Рішення

від 22.07.2015 по справі 915/883/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Справа № 915/883/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Прокурора міста Миколаєва, Бузький бульвар, 15, м. Миколаїв, 54030

в інтересах держави

до відповідача Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573)

до відповідача Приватного підприємства "Никольский посад", вул. Наваринська, 4, кв. 8, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 31159915)

про скасування пунктів 5, 5.4 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради № 25/40 від 14.02.2013 року, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

за участю представників сторін:

від відповідача Миколаївської міської ради: Рогов Г.К., довіреність № 1358/02.02.01-22/01/14/15 від 15.06.2015 року;

від відповідача Миколаївської міської ради: Кравченко О.А., довіреність № 2222/02.02.01-22/01/14/13 від 11.10.2013 року;

від відповідача Миколаївської міської ради: Суслова Т.М., довіреність № 1357/02.02.01-22/01/14/15 від 15.06.2015 року;

від відповідача Приватного підприємства "Никольский посад": Іванцов І.А., довіреність від 01.07.2015 року;

в судовому засіданні бере участь прокурор прокуратури м. Миколаєва Коршунова О.О., службове посвідчення №031631 видане 26.01.2015 року дійсне до 26.01.2020 року.

До господарського суду Миколаївської області звернувся Прокурор міста Миколаєва в інтересах держави до відповідача Миколаївської міської ради, до відповідача Приватного підприємства «Никольський посад» з позовними вимогами про:

- визнання незаконними та скасування пунктів 5, 5.4 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради № 25/40 від 14.02.2013 року, якими затверджено проект землеустрою та передано приватному підприємству «Никольский посад» в оренду строком до 07.11.2020 року земельну ділянку (кадастровий номер 4810136300:05:004:0028) загальною площею 3500 кв.м., з них ділянка № 1 площею 995 кв.м. - із земель комунальної власності, та земельна ділянка № 2 площею 2 505 кв.м., за рахунок земель, відведених рішенням міської ради від 24.02.05 № 31/23 ПП «Никольский Посад», у тому числі 3 500 кв. м. - відведені під будівництво, зарахувавши її до земель громадської забудови (використовуються для відпочинку та інші відкриті землі), вартістю 1 537 970 грн. для будівництва та обслуговування торгового комплексу по вул. Генерала Карпенка, у районі спорткомплексу «Надія».

- визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки № 9252 від 30.05.2013 року, укладеного між Миколаївською міською радою та Приватним підприємством «Никольський посад» щодо земельної ділянки загальною площею 3 500 кв.м., по вул. Генерала Карпенка, 42-В, в районі спорткомплексу «Надія» у м. Миколаєві.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.05.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Призначено розгляд справи в судовому засіданні на 16.06.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.06.2015 року відкладено розгляд справи на 01.07.2015 року.

В судовому засіданні 01.07.2015 року судом було оголошено перерву до 20.07.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.07.2015 року відкладено розгляд справи на 22.07.2015 року.

В судовому засіданні 22.07.2015 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор в судовому засіданні 22.07.2015 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях (арк. 85-87), та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

Прокуратурою міста вивчено законність прийнятого Миколаївською міською радою рішення та встановлено порушення вимог законодавства при затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Так, пунктами 5, 5.4 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради № 25/40 від 14.02.2013 року затверджено проект землеустрою та передано Приватному підприємству «Никольський посад» в оренду строком до 07.11.2020 року земельну ділянку (кадастровий номер 4810136300:05:004:0028) загальною площею 3500 кв. м, з них ділянка № 1 площею 995 кв. м - із земель комунальної власності, та земельна ділянка № 2 площею 2 505 кв. м, за рахунок земель, відведених рішенням міської ради від 24.02.05 року № 31/23 ІШ «Никольский Посад», у тому числі 3 500 кв. м - відведені під будівництво, зарахувавши її до земель громадської забудови (використовуються для відпочинку та інші відкриті землі), для будівництва та обслуговування торгового комплексу по вул. Генерала Карпенка, у районі спорткомплексу «Надія».

Вказане рішення прийнято з порушенням закону та підлягає скасуванню, оскільки пунктами 5, 5.4 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради № 25/40 від 14.02.2013 року затверджено проект землеустрою та передано в оренду земельну ділянку без проведення земельного аукціону, що суперечить ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України.

На підставі спірного рішення між Миколаївською міською радою та ПП «Никольський посад» строком до 07.11.2020 року укладено договір оренди земельної ділянки № 9252 від 30.05.2013 року, зареєстрований в Реєстраційній службі Миколаївського міського управління юстиції 15.06.2013 року за № 3188013.

Зазначений договір оренди земельної ділянки не відповідає вимогам Цивільного кодексу України щодо дійсності правочинів.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 203, 215, 216, 236, 627 ЦК України, ст. 124, 134-139, 211 ЗК України, ст. 13, 16 Закону України "Про оренду землі".

Представники відповідача Миколаївської міської ради в судовому засіданні 22.07.2015 року позовні вимоги визнали в повному обсязі з підстав, зазначених у письмовій заяві та письмових поясненнях по справі (арк. 51-52, 67-68).

В обґрунтування правової позиції представники Миколаївської міської ради зазначили, що Миколаївська міська рада відповідно до рішення Конституційного суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року не в змозі самостійно скасовувати свої власні рішення.

Представники відповідача Миколаївської міської ради зазначили, що дійсно оскаржуване рішення прийнято з порушенням приписів ст. 124, 134 ЗК України. Відтак, наявні підстави для задоволення позовних вимог. Просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача ПП "Никольський посад" в судовому засіданні 22.07.2015 року позовні вимоги заперечив в повному обсязі з підстав, зазначених у письмовому відзиві на позов (арк. 77-78), та просив суд в позові відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив наступне.

Як видно з рішення Миколаївської міської ради № 25/40 від 14.02.2013 року та документів, на підставі яких воно було прийнято, мало місце коригування раніше наданої, на підставі рішення Миколаївської міської ради № 31/23 від 24.02.2005 року, ПП "Никольський посад" земельної ділянки площею 4020 кв. м., і дане коригування проводилось на підставі заяви як ПП "Никольський посад", так і заяв громадян.

Стаття 124 ЗК України застосовується до не переданих у власність чи користування земельних ділянок і до оспорених частин рішення та договору застосована бути не може.

Керуючись ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", представник відповідача зазначив, що Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05.05.2015 року не відповідає нормам чинного законодавства та не може бути належним та допустимими доказом у справі в розумінні ст. 34 ГПК України.

Крім того, 14.02.2006 року ПП "Никольський посад" видано дозвіл на виконання підготовчих робіт по будівництву торговельного комплексу по вул. Генерала Карпенка, у районі спорткомплексу "Надія".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Пунктами 5, 5.4 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради № 25/40 від 14.02.2013 року затверджено проект землеустрою та передано Приватному підприємству «Никольський посад» в оренду строком до 07.11.2020 року земельну ділянку (кадастровий номер 4810136300:05:004:0028) загальною площею 3500 кв. м, з них ділянка № 1 площею 995 кв. м - із земель комунальної власності, та земельна ділянка № 2 площею 2 505 кв. м, за рахунок земель, відведених рішенням міської ради від 24.02.05 року № 31/23 ПП «Никольский Посад», у тому числі 3 500 кв. м - відведені під будівництво, зарахувавши її до земель громадської забудови (використовуються для відпочинку та інші відкриті землі), для будівництва та обслуговування торгового комплексу по вул. Генерала Карпенка, у районі спорткомплексу «Надія» (арк. 11).

На підставі вищевказаного рішення між Миколаївською міською радою та ПП «Никольський посад» укладено Договір оренди земельної ділянки № 9252 від 30.05.2013 року, який зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у Книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 9252 від 30.05.2015 року.

Договір зареєстровано в Реєстраційній службі Миколаївського міського управління юстиції 15.06.2013 року за № 3188013 (арк. 40).

Договір укладено строком до 07.11.2020 року (п. 3.1 Договору) (арк. 33-35).

Форма власності земельної ділянки (кадастровий номер 4810136300:05:004:0028) - комунальна, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (арк. 12-14).

Предметом спору є вимога про визнання незаконними та скасування пунктів рішення Миколаївської міської ради про затвердження проекту землеустрою та передачу ПП «Никольський посад» в оренду земельної ділянки та визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки, укладеного на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Приписи ст. 13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією.

Відповідно до ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України (в редакції від 05.01.2013 року) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України (в редакції від 05.01.2013 року) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нових земельних ділянок.

Відповідно до вимог ч. 1-3 ст. ст. 124 ЗК України (в редакції від 05.01.2013 року) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЗК України (в редакції від 05.01.2013 року) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 ЗК України (в редакції від 05.01.2013 року) земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Приписами ч. 2 ст. 134 ЗК України (в редакції від 05.01.2013 року) передбачено випадки, коли земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Так, відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 134 ЗК України (в редакції від 05.01.2013 року) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Судом встановлено, що земельні торги щодо продажу права на оренду вказаної земельної ділянки в порядку ст.ст. 135-139 Земельного кодексу України не проводились. Натомість, шляхом прийняття оскаржуваного рішення міською радою було здійснено передачу в оренду земельної ділянки за іншим порядком, що передбачений ст. 123 Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідачу ПП "Никольський посад" Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю було видано дозвіл на виконання будівельних робіт № 2800 від 14.02.2006 року з підготовчих робіт по будівництву торгового комплексу по вул. Г. Карпенка, в районі спорткомплексу "Надія". Строк дії дозволу 28.04.2006 року, тобто на момент прийняття оскаржуваного рішення ради даний дозвіл вже втратив чинність у зв'язку із закінченням строку його дії (арк. 70, 89).

Будівництво торгового комплексу не відноситься до визначених ст. 134 Кодексу випадків, коли права на земельні ділянки не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

За інформацією Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області від 12.05.2015 року № 1014-2315-15 ПП «Никольський посад» документи дозвільного та декларативного характеру не видавалися та не реєструвалися (арк. 38).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно за ПП «Никольський посад» права власності на об'єкти нерухомого майна по вул. Генерала Карпенка,42-в не зареєстровано (арк. 40-41).

Будь-яких доказів, які б підтверджували право власності ПП «Никольський посад» на об'єкти нерухомого майна по вул. Генерала Карпенка,42-в суду не подано, як і не подано будь-яких доказів наявності на земельній ділянці площею 3 500 кв.м. по вул. Генерала Карпенка, у районі спорткомплексу «Надія» об'єктів нерухомого майна, які б належали ПП "Никольський посад".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що пунктами 5, 5.4 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради № 25/40 від 14.02.2013 року затверджено проект землеустрою та передано в оренду земельну ділянку без проведення земельного аукціону, що суперечить ст.ст. 124, 134 ЗК України.

Суду не подано жодних доказів, які б підтверджували наявність в спірному випадку обставин, передбачених ч. 2 ст. 134 ЗК України, коли спірна земельна ділянка не підлягала б продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Щодо посилань представника відповідача на те, що відбулось коригування земельної ділянки, яка вже перебувала в оренді у відповідача ПП "Никольський посад", то слід зазначити, що чинним земельним законодавством взагалі не передбачено такого поняття як "коригування земельної ділянки".

Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 ЗК України (в редакції від 05.01.2013 року) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності (абз. 1 ч. 2 ст. 79-1 ЗК України).

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 79-1 ЗК України (в редакції від 05.01.2013 року) земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Таким чином, на підставі оспорюваного рішення Миколаївської міської ради ПП "Никольський посад" передано новосформовану земельну ділянку (нові межі та конфігурація) з присвоєнням єдиного кадастрового номера на усю земельну ділянку площею 3 500 кв. м., що спростовує твердження представника відповідача ПП "Никольський посад" стосовно відсутності підстав для проведення земельних торгів в частині земельної ділянки № 2 площею 2 505 кв. м, яка була передана за рахунок земель, що раніше перебували в оренді у ПП "Никольський посад".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість та підставність позовної вимоги про визнання незаконними та скасування пунктів 5, 5.4 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради № 25/40 від 14.02.2013 року, оскільки вказані пункти рішення прийнято з порушенням чинного, на момент їх прийняття, земельного законодавства. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» (в редакції від 01.01.2013 року) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» (в редакції від 01.01.2013 року) укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Враховуючи вимоги земельного законодавства (ст.ст. 123, 124 ЗК України), волевиявлення відповідного органу як орендодавця, здійснюється у формі рішення такого органу або договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки і лише реалізується шляхом укладення договору оренди.

Тобто, рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки є підставою для укладання договору оренди землі. Отже, рішення органу місцевого самоврядування про надання землі в оренду та договір оренди земельної ділянки є пов'язаними юридичними фактами.

Відповідно до ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до законодавства за порушення, зокрема, укладення угод з порушенням земельного законодавства.

Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону встановлені главою 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до п. 2.7 постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 року з останніми змінами якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість та підставність позовної вимоги про визнання недійсним на майбутнє укладеного між Миколаївською міською радою та ПП «Никольський посад» договору оренди земельної ділянки, оскільки останній не відповідає вимогам законодавства та укладений всупереч ст.ст. 124, 134 ЗК України без проведення аукціону на підставі рішення прийнятого з порушенням вимог чинного законодавства. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами у справі та підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід стягнути з відповідачів в дохід Державного бюджету України, а саме: з відповідача Миколаївської міської ради підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 827 грн. (за розгляд вимоги немайнового характеру про визнання незаконним рішення (1 218 грн.) та визнання недійсним договору (609 грн.)), а з відповідача Приватного підприємства "Никольский посад" підлягає стягненню судовий збір в розмірі 609 грн. (за розгляд вимоги немайнового характеру про визнання недійсним договору).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати пункти 5, 5.4 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради № 25/40 від 14.02.2013 року, якими затверджено проект землеустрою та передано Приватному підприємству «Никольский посад» в оренду строком до 07.11.2020 року земельну ділянку (кадастровий номер 4810136300:05:004:0028) загальною площею 3500 кв.м., з них ділянка № 1 площею 995 кв.м. - із земель комунальної власності, та земельна ділянка № 2 площею 2 505 кв.м., за рахунок земель, відведених рішенням міської ради від 24.02.05 № 31/23 ПП «Никольский Посад», у тому числі 3 500 кв. м. - відведені під будівництво, зарахувавши її до земель громадської забудови (використовуються для відпочинку та інші відкриті землі), вартістю 1 537 970 грн. для будівництва та обслуговування торгового комплексу по вул. Генерала Карпенка, у районі спорткомплексу «Надія».

Визнати недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки № 9252 від 30.05.2013 року, укладений між Миколаївською міською радою та Приватним підприємством «Никольський посад» щодо земельної ділянки загальною площею 3 500 кв.м., по вул. Генерала Карпенка, 42-В, в районі спорткомплексу «Надія» у м. Миколаєві.

Стягнути з відповідача Приватного підприємства "Никольский посад", вул. Наваринська, 4, кв. 8, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 31159915) в доход Державного бюджету України (ГУ ДКСУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, р/р 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781, одержувач УК у м. Миколаїв /м. Миколаїв / 22030001, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу судовий збір за позовом (П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Миколаївської області, код ЄДРПОУ 03499980):

- 609 грн. (шістсот дев'ять грн. 00 коп.) - судового збору.

Наказ видати державній податковій інспекції після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з відповідача Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573) в доход Державного бюджету України (ГУ ДКСУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, р/р 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781, одержувач УК у м. Миколаїв /м. Миколаїв / 22030001, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу судовий збір за позовом (П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Миколаївської області, код ЄДРПОУ 03499980):

- 1 827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судового збору.

Наказ видати державній податковій інспекції після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 27.07.2015 року

Суддя Е.М. Олейняш