Постанова
від 14.09.2015 по справі 910/13019/15
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2015 р. Справа№ 910/13019/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Шуплякова М.І.

Гордіюк І.І.

від відповідача: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015р.

у справі №910/13019/15 (суддя - Полякова К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Ю Ейч Уай Простір ЛТД»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про стягнення 1 268 238,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Ю Ейч Уай Простір ЛТД» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення з останнього 1 268 238,49 грн., з яких 1 035 000,00 грн. основного боргу, 167 670,00 грн. інфляційних втрат, 65 568,49 грн. процентів, а також про стягнення судових витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2015р. позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Ю Ейч Уай Простір ЛТД» 1 035 00,00 грн. вкладних коштів, 65 568,49 грн. процентів, 167 670,00 грн. інфляційних втрат та 25 364, 77 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015р. у справі №910/13019/15 скасувати частково, у частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» процентів за договором банківського вкладу у сумі 65 568,49 грн.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, а також, неповного дослідження доказів.

Так, апелянт вказує про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що відповідно до умов Договору банківського вкладу «Класичний» № 1826 від 17.07.2014р., а саме п.2.3. цього Договору та Додатків до нього, обов'язок Банку по нарахуванню та виплаті Вкладнику передбаченого Договором розміру процентів по вкладу припинився в обумовлені зазначеним Договором строки, незалежно від факту виконання Банком зобов'язання в частині повернення самого вкладу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Ю Ейч Уай Простір ЛТД», надав до матеріалів справи письмовий відгук на апеляційну скаргу, в якому не погодився із доводами Скаржника та попросив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2015р. колегією суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Ткаченко Б.О. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та призначено її до розгляду на 26.08.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2015р. розгляд справи було відкладено відповідно до ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

17.07.2014 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Ю Ейч Уай Простір ЛТД» (клієнт) укладено договір банківського вкладу «Класичний» № 1826, відповідно до умов якого клієнт надає банку суму грошових коштів (вклад) у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк виплачує клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї.

У відповідності до пункту 1.2. договору, вклад складається з вкладних траншів, що розмішені позивачем згідно умов цього договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана позивачем на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених цим договором та додатками, укладеними в рамках цього договору і які є його невід'ємною частиною, надалі «Додатки».

Цей договір діє до 16 липня 2015 року. Відповідно до п. 1.3. договору, внесення коштів на вкладний рахунок відбувається протягом строку дії цього договору.

Пунктом 1.5. договору визначено, що для обліку вкладу банк відкриває клієнту вкладний рахунок №2610315144504 у АТ «Банк «Фінанси та Кредит». Перерахування вкладного траншу на вкладний рахунок здійснюється клієнтом зі свого поточного рахунку шляхом зарахування коштів через транзитний рахунок, що зазначений у відповідному додатку.

Відповідно до п. 2.1. договору, на суму вкладу в розрізі вкладних траншів банк нараховує проценти, розмір яких обумовлюється сторонами в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно із п. 3.1. договору, при закінченні строку розміщення вкладного траншу повернення вкладного траншу здійснюється банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта, вказаний у розділі 7 цього договору. Повернення вкладного траншу може бути здійснено також на інший поточний рахунок клієнта, що вказаний у листі клієнта про повернення коштів.

Положеннями пункту 4.2. договору визначено, що після закінчення строків надання вкладних траншів, що обумовлюються сторонами в додатках та є невід'ємною частиною цього договору, банк зобов'язаний повернути суму вкладних траншів на умовах, зазначених у цьому договорі та у додатках до цього договору.

З метою виконання умов договору, між Клієнтом та Банком був укладений Додаток № 1826-1 від 17.07.2014 р., у відповідності з яким, клієнт розмістив вкладний транш у банк, здійснивши перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку через транзитний рахунок №29094151445001 на вкладний рахунок у Банку №26105151445001 у розмірі 300 000,00 грн. на строк до 18.08.2014 року. Згодом, сторони уклали Додаток № 1826-1/7 від 27.01.2015 р., яким строк банківського вкладу було продовжено до 17.03.2015 року. Отже, банк повинен був повернути Клієнту грошові кошти у сумі 300 000,00 грн. не пізніше 17 березня 2015 року.

Також, 22.07.2014 р. між Клієнтом та Банком було укладено Додаток № 1826-2 до Договору, у відповідності з яким, клієнт розмістив вкладний транш, шляхом перерахування через транзитний рахунок №29093151445002 на вкладний рахунок у банку №26104151445002 грошових коштів у розмірі 250 000,00 грн. на строк до 22.08.2014 року. Строк банківського вкладу було продовжено до 17.03.2015 р., шляхом укладення сторонами Додатку № 1826-2/6 від 27.01.2015 року. Отже, банк повинен був повернути Клієнту грошові кошти у розмірі 250 000,00 грн. не пізніше 17 березня 2015 року.

Згодом, 04.08.2014 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаток № 1826-3 до Договору, у відповідності з яким, клієнт розмістив вкладний транш, шляхом перерахування через транзитний рахунок №29092151445003 на вкладний рахунок у банку №26103151445003 грошових коштів у розмірі 300 000,00 грн. на строк до 04.09.2014 року. Сторони домовились продовжити строк банківського вкладу до 10.03.2015 р., про що зазначили у Додатку № 1826-3/4, укладеному між Позивачем та Відповідачем 09.12.2014 року. Отже, банк повинен був повернути Клієнту грошові кошти у сумі 300 000,00 грн. не пізніше 10 березня 2015 року.

Також, 07.10.2014 р. між сторонами було укладено Додаток № 1826-4 до Договору, на виконання умов якого клієнт розмістив вкладний транш, шляхом перерахування через транзитний рахунок №29091151445004 на вкладний рахунок у Банку №26102151445004 у розмірі 130 000,00 грн. на строк до 07.11.2014 року. Надалі сторони уклали Додаток № 1826-4/2 від 09.12.2014 р., яким строк банківського вкладу було продовжено до 10.03.2015 року. Отже, банк повинен був повернути Клієнту грошові кошти у сумі 130 000,00 грн. не пізніше 10 березня 2015 року.

Також, 26.11.2014 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаток № 1826-5 до Договору, на виконання умов якого клієнт розмістив вкладний транш, шляхом перерахування через транзитний рахунок №29098151445007 на вкладний рахунок у Банку №26109151445007 грошових коштів у розмірі 55 000,00 грн. на строк до 26.12.2014 року. Сторони домовились продовжити строк банківського вкладу до 17.03.2015 р., про що зазначили у Додатку № 1826-5/3, укладеному між Позивачем та Відповідачем 27.01.2015 року. Отже, банк повинен був повернути Клієнту грошові кошти у сумі 55 000,00 грн. не пізніше 17 березня 2015 року.

Судом встановлено, що позивачем на підставі договору банківського вкладу «Класичний» № 1826 від 17.07.2014 р. надано відповідачу у тимчасове користування кошти (вклад) у розмірі 1 035 000,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою про рух грошових коштів станом на 17.07.2014, на 22.07.2014, на 04.08.2015, на 07.10.2014 та станом на 26.11.2014 року.

Позивач звернувся до Відповідача із вимогою про повернення вкладних коштів з депозитного рахунку, відповідно до додатків № 1826-1/7 від 27.01.2015, № 1826-2/6 від 27.01.2015, № 1826-3/4 від 09.12.2014, № 1826-4/2 від 09.12.2014 та № 1826-5/3 від 27.01.2015, у зв'язку із завершенням строку розміщення вкладу, що підтверджується наявним у матеріалах справи листом до відповідача від 18.03.2015 р. за вих№20.

Судом встановлено, що Відповідач у порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання щодо повернення вкладу та сплати процентів за користування коштами, через що у Відповідача виникла заборгованість з повернення вкладу у розмірі 1 035 000,00 грн. - загальної суми банківського вкладу та 65 568,49 грн. процентів.

В обґрунтування вимоги, зазначеної в апеляційній скарзі, про скасування рішення першої інстанції в частині стягнення з Банку на користь Позивача процентів за користування вкладом у розмірі 65 568,49 грн., Відповідач зазначив, що Банк свої зобов'язання за договором виконував належним чином, щомісяця сплачуючи проценти на суму вкладних траншів, а також, що обов'язок Банку по нарахуванню та виплаті Вкладнику передбаченого Договором розміру процентів по вкладу припинився в обумовлені договором строки, незалежно від факту виконання Банком зобов'язання в частині повернення самого вкладу.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Позивач не погодився із доводами Апелянта та зазначив, що останній не повернув у вказаний договором строк грошові кошти Позивача в розмірі 1 035 000,00 грн., що були внесені Позивачем як депозит, та продовжив користуватися даними грошовими коштами, через що, до відносин такого користування мають застосовуватися положення Договору банківського вкладу про нарахування процентів за користування коштами.

Відповідно до п.1. ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За правовою природою відносини між Позивачем та Відповідачем є договірним зобов'язанням, що виникло із договору банківського вкладу.

У відповідності до положень чинного законодавства України, а саме ч.ч. 1, 3 ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність», вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (ч. 2 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 1060 Цивільного кодексу України, за договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

За частинами 1, 3, 5, 6 статті 1061 Цивільного кодексу України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Нормами статті 1070 Цивільного кодексу України визначено, що за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення зобов'язання може бути обумовлено не будь-яким, а лише належним його виконанням. Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язання. Якщо учасники зобов'язання порушують хоча б одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а змінюється, оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності із вище зазначеним та встановленням факту порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повернення коштів у визначені Договором та Додатками до нього строки, суд вважає законним стягнення з відповідача процентів у розмірі 65 568,49 грн. за вкладними траншами за прострочений строк до фактичного повернення коштів.

Також, суд звертає увагу Відповідача на правову позицію щодо подібних правовідносин, яка є обов'язковою для всіх судів України, висловлену Верховним Судом України у постанові від 29.05.2013 р. у справі № 6-39цс13, у якій зазначено про необхідність стягнення процентів по банківським вкладам за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів вкладникам.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015р. у справі №910/13019/15 залишити без змін.

3. Справу №910/13019/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді В.О. Зеленін

Б.О. Ткаченко

СудКиївський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення14.09.2015
Оприлюднено24.09.2015
Номер документу50799131
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/13019/15

Постанова від 14.09.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Шевченко Е.О.

Ухвала від 04.08.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Шевченко Е.О.

Рішення від 02.07.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Полякова К.В.

Ухвала від 25.05.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Полякова К.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні