Рішення

від 14.10.2014 по справі 910/15574/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15574/14 14.10.14

За позовом Державної організації Комбінату «Прогрес»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресавто»

про стягнення 71 287, 47 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Кравчук І.М.

від відповідача: Тимощук М.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна організація Комбінат «Прогрес» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресавто» про стягнення заборгованості за договором № 18/5 про надання платних послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей від 01.01.2014 р. у розмірі 71 887, 47 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг

Як вбачається зі змісту позовної заяви, заявлена до стягнення сума складається із основного боргу у розмірі 67 000, 00 грн., 4 250, 75 грн. - пені та 36, 72 грн. - штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2014 р. порушено провадження у справі № 910/15574/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.09.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У процесі розгляду справи присутній у судових засіданнях представник відповідача в усному порядку визнав суму основного боргу та заперечив проти нарахування штрафних санкцій.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача заперечень проти позову не навів.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 13.10.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2014 р. між Державною організацією «Комбінат«Прогрес» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогресавто» укладено договір про надання платних послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей № 18/5, за умовам якого позивач зобов'язався прийняти в майбутньому товарно-матеріальні цінності відповідача та повернути їх після закінчення терміну зберігання, а відповідач - попередньо і щомісячно сплачувати позивачу грошові кошти на умовах договору.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору договірна ціна щомісячної передоплати коштів за зберігання товарно-матеріальних цінностей вказується в додатках до договору. Прийняття товару на зберігання підтверджується додатком до договору, підписаним сторонами.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору належним виконанням умов договору відповідачем буде вважатись своєчасне перерахування до 10-го числа кожного місця щомісячної передоплати. Відповідач проводить передоплату на підставі одержаного в бухгалтерії позивача або начальника відповідної дільниці платіжного документа.

Згідно з п. 3.3. договору за порушення строків виконання зобов'язання відповідач сплачує пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а у разі прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Договір, відповідно до п. 9.1., набирає чинності з 01.01.2014 р. та діє до 31.12.2014 р.

Відповідно до додатку до договору № 18/5 від 01.01.2014 р. договірна ціна щомісячної передоплати складає 35, 00 грн. за 1 кв.м. на місяць - у спецприміщенні, 10, 00 грн. за 1 кв.м. на місяць - на відкритому майданчику та 55, 00 грн. за 1 кв.м. на місяць - у кімнаті тимчасового перебування працівників.

Відповідно до додатку № 03 від 29.04.2014 р. до договору № 18/5 від 01.01.2014 р. з 01.05.2014 р. площа зберігання товару в спецприміщеннях (боксах) складає 200 кв.м. за ціною 35, 00 грн. за 1 кв.м. на місяць; 100 кв.м. - на відкритому майданчику за 10, 00 грн. за 1 кв.м. на місяць та 31 кв.м. - у кімнаті тимчасового перебування працівників - 55, 00 грн. за 1 кв.м. на місяць.

Листом від 30.05.2014 р. відповідач просив припинити дію договору № 18/5 від 01.01.2014 р. з 01.06.2014 р. та гарантував погашення заборгованості.

Наявними у справі актами здачі-приймання послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей за договором № 18/5 від 01.01.2014 р. підтверджується надання позивачем послуг за період з січня до травня 2014 року на загальну суму 70 025 грн.

Також наявними у справі документами підтверджується оплата відповідачем вартості послуг за договором № 18/5 від 01.01.2014 р. на суму 4 525, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором № 18/5 від 01.01.2014 р. щодо розрахунків за поставлений товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 67 000, 00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 4 250, 75 грн. - пені та 36, 72 грн. - штрафу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно зі ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Відповідно до ч. ст. 937 Цивільного кодексу України письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

У відповідності до положень ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Згідно з ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.

Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи з умов договору № 18/5 від 01.01.2014 р., відповідач зобов'язаний здійснювати передоплату послуг до 10-го числа кожного місяця, а відтак - строк виконання зобов'язання є таким, що настав.

При цьому, судом встановлено, що 1 500, 0 грн. відповідачем перераховано після порушення провадження у даній справі, а саме - 07.08.2014 р. та 11.09.2014 р., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення існування предмета спору, за змістом наведеної статті, свідчить про відсутність між сторонами неврегульованих питань.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

За таких обставин, враховуючи, що після порушення провадження у даній справі відповідач перерахував на користь Державної організації Комбінату «Прогрес» грошові кошти у розмірі 1 500, 00 грн., що є предметом розгляду спору у даній справі, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі № 910/15574/14 за позовом Державної організації Комбінату «Прогрес» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресавто» в частині стягнення 1 500, 00 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Представник відповідача, присутній у судових засіданнях, в усному порядку визнав суму основного боргу за договором.

За таких обставин, суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов договору № 18/5 від 01.01.2014 р., а також приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

При цьому, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи, що відповідачем допущено прострочення оплати товару за договором № 18/5 від 01.01.2014 р., приймаючи до уваги що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача за період з 11.01.2014 р. (дата виникнення заборгованості за відповідним платежем) до 21.07.2014 р. (дата, визначена позивачем самостійно) розмір пені становить 4 250, 75 грн.

Розмір штрафу становить 36, 72 грн.

Розрахунок позивача перевірено судом та відповідає вимогам чинного законодавства України.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи, що заявлена до стягнення сума документально підтверджується та відповідачем не спростована, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Припинити провадження у справі № 910/15574/14 за позовом Державної організації Комбінату «Прогрес» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресавто» в частині стягнення 1 500, 00 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресавто» (02088, м. Київ, вул. Автотранспортна, 4, код ЄДРПОУ 38892684), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державної організації Комбінату «Прогрес» (03126, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 24, код ЄДРПОУ 14373207) заборгованість у сумі 65 500, 00 (шістдесят п'ять тисяч грн. 00 коп.) грн., 4 250, 75 (чотири тисячі двісті п'ятдесят грн. 75 коп.) грн. - пені, 36, 72 (тридцять шість грн. 72 коп.) грн. та 1 827, 00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 20.10.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.