Рішення

від 23.07.2015 по справі 925/1127/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2015 р. Справа № 925/1127/14

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - Куліш А.А. - прокурор відділу прокуратури Черкаської області,

від позивача - Літовкіна Л.В. - представник за довіреністю,

від першого відповідача - Олененко О.В. - представник за довіреністю,

від другого відповідача - Стойко А.Ю. - представник за довіреністю,

від третіх осіб:

від Державної інспекції сільського господарства у Черкаській області - представник не з'явився,

від Державної екологічної інспекції у Черкаській області - Левченко В.А. - представник за довіреністю,

від Державної архітектурно - будівельної інспекції України - Єременко Л.В. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Черкаського міжрайонного екологічного прокурора в інтересах

держави в особі Черкаської міської ради, м. Черкаси

до 1. приватного підприємства "Міськбуд-Плюс", м. Черкаси

2. виконавчого комітету Черкаської міської ради, м. Черкаси

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Державної інспекції сільського господарства у Черкаській

області, м. Черкаси

2. Державної екологічної інспекції у Черкаській області, м. Черкаси

3. інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю у

Черкаській області, м. Черкаси

про визнання незаконним та скасування рішення, розірвання договору

оренди землі, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернувся Черкаський міжрайонний екологічний прокурор в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до приватного підприємства "Міськбуд-Плюс" та виконавчого комітету Черкаської міської ради про:

- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 23 червня 2009 року №772 "Про дозвіл приватному підприємству "Міськбуд-Плюс" на будівництво об'єктів зони короткочасного відпочинку на продовженні вул. Підгірної";

- розірвання договору оренди землі від 16 березня 2006 року, укладеного між Черкаською міською радою та приватним підприємством "Міськбуд-Плюс", який зареєстровано у Державному реєстрі земель 17 березня 2006 року за №040677500129;

- зобов'язання першого відповідача повернути земельну ділянку із кадастровим номером 7110136700:01:028:0068 площею 3,2 га., розташовану в районі продовження вулиці Підгірної у м. Черкаси територіальній громаді міста Черкаси в особі Черкаської міської ради.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03 липня 2014 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 17 липня 2014 року, а також залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державну інспекцію сільського господарства у Черкаській області та Державну екологічну інспекцію у Черкаській області.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17 липня 2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача інспекцію Державного архітектурно - будівельного контролю у Черкаській області та відкладено розгляд справи на 31 липня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 серпня 2014 року призначено у даній справі судову експертизу, в зв'язку з чим провадження у справі №925/1127/14 було зупинено.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22 червня 2015 року провадження у справі №925/1127/14 поновлено та призначено розгляд справи на 09 липня 2015 року.

Під час розгляду справи судом з'ясовано, що Черкаську міжрайонну екологічну прокуратуру ліквідовано. Розпорядженням Генерального прокурора України від 07 листопада 2014 року №363 було утворено комісію для здійснення приймання-передачі матеріалів, справ і документів, а також було зобов'язано організувати подальшу реалізацію функцій органів прокуратури за отриманими матеріалами, їх первинний облік та статистичну звітність.

За актом приймання-передачі від 14 листопада 2014 року наглядове провадження за №45-106-14 було передано від Черкаської міжрайонної екологічної прокуратури до прокуратури Черкаської області.

Інспекцію Державного архітектурно - будівельного контролю у Черкаській області було залучено судом до участі у справі за клопотанням Черкаського міжрайонного екологічного прокурора.

Проте, судом було з'ясовано, що постановою Кабінету Міністрів України №150 від 23 квітня 2014 року було ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної архітектурно-будівельної інспекції, в тому числі й інспекцію Державного архітектурно - будівельного контролю у Черкаській області.

Водночас, Кабінет Міністрів України постановив утворити територіальні органи Державної архітектурно-будівельної інспекції як структурні підрозділи апарату Інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

13 лютого 2015 року внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю у Черкаській області.

Тобто на момент розгляду справи в суді третю особу - інспекцію Державного архітектурно - будівельного контролю у Черкаській області ліквідовано як юридичну особу публічного права.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 09 липня 2015 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 23 липня 2015 року.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Представник першого відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позов від 31 липня 2014 року та зазначав, що починаючи з 2009 року - з моменту виникнення судових спорів (оскарження рішення Черкаської міської ради №9-194 від 09 березня 2006 року "Про надання приватному підприємству "Міськбуд-Плюс" земельної ділянки в оренду в районі продовження вул. Підгірної" та визнання недійсним договору оренди землі) фактично не користувався земельною ділянкою. З березня 2011 року по березень 2014 року взагалі не володів, не контролював і не міг контролювати виконання спірного договору оренди землі, оскільки вказаний правочин в цей період був визнаний судом недійсним. В даний час відповідачем здійснюються заходи щодо встановлення осіб, які здійснили зведення конструкцій на спірній земельній ділянці, а також з цього приводу заявлено ряд позовів про їх знесення.

Також першим відповідачем було заявлено вимогу про застосування судом наслідків спливу позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України.

Представник другого відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позов від 07 серпня 2014 року та зазначав, що враховуючи вимоги ст. 61 Земельного кодексу України згідно якої встановлено обмеження у використанні земель водного фонду, виконавчим комітетом Черкаської міської ради було прийнято рішення 23 червня 2009 року № 772 "Про дозвіл приватному підприємству "Міськбуд-плюс" на будівництво об'єктів зони короткочасного відпочинку на продовжені вул. Підгірної". Пунктом 1 зазначеного рішення передбачено, що дозвіл надається на будівництво об'єктів зони короткочасного відпочинку з розміщенням збірно - розбірних будинків, спортивного майданчика, торгового павільйону, стоянки для автотранспорту та елементів благоустрою - тобто без права капітального будівництва.

В зв'язку з чим другий відповідач вважає, що спірне рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради є законним та обґрунтованим.

Викликаний в судове засідання представник Державної інспекції сільського господарства у Черкаській області в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Вищевказана третя особа про час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.

В судовому засіданні, яке відбулося 23 липня 2015 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1127/14.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради, розірвання договору оренди землі, а також зобов'язання першого відповідача повернути спірну земельну ділянку позивачу, Черкаський міжрайонний екологічний прокурор в обґрунтування своїх вимог зазначав, що оскільки першим відповідачем орендована земельна ділянка на підставі договору оренди землі від 16 березня 2006 року використовується не за цільовим призначенням, то зазначений правочин підлягає розірванню, а спірна земельна ділянка - поверненню землевласнику.

Одночасно прокурор також просив суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 23 червня 2009 року №772, в зв'язку з тим, що передана у користування першому відповідачу спірна земельна ділянка віднесена до категорії земель водного фонду та є прибережною захисною смугою Кременчуцького водосховища річки Дніпро. Водночас спірним рішенням було дозволено приватному підприємству "Міськбуд-Плюс" будівництво об'єктів зони короткочасного відпочинку, що суперечить вимогам ст. 61 Земельного кодексу України.

В обґрунтування поважності пропуску строку позовної давності прокурор зазначав наступне.

Наказом Генерального прокурора України №174 ш від 20 листопада 2012 року у структурі та штатному розписі Дніпровської екологічної прокуратури утворено Черкаську міжрайонну екологічну прокуратуру на яку покладено завдання щодо здійснення правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері охорони та збереження водних ресурсів річки Дніпро, її водосховищ і водоохоронних зон на території Черкаської області.

Факт порушення виконавчим комітетом Черкаської міської ради вимог законодавства під час прийняття спірного рішення від 23 червня 2009 року № 772 Черкаській міжрайонній екологічній прокуратурі став відомий лише за наслідками перевірки проведеної впродовж березня - квітня 2014 року.

Крім того прокурор зазначав, що позовна заява в частині оскаржуваного рішення подана до суду із урахуванням вимог Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20 грудня 2011 року №4176-VI, яким встановлено, що у випадку визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи суб'єкт правовідносин має право звернутися до суду з позовом впродовж трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Приписи ст. 13 Конституції України визначають, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. ст. 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на день прийняття спірного рішення) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

09 березня 2006 року Черкаська міська рада прийняла рішення №9-194 "Про надання приватному підприємству "Міськбуд - Плюс" земельної ділянки в оренду в районі продовження вул. Підгірної" (а.с. 116-117 т.1), яким було затверджено проект відведення земельної ділянки першому відповідачу в районі продовження вул. Підгірної, надано приватному підприємству "Міськбуд - Плюс" в оренду земельну ділянку площею 32 000 м 2 на 49 років (без права передачі її в суборенду) під розміщення зони відпочинку без права будівництва капітальних споруд за рахунок земель Черкаської міської ради при умові виконання вимог статті 61 Земельного кодексу України.

Крім того в зазначеному рішенні вказано, що за основним цільовим призначенням земельну ділянку віднесено до категорії земель водного фонду (прибережна захисна смуга). За функціональним використанням земельну ділянку віднесено:

- площею 100 м 2 - до категорії земель комерційного використання;

- площею 31 900 м 2 - до категорії земель рекреаційного призначення та інші відкриті землі (землі відпочинку та спорту).

На підставі вищевказаного рішення, 16 березня 2006 року між Черкаською міською радою (орендодавець) та приватним підприємством "Міськбуд - Плюс" (орендар) було укладено договір оренди землі.

Згідно п. 1.1. орендодавець зобов'язався надати орендарю, а останній - прийняти в строкове, платне користування земельну ділянку площею 32000 кв.м. в районі продовження вул. Підгірної у м. Черкаси під розміщення зони відпочинку без права будівництва капітальних споруд. За цільовим призначенням земельна ділянка відноситься до категорії земель водного фонду (прибережна захисна смуга).

Земельна ділянка передається в оренду під розташування зони відпочинку без права будівництва капітальних споруд в районі продовження вул. Підгірної (п. 5.1. договору).

Цільове призначення земельної ділянки - землі водного фонду (прибережна захисна смуга) (п. 5.2. договору).

Згідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення спірного правочину) істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.

В подальшому виконавчим комітетом Черкаської міської ради було прийнято спірне рішення від 23 червня 2009 року №772 "Про дозвіл приватному підприємству "Міськбуд-Плюс" на будівництво об'єктів зони короткочасного відпочинку на продовженні вул. Підгірної", яким було надано першому відповідачу дозвіл на будівництво об'єктів зони короткочасного відпочинку з розміщенням збірно - розбірних будинків, спортивного майданчика, торгового павільйону, стоянки для автотранспорту та елементів благоустрою на земельній ділянці площею 32 000 м 2 на продовженні вул. Підгірної.

Також в п. 2.4. зазначеного рішення зобов'язано приватне підприємство "Міськбуд-Плюс" отримати дозвіл на виконання будівельних робіт в інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Черкаській області. У разі, якщо приватне підприємство "Міськбуд-Плюс" не розпочне будівельні роботи протягом двох років від дня отримання дозволу, він втрачає чинність, поновлення якого відбувається в такому ж порядку, як і його надання.

Відповідно до ст. 4 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Згідно ст. 60 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги .

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Статтею 88 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Водночас як зазначалося вище, умовами договору оренди землі було визначено, що земельна ділянка передавалася у користування першому відповідачу саме як прибережна захисна смуга.

Для правильного вирішення земельних спорів особливе значення має дослідження судом правового статусу і приналежності спірної земельної ділянки, підстави надання такої ділянки та її цільового призначення, як це, зокрема, зазначається в п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради №11 від 15 січня 2002 року "Про водоохоронну зону Кременчуцького водосховища в межах м. Черкаси" було вирішено встановити прибережну захисну смугу Кременчуцького водосховища в межах м. Черкаси як природоохоронну територію з режимом обмеженої господарської діяльності уздовж урізу води (у меженний період) шириною 100 метрів, а також було вирішено оголосити тендер на розробку проекту водоохоронної зони річки Дніпро в межах міста та подати проект міськвиконкому на затвердження до 01 жовтня 2002 року.

Проте, до цього часу дане рішення не виконано, проект землеустрою водоохоронної зони р. Дніпро не затверджено.

Водночас, як вже вказувалося вище, розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації (частина 3 статті 60 ЗК України).

Крім того, за положеннями частини четвертої статті 88 ВК України у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Спірна земельна ділянка знаходиться в межах міста Черкаси.

Згідно із пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року N 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року N 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50 - 54 Законом України "Про землеустрій".

Таким чином, землі зайняті поверхневими водами: природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами і іншими водними об'єктами та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України та на який розповсюджується окремий порядок надання та використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону. Відтак, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року N 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них". Тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги, як це зокрема вказується в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року зі справи № 6-52цс15.

Згідно ч. 2 ст. 61 Земельного кодексу України, норми якої кореспондується з ч. 2 ст. 89 Водного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Згідно ст. 6, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 10 ст. 59 вищевказаного Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Надаючи земельну ділянку першому відповідачу в оренду як прибережну захисну смугу всі сторони даних правовідносин в подальшому були зобов'язані дотримуватися саме такого - особливого режиму використання даної землі з урахуванням обмежень, що встановлені Законом.

Проте, не зважаючи на дану обставину та умови договору, через три роки після надання земельної ділянки в оренду з визначеним режимом використання, виконавчим комітетом Черкаської міської ради було прийнято рішення про дозвіл на будівництво.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що в даному випадку рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 23 червня 2009 року №772 прийнято з порушенням вимог ст. 61 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Як зазначалося вище, першим відповідачем було заявлено вимогу про застосування судом наслідків спливу позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України.

Частиною 2 ч ст. 267 ЦК України визначено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов'язаннях, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.

Під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" визначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Вищевказаний Закон набрав чинності 15 січня 2012 року, прокурор звернувся до суду з відповідним позовом 02 липня 2014 року, в зв'язку з чим слід дійти висновку, що позов подано в межах трирічного строку визначеного Законом України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI.

Що стосується вимоги прокурора про розірвання договору оренди землі, то судом враховано наступне:

Як зазначалося вище, в обґрунтування своїх позовних вимог щодо розірвання договору оренди землі прокурор посилався на нецільове використання першим відповідачем орендованої земельної ділянки, оскільки на спірній ділянці було збудовано 4 будівлі розміром 21х6,5 м., три яких є одноповерховими спорудами з мансардним поверхом та одна - двоповерхова. Усі споруди встановлені на металевих колонах, які у свою чергу розташовані на фундаментах та однією стороною опираються на монолітну залізобетонну споруду, яка являється фундаментом даної будівлі. Також прокурор вказував, що на час перевірки виявлено будівництво залізобетонної споруди - підпірної стінки.

Частиною 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" визначено підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Так, вищевказаною нормою Закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов'язаний:

приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

В силу ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду є істотними умовами договору оренди землі.

В пункті 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що з урахуванням положень статті 3 ЗК України правове регулювання відносин, пов'язаних з орендою земельних ділянок, здійснюється спеціальним земельним законодавством, а договір оренди землі не є тотожним зобов'язанням найму, визначеним у ЦК України.

У вирішенні спорів, пов'язаних з укладанням, зміною, розірванням, припиненням учасниками земельних відносин договорів оренди земельних ділянок, загальні положення глави 20 ГК України застосовуються, якщо відповідні відносини не врегульовано спеціальними нормами ЗК України, Закону України "Про оренду землі".

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Черкаської області від 07 березня 2011 року зі справи №07/5026/320/2011 було визнано недійсним договір оренди землі від 16 березня 206 року.

Дане рішення місцевого господарського суду вступило в законну силу 28 березня 2011 року.

Після набрання рішенням суду законної сили договір оренди землі було виключено з державного реєстру, що підтверджується листом Управління Держземагенства у Черкаському районі Черкаської області від 08 серпня 2014 року №01-09/5216 (т.2 а.с.54).

В подальшому вищевказане судове рішення було переглянуто за нововиявленими обставинами та рішенням місцевого господарського суду від 25 липня 2013 року зі справи №15/07/5026/320/2011 рішення господарського суду Черкаської області від 17 березня 2011 року по справі № 07/5026/320/2011 скасовано та прийнято рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

Тобто, виходячи з вищевикладеного, перший відповідач з 28 березня 2011 року по 25 липня 2013 року фактично не користувався земельною ділянкою та не був зобов'язаний слідкувати за режимом її використання іншими особами.

Під час розгляду даного спору, з метою всебічного та повного з'ясування всіх обставин даної справи судом було призначено судову експертизу, проведення якої було доручено експерту Черкаського відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз.

На вирішення експерту були поставлені наступні питання:

- Чи наявні на земельній ділянці площею 32000 кв.м. кадастровий номер 7110136700:01:028:0068 в районі продовження вул. Підгірної м. Черкаси, переданій в оренду приватному підприємству "Міськбуд-Плюс" на підставі договору оренди землі від 16 березня 2006 року, споруди?

- Якщо так, то чи є збудовані споруди на земельній ділянці площею 32000 кв.м. кадастровий номер 7110136700:01:028:0068 об'єктами капітальної забудови (об'єктами нерухомості)?

- Якщо збудовані споруди на земельній ділянці площею 32000 кв.м. кадастровий номер 7110136700:01:028:0068 є об'єктами капітальної забудови (об'єктами нерухомості), то в якому році вони були побудовані?

З висновку експерта №1319/14-23 від 28 травня 2015 року проведеного за результатами судової будівельно - технічної експертизи вбачається, що за результатами проведеного візуально-інструментального обстеження було встановлено, що на досліджуваній земельній ділянці площею 32000 кв.м кадастровий номер 7110136700:01:028:0068 знаходяться наступні споруди:

- п'ять будівель, одна з яких є двоповерховою, інші є одноповерховими з мансардним поверхом;

- монолітні залізобетонні споруди, що мають берегоукріплювальні функції (підпірні стіни), виконують роль фундаментів під встановлені паркани та вказані будівлі (загальний вигляд у Додатку 1).

Відповісти на питання про належність будівель і споруд, що знаходяться на земельній ділянці площею 32000 кв.м кадастровий номер 7110136700:01:028:0068, до об'єктів капітальної забудови не вбачається за можливе, оскільки визначення "об'єкт капітальної забудови" відсутнє у чинних нормативно-правових та будівельних нормативних документах.

Споруди, що знаходяться на земельній ділянці площею 32000 кв.м кадастровий номер 7110136700:01:028:0068, а саме:

- п'ять будівель, одна з яких є двоповерховою, інші є одноповерховими з мансардним поверхом;

- монолітні залізобетонні споруди, що мають берегоукріплювальні функції (підпірні стіни), виконують роль фундаментів під встановлені паркани та вказані будівлі, можливо віднести до об'єктів нерухомості, оскільки вони мають всі ознаки, притаманні об'єктам нерухомості.

В зв'язку з тим, що у Черкаському відділенні КНДІ судових експертиз МЮ України відсутні необхідні прилади та обладнання, а також відповідна методика щодо визначення року побудови будівельних об'єктів, надати відповідь на третє питання за результатами проведеного візуально - інструментального обстеження та наявних матеріалів справи не вбачається за можливе.

Також суду, на виконання вимог ухвали від 09 липня 2015 року було надано висновок експертів за результатами проведення комплексної судової будівельно - технічної та земельно - технічної експертизи від 20 лютого 2015 року за №700/14-23, 77/15-23 проведеної на виконання постанови від 09 квітня 2014 року про призначення судової будівельно - технічної експертизи по матеріалам досудового розслідування в кримінальному провадженні №42013250010000174.

На вирішення судової будівельно - технічної експертизи було поставлено наступні питання:

1. На якій відстані знаходиться земельна ділянка передана в оренду приватному підприємству "Міськбуд-Плюс" приблизною площею 0,06 га, яка розташована в районі продовження вулиці Підгірної у м. Черкаси та ділянка 32 000 кв.м, яка розташована між створом вулиць Мініна, Пожарського та створом вулиці в м. Черкаси від урізу води?

2. Чи перебуває земельна ділянка передана в оренду приватному підприємству "Міськбуд-Плюс" в прибережній захисній смузі?

3. Чи являється водоймище в прибережній захисній смузі якого знаходиться земельна ділянка передана в оренду приватному підприємству "Міськбуд-пшос" Кременчуцьким водосховищем?

4. Чи наявні на земельній ділянці переданій в оренду приватному підприємству "Міськбуд-Плюс" приблизною площею 0.06 га, яка розташована в районі продовження вулиці Підгірної у м. Черкаси та ділянка 32 000 кв.м, яка розташована між створом вулиць Мініна, Пожарського та створом вулиці в м. Черкаси об'єкти будівництва та чи є вони об'єктами капітального будівництва?

Згідно висновку експертів за результатами проведення комплексної судової будівельно - технічної та земельно - технічної експертизи від 20 лютого 2015 року за №700/14-23, 77/15-23 проведеної в межах кримінального провадження №42013250010000174 відстань від урізу води Кременчуцького водосховища на річці Дніпро станом на 15 січня 2015 року (у меженний період) до земельної ділянки площею 32000 кв.м в районі продовження вул. Підгірної у м. Черкаси, знаходиться в межах 101,2 - 114,5 м. Під час проведення обстеження не вдалося встановити межі земельної ділянки приблизною площею 600 кв.м, оскільки вони не винесені в натуру, а в матеріалах справи відсутні координати поворотних точок цієї земельної ділянки.

Земельна ділянка площею 32000 кв.м не знаходиться в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро, оскільки відстань від урізу води Кременчуцького водосховища на річці Дніпро станом на 15 січня 2015 року (у меженний період) до земельної ділянки площею 32000 кв.м в районі продовження вул. Підгірної у м. Черкаси знаходиться в межах 101,2 - 114,5 м, а крутизна схилу земельної ділянки відносно урізу води не перевищує три градуси та становить 1 градус 15 хвилин.

Водоймище, на узбережжі якого знаходиться земельна ділянка площею 32 000 кв.м, яка передана в оренду приватному підприємству "Міськбуд-Плюс", являється Кременчуцьким водосховищем на річці Дніпро.

Під час проведення візуально-інструментального обстеження на земельній ділянці площею 32 000 кв.м, яка розташована в районі продовження вул. Підгірної у м. Черкаси та передана в оренду приватному підприємству "Міськбуд-Плюс", було встановлено, що на даній земельній ділянці знаходяться декілька монолітних залізобетонних споруд шириною 50-80 см, загальною довжиною понад 260 м. Дані споруди використовуються як берегоукріплювальні (підпірні стіни), як фундаменти для встановлених парканів з металевих труб та профнастилу та виявлених під час обстеження п'яти будівель, одна з яких є двоповерховою, розмірами приблизно 10x5 м, інші є одноповерховими з мансардним поверхом, приблизнимирозмірами 21x7 м, 24x6.5 м, 10x5 м та 12x8 м. Крім цього дані будівлі спираються на металоконструкції з таврів та швелерів різного розміру, які в свою чергу спираються на металеві труби діаметром 50-150 мм. Будинки виконано з полегшених конструкцій і призначено для сезонного використання, деякі обладнані місцями для стоянки та зберігання човнів. Підлога в будинках виконана по дерев'яним дошкам товщиною 40 мм, стіни опоряджено пластиковою вагонкою та профнастилом, вікна та двері металопластикові, дах виконано з металочерепиці. Обстеження будинків було ускладнено тим, що до них не було надано доступу.

Крім цього, під час обстеження було виявлено один знищений пожежею збірно-розбірний дерев'яний будинок, встановленій на металевих трубах діаметром 100-120 мм без фундаменту, та місця встановлення труб для майбутнього будівництва подібних будинків.

З врахуванням роз'яснення Міністерства будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства України від 01 жовтня 2006 року "Щодо визначення капітальності будівель": "Визначення терміну "капітальний об'єкт будівництва" у чиннихбудівельних нормах відсутнє", відповісти на частину питання "чи є вони об'єктами капітального будівництва" не вбачається за можливе.

Також як вбачається із матеріалів справи, рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 липня 2015 року зі справи №712/7533/15-ц за позовом приватного підприємства "Міськбуд-Плюс" до Муравкової Тетяни Віталіївни про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою було зобов'язано Муравкову Тетяну Віталіївну усунути перешкоди в користуванні приватним підприємством "Міськбуд-Плюс" земельною ділянкою, яка розташована в районі продовження вулиці Підгірної у м. Черкаси та перебуває в користуванні приватного підприємства "Міськбуд-Плюс" на підставі договору оренди землі від 16 березня 2006 року, шляхом звільнення її від трьох одноповерхових споруд з мансардним поверхом.

Під час розгляду даної цивільної справи судом було встановлено, що саме відповідач (громадянка Муравкова Тетяна Віталіївна) в липні-серпні 2011 року звів на частині земельної ділянки площею 3.2 га, розташованої в районі продовження вулиці Підгірної у м. Черкаси, яка на даний час перебуває в користуванні позивача (приватного підприємства "Міськбуд-Плюс") на підставі договору оренди землі від 16 березня 2006 року три одноповерхові споруди з мансардним поверхом.

Також в провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси знаходиться справа № 712/7487/15-ц за позовом приватного підприємства "Міськбуд-Плюс" до Палія Павла Івановича про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Провадження по вказаній справі на даний час ще триває.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З акту перевірки проведеної Державною інспекцією сільського господарства у Черкаській області 27 березня 2013 року (т.1 а.с.46) вбачається, що під час її проведення власник чи землекористувач був відсутній, а осіб, що здійснюють будівництво встановлено не було.

Під час проведення перевірки інспекцією сільського господарства, що відбулася 12 квітня 2013 року (т.1 а.с.62) представник орендаря був відсутній, акт перевірки не підписував, осіб, що здійснюють будівництво встановлено не було.

Не було встановлено осіб, що здійснюють будівництво на земельній ділянці, яку в 2006 році було надано в оренду першому відповідачу, і Інспекцією Державного архітектурно - будівельного контролю у Черкаській області під час проведення перевірки 14 травня 2013 року (т.1 а.с.49).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що саме перший відповідач у 2013 році здійснював будівництво споруд на земельній ділянці, а тому саме приватне підприємство "Міськбуд-Плюс" порушило умови договору оренди землі і повинне за це нести відповідальність у вигляді розірвання договору.

Крім того слід вказати, що п. 9.3 договору оренди землі надає право орендарю за погодженням з орендодавцем зводити на орендованій земельній ділянці будівлі виробничого і невиробничого призначення (постійні або тимчасові).

На даний час вказані умови договору оренди землі є чинними та в установленому законом порядку не визнавалися недійсними з тих підстав, що останні не відповідають положенням Земельного кодексу України чи Водному кодексу України і з відповідним позовом до суду ні прокуратура, ні орендодавець не звертався.

Натомість, орендар після скасування судового рішення про визнання договору оренди недійсним (за наслідками його перегляду за нововиявленими обставинами) вчиняє всі необхідні дії для відновлення своїх порушених прав та приведення режиму використання земельної ділянки у відповідності до Закону.

За таких обставин підстав для розірвання договору оренди землі у зв'язку з порушення саме першим відповідачем його істотних умов немає.

У зв'язку з відмовою у позові в цій частині, позовні вимоги прокурора про зобов'язання першого відповідача повернути земельну ділянку Черкаській міській раді задоволенню також не підлягають.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, перший відповідач зобов'язаний повернути орендовану земельну ділянку лише після набрання рішення суду, яким договір розірвано, законної сили.

Тобто, не раніше ніж через десять днів після складання судом повного тексту судового рішення (після закінчення строку подання апеляційної скарги).

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав.

Отже, з вимогою про зобов'язання повернути орендовану земельну ділянку прокурор звернувся до суду передчасно, оскільки на даний час право позивача не порушено і дана обставини є самостійною підставою для відмови у позові в цій частині.

При цьому судом враховано відповідні правові висновки, що викладені в постанові Вищого господарського суду України від 12 лютого 2013 року зі справи №18/5026/643/2012.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Так, ч. 2 вищевказаної статті визначено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно п. 2.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

За подання заяви немайнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 1 мінімальної заробітної плати (підпункт 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Станом на 01 січня 2014 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1 218 грн. 00 коп.

Оскільки саме другим відповідачем було прийнято спірне рішення з порушенням вимог законодавства, то судовий збір в розмірі 1 218 грн. 00 коп. за розгляд спору немайнового характеру слід покласти на виконавчий комітет Черкаської міської ради.

Згідно п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Оскільки в задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору оренди землі та зобов'язання першого відповідача повернути земельну ділянку відмовлено, то з урахуванням рекомендацій викладених у вищевказаній постанові Пленуму ВГСУ та пропорційності задоволених вимог з позивача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України 20 308 грн. 08 коп. судового збору.

При цьому слід зазначити, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яку прокурор просив суд повернути позивачу складає 954 504 грн. 00 коп. (п. 2.4. договору оренди землі).

Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 серпня 2014 року обов'язок оплати вартості судової експертизи було покладено на першого відповідача - приватне підприємство "Міськбуд-Плюс", оскільки саме дана особа заявляла відповідне клопотання та пропонувала перелік питань на вирішення експертизи.

Згідно рахунку №1724 від 07 квітня 2015 року вартість експертизи складає 4 915 грн. 20 коп. (а.с. 29 т.2).

Проте, оскільки відповіді на основні запитання експертом надано не було то суд вважає, що дані витрати слід покласти саме на першого відповідача.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 23 червня 2009 року №772 "Про дозвіл приватному підприємству "Міськбуд-Плюс" на будівництво об'єктів зони короткочасного відпочинку на продовженні вул. Підгірної".

3. В решті вимог - в позові відмовити.

4. Стягнути з виконавчого комітету Черкаської міської ради, вул. Б. Вишневецького, 36, м. Черкаси, ідентифікаційний код 04061547 - 1 218 грн. 00 коп. судового збору в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси) для зарахування на реєстраційний рахунок №31213206783002, отримувач - УДКСУ у м. Черкасах Черкаської області, код - 38031150, банк - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО - 854018, код бюджетної класифікації - 22030001 за розгляд справи в господарському суді Черкаської області.

5. Стягнути з Черкаської міської ради, вул. Б. Вишневецького, 36, м. Черкаси, ідентифікаційний код 25212542 - 20 308 грн. 08 коп. судового збору в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси) для зарахування на реєстраційний рахунок №31213206783002, отримувач - УДКСУ у м. Черкасах Черкаської області, код - 38031150, банк - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО - 854018, код бюджетної класифікації - 22030001 за розгляд справи в господарському суді Черкаської області.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 28 липня 2015 року.

Суддя А.В.Васянович