Рішення

від 15.07.2015 по справі 910/13919/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2015Справа №910/13919/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС», м.Київ, ЄДРПОУ 36515686

до відповідача: Гаражно-будівельного кооперативу «ЕНЕРГЕТИК-2», м.Київ, ЄДРПОУ 22921746

про визнання договору оренди неукладеним та стягнення 100 940,52 грн.

за зустрічним позовом: Гаражно-будівельного кооперативу «ЕНЕРГЕТИК-2», м.Київ, ЄДРПОУ 22921746

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС», м.Київ, ЄДРПОУ 36515686

про зобов'язання звільнити приміщення та стягнення 73 848,79 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Славянін М.О. - по дов.

від відповідача: Підлісний В.О. - по дов., Іценко М.М. - дир., Пархоменко С.М. - по дов., Курбет В.В. - по дов.

Згідно з приписами ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях 30.07.2014р., 28.08.2014р., 22.10.2014р., 29.10.2014р. оголошувались перерви.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Гаражно-будівельного кооперативу «ЕНЕРГЕТИК-2», м.Київ про визнання неукладеним договору б/н від 01.05.2012р. оренди приміщень між Товариством з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» та Гаражно-будівельним кооперативом «ЕНЕРГЕТИК-2», а також про стягнення 83 091, 06 грн.

30.07.2014р. до господарського суду надійшла заява б/н від 30.07.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив визнати неукладеним договір б/н від 01.05.2012р. оренди приміщень, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» і Гаражно-будівельним кооперативом «ЕНЕРГЕТИК-2», та стягнути з відповідача 100 940,52 грн.

Згідно зі ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що заява б/н від 30.07.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до уваги під час розгляду справи та судом розглядаються остаточні позовні вимоги, викладені в останній.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що при укладанні договору сторонами не було погоджено всіх істотних умов договору оренди приміщення, зокрема, не визначено строку дії правочину. Одночасно, за твердженнями заявника, Гаражно-будівельний кооператив «Енергетик-2» не мав права розпоряджатись об'єктом оренди з огляду на відсутність в останнього відповідних правоустановчих документів на нежитлові приміщення. Вказані обставини, на думку позивача, у їх сукупності свідчать про неукладеність договору, а отже, і безпідставність отримання відповідачем грошових коштів, сплачених на виконання неукладеного правочину, та наявність підстав для їх повернення з огляду на приписи ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві №42 від 28.07.2014р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на те, що позивач, починаючи з дати укладання договору здійснює користування об'єктом оренди, проте, всупереч умовам правочину належним чином свої зобов'язання з внесення орендних платежів не виконує.

Ухвалою від 31.07.2014р. господарського суду міста Києва прийнято до розгляду одночасно з первісним позовом зустрічну позовну заяву №44 від 29.07.2014р. Гаражно-будівельного кооперативу «Енергетик-2», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС», м.Київ про зобов'язання звільнити будівлю « 5 ремонтних боксів», що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Камишинська, 4, та стягнення заборгованості по орендній платі за договором від 01.05.2012р. оренди приміщень в розмірі 73 848,79 грн.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог заявник посилається на безпідставну відмову орендаря від повернення приміщень, які були передані останньому у користування на підставі договору оренди від 01.05.2012р., на вимогу орендодавця, а також порушення умов укладеного між сторонами правочину в частині внесення орендної плати та відшкодування вартості спожитих комунальних послуг.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» у відзиві без номеру та дати, який надійшов до господарського суду 06.08.2014р., проти зустрічних позовних вимог надало заперечення, посилаючись на те, що у заявника відсутнє право власності на передані у користування первісного позивача гаражні бокси, а отже останній не має права вимагати їх повернення. Стосовно вимог про стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів та відшкодування вартості комунальних послуг відповідач за зустрічним позовом також надав заперечення, оскільки фактично у Гаражно-будівельного кооперативу «Енергетик-2» не виникло права на отримання орендної плати. Щодо оплати вартості, зокрема, електричної енергії, останнім зазначено, що з огляду на відсутній облік її споживання, то і нарахування заборгованості в цій частині є безпідставним.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.07.2015р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 Цивільного кодексу України).

У ст.205 вказаного нормативно-правового акту зазначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України).

За приписами п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню (ст.793 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Наразі, господарський суд зауважує, що вичерпного переліку умов, істотних для договорів оренди (найму), Цивільний кодекс України і Господарський кодекс України не містять. Однак, за змістом статей 759 - 762 Цивільного кодексу України слід дійти висновку, що істотними для даного виду договорів є умови про предмет договору, плату за користування майном та строк такого користування. Аналогічну правову позицію наведено у Постанові №12 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна».

Як свідчать матеріали справи, 01.05.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» (орендар) та Гаражно-будівельним кооперативом «ЕНЕРГЕТИК-2» (орендодавець) було підписано договір оренди приміщень, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове користування будівлю з п'яти боксів площею 129 кв.м для здійснення статутної діяльності і належну до неї земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Камишинська, 4, та зобов'язується сплачувати орендну плату.

У п.3.1 договору б/н від 01.05.2012р. сторонами погоджено, що за користування приміщенням орендар має здійснювати щомісячно до п'ятого числа поточного місяця оплату в розмірі 4543 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

За користування земельною ділянкою під забудовою орендарем вноситься плата в сумі 1500 грн. на місяць (п.3.2 договору б/н від 01.05.2012р.).

У пункті 2.1 спірного правочину сторонами погоджено, що договір набуває чинності з дня його укладання та діє протягом року.

Вказаний правочин з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» підписано директором А.А.Точіліною, а з боку Гаражно-будівельного кооперативу «ЕНЕРГЕТИК-2» головою правління М.М.Іценко та скріплено печатками обох суб'єктів господарювання. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Керуючись приписами чинного на момент укладання договору цивільного та господарського законодавства України, господарським судом було встановлено, що сторонами було погоджено такі істотні умови договору, як предмет, ціна та строк, а отже, спірний правочин було вчинено (укладено) у належній письмовій формі 01.05.2012р.

Таким чином, встановленими вище обставинами спростовуються твердження позивача стосовно неукладеності договору б/н від 01.05.2012р.

Одночасно, господарський суд також вважає за необхідне зазначити, що п.2.6 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Наразі, всі наявні в матеріалах справи документи в їх сукупності свідчать про те, що сторонами вчинялись дії, направленні на виконання спірного правочину, зокрема, такими діями, насамперед, є внесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» часткових оплат з посиланням на спірний договір за користування нежитловими приміщеннями, що підтверджується представленими суду платіжними дорученнями та касовими ордерами. До того ж, сторонами надано суду і докази внесення орендарем часткової оплати за спожиті під час користування п'ятьма гаражними боксами комунальні послуги, в тому числі, водо- та електропостачання.

Крім того, під час розгляду справи у судовому засіданні 15.07.2015р. представником позивача підтверджено, що навіть станом на теперішній час ремонтні бокси, що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Камишинська, 4, не звільнені Товариством з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» та саме його майно знаходиться у зазначених приміщеннях. Вказані пояснення представника позивача спростовують доводи заявника щодо не передання відповідачем наведених вище гаражних боксів у користування заявника.

При цьому, стосовно передання об'єкту оренди орендарю слід зауважити, що у п.2.1 договору б/н від 01.05.2012р. контрагентами погоджено, що приміщення рахується переданим після підписання договору. Суд враховує, що з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» договір підписано директором Точіліною А.А. і скріплено відбитком печатки господарського товариства, а отже, підписавши договір, орендар засвідчив факт отримання у користування предмету оренди.

Тобто, наведене вище у сукупності свідчить про те, що контрагентами було вчинено дії, направлені на виконання умов спірного правочину, що у даному випадку виключає можливість визнання договору б/н від 01.05.2012р. неукладеним. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 12.03.2014р. Вищого господарського суду України по справі №927/341/13.

Крім того, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Документом, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду, є позовна заява. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов. Подати позов - означає звернутися до господарського суду із заявою, в якій повинно міститися прохання, адресоване суду, про розгляд спору про право, що виник.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту позовної заяви, відповідно до яких позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником та повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог.

Зміст позовних вимог включає предмет і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Згідно з п.3.12 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленум Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під предметом позову слід розуміти певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відносяться: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Наразі, господарський суд зауважує, що позовна вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає передбаченим законом способам захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересі. Наведені висновки суду в повному обсязі узгоджуються з позицією, що викладно у п.2.6 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними». Таку правову позицію також підтримано у висновках Верховного суду України про практику застосування судами ст.16 Цивільного кодексу України.

Одночасно, посилання позивача на відсутність у орендодавця права розпоряджатись об'єктом нерухомого майна також не може свідчити про наявність підстав для визнання правочину неукладеним, оскільки наведені обставини можуть свідчити про наявність підстав для визнання договору недійсним, як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

При цьому, суд зауважує, що протягом розгляду справи наведених вимог позивачем не заявлялось, клопотання про вихід суду за межі позовних вимог на підставі приписів ст.83 Господарського процесуального кодексу України не подавалось.

Суд зазначає, що у ст.204 Цивільного кодексу України вказано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Наразі, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази визнання договору б/н від 01.05.2012р. оренди приміщення недійсним.

За змістом п.2.12 Постанови №12 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» за своєю правовою природою договір оренди може бути визнано судом недійсним лише на майбутнє.

За твердженнями позивача, які з боку позивача не заперечені, договір б/н від 01.05.2012р. оренди приміщень, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» та Гаражно-будівельним кооперативом «ЕНЕРГЕТИК-2», є припиненим з 23.06.2014р.

Позицію стосовно неможливості визнання недійсним договору, який припинився, та за своєю правовою природою може бути визнаний недійсним лише на майбутнє наведено у постановах від 22.11.2012р. та від 02.04.2013р. Вищого господарського суду України по справах №5021/202/12 та №10/113пд.

За таких обставин, з огляду на наведене вище, господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» про визнання неукладеним договору б/н від 01.05.2012р. оренди приміщень.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 100 940,52 грн. на підставі ст.1212 Господарського процесуального кодексу України, як безпідставно отриманих, суд також вважає такими, що підлягають залишенню без задоволення, з наступних підстав.

За приписами ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому, системний аналіз наведеної норми права свідчить про те, що майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій.

Загальна умова ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка осіб або інша подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Аналогічну позицію наведено у постанові від 02.10.2013р. Верховного Суду України по справі №6-88цс13.

Одночасно, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень 1 ст.1212 Цивільного кодексу України, у тому числі, й щодо зобов'язання повернути майно (постанова від 24.09.2014р. Верховного Суду України по справі №6-122цс14 та Інформаційний лист №01-06/1666/14 від 27.10.2014 Вищого господарського суду України).

У даному випадку грошові кошти, які було сплачено Товариством з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС», було внесено саме на виконання умов договору б/н від 01.05.2012р. оренди приміщень, а не у позадоговірних зобов'язаннях.

До того ж, суд вважає за необхідне зазначити, що у будь-якому випадку посилання на неукладеність договору в якості обґрунтування наявності підстав для повернення сплачених на його виконання грошових коштів, ніяким чином не свідчить про відсутність між сторонами правовідносин щодо найму майна, прав та обов'язків контрагентів, що виникають з таких відносин, в тому числі, щодо внесення орендної плати, що в свою чергу виключає можливість застосування до таких відносин приписів ст.1212 Цивільного кодексу України. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 04.07.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5009/4426/12.

Враховуючи висновки суду стосовно виникнення між сторонами договірних відносин з оренди майна на підставі договору б/н від 01.05.2012р., повернення сплачених на його виконання грошових коштів на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України є безпідставним.

За таких обставин, з огляду на вище наведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» до Гаражно-будівельного кооперативу «ЕНЕРГЕТИК-2» про стягнення грошових коштів в сумі 100 940,52 грн. є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення зустрічних позовних вимог Гаражно-будівельного кооперативу «ЕНЕРГЕТИК-2» про стягнення заборгованості за договором б/н від 01.05.2012р. в сумі 73 848,79 грн. При цьому, суд виходить з наступного.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.1 ст.762 вказаного нормативно-правового акту за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вказувалось вище, у п.3.1 договору б/н від 01.05.2012р. сторонами погоджено, що за користування приміщенням орендар має здійснювати щомісячно до п'ятого числа поточного місяця оплату в розмірі 4543 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

За користування земельною ділянкою під забудовою орендарем вноситься плата в сумі 1500 грн. на місяць (п.3.2 договору б/н від 01.05.2012р.).

Орендар окремо від орендної плати сплачує згідно з показниками лічильників по фактичним витратам використання водопостачання, проведене орендарем. Розрахунок фактичної вартості споживчої електроенергії проводиться орендарем у відповідності з показниками лічильників електроенергії, який локально обліковує кількість спожитої електроенергії згідно тарифів, за якими орендодавець розраховується з постачальником електроенергії.

При нарахуванні орендних платежів за період з 01.05.2012р. по 31.03.2014р. судом прийнято до уваги пояснення представника відповідача, що договір б/н від 01.05.2012р. у відповідності до приписів ст.764 Цивільного кодексу України договір було пролонговано на кожний наступний рік.

Наразі, як свідчать представлені Гаражно-будівельним кооперативом «ЕНЕРГЕТИК-2» до матеріалів справи розрахунки, орендодавцем за період 01.05.2012р. по 31.03.2014р. нараховано оплату за договором б/н від 01.05.2012р. на загальну суму 169 780,62 грн., що включає в себе оплату орендних платежів та плату за землю в сумі 138 989 грн., а також оплату за спожиті послуги (водо -, електропостачання, телефонний зв'язок та приєднання до мережі Інтернет) в сумі 30 791,62 грн.

На підтвердження надання орендарю комунальних та телекомунікаційних послуг орендодавцем представлено до матеріалів справи договори №4400020427 від 20.12.2002р. про надання електрозв'язку з розшифровками за кожен місяць користування, акти встановлення телефону та підключення до окремої лінії та договори №3897 від 20.02.1998 про постачання електричної енергії і №8771/5-14 від 20.12.2000р. на послуги водопостачання та водовідведення.

За твердженнями відповідача, які з боку позивача не заперечувались, на оплату комунальних послуг кожного місяця орендарю виставлялись рахунки.

Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу». Особа, яка проводить судову експертизу користується правами і несе обов'язки, зазначені у ст.31 цього Кодексу. Висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин. У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні (ст.42 Господарського процесуального кодексу України).

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, а також необхідністю, в тому числі, встановлення дійних обсягів споживання орендарем послуг з водо- та електропостачання, судом ухвалою від 30.10.2014р. було призначено по справі судову експертизу.

Проведення експертного дослідження доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, що повністю узгоджується з нормою ч.3 ст.41 Господарського процесуального кодексу України та п.7 Постанови №4 від 23.03.2012 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».

На вирішення судовому експерту поставлено, в тому числі, наступні запитання: чи підтверджується факт постачання електроенергії за період з 01.05.2012р. по 28.07.2014р. до будівлі з п'яти боксів площею 129 кв.м, що розташована за адресою: м.Київ, вул.Камишинська, 4? Якщо так, то в якому обсязі та на яку суму загалом й окремо за кожний місяць? Чи підтверджується факт водопостачання у 2012-2014р.р. до будівлі з п'яти боксів площею 129 кв.м, що розташована за адресою: м.Київ, вул.Камишинська, 4? Якщо так, то в якому обсязі та на яку суму загалом й окремо за кожний місяць?

За результатами проведення судової експертизи експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Жиженок Т.М. складено висновок №15546/14-45 від 04.02.2015р.

За змістом ст.42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі і копія його надсилається сторонам.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У п.18 Постанови №4 від 23.03.2012р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» викладено правову позицію про те, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи, складений експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, суд знаходить його таким, що не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.

У висновку №15546/14-45 від 04.02.2015р. судовим експертом зазначено, що обсяг спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» електричної енергії становить 71105 кВт вартістю 26046,72 грн., а водопостачання - 284 куб.м на загальну суму 954,24 грн.

Ухвалою від 22.06.2015р. судом було зобов'язано сторін надати письмові пояснення по суті спору з урахуванням висновків судової експертизи.

Судом прийнято до уваги, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» обґрунтованості результатів експертного дослідження не спростовано, будь-яких заперечень стосовно викладених судовим експертом висновків не представлено.

До того ж, протягом розгляду справи заявником жодних заперечень з приводу користування послугами телефонного зв'язку та мережею Інетернет, електро- та водопостачанням надано не було.

За таких обставин, з огляду на умови укладеного між сторонами правочину та висновки судової експертизи, господарський суд дійшов висновку, що за користування об'єктом оренди у період з 01.05.2012 по 31.03.2014р. у орендаря виник обов'язок з внесення оплати, що включає орендні платежі, плату за землю, комунальні та телекомунікаційні послуги на загальну суму 169 780,62 грн., строк перерахування яких орендодавцю настав.

Проте, за твердженнями позивача за зустрічним позовом, відповідачем свої грошові зобов'язання за договором б/н від 01.05.2012р. оренди приміщень належним чином виконано не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованості на загальну суму 73 848,79 грн.

Однак за висновками суду, наведені твердження позивача за зустрічним позовом є необґрунтованими, оскільки як вбачається з наявних в матеріалах справи документів на виконання умов укладеного між сторонами правочину орендарем було перераховано грошові кошти на загальну суму 97 192,08 грн. Зокрема, за наслідками дослідження бухгалтерського обліку судовим експертом у висновку №15546/14-45 від 04.02.2015р., який було складено на виконання ухвали від 30.10.2014р. про призначення судової експертизи по справі, було зазначено, що в якості оплати орендних платежів підтверджєуться сплата в сумі 61 355,39 грн., а за спожиті комунальні послуги з водо- та електропостачання в розмірі 30 336,69 грн. Одночасно, заявником зазначено про внесення орендарем оплат за телекомунікаційні послуги на суму 5500 грн.

Таким чином, після проведення власного перерахунку за наявними в матеріалах справи квитанціями до прибуткових касових ордерів, банківськими виписками та результатами судової експертизи, господарським судом встановлено, що загальний розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» за договором б/н від 01.05.2012р. оренди приміщень становить 72 588,54 грн.

За таких обставин, з огляду на все вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Гаражно-будівельного кооперативу «Енергетик-2» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» про стягнення заборгованості за договором від 01.05.2012р. оренди приміщень в розмірі 73 848,79 грн. підлягають задоволенню частково на визначену вище суму.

З приводу позовних вимог Гаражно-будівельного кооперативу «Енергетик-2» про зобов'язання звільнити будівлю « 5 ремонтних боксів», що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Камишинська, 4, суд зазначає наступне.

Як вказувалось вище, умовами договору б/н від 01.05.2012р. оренди приміщень визначено, що останній діє протягом одного року.

За приписами ст.764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За поясненнями представників відповідача, які з боку позивача не заперечувались, у зв'язку з продовженням користування орендованим майном та відсутністю заперечень орендодавця, строк спірного правочину 01.05.2013р. та 01.05.2014р. було поновлено загалом до 01.05.2015р.

Одночасно, за приписами ст.591 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст.291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця відмовитись від договору оренди. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Зокрема, вказаною нормою права передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Тобто, ст.782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування об'єктом оренди протягом трьох місяців. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 08.05.2012р. Верхового Суду України по справі №3-26гс12.

При цьому, вказану норму слід розуміти таким чином, що право на відмову від договору та право вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плати, виникає, якщо останній не здійснює розрахунків протягом 3 місяців підряд. Вказану правову позицію наведено у постанові від 12.06.2007р. Верховного суду України по справі №24/272.

Відповідно до п.5.1 Постанови №12 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі, протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково.

Як було встановлено вище, починаючи з грудня 2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» не вносилась орендна плата за користування п'ятьма гаражними боксами, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Камишинська, 4, та отриманні в оренду на підставі договору б/н від 01.05.2012р. Вказані обставини під час розгляду спору відповідачем за зустрічним позовом не заперечувались та були також підтверджені у висновку №15546/14-45 від 04.02.2015р., складеному судовим експертом Жиженок Т.М. за наслідками проведення судової експертизи.

З огляду на порушення орендарем своїх зобов'язань з внесення орендної плати з грудня по червень 2013р. орендодавцем 18.06.2014р. було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» повідомлення №28 від 18.06.2014р. про відмову від договору б/н від 01.05.2012р. Вказане повідомлення було отримано відповідачем за зустрічним позовом 23.06.2014р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням №0101303780395, та не заперечувалось представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» протягом розгляду справи.

Отже, за висновками суду, орендодавцем було реалізовано право на відмову від договору оренди у відповідності до ст.782 Цивільного кодексу України, внаслідок чого договір б/н від 01.05.2012р. оренди приміщень, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» та Гаражно-будівельним кооперативом «ЕНЕРГЕТИК-2», є припиненим з 23.06.2014р.

У ст.785 Цивільного кодексу України вказано, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, враховуючи припинення договору б/н від 01.05.2012р. оренди приміщень, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» відсутня відповідна правова підстава для користування спірними приміщеннями, та з огляду на приписи ст.785 Цивільного кодексу України у зв'язку з припиненням спірного правочину виник обов'язок з повернення об'єкту оренди орендодавцю.

Як зазначалось вище, у судовому засіданні 15.07.2015р. представником позивача було підтверджено, що на теперішній час Товариство з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» продовжує займати приміщення 5 ремонтних боксів, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Камишинська, 4.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту фактично відповідає ст.16 Цивільного кодексу України та за своєю правовою природою є зобов'язанням орендаря виконати свій обов'язок з повернення об'єкту оренди після припинення договору.

За таких обставин, з огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Гаражно-будівельного кооперативу «Енергетик-2» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» про зобов'язання звільнити будівлю « 5 ремонтних боксів», що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Камишинська, 4, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ст.84 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому.

Резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення). У резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.

При задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення; розмір сум, що підлягають стягненню (основної заборгованості за матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги, неустойки, штрафу, пені та збитків, а також штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу); найменування майна, що підлягає передачі, і місце його знаходження (у спорі про передачу майна);

найменування, номер і дата виконавчого або іншого документа про стягнення коштів у безспірному порядку (у спорі про визнання цього документа як такого, що не підлягає виконанню), а також сума, що не підлягає списанню.

У п.9.1 Постанови №6 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» зазначено, що у рішеннях суд повинен вказати найменування майна, місце його знаходження (у спорі про передачу майна), строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.

Отже, з огляду на наведене вище, господарський суд дійшов висновку про необхідність зазначення у резолютивній частині рішення по справі строку повернення об'єкта оренди не пізніше, ніж десять календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Одночасно, клопотання №64 від 16.09.2014р. Гаражно-будівельного кооперативу «ЕНЕРГЕТИК-2» про вихід за межі позовних вимог та зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення металевого боксу та приведення земельної ділянки у первісний стан залишене судом без задоволення з наступних підстав.

За приписами ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Наразі, суд зауважує, що фактично у клопотанні №64 від 16.09.2014р. позивачем за зустрічним заявлено нову позовну вимогу, що не відповідає приписам Господарського процесуального кодексу України та положенням п.3.11 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

При цьому, суд зазначає, що така вимога Гаражно-будівельного кооперативу «ЕНЕРГЕТИК-2» може бути предметом самостійного позову, поданого в окремому позовному провадженні.

Крім того, слід зазначити, що вихід суду за межі позовних вимог на підставі ст.83 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком суду.

Отже, з огляду на наведене клопотання №64 від 16.09.2014р. Гаражно-будівельного кооперативу «ЕНЕРГЕТИК-2» про вихід за межі позовних вимог було залишено без задоволення.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги під час вирішення спору по суті як необґрунтовані та безпідставні.

На підставі п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із внесенням Гаражно-будівельним кооперативом «ЕНЕРГЕТИК-2» судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір у розмірі 1218 грн., сплачений вказаним учасником судового процесу на підставі платіжного доручення №148 від 15.09.2014р., підлягає поверненню відповідачу з Державного бюджету України.

Судовий збір за подання первісного позову в сумі 32336,81 грн. залишається за Товариством з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС».

Судовий збір за подання зустрічного позову покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Одночасно, з приводу розподілення судових витрат на проведення судової експертизи суд зазначає наступне.

Ухвалою від 30.10.2014р. витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи було покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» та Гаражно-будівельний кооператив «ЕНЕРГЕТИК-2» в рівних долях.

З метою повного виконання вимог ст.ст.49, 84 Господарського процесуального кодексу України щодо розподілення за наслідками розгляду справи господарських витрат ухвалою від 22.06.2015р. сторін було зобов'язано надати докази понесення витрат на оплату судової експертизи.

Наразі, на виконання вимог суду Гаражно-будівельним кооперативом «ЕНЕРГЕТИК-2» представлено до матеріалів справи платіжні доручення №197 від 02.12.2014р. на суму 6150 грн. та №204 від 09.12.2014р. на суму 5043 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» доказів понесення витрат на проведення судової експертизи не представило.

Отже, враховуючи наведене вище, суд вважає за можливе розподілити між сторонами витрати на проведення судової експертизи в сумі 11 193 грн. пропорційно задоволеним вимогам за зустрічним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС», м.Київ до Гаражно-будівельного кооперативу «ЕНЕРГЕТИК-2», м.Київ про визнання неукладеним договору б/н від 01.05.2012р. оренди приміщень між Товариством з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» та Гаражно-будівельним кооперативом «ЕНЕРГЕТИК-2», а також стягнення 100 940,52 грн.

Частково задовольнити позов Гаражно-будівельного кооперативу «ЕНЕРГЕТИК-2», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС», м.Київ про зобов'язання звільнити приміщення та стягнення 73 848,79 грн.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» (02090, м.Київ, Дніпровський район, вул.Калачівська, буд.11, ЄДРПОУ 36515686) у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили звільнити будівлю « 5 ремонтних боксів», що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Камишинська, 4.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» (02090, м.Київ, Дніпровський район, вул.Калачівська, буд.11, ЄДРПОУ 36515686) на користь Гаражно-будівельного кооперативу «ЕНЕРГЕТИК-2» (01013, м.Київ, Голосіївський район, вул.Камишинська, буд.4, ЄДРПОУ 22921746) заборгованість в сумі 72 588,54 грн. та господарські витрати в розмірі 12797, 81 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Гаражно-будівельному кооперативу «ЕНЕРГЕТИК-2» (01013, м.Київ, Голосіївський район, вул.Камишинська, буд.4, ЄДРПОУ 22921746) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1218 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №148 від 15.09.2014р.

У судовому засіданні 15.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 20.07.2015р.

Суддя М.О.Любченко