Постанова

від 03.10.2012 по справі 5028/17/43/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2012 № 5028/17/43/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Руденко М.А.

ОСОБА_1

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників

від позивача : ОСОБА_2 дов. № юр-391/д від 24.05.2012 року

від відповідача 1: ОСОБА_3 дов. № 3-24/999 від 06.08.2012 року

від відповідача 2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 14.08.2012 року

у справі № 5028/17/43/2012 (суддя Кушнір І.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

до 1.)Чернігівської міської ради

2.) ОСОБА_4 Держкомзему у м. Чернігові

про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним та

зобов'язання здійснити державну реєстрацію договору

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Чернігівської області передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Чернігівської міської ради, ОСОБА_4 Держкомзему у м. Чернігові, про визнання договору оренди земельної ділянки №2398 від 21.03.2012р. укладеним з урахуванням протоколу розбіжностей ПАТ "Укрнафта" та зобов'язання ОСОБА_4 Держкомзему у м. Чернігові здійснити державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки №2398 від 21.03.2012р. з урахуванням протоколу розбіжностей.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням 18 сесії 6 скликання Чернігівської міської ради від 29.02.2012 року ПАТ «Укрнафта» було поновлено договір оренди земельної ділянки строком на 7 років, яким встановлено розмір земельного податку на рівні 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та надіслано позивачу на підписання текст поновленого договору оренди. Проте позивач не погоджуючись з встановленим міською радою рівнем орендної плати надіслав на адресу відповідача протокол розбіжностей до договору оренди земельної ділянки № 2398 від 21.03.2012 року, у якому запропонував останньому укласти договір на умовах орендної плати за землю у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Оскільки, на думку позивача, протягом 20 днів Чернігівська міська рада не вжила жодних заходів для врегулювання отриманих розбіжностей, у відповідності до п. 7 ст. 181 ГК України його пропозиції викладені у протоколі розбіжностей вважаються прийнятими, тому позивач з метою захисту своїх прав та законних інтересів вирішив звернутися до суду з метою визнання договору оренди земельної ділянки укладеним з урахування протоколу розбіжностей.

Крім того позивач у позовній заяві просив суд зобов'язати ОСОБА_4 Держкомзему у Чернігівській області зареєструвати договір оренди земельної ділянки відповідно до приписів ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі», при цьому звертаючи увагу суду на те, що вказана позовна вимога є похідною від первісної вимоги.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.08.2012 р. у справі № 5028/17/43/2012 у задоволенні позову відмовлено.

Припинено провадження в частині зобов'язання ОСОБА_4 Держкомзему у м. Чернігові здійснити державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки №2398 від 21.03.2012р. з урахуванням протоколу розбіжностей Публічного акціонерного товариства "Укрнафта".

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що пункт 65 рішення Чернігівської міської ради від 29 лютого 2012 року, яким позивачу було встановлено розмір орендної плати на рівні 8-кратного розміру земельного податку, було прийнято на підставі рішення Чернігівської міської ради від 29.07.2011р. "Про затвердження ставок земельного податку та встановлення розміру орендної плати в місті Чернігові", яке на момент звернення позивача до суду було чинним, а отже сумніву у законності встановлення орендної плати за земля на рівні 8% вартості нормативної грошової оцінки земельної ділянки у суду не має.

Щодо позовних вимоги в частині зобов'язання ОСОБА_4 Держкомзему у м.Чернігові здійснити державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки №2398 від 21.03.2012р. з урахуванням протоколу розбіжностей ПАТ "Укрнафта", суд першої інстанції дійшов висновку, що спір в даній частині підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, а отже провадження у справі в цій частині слід припинити.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 14.08.2012 року у справі № 5028/17/43/2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Чернігівської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду ОСОБА_5 № 5028/17/43/2012 від 11.09.2012 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 5028/17/43/2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст.. ст..4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням ОСОБА_3 суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5028/17/43/2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Руденко М.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 року апеляційні скарги прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Руденко М.А., Чорна Л.В. та призначено розгляд скарг на 03.10.2012 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду ОСОБА_6 № 5028/17/43/2012 від 03.10.2012 року враховуючи перебування судді Чорної Л.В. у відпустці, керуючись ст. ст. 4 6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням ОСОБА_3 суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 5028/17/43/2012 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Смірнова Л.Г., Руденко М.А.

Апелянт в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.08.2012 року у справі № 5028/17/43/2012 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивачів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.08.2012 року у справі № 5028/17/43/2012.

Представники відповідача-2 в судове засідання 03.10.2012 року не з'явився, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі В«Юніон Еліментарія Сандерс проти ІспаніїВ» (Alimentaria Sanders S.A. v. SpainВ» ) від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу ПАТ «Укрнафта» у відсутності представника відповідача-2.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" засноване відповідно до наказу Державного Комітету України по нафті і газу від 23 лютого 1994 року №57 шляхом перетворення державного підприємства "Виробниче об'єднання "Укрнафта" у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15 червня 1993 року №210/93 (п.п.1.1.-1.3. Статуту). Товариство є правонаступником державного підприємства - Виробничого об'єднання "Укрнафта". Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 року змінено тип та назву Товариства з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта".

29 березня 2007 року між Чернігівською міською радою (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі-Договір).

Згідно п.1 Договору Орендодавець (Позивач) надає, а Орендар (Відповідач-1) приймає в строкове платне користування земельну ділянку в місті Чернігові для експлуатації автозаправочної станції з основними засобами по вул. Кільцевій, 8.

Відповідно до п.п.2-4 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2013 га. На земельній ділянці знаходиться автозаправочна станція. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 262193,25 гривень (130,25 грн. за 1 кв. м)

За умовами п.6 Договору, його укладено строком на п'ять років. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше, ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п.п.7-8 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 2,0 відсотка нормативної грошової оцінки землі, що становить 5243,87грн. (2,60500 грн. за 1 кв. м) на рік. Орендна плата вноситься Орендарем щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати до 30 числа місяця, наступного за звітним на рахунок, вказаний Орендодавцем.

Згідно п.п.13, 14 Договору земельна ділянка передається в оренду для експлуатації автозаправочної станції. Цільове (функціональне) призначення земельної ділянки землі комерційного використання.

Відповідно до п.п.17-18 Договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення на підставі рішення Чернігівської міської ради від 29 березня 2007 року (15 сесія 5 скликання) п.12. Передача земельної ділянки Орендарю здійснюється після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Договір зареєстрований у Чернігівській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис 29 березня 2007 року №2398.

Договір зареєстрований у Чернігівській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.06.2007 р. за №040783000138.

У зв'язку з закінченням строку дії вищевказаного договору оренди Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" листом від 11.01.12р. №8 звернулось до міського голови м. Чернігова з проханням пролонгувати його на новий строк 5 років.

Листом №207 від 16.01.2012р. ОСОБА_4 земельних ресурсів Чернігівської міської ради повідомило Позивачу, що для поновлення договору оренди земельної ділянки необхідно подати до управління додаткові документи.

Перелічені у листі №207 документи були надані Позивачем ОСОБА_4 земельних ресурсів Чернігівської міської ради 27.01.2012р. (супровідний лист №27 від 27.01.12р.).

Пунктом 65 рішення Чернігівської міської ради від 29 лютого 2012 року (вісімнадцята сесія шостого скликання) "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова, надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та затвердження проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги" у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди земельної ділянки, Відкритому акціонерному товариству "Укрнафта" поновлено договір оренди земельною ділянкою (кадастровий номер 7410100000:02:016:0070), строком на 7 років, площею 0,2013 га по вул. Кільцевій, 8 для експлуатації автозаправної станції з основними засобами. (Землі житлової та громадської забудови. Встановлено розмір орендної плати на рівні 8-кратного розміру земельного податку).

Чернігівською міською радою було надано Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" поновлений договір оренди земельної ділянки №2398 від 21 березня 2012 року скріплений печаткою та з підписом уповноваженої особи.

Згідно договору земельної ділянки №2398 від 21 березня 2012 року пункт 7 викладено в редакції: орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 8,0 відсотка нормативної грошової оцінки землі, що становить 62307,99 грн. (30,9528 грн. за 1 кв. м) на рік.

Враховуючи значне підвищення розміру орендної плати за землю, листом вих. №114 від 05.04.2012р. ПАТ "Укрнафта" було направлено Чернігівській міській раді підписаний договір оренди земельної ділянки №2398 від 21 березня 2012 року з урахуванням протоколу розбіжностей та проханням розглянути та погодити даний протокол розбіжностей до договору оренди земельної ділянки №2398 від 21 березня 2012 року.

Згідно протоколу розбіжностей від 05.04.2012р. до договору земельної ділянки №2398 від 21 березня 2012 року ПАТ "Укрнафта" пункт 7 викладено в редакції: орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3,0 відсотки нормативної грошової оцінки землі, що становить 23 365,49 грн. (11,6073 грн. за 1 кв. м) на рік.

Листом №1921 від 10.04.2012р. ОСОБА_4 земельних ресурсів Чернігівської міської ради повідомило Позивачу, що відповідно до пункту 65 рішення Чернігівської міської ради від 29 лютого 2012 року "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова, надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та затвердження проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги" (вісімнадцята сесія шостого скликання ПАТ "Укрнафта" поновлено договір оренди земельною ділянкою (кадастровий номер 7410100000:02:016:0070), строком на 7 років, площею 0,2013 га по вул. Кільцевій, 8 для експлуатації автозаправної станції з основними засобами та встановлено розмір орендної плати на рівні 8-кратного розміру земельного податку. Відповідно до п.1 ст.73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території, тому для підписання протоколу розбіжностей до договору земельної ділянки №2398 немає законних підстав.

Не погодившись з вищевикладеним, ПАТ "Укрнафта" звернулось з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки №2398 від 21.03.2012р. укладеним з урахуванням протоколу розбіжностей ПАТ "Укрнафта" та зобов'язання ОСОБА_4 Держкомзему у м. Чернігові здійснити державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки №2398 від 21.03.2012р. з урахуванням протоколу розбіжностей ПАТ "Укрнафта".

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що апеляційна Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно ст. 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною державою. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів.

Відносини землекористування врегульовані Земельним кодексом України (далі -ЗК України), Законом України «Про оренду землі»від 06.10.1998 року № 161-ХІУ, зі змінами (далі вживається скорочено ЗУ «Про оренду землі»), який є спеціальним законом стосовно відносин, пов'язаних з орендою землі, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Київської міської рад у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендою землі у відповідності до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як встановлено ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі, відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання), розгляд якої і надання земельної ділянки в оренду проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, при цьому, сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками з земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до Земельного кодексу України і Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення питань щодо передачі земель комунальної власності у власність чи користування, оренду громадянам та юридичним особам є виключним правом міської ради, як суб'єкта права власності на землю.

Згідно ч.1 ст.122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Стаття 123 Земельного кодексу України визначає порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Тобто, наявність рішення відповідного органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду чинним земельним законодавством визначається в якості обов'язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки, а, відтак, договір оренди є наслідком виконання відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Рішенням Чернігівської міської ради від 29 лютого 2012 року "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова, надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та затвердження проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги", Відкритому акціонерному товариству "Укрнафта" було поновлено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:02:016:0070), строком на 7 років, площею 0,2013 га по вул. Кільцевій, 8 для експлуатації автозаправної станції з основними засобами та надано Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" поновлений примірник договору оренди земельної ділянки №2398 від 21 березня 2012 року для підписання.

Проте позивач вважаючи запропонований відповідачем розмір орендної плати на рівні 8-кратного розміру земельного податку, незаконним, надіслав позивачу власну пропозицію щодо розміру орендної плати у формі протоколу розбіжностей до договору оренди земельної ділянки №2398 від 21.03.2012 року.

Розглянувши наведені сторонами доводи в обґрунтування власних правових позицій, колегія суддів вважає, що підстав для визнання укладеним договору оренди земельної ділянки на умовах позивача у суду не має, з огляду на наступні положення законодавства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №309-VI від 03.06.2008 р. в Закон України «Про оренду землі»були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування з 04.06.2008 р.

В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N 2755-VI), Закон України „Про плату за землю" втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 р. регулюється виключно Податковим кодексом України.

Згідно із статтею 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з вимогами ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки ( ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата, яка встановлюється згідно з методикою розрахунку орендної плати. Ця методика та порядок використання орендної плати для земель, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлюються в договорі відповідно до Закону України "Про плату за землю" (статті 15 та 21 Закону України "Про оренду землі").

Згідно із статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, Чернігівською міською радою було прийнято рішення від 29.07.2011р. "Про затвердження ставок земельного податку та встановлення розміру орендної плати в місті Чернігові" (одинадцята сесія шостого скликання), абзацом «е»пункту 4 якого встановлений розмір орендної плати за землю: землі житлової та громадської забудови, промислові та інші категорії земель при умові комерційного використання: землі, передані для будівництва та експлуатації автозаправних станцій - на рівні 6-кратного розміру земельного податку.

Крім того, пунктом 5 даного рішення визначено, що в окремих випадках розмір орендної плати може бути збільшений на пленарному засіданні міської ради за пропозиціями постійних комісій Чернігівської міської ради.

Між тим, скаржник згадане рішення в установленому порядку не оскаржував, воно не змінене і не визнане недійсним, а тому, в силу приписів ст. 144 Конституції України, ст. 73 ЗУ "Про місцеве самоврядування" є обов'язковим для виконання на відповідній території.

Рішенням 18 сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 29 лютого 2012 року (пункт 65) було прийнято з урахуванням рішення від 29.07.2011р. "Про затвердження ставок земельного податку та встановлення розміру орендної плати в місті Чернігові".

Згідно витягу із стенограми пленарного засідання вісімнадцятої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 29.02.2012р. п'ять комісій у п.65 запропонували встановити плату ПАТ "Укрнафта" на рівні 8-кратного розміру земельного податку.

Зазначені пропозиції були підтримані при прийняті зазначеного пункту 65 рішення.

Доказів скасування пункту 65 рішення Чернігівської міської ради від 29 лютого 2012 року в частині встановлення розміру орендної плати на рівні 8-кратного розміру земельного податку, позивачем надано не було.

У відповідності до ч.1 п.2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»:

«У разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку».

Доказів скасування пункту 65 рішення Чернігівської міської ради від 29 лютого 2012 року в частині встановлення розміру орендної плати на рівні 8-кратного розміру земельного податку, як і скасування абзацу «е» пункту 4 та пункту 5 рішення Чернігівської міської ради від 29.07.2011 року «Про затвердження ставок земельного податку та встановлення розміру орендної плати в місті Чернігові», що стало підставою прийняття попереднього рішення, позивач суду не надав.

Згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 року № 12, суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

З огляду на вищенаведене, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача про незаконність та необґрунтованість пункту 65 рішення Чернігівської міської ради від 29 лютого 2012 року в частині встановлення розміру орендної плати на рівні 8-кратного розміру та критично відноситься до позиції скаржника про можливість підміни судом повноважень органу місцевого самоврядування шляхом встановлення запропонованого позивачем розміру орендної плати у разі задоволення позовної вимоги про визнання договору укладеним.

Щодо посилання позивача на положення п.7 ст.181 Господарського кодексу України, як на підставу для задоволення позову, колегія зазначає наступне.

Згідно ч.5 ст.181 Господарського кодексу України: сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення аналогічного змісту містяться й у Господарському кодексі України (ч. 2 ст. 180). Пунктом 8 цієї ж статті визначено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

У той же час, відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особи, яка зробила попередню пропозицію, що передбачено ст. 646 Цивільним кодексом України.

Отже, відсутність між сторонами згоди щодо умов договору свідчить про відсутність між ними самого договору як правовстановлюючого документу, а відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах визнається відмовою від пропозиції і в той же час новою пропозицією.

Відповідно до частини 1 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Листом №1921 від 10.04.2012р. ОСОБА_4 земельних ресурсів Чернігівської міської ради повідомило позивача, що з урахуванням пункту 65 рішення Чернігівської міської ради від 29 лютого 2012 року для підписання протоколу розбіжностей до договору земельної ділянки №2398 немає законних підстав.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність законних підстав для визнання пропозицій позивача, викладених в протоколі розбіжностей, прийнятими відповідачем.

Частиною першою ст. 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Враховуючи відсутність у суду компетенції щодо самостійного визначення розміру орендної плати при розгляді позовної вимоги про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки, що загалом є компетенцією колегіального органу місцевого самоврядування, а також те, що розмір орендної плати є істотною та обов'язковою умовою договору оренди земельної ділянки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови позивачу у задоволенні позовних вимог в частині визнання договору оренди земельної ділянки укладеним на умовах, зазначених позивачем.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_4 Держкомзему у м Чернігові здійснити державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки №2398 від 21.03.2012р. з урахуванням протоколу розбіжностей ПАТ "Укрнафта", колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство. 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції. 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери. 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 17 цього кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов'язковою, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав.

Згідно з положенням про Державний комітет України по земельних ресурсах, затвердженого Указом Президента України від 14.08.2000 р. № 970/2000 Державний комітет України по земельних ресурсах (Держкомзем України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Держкомзем України вносить у встановленому порядку пропозиції щодо формування державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання, охорони та моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру і забезпечує її реалізацію, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання.

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.11.1997 р. № 110 з метою впровадження автоматизації ведення державного земельного кадастру в Україні на базі широкого використання комп'ютерної техніки для забезпечення органів державної влади та місцевого самоврядування, громадян, підприємств, установ, організацій достовірною інформацією про землю, виконання робіт, для інформаційного забезпечення ведення державного земельного кадастру та відпрацювання технологій робіт у відповідності з Положенням про Державний комітет України по земельних ресурсах, затвердженим Указом Президента України від 13.05.96 р. створено Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах.

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах N 43 від 04 травня 1999 року та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 року за N 354/3647 (у редакція, яка діяла на час виникнення між сторонами спірних правовідносин), державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Державна реєстрація договорів оренди землі здійснюється відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України N 174 від 02 липня 2003 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 року за N 641/7962.

Відповідно до пункту 1 Положення про ОСОБА_4 (відділ) Держкомзему у районі затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 17.06.2008р. № 123, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2008 р. № 625/15316 ОСОБА_4 Держкомзему в районі є територіальним органом Держкомзему, підзвітним та підконтрольним Держкомзему та відповідно Республіканському комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, головному управління Держкомзему в області.

У пункті 3 Положення вказано, що основними завданнями ОСОБА_4 є організація і забезпечення ведення державного земельного кадастру та координація робіт з підготовки земельно-кадастрової документації, здійснення землеустрою, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Відповідно до пункту 4 зазначеного Положення, ОСОБА_4 Держкомзему організовує в установленому законом порядку виконання землевпорядних робіт і проведення державної інвентаризації земель, забезпечує в межах компетенції регулювання земельних відносин, створення та ведення державного земельного кадастру та реєстрацію в його складі земельних ділянок і прав на них.

У відповідності до листа Вищого господарського суду України від 01.10.2010 року «Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами» до спорів, які повинні вирішуватися адміністративними судами, слід віднести спори з правовідносин, які можна окреслити розділом VII ЗК, це, зокрема: встановлення та зміна меж, зонування земель, питання землеустрою, моніторингу земель, бонітування ґрунтів, державної реєстрації земельних ділянок, та спори, пов'язані з виконанням таких функцій державних органів, завданням яких є забезпечення охорони земель та державної реєстрації власників і землекористувачів земельних ділянок.

Також в пункті 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року, № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" вказано, що господарським судам не підвідомчі справи у спорах, що виникають з публічно-правових відносин, у яких держава та територіальні громади через свої органи беруть участь з метою реалізації владних повноважень, а також справи, пов'язані з оскарженням правових актів, спрямованих на здійснення повноважень управління у земельних відносинах.

З врахуванням викладених обставин та положень чинного законодавства, позовну вимогу позивача про зобов'язання суб'єкта владних повноважень (ОСОБА_4 Держкомзему у м. Чернігові) здійснити державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки відноситься до адміністративної юрисдикції та підлягає вирішення у порядку адміністративного судочинства.

За нормою ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний спір в даній частині є публічно-правовим, оскільки виник із публічно-правових відносин за участю ОСОБА_4 Держкомзему у м. Чернігові якому делеговані повноваження щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які згідно з нормами чинного законодавства віднесені до повноважень органів виконавчої влади, тому відповідно до 1 статті 80 ГПК України спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.08.2012 року по справі № 5028/17/43/2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5028/17/43/2012 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Руденко М.А.

ОСОБА_1