Рішення

від 21.07.2015 по справі 910/4979/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2015Справа №910/4979/15-г За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Школи І-ІІІ ступенів №321 Деснянського району м. Києва

про стягнення 56 348,32 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Левченко В.І. (представник за довіреністю №91/2014/09/05-4 від 05.09.2014р.);

від відповідача: Худик С.Ф. (представник за довіреністю від 20.07.2015р.).

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Школи І-ІІІ ступенів №321 Деснянського району м. Києва (надалі також - відповідач) суми в розмірі 56 348,32 грн., а саме 42 181,78 грн. заборгованості за використану активну електричну енергію, 1 200,31 грн. заборгованості за спожиту реактивну електричну енергію, 1 594,07 грн. 3% річних та 11 372,16 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії №3515343 від 28.05.2003р. в частині поставленої за період з 01.05.2013р. по 01.01.2014р. електричної енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість за використану активну електричну енергію та за спожиту реактивну електричну енергію.

Відповідач відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Під час перебування справи в провадженні позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить суд припинити провадження в справі частині стягнення основної суми заборгованості та просить стягнути з відповідача суму 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вивчивши подану заяву, судом встановлено, що фактично позивачем не уточнено позовні вимоги, оскільки він не відмовився від вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу, а лише просив припинити провадження в цій частині на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а тому, суд враховує зазначену заяву як клопотання на підставі зазначеної статті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2015р. позовна заява Публічного акціонерного товариства "Київенерго" була повернута без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015р. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2015р. було скасовано та справу №910/4979/15-г направлено на розгляд.

Ухвалою від 29.05.2015р. позовна заява була прийнята до розгляду суддею Морозовим С.М., порушено провадження в справі №910/4979/15-г та призначено її до розгляду на 16.06.2015р.

Судове засідання 16.06.2015р. не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. на тривалому лікарняному.

У зв'язку з виходом 13.07.2015р. судді Морозова С.М. з лікарняного, справа №910/4979/15-г ухвалою від зазначеної дати була призначена до розгляду на 21.07.2015р.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 21 липня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (електропостачальна організація за Договором-1) та відповідача (споживач за Договором) було укладено Договір-1 про постачання електричної енергії №3515343 (далі - Договір-1), згідно умов п. 1.1. якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати електроенергію відповідно до умов цього Договору-1, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії та в разі зміни публікуються у пресі, виконує інші умови, визначені Договором-1 та Додатками до нього, які є його невід'ємною частиною.

Додатком до Договору-1 сторони погодили порядок розрахунків, відповідно до п. 1 якого, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 15 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття «розрахунковий період» і «календарний місяць» вважаються прирівняними.

Додатком 4А до Договору-1 сторони погодили перелік об'єктів, які підключено до електропостачання.

Згідно Додатку 8 сторонами підписано Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін віл 20.03.2003р.

Додатком №1 від 28.05.2003р. до Додаткової угоди від 01.12.2010р. сторони узгодили та підписали Договір про постачання електричної енергії №3515343 в новій редакції.

Відповідно до п. 1.1. Договору-1 в новій редакції, позивач (постачальник за Договором-1) продає електроенергію відповідачу (споживачу за Договором-1) для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору-1, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною. Точка продажу електроенергії: на межі балансової належності електроустановок споживача.

01.01.2013р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії №3515343 і Додаткові угоди до нього у зв'язку зі зміною вартості електричної енергії.

13.03.2013р. між позивачем (учасник) та відповідачем (замовник) було укладено Договір про закупівлю товару за державні кошти №3515343 (надалі - Договір-2), відповідно до п. 1.1. якого учасник зобов'язується у січень-грудень 2013 року поставити замовникові електричну енергію, а замовник - прийняти і оплатити такий товар у повному обсязі у терміни, обумовлені Договором.

Окремими по унтами Договору-2 сторони погодили якість товару, ціну, поставку товарів, порядок здійснення оплати.

Договір-2 набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. (п. 12.1.).

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Окрім того, відповідно до ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" енергією є електрична енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Згідно з п. 5.1 Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без дозволу не допускається.

Згідно приписів ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до частини 2 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Частинами першою і другою статті 275 та частиною шостою статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електроустановок Замовника. Приєднана та дозволена потужність у точці підключення визначена в Додатку "Перелік об'єктів Замовника" (п.п.1.6 ,1.7 Договору).

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до п. 4.1. Договору-2 облік електроенергії, спожитої Замовником та (або) субзамовниками, приєднаними до електричних мереж Замовника, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення Замовником вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються Учасником розрахунковим шляхом згідно з вимогами Додатка "Порядок розрахунків".

У відповідності до п. 4.3 Додатку №2 до Договору-2 обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті відповідачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуванням вимог п.4.1.1-.4.1.7 цього Додатка та підтверджуються Актом про використану електричну енергію за формою, що відображена у Додатку до цього Договору, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду.

Відповідно до п. 5 Додатку №2 до Договору-2 за даними акта про використану електричну енергію та з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг Сторони фіксують в Акті про приймання - передавання товарної продукції, Акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, два примірники яких Постачальник надає Споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем на виконання умов п. 4.3 Додатку №2 до Договору-2 надавались позивачеві підписані відповідачем та засвідчені печаткою останнього звіти про використану електроенергію за період травень - грудень 2013 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому на виконання умов вищезазначеного Договорів за період з жовтня 2013 р. по грудень 2013 р. включно позивачем здійснене постачання активної електроенергії споживачеві на загальну суму 42 181,78 грн., за період з травня 2013 р. по грудень 2013 р. реактивної електроенергії на суму 1 200,31 грн., в оплату якої позивачем були виставлені відповідачу відповідні рахунки, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Так, до матеріалів справи позивачем на підтвердження обсягів та строків споживання відповідачем електроенергії надані: копії актів прийняття - передавання товарної продукції (про використану активну електроенергію) та копії актів прийняття - передавання товарної продукції (про перетікання реактивної електроенергії) за відповідні періоди. Крім цього, до позову додані виписані позивачем на підставі вищенаведених актів рахунки-розшифровки та рахунки на сплату, а також у позові та розрахунку позовних вимог наведено відомості про часткове надходження коштів за спожиту електричну енергію та про надходження коштів в погашення боргу за перетікання реактивної електричної енергії.

Заперечень щодо факту отримання та обсягів поставленої позивачем активної та реактивної електроенергії за вказаними рахунками сторонами суду не надано.

Як вбачається із матеріалів справи доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів постачання активної та реактивної електроенергії, доказів опротестування даних, зазначених в рахунках за період з травня 2013 р. - грудень 2013 р. до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ПАТ „Київенерго" умов Договору з боку відповідача відсутні.

Окрім того, в судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову не заперечував.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з постачання електроенергії, обумовлені Договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято та спожито активну та реактивну електроенергію без будь - яких зауважень.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом, відповідачем здійснена оплата спожитої за період жовтня - грудень 2013 р. активної електроенергії в сумі 42 181,78 грн. та спожитої за період травня - грудень 2013 р. реактивної енергії в сумі 1 200,31 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин провадження в справі в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 42 181,78 грн. за активну електричну енергію та 1 200,31 грн. за реактивну електричну енергію підлягає припиненню, оскільки оплата суми боргу відповідачем була здійснена після звернення позивача до суду, а саме після 03.03.2015р.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 1 594,07 грн. та 11 372,16 грн. інфляційних втрат.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Крім того відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за спожиту активну електроенергію та перетікання реактивної електроенергії у термін, визначений умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення проценти річних в сумі 1 594,07 грн. за період з травня 2013р. по лютий 2015р. та 11 372,16 грн. інфляційних нарахувань за вказаний період, які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення процентів річних та інфляційних нарахувань судом встановлено, що розмір процентів річних та інфляційних нарахувань відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та Договору і є арифметично вірними, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів річних в сумі 1 594,07 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 11 372,16 грн. підлягають задоволенню.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що провадження в справі №910/4979/15-г в частині стягнення з відповідача сум основної заборгованості в розмірі 42 181,78 грн. за активну електричну енергію та 1 200,31 грн. за реактивну електричну енергію підлягає припиненню, а вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 594,07 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 11 372,16 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір позивача у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України та з огляду проведення відповідачем розрахунків по основному зобов'язанню вже після звернення позивача до суду з даним позовом, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Провадження в справі №910/4979/15-г в частині стягнення з Школи І-ІІІ ступенів №321 Деснянського району м. Києва суми основного боргу за активну електричну енергію в розмірі 42 181,78 грн. та суми основного боргу за реактивну електричну енергію розмірі 1 200,31 грн. припинити.

3. Стягнути з Школи І-ІІІ ступенів №321 Деснянського району м. Києва (код ЄДРПОУ 22886338, адреса: 02222, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 40-Б) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (код ЄДРПОУ 00131305, адреса: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5) суму 3% річних в розмірі 1 594,07 грн. (одна тисяча п'ятсот дев'яносто чотири гривни 07 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 11 372,16 грн. (одинадцять тисяч триста сімдесят дві гривни 16 копійок) та судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.07.2015р.

Суддя С.М. Морозов