Рішення

від 02.07.2015 по справі 910/13019/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2015Справа №910/13019/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Ю Ейч Уай Простір ЛТД"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про стягнення 1 268 238,49 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Петрухіна О.В. (дов.№б/н від 21.05.2015),

від відповідача: Коваленко О.О. (дов.№1496 від 14.04.2015),

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Ю Ейч Уай Простір ЛТД" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 1 268 238,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача договірних обов'язків за Договором банківського вкладу «Класичний» №1826 від 17.07.2014 року щодо виплати грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 порушено провадження у справі №910/13019/15 та призначено її до розгляду на 16.06.2015 року.

Під час судового засідання 16.06.2015 судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову. За наслідками судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 02.07.2015 року.

У судовому засіданні 02.07.2015 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, посилаючись на обставини та факти, викладені у позові.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву, поданому ним під час судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.07.2014 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Ю Ейч Уай Простір ЛТД» (клієнт) укладено договір банківського вкладу "Класичний" № 1826, відповідно до умов якого клієнт надає банку суму грошових коштів (вклад) у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк виплачує клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї.

Відповідно до пункту 1.2. договору вклад складається з вкладних траншів, що розміщені позивачем згідно з умовами цього договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана позивачем на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених цим договором та додатками, укладеними в рамках цього договору і які є його невід'ємною частиною, надалі "Додатки".

Цей договір діє до 16 липня 2015 року. Внесення коштів на вкладний рахунок відбувається протягом строку дії цього договору (п. 1.3. Договору).

Пунктом 1.5. договору визначено, що для обліку вкладу банк відкриває клієнту вкладний рахунок № 2610315144504 у АТ "Банк "Фінанси та Кредит". Перерахування вкладеного траншу на вкладний рахунок здійснюється клієнтом зі свого поточного рахунку шляхом зарахування коштів через транзитний рахунок, що зазначений у відповідному додатку.

Згідно з пунктом 2.1. договору на суму вкладу в розрізі вкладних траншів банк нараховує проценти, розмір яких обумовлюється сторонами в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору.

У відповідності до пункту 3.1. договору при закінченні строку розміщення вкладного траншу повернення вкладного траншу здійснюється банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта, вказаний у розділі 7 цього договору. Повернення вкладного траншу може бути здійснено також на інший поточний рахунок клієнта, що вказаний у листі клієнта про повернення коштів.

Положеннями пункту 4.2. договору визначено, що після закінчення строків надання вкладних траншів, що обумовлюються сторонами в додатках та є невід'ємною частиною цього договору, банк зобов'язаний повернути суму вкладних траншів на умовах, зазначених у цьому договорі та у додатках до цього договору.

На виконання умов договору між Клієнтом та Банком укладений Додаток № 1826-1 від 17.07.2014, відповідно до якого клієнт розмістив вкладний транш у банку, здійснивши перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку через транзитний рахунок №29094151445001 на вкладний рахунок у Банку №26105151445001 у розмірі 300 000,00 грн. на строк до 18.08.2014 року. У подальшому, шляхом укладання Додатку № 1826-1/7 від 27.01.2015 сторони продовжили строк банківського вкладу до 17.03.2015 року. Таким чином, банк повинен був повернути Клієнту грошові кошти у сумі 300 000, 00 грн. не пізніше 17 березня 2015 року.

До того ж, 22.07.2014 між позивачем та відповідачем укладено Додаток № 1826-2 до Договору, відповідно до якого клієнт розмістив вкладний транш, шляхом перерахування через транзитний рахунок №29093151445002 на вкладний рахунок у банку №26104151445002 у розмірі 250 000,00 грн. на строк до 22 серпня 2014 року. Сторони домовились продовжити строк банківського вкладу до 17.03.2015, про що зазначили у Додатку № 1826-2/6 від 27.01.2015 року. Таким чином, згідно з Додатком № 1826-2/6, банк повинен був повернути клієнту грошові кошти у розмірі 250 000,00 грн. не пізніше 17 березня 2015 року.

Надалі, 04.08.2014 між Позивачем та Відповідачем укладено Додаток № 1826-3 до Договору, відповідно до якого клієнт розмістив вкладний транш, шляхом перерахування через транзитний рахунок №29092151445003 на вкладний рахунок у Банку №26103151445003 грошові кошти у розмірі 300 000,00 грн. на строк до 04.09.2014 року. Шляхом укладення Додатку № 1826-3/4 від 09.12.2014 сторони дійшли згоди про продовження строку банківського вкладу до 10 березня 2015 року. Отже, згідно з Додатком № 1826-3/4 банк повинен був повернути Клієнту грошові кошти у сумі 300 000,00 грн. не пізніше 10 березня 2015 року.

Також, 07.10.2014 між сторонами укладено Додаток № 1826-4 до Договору, на виконання умов якого клієнт розмістив вкладний транш, шляхом перерахування через транзитний рахунок № 29091151445004 на вкладний рахунок у Банку № 26102151445004 у розмірі 130 000,00 грн. на строк до 07.11.2014 року. Сторони домовились продовжити строк банківського вкладу до 10.03.2015 шляхом Додатку № 1826-4/2 від 09.12.2014 року. Таким чином, згідно з Додатком №1826-4/2, банк повинен був повернути Клієнту грошові кошти у сумі 130 000,00 грн. не пізніше 10 березня 2015 року.

26.11.2014 між банком та клієнтом укладено Додаток №1826-5 до Договору, на виконання умов якого позивач розмістив вкладний транш, шляхом перерахування через транзитний рахунок №29098151445007 на вкладний рахунок у Банку №26109151445007 у розмірі 55 000,00 грн. на строк до 26.12.2014 року. У подальшому, шляхом укладення Додатку № 1826-5/3 від 27.01.2015 строк банківського вкладу продовжено сторонами до 17.03.2015 року. Отже, згідно з Додатком № 1826-5/3, банк повинен був повернути Клієнту грошові кошти у розмірі 55 000,00 грн. не пізніше 17 березня 2015 року.

Як встановлено судом, позивачем на підставі договору банківського вкладу "Класичний" № 1826 від 17.07.2014, надано відповідачу у тимчасове користування кошти (вклад) у розмірі 1 035 000,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою про рух грошвих коштів станом на 17.07.2014, на 22.07.2014, на 04.08.2015, на 07.10.2014 та станом на 26.11.2014 року.

ТОВ «Аудиторська компанія «Ю Ейч Уай Простір ЛТД» 18.03.2015 звернулось до відповідача із листом за вих№260 про повернення вкладних коштів з депозитного рахунку, відповідно до додатків № 1826-1/7 від 27.01.2015, №1826-2/6 від 27.01.2015, №1826-3/4 від 09.12.2014, №1826-4/2 від 09.12.2014 та №1826-5/3 від 27.01.2015, у зв'язку із завершенням строку розміщення вкладу.

Як встановлено судом, що відповідач у порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання з повернення вкладу, та сплати процентів за користування коштами, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з повернення вкладу у розмірі 1 035 00,00 грн. - загальної суми банківського вкладу та 65 568,49 грн. процентів. Звертаючись із даним позовом до суду, позивачем також заявлено до стягнення 167 670, грн.. інфляційних втрат за період до 15.06.2015 року.

Підставою заперечень відповідача проти позову, викладеною у письмовому відзиві, є безпосередньо посилання на виконання банком своїх зобов'язань щодо щомісячної сплати процентів на суму вкладних траншів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором банківського вкладу.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено , що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України.

Згідно з частиною 3 статті 1060 Цивільного кодексу України за договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

Відповідно до частини 1 статті 1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (частина 6 статті 1061 Цивільного кодексу України).

Нормами частини 6 статті 1061 Цивільного кодексу України проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а не витребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Відповідно до статті 1070 Цивільного кодексу України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з повернення вкладу та сплати процентів за користування коштами, вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути вклад у загальному розмірі 1 035 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, судом встановлено, що банк припустився порушення своїх зобов'язань по поверненню вкладних коштів у строки визначені Договором та Додатками до нього, суд дійшов висновку про правомірність вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за вкладними траншами за прострочений строк до фактичного повернення коштів, а саме за додатком №1826-1 - 17.03.2015-15.06.2015 у розмірі 18 493,15 грн., додатком №1826-2 - 17.03.2015-15.06.2015 у розмірі 15 410,96 грн., додатком №1826-3 - 10.03.2015-15.06.2015 у розмірі 19 726,03 грн., додатком №1826-4 - 10.03.2015-15.06.2015 у розмірі 8 547,95 грн. та додатком №1826-5 - 17.03.2015-15.06.2015 у розмірі 3 390,41 грн.

Аналогічна правова позиція, яка є обов'язковою для всіх судів України у розумінні положень статті 111-28 ГПК України, висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.05.13 у справі № 6-39цс13.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 167 670,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене та доведення факту невиконання зобов'язання за договором банківського вкладу "Класичний" № 1826 від 17.07.2014, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 167 670,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача, а саме за додатком №1826-1 - 17.03.2015-15.06.2015 у розмірі 48 600,00 грн., додатком №1826-2 - 17.03.2015-15.06.2015 у розмірі 40 500,00 грн., додатком №1826-3 - 10.03.2015-15.06.2015 у розмірі 48 600,00 грн., додатком №1826-4 - 10.03.2015-15.06.2015 у розмірі 21 060,00 грн. та додатком №1826-5 - 17.03.2015-15.06.2015 у розмірі 8 910,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони.

Разом з тим, суд відзначає, що у матеріалах справи наявні платіжні доручення № 1885 від 14.05.2015 на суму 20 700,00 грн. та №1904 від 08.06.2015 на суму 6 920,44 грн., відповідно до яких позивачем сплачений судовий збір у загальному розмірі 27 620,44 грн.

Так, згідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставки судового збору за подання до господарського суду встановлюються у таких розмірах: за подання позовної зави майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем при поданні позову до суду надмірно сплачений судовий збір, оскільки відповідно до вимог законодавства, останній мав би сплатити 25 364,77 грн.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача у розмірі 25 364,77 грн., а сплачений судовий збір у розмірі 2 255,67 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Ю Ейч Уай Простір ЛТД" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 1 268 238,49 грн. - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, місто Київ, вулиця Артема, будинок 60; ідентифікаційний код 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Ю Ейч Уай Простір ЛТД» (03179, місто Київ, вулиця Ушакова, будинок 14, квартира 130; ідентифікаційний код 32593975) 1 035 000 (один мільйон тридцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок вкладних коштів, 65 568 (шістдесят п'ять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) гривень 49 копійок процентів, 167 670 (сто шістдесят сім тисяч шістсот сімдесят) гривень 00 копійок інфляційних втрат та 25 364 (двадцять п'ять тисяч триста шістдесят чотири) гривні 77 копійок витрат зі сплати судового збору.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Ю Ейч Уай Простір ЛТД» (03179, місто Київ, вулиця Ушакова, будинок 14, квартира 130; ідентифікаційний код 32593975) 2 255 (дві тисячі двісті п'ятдесят п'ять) гривень 67 копійок суму зайво сплаченого судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 02.07.2015 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст складено

та підписано 07.07.2015 року

Суддя К.В. Полякова