Постанова

від 22.09.2015 по справі 909/611/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2015 р. Справа № 909/611/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України», м. Івано-Франківськ № 09-02/768 від 07.08.2015 р.

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.2015р.

у справі № 909/611/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгове підприємство Лімниця", с.Вільхівка Рожнятівського району Івано-Франківської області

до відповідача: Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України», м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості 385 319 грн. 62 коп., з яких: 210 192 грн. 87 коп. - заборгованість за зобов'язаннями, 150 103 грн. 00 коп.- втрати від інфляції, 25 023 грн. 75 коп. - проценти за користування коштами (3% річних)

За участю представників :

від позивача : ОСОБА_2 - представник;

від відповідача : ОСОБА_3- заст. дир.; ОСОБА_4-ю/к

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст.81 1 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.2015р. у справі №909/611/15 (суддя Кавлак І.П.) позов ТОВ "Виробничо-торгове підприємство Лімниця" до ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія» Автомобільні дороги України» задоволено частково. Стягнено з ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ «Державна акціонерна компанія» Автомобільні дороги України» на користь ТОВ "Виробничо-торгове підприємство Лімниця" 210 192,87грн. основного боргу, 150 103,00грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 23 353,05грн. В частині позову про стягнення 1 670,70грн. процентів за користування коштами (3% річних) відмовлено.

Дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України» подано апеляційну скаргу № 09-02/768 від 07.08.2015р., в якій просить рішення суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не досліджено факту підпису документів філією, тобто структурним підрозділом підприємства, котрий не є юридичною особою та відсутність письмового доручення на підписання документів начальниками філій від юридичної особи. У договорах не вказано про те, що довіреністю чи дорученням директор підприємства уповноважив керівників на їх підписання. Отже, на думку скаржника такі договори є нікчемними. Також, скаржник зазначає, що на бухгалтерських документах, накладних знаходяться незрозумілі підписи, не подано рахунків фактур, довіреностей, номерів рахунків, податкових накладних, накладних на отримання товару.

ТОВ "Виробничо-торгове підприємство Лімниця" у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ "Виробничо-торгове підприємство Лімниця" (постачальник) та філією «Верховинський райавтодор» ДП "Івано-Франківський облавтодор" (покупець) укладено договір №14 від 01.07.2011р. (а.с. 17-18).

Між ТОВ "Виробничо-торгове підприємство Лімниця" (постачальник) та філією В«Рожнятівський райавтодорВ» ДП "Івано-Франківський облавтодор" (покупець) укладено договори: №11 від 01.06.2011р. (а.с. 25-26), № 21 від 08.11. 2011р. (а.с. 29-30).

Між ТОВ "Виробничо-торгове підприємство Лімниця" (постачальник) та Філією В«Івано-Франківське дорожнє експлуатаційне управлінняВ» ДП "Івано-Франківський облавтодор" (покупець) укладено договір №9 від 01.06.2011р. (а.с. 46-47).

Між ТОВ "Виробничо-торгове підприємство Лімниця" (постачальник) та філією В«Богородчанський райавтодорВ» ДП "Івано-Франківський облавтодор" (покупець) укладено договори: №15 від 01.07.2011р. (а.с. 57-58), № 11а від 01.06. 2011р. (а.с. 63-64).

Між ТОВ "Виробничо-торгове підприємство Лімниця" (постачальник) та філією В«Долинська дорожна експлуатаційна дільницяВ» ДП "Івано-Франківський облавтодор" (покупець) укладено договір №13 від 01.07.2011р. (а.с. 77-78).

Пунктом 1.1 зазначених договорів сторони погодили, що постачальник зобовВ»язується передавати у власність покупцю в порядку та на умовах, визначених договором щебеневу продукцію (в подальшому - товар), а останній зобовВ»язується приймати продукцію та оплачувати її на умовах даного договору.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що у відповідності до умов договорів позивач (продавець) передав покупцям товар на загальну суму 129 291,90грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 19,34-38, 49, 59-60, 66-67, 80-81). Товар отриманий уповноваженими особами на підставі довіреностей (а.с. 20, 39 - 41, 50-52, 61, 68-71, 82, 86), а також передання відповідачеві товару позивачем підтверджують податкові накладні (а.с.141-160).

Отже, судом першої інстанції правомірно встановлено факт отримання покупцями товару на суму 688 645,93грн.

Відповідно до п.3.3 договорів остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться покупцем шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку філії або ДП В«Івано-Франківський облавтодорВ» на розрахунковий рахунок постачальника протягом одного місяця від дня отримання товару покупцем.

Як вбачається із матеріалів справи, в порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобовВ»язання належним чином не виконав, оплату за отриману продукцію провів частково в сумі 478 453,06грн., порушивши строки оплати поставленого товару; оплати залишку вартості товару в сумі 210 192,87грн. покупцем не здійснено.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адреси покупців направлялися претензії, які разом із доказами направлення наявні в матеріалах справи (а.с. 21-22, 23-24, 42-43, 44-45, 53-54, 55-56, 62, 72, 74, 75-76, 83-84, 85).

27.05.2015 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію-вимогу (№ 43 від 27.05.15 року (а.с.87) про сплату в 5-ти денний термін заборгованості за відвантажений товар в розмірі 210 192,87грн.(а.с. 88), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вищенаведене стало підставою для звернення позивача з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 210 192,87грн. заборгованості за зобов»язанням, 150 103,00грн. втрат від інфляції та 25 023,75грн. процентів за користування коштами.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч.1 та п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно із ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, в силу ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначалось вище, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не оплачено 210 192,86грн.

Щодо твердження скаржника, що вищезазначені договори підписані неуповноваженими особами судова колегія зазначає наступне..

Згідно із п. 3.8. Статуту Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України» за рішенням засновника підприємство може створювати на території України, а також за її межами філії, представництва та інші відокремлені підрозділи. Філії підприємства створюються, реорганізуються та ліквідуються засновником за пропозицією підприємства і діють на підставі положень, затверджених підприємством і погоджених засновником (а.с.165).

В матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача - Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України станом на 12.06.2015р., в якому зазначені дані про відокремлені підрозділи юридичної особи, серед яких наявні покупці по укладених з позивачем договорах, а саме: Філія В«Верховинський райавтодорВ» ДП "Івано-Франківський облавтодор", Філія В«Рожнятівський райавтодорВ» ДП "Івано-Франківський облавтодор", Філія В«Івано-Франківське дорожнє експлуатаційне управлінняВ» ДП "Івано-Франківський облавтодор", Філія В«Богородчанський райавтодорВ» ДП "Івано-Франківський облавтодор", Філія В«Долинська дорожна експлуатаційна дільницяВ» ДП "Івано-Франківський облавтодор" (а.с. 124-126). Юридичний статус зазначених вище філій закріплений в статті 3 Положень філій - без права юридичної особи.

В пунктах 3.2 Положень зазначено, що підприємство несе відповідальність по зобов"язаннях філій.

Філія може від імені і за дорученням директора підприємства: укладати договори відповідно до предмета діяльності підприємства (п.3.3 Положень).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача не зміг спростувати наявність доручень, оскільки такі дані відсутні на підприємстві, в зв"язку із давністю строку укладення договорів поставки.

Судом першої інстанції при дослідженні укладених договорів встановлено, що вони укладені у письмовій формі, підписані повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, а також те, що відповідно до приписів ст. 204 ЦК України договори є правомірними правочинами, оскільки іншого (розірвання, припинення, скасування цих договорів) сторонами суду не представлено.

У відповідності до ч.1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ "Виробничо-торгове підприємство Лімниця" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України» (покупець) укладено додаткову угоду від 27.06.2014р. до договорів № 11а від 01.06.2011р., № 9 від 01.06.2011р., № 11 від 01.06.2011р., № 14 від 01.07.2011р., № 13 від 01.07.2011р., № 15 від 01.07.2011р., № 21 від 08.11.2011р., підписана директорами підприємств та скріплена печатками юридичних осіб (а.с.89).

Пунктом 1 додаткової угоди сторони домовилися встановити термін позовної давності за договорами № 11а від 01.06.2011р., № 9 від 01.06.2011р., № 11 від 01.06.2011р., № 14 від 01.07.2011р., № 13 від 01.07.2011р., № 15 від 01.07.2011р., № 21 від 08.11.2011р. 4 (чотири) роки.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України» своїми діями, тобто підписанням вищезазначеної додаткової угоди схвалило договори укладені між позивачем та філіями підприємства.

Отже, з огляду на вищевикладене, вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 210 192.86грн. обгрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання грошового зобовВ»язання за договорами поставкид №9, №11, № 11а від 01.06.2011 року; №13, №14, №15 від 01.07.2011 року, № 21 від 08.11.2011 року підтверджується матеріалами справи.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 23 353,05грн. (на 1 670,70грн. менше від суми нарахованої позивачем) та 150 103,00грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про правомірність задоволення позовних вимог судом першої інстанції.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Згідно із ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.2015р. у справі №909/611/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.09.2015р..

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.