Рішення

від 14.07.2015 по справі 910/12544/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015Справа №910/12544/15

за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Дніпрові хвилі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАТАРА-ПЛЮС"

про стягнення 20 130,88 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Золотопуп С.В. (дов.№2303/01 від 23.03.2015),

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Житлово-будівельний кооператив "Дніпрові хвилі" звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАТАРА-ПЛЮС" про стягнення 20 130,88 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 порушено провадження у справі № 910/12544/15 та призначено справу до розгляду на 16.06.2015 року.

15.06.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

За наслідками судового засідання 16.06.2015 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 14.07.2015 року у зв'язку із неявкою відповідача.

Під час судового засідання 14.07.2015 представник позивача надав пояснення по суті спору, позов просив задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Відповідач повторно не направив свого представника для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про поважність причин неявки суду не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає у межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Пунктом 1 ст. 77 ГПК України у якості такої обставини визначено нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Аватара», правонаступник якого є відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аватара-Плюс», на підставі договору купівлі-продажу 1472, посвідченого 21.05.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О.І., було власником нежилого приміщення загальною площею: 439,70 кв.м, з №1 по №14 (групи приміщень№100) площею 231,10 кв.м, нежилі приміщення з №15 по №26 (групи приміщень №100) 1-го поверху пл.168,60 кв.м, нежилі приміщення №1 по №2 (групи приміщень №100а) 1-го поверху пл.40,00 кв.м, загальною площею 439.70 кв.м.(в літ. А) що знаходиться в першому поверсі і підвалі багатоквартирного жилого будинку № 47 по вул. Ентузіастів в місті Києві, яке у подальшому відчужено на підставі договору іпотеки № 6031, посвідченого 13.07.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. на користь ПП «Ентузіаст-Інвест».

Згідно повідомлення про прийняття на баланс та вступного балансу власником та балансоутримувачем вищезазначеного багатоквартирного жилого будинку є позивач ЖБК «Дніпрові хвилі».

Тарифи на утримання будинку та прибудинкової території затверджено розпорядженнями Київської міської державної адміністрації «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві» від 19 травня 2000 року №748, «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій», розміри обов'язкових цільових внесків на капітальний ремонт та утримання ЖБК, на утримання будинку та прибудинкової території затверджені рішеннями загальних зборів членів ЖБК «Дніпрові хвилі», оформленого протоколом від 29.11.2011 року.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про кооперацію» до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу. Згідно ч.1 ст.24 цього Закону кооперативи реалізують товари та надають послуги за цінами і тарифами, встановленими самостійно.

ЖБК «Дніпрові хвилі», як балансоутримувач, уклав договори із виробниками та виконавцями житлово-комунальних послуг на утримання внутрішньобудинкових мереж газо- водо- теплопостачання, на постачання газу для побутових потреб, на теплопостачання та на постачання теплової енергії у гарячій воді, на технічне обслуговування та диспетчеризацію ліфтів, на послуги водопостачання та водовідведення, на постачання електричної енергії, на вивезення твердих побутових відходів, затвердив штатні розклади та уклав відповідні трудові договори з працівниками, відповідно яких оплачується заробітна плата, здійснюються належні відрахування податків і загальнообов'язкове державне соціальне та пенсійне страхування, податок на землю, договори з банками на розрахунково-касове обслуговування, договір з банком на приймання платежів від населення, договори з КП «ГІОЦ» на розрахунок, приймання та розщеплення платежів за житлово-комунальні послуги.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано сторонами під час судового розгляду, що між сторонами відсутній укладений договір щодо надання та споживання комунальних послуг.

У свою чергу, займаючи приміщення у будинку, балансоутримувачем якого є позивач, ТОВ «АВатар-Плюс» спожив за період з 01.05.2015 по 01.12.2012 житлово-комунальні послуги на загальну суму 20 130,88 грн., яка складається з 8 441,65 грн. - сума боргу, 2 654,48 грн. - втрати від інфляції, 593,10 грн. - 3 % річних та 8 441,65 грн. - пеня із розрахунку 1 % в день від суми боргу.

З метою досудового врегулювання спору, позивач листом від 09.04.2015 повідомив відповідача про наявність заборгованості із вимогою її сплатити.

Оскільки відповіді або грошових коштів на користь позивача не надходило, останній звернувся із даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Обов'язок зі сплати фактично наданих послуг виникає у відповідача на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до положень статті 32 вказаного Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

За змістом ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», балансоутримувачем є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Відповідно до п. 18 Порядку обліку та оплати послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість (ч. 2 ст. 1213 ЦК України).

Так, у межах розгляду справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аватара-Плюс» не перебуває у договірних відносинах із позивачем, який у свою чергу, обґрунтовано заявив позов про стягнення з відповідача суми боргу на підставі статей 1212 та 1213 ЦК України.

Аналогічна правова позиції викладена у постанові Верховного суду України №3-38гс11 від 16.05.2011 та відповідно до положень 111-28 ГПК України є обов'язковою для застосування.

Як вбачається із наданого позивачем до суду розрахунку, ЖБК «Дніпрові хвилі» до суми основного боргу 8 441,65 грн. включив 2 531,35 грн. утримання будинку та прибудинкової території, 828,98 грн. - накопичувальний ремонт, утримання ЖБК - 1628,36 грн. та 3 452,96 грн. вартість опалення.

Суд відзначає, що оскільки відповідач споживав комунальні послуги та не є учасником ЖБК, на спростування чого жодною зі сторін доказів не надано, тому у ТОВ «Аватара-Плюс» відсутній обов'язок сплачувати на користь позивача грошові суми на накопичувальний ремонт та утримання ЖБК.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає 5 984,29 грн., яка складається із вартості опалення та суми витрат на утримання будинку та прибудинкової території.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Так, здійснивши математичний перерахунок суми пені, використовуючи за базу нарахування суму грошових коштів, яка підлягає до стягнення з відповідача, а саме 5 984,29 грн., суд дійшов висновку що пеня розміром 5 984,29 грн. має бути стягнута з ТОВ «Аватара-Плюс».

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 №39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у сумі розміром 2 175,56 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 428,55 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Житлово-будівельного кооператива "Дніпрові хвилі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАТАРА-ПЛЮС" про стягнення 20 130,88 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аватара-Плюс» (03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 105, квартира 47; ідентифікаційний код 33737700) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Дніпрові хвилі» (02147, місто Київ, вулиця Ентузіастів, будинок 47; ідентифікаційний код 22885387) 5 984 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) гривні 29 копійок основного боргу, 5 984 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) гривні 29 копійок пені, 2 175 (дві тисячі сто сімдесят п'ять) гривень 56 копійок інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 428 (чотириста двадцять вісім) гривень 55 копійок та 1 322 (одну тисячу триста двадцять дві) гривні 56 копійок витрат зі сплати судового збору.

У іншій частині позову відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 14.07.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 20.07.2015 року

Суддя К.В. Полякова