено перерву до 14.07.15, про що письмовим повідомленням попереджено представників сторін під розписку.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.15, відповідно до положень ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 23.07.2015.

23.07.15 присутнім в судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання філіями ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України (відповідача) умов договорів поставки: №9, №11, № 11а від 01.06.2011 року; №13, №14, №15 від 01.07.2011 року, № 21 від 08.11.2011 року у зв»язку з чим у останнього утворилася заборгованість в сумі 210192 грн. 87 коп. З огляду на прострочку виконаннягрошового зобов»язання, а саме порушення строків оплати поставленого товару позивач просить суд стягнути інфляційні втрати в сумі 150 103 грн. 00 коп. та 3% річних в сумі 25 023 грн. 75 коп.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить суд в позові відмовити з підстав викладених у відзиві на позов (№ 09-06/667; вх. № 10500/15 від 09.07.15; а.с.130-133).

Згідно вимог ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем (надалі - постачальник) та Філією «Верховинський райавтодор» ДП "Івано-Франківський облавтодор" (надалі - покупець) укладено договір №14 від 01.07.2011 року (а.с. 17-18), між позивачем (надалі - постачальник) та Філією «Рожнятівський райавтодор» ДП "Івано-Франківський облавтодор" (надалі - покупець) укладено договори: №11 від 01.06.2011 року (а.с. 25-26), № 21 від 08.11. 2011 року (а.с. 29-30), між позивачем (надалі - постачальник) та Філією «Івано-Франківське дорожнє експлуатаційне управління» ДП "Івано-Франківський облавтодор" (надалі - покупець) укладено договір №9 від 01.06.2011 року (а.с. 46-47), між позивачем (надалі - постачальник) та Філією «Богородчанський райавтодор» ДП "Івано-Франківський облавтодор" (надалі - покупець) укладено договори: №15 від 01.07.2011 року (а.с. 57-58), № 11а від 01.06. 2011 року (а.с. 63-64), між позивачем (надалі - постачальник) та Філією «Долинська дорожна експлуатаційна дільниця» ДП "Івано-Франківський облавтодор" (надалі - покупець) укладено договір №13 від 01.07.2011 року (а.с. 77-78).

Пунктом 1.1 Договорів сторони погодили, що постачальник зобов»язується передавати у власність покупцю в порядку та на умовах, визначених Договором щебеневу продукцію (в подальшому - товар), а останній зобов»язується приймати продукцію та оплачувати її на умовах даного договору.

У відповідності до умов Договорів позивач (продавець) передав відповідачу (покупцю) товар на загальну суму 129291грн. 90 коп.

Виконання позивачем договірних зобов»язань підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:

№ РН-0000079 від 29 липня 2011 року на суму 3382 грн. 27 коп. (а.с. 19);

№ РН-0000086 від 31 серпня 2011 року на суму 25649 грн. 45 коп. (а.с. 34);

№ РН-0000029 від 29 червня 2011 року на суму 17560 грн. 27 коп. (а.с. 35);

№ РН-0000073 від 29 липня 2011 року на суму 106790 грн. 28 коп. (а.с. 35);

№ РН-0000001 від 29 лютого2012 року на суму 3198 грн. 31 коп. (а.с. 36);

№ РН-0000075 від 31 липня 2012 року на суму 9094 грн. 18 коп. (а.с. 36 а);

№ РН-0000100 від 28 вересня 2012 року на суму 13329 грн. 58 коп. (а.с. 36 б);

№ РН-0000109 від 31 жовтня 2012 року на суму 31252 грн. 34 коп. (а.с. 36 б);

№ РН-0000086 від 31 серпня 2012 року на суму 7486 грн. 90 коп. (а.с. 37);

№ РН-0000041 від 27 червня 2012 року на суму 26762 грн. 11 коп. (а.с. 37);

№ РН-0000112 від 30 листопада 2012 року на суму 4537 грн. 73 коп. (а.с. 38);

№ РН-0000075 від 29 липня 2011 року на суму 56649 грн. 42 коп. (а.с. 49);

№ РН-0000078 від 29 липня 2011 року на суму 98758 грн. 61 коп. (а.с. 59);

№ РН-0000002 від 29 лютого 2012 року на суму 627 грн. 12 коп. (а.с. 59а);

№ РН-0000020 від 31 травня 2012 року на суму 8043 грн. 98 коп. (а.с. 60);

№ РН-0000108 від 9 листопада 2011 року на суму 24874 грн. 85 коп. (а.с. 60);

№ РН-0000027 від 30 червня 2011 року на суму 24165 грн. 74 коп. (а.с. 66);

№ РН-0000071 від 29 липня 2011 року на суму 68664 грн. 01 коп. (а.с. 67);

№ РН-0000054 від 1 липня 2011 року на суму 5995 грн. 19 коп. (а.с. 67);

№ РН-0000074 від 29 липня 2011 року на суму 97980 грн. 18 коп. (а.с. 80);

№ РН-0000072 від 29 липня 2011 року на суму 53843 грн. 41 коп. (а.с. 81).

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні досліджені судом та відповідають вимогам закону.

Оскільки накладна є первинним документом, фіксує факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин.

Товар отриманий уповноваженими особами, на підставі наявних в матеріалах справи довіреностей (а.с. 20, 39 - 41, 50-52, 61, 68-71, 82, 86).

Крім того, в якості доказу передання відповідачеві товару позивачем до матеріалів справи додані податкові накладні, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість, згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних.

Відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість», продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

З огляду на вищевикладене, судом встановлений факт отримання відповідачем товару на суму 688645 грн. 93 коп.

Умови оплати визначені в розділі 3 Договорів.

Пунктом 3.3. Договорів сторони погодили, що остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться покупцем, шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку філії або ДП «Івано-Франківський облавтодор» на розрахунковий рахунок постачальника протягом одного місяця, від дня отримання товару покупцем.

В порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов»язання належним чином не виконав, оплату за отриману продукцію провів частково в сумі 478453 грн. 06 коп., порушивши строки оплати поставленого товару; оплати залишку вартості товару в сумі 210 192 грн. 87 коп. покупцем не здійснено.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адреси покупців направлялися претензії, які разом із доказами направлення їх боржникам наявні в матеріалах справи (а.с. 21-22, 23-24, 42-43, 44-45, 53-54, 55-56, 62, 72, 74, 75-76, 83-84, 85).

27.05.2015 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію-вимогу (№ 43 від 27.05.15 року (а.с.87) про сплату в 5-ти денний термін заборгованості за відвантажений товар в розмірі 210192 грн. 87 коп.; доказ направлення претензії відповідачу наявний в матеріалах справи (а.с. 88).

Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення.

Згідно приписів ст.ст. 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи містяться у ст. 712 ЦК України, яка наведена вище.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

З матеріалів справи вбачається, що на час прийняття рішення, не оплачено 210 192 грн. 86 коп., розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується документальними доказами.

Заперечення відповідача щодо підписання договорів неуповноваженими особами спростовуються наступним.

Згідно п. 3.8. Статуту Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України, за рішенням засновника підприємство може створювати на території України, а також за її межами філії, представництва та інші відокремлені підрозділи. Філії підприємства створюються, реорганізуються та ліквідуються Засновником за пропозицією Підприємства і діють на підставі положень, затверджених Підприємством і погоджених засновником.

В матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача - Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України (станом на 12.06.2015; а.с. 124-126). В якому зазначені дані про відокремлені підрозділи юридичної особи, серед яких наявні покупці по укладених з позивачем договорах, а саме: Філія «Верховинський райавтодор» ДП "Івано-Франківський облавтодор", Філія «Рожнятівський райавтодор» ДП "Івано-Франківський облавтодор", Філія «Івано-Франківське дорожнє експлуатаційне управління» ДП "Івано-Франківський облавтодор", Філія «Богородчанський райавтодор» ДП "Івано-Франківський облавтодор", Філія «Долинська дорожна експлуатаційна дільниця» ДП "Івано-Франківський облавтодор". Юридичний статус зазначених вище філій закріплений в статті 3 Положення філії.

В п.3.2. зазначено, що Підприємство несе відповідальність по зобов"язаннях філії.

Філія може від імені і за дорученням директора підприємства: укладати договори відповідно до предмета діяльності Підприємства (п.3.3. Положення).

Представник відповідача не міг спростувати в судовому засіданні наявність доручень, оскільки такі дані відсутні на підприємстві, в зв"язку із давністю строку укладення договорів поставки.

При дослідженні укладених договорів встановлено, що вони укладені у письмовій формі, підписані повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України.

Згідно приписів ст. 204 ЦК України, договори є правомірними правочинами, так як іншого (розірвання, припинення, скасування цих договорів) сторонами суду не представлено.

У відповідності до ч.1 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Тобто, договір, укладений керівником (директором) товариства з перевищенням повноважень, є дійсним, якщо товариство своїми діями схвалило цей договір.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах ВГСУ від 19.08.2014 у справах: № 5013/492/12, № 5011-31/17917-2012, № 924/905/13.

В матеріалах справи міститься додаткова угода від 27.06.14 року до договорів № 11а від 01.06.2011р., № 9 від 01.06.2011р., № 11 від 01.06.2011р., № 14 від 01.07.2011р., № 13 від 01.07.2011р., № 15 від 01.07.2011р., № 21 від 08.11.2011р. (а.с.89).

Слід зазначити що дана угода укладена між позивачем - ТзОВ "Виробничо-торгове підприємство Лімниця" (надалі - постачальник) та відповідачем - Дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України (надалі - покупець), підписана директорами підприємств та скріплена печатками юридичних осіб.

Пунктом 1. Додаткової угоди сторони домовилися встановити термін позовної давності за договорами № 11а від 01.06.2011р., № 9 від 01.06.2011р., № 11 від 01.06.2011р., № 14 від 01.07.2011р., № 13 від 01.07.2011р., № 15 від 01.07.2011р., № 21 від 08.11.2011р. 4 (чотири)роки.

Відповідач - Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України, своїми діями, тобто підписанням вищезазначеної додаткової угоди схвалило договори укладені між позивачем та філіями підприємства.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 210 192 грн. 86 коп. обгрунтована та підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договорами поставки: №9, №11, № 11а від 01.06.2011 року; №13, №14, №15 від 01.07.2011 року, № 21 від 08.11.2011 року підтверджується матеріалами справи.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Оскільки, факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договорами поставки: №9, №11, № 11а від 01.06.2011 року; №13, №14, №15 від 01.07.2011 року, № 21 від 08.11.2011 року підтверджується матеріалами справи, вимога позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є обгрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

На підставі ст. 55 ГПК України, судом перевірено нарахування позивачем 3 % річних в сумі 25 023 грн. 75 коп. та 150 103 грн. 00 коп. інфляційних втрат. При перевірці розрахунку позивача, судом встановлено, що позивачем невірно проведено розрахунок. Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом в системі ІПС "Законодавство" (розрахунок додається), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в сумі 23353 грн. 05 коп., тобто на 1670 грн. 70 коп. менше від суми нарахованої позивачем.

Позивачем також нараховані інфляційні втрати в сумі 150 103 грн. 00 коп. При перевірці розрахунку позивача, судом встановлено, що позивачем невірно здійснено розрахунок. Згідно з вірним арифметичним розрахунком проведеним судом в системі ІПС «Законодавство» з урахуванням рекомендацій, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 362-97р., з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 160277 грн. 04 коп. (розрахунок додається), яка перевищує заявлену до стягнення позивачем, отже, суд задовольняє інфляційні втрати в межах заявлених позовних вимог в сумі 150 103 грн. 00 коп.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 173, 175, 193, 265 ГК України, ст.ст. 204, 207, 208, 241, 509, 526, 612, 625, 629, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 55 ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгове підприємство Лімниця" до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України про стягнення заборгованості 385 319 грн. 62 коп., з яких: 210 192 грн. 87 коп. - заборгованість за зобов'язаннями, 150 103 грн. 00 коп.- втрати від інфляції, 25 023 грн. 75 коп. - проценти за користування коштами (3% річних) задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України (вул. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, 76004; код 31790584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгове підприємство Лімниця" (вул. Шевченка, 33, с. Вільхівка, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77666; код 36908917) - 210 192(двісті десять тисяч сто дев»яносто дві) грн. 87 коп. основного боргу, 150 103(сто п»ятдесят тисяч сто три) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 23353 (двадцять три тисячі триста п»ятдесят три)грн. 05 коп. та 7675(сім тисяч шістсот сімдесят п»ять) грн. 55 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТП Лімниця" до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України про стягнення 1670(одна тисяча шістсот сімдесят) грн. 70 коп. процентів за користування коштами (3% річних) відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.07.15

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"