Постанова

від 23.07.2015 по справі 910/5836/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2015 р. Справа№ 910/5836/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Сергєєв П.О.

від відповідача - Коваленко О.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Господарського суду м. Києва від 25.05.2015 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гамма-Дніпро»

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.05.2015 позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 25.05.2015 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2015 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Представники сторін в судове засідання на вказану дату з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

19.11.2012 між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гамма-Дніпро» (клієнт) був укладений договір на розрахунково-касове обслуговування № 31811.

Відповідно до умов договору банк відкриває клієнту поточні рахунки: № 2600.2.0.170347.01 в гривнях; № 2600.1.0.170347.02 в доларах США; № 2600.0.0.170347.023 в євро; та зобов'язується здійснювати його (їх) розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку відповідно до тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування рахунків в порядку і на умовах, визначених договором.

За умовами п.п. 2.1., 2.2. договору банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунків в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами, а списання банком грошових коштів з рахунків здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 3.3.4. договору банк зобов'язався забезпечувати своєчасне зарахування грошових коштів на рахунки.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, мотивує свої вимоги тим, що він подав до відповідача платіжні доручення із вимогою перерахування коштів з його рахунків на рахунки його контрагентів, проте кошти банком так перераховані й не були.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог та оскаржуючи постановлене рішення, зазначає, що платіжні доручення позивача були виконані в строк та в повному обсязі.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач, на підставі договору на розрахунково-касове обслуговування № 31811 від 19.11.2012 надав до Філії Центр РУ АТ Банку "Фінанси та Кредит" платіжні доручення:

- № 064 від 23.01.2015 на перерахування коштів у розмірі 8300 доларів США з рахунку № 26001017034702 на рахунок SUZHOU KOBOTECH TRADING CO. LTD № 461158231370 в BANK OF CHINA SUZHOU NEW AND HI-TECH;

- № 065 від 26.01.2015 на перерахування коштів у розмірі 10000 доларів США з рахунку № 26001017034702 на рахунок SUZHOU KOBOTECH TRADING CO. LTD №461158231370 в BANK OF CHINA SUZHOU NEW AND HI-TECH;

- № 066 від 28.01.2015 на перерахування коштів у розмірі 10000 доларів США з рахунку № 26001017034702 на рахунок SUZHOU KOBOTECH TRADING CO. LTD №461158231370 в BANK OF CHINA SUZHOU NEW AND HI-TECH;

- № 067 від 28.01.2015 на перерахування коштів у розмірі 20000 доларів США з рахунку № 26001017034702 на рахунок SUZHOU KOBOTECH TRADING CO. LTD № 461158231370 в BANK OF CHINA SUZHOU NEW AND HI-TECH;

- № 068 від 29.01.2015 на перерахування коштів у розмірі 5634 доларів США з рахунку № 26001017034702 на рахунок SUZHOU KOBOTECH TRADING CO. LTD № 461158231370 в BANK OF CHINA SUZHOU NEW AND HI-TECH.

Відповідно до відміток штемпеля Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" платіжне доручення № 064 від 23.01.2015 прийнято до виконання 06.02.2015, платіжне доручення № 065 від 26.01.2015 прийнято до виконання 09.02.2015, платіжне доручення № 066 від 28.01.2015 прийнято до виконання 10.02.2015, платіжне доручення № 067 від 28.01.2015 прийнято до виконання 11.02.2015 та платіжне доручення № 068 від 29.01.2015 прийнято до виконання 12.02.2015.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

За приписами частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

При цьому, згідно п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження, а у разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів (п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні").

Статтею 1074 Цивільного кодексу України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно з статтею 1071 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок списання коштів з рахунку клієнта, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідач, оскаржуючи прийняте Господарським судом міста Києва рішення, долучив до апеляційної скарги копії банківських виписко, на підтвердження виконання поданих позивачем платіжних доручень та, відповідно, перерахування коштів контрагенту позивача.

Проте, дане твердження відповідача про вчасне та в повному обсязі виконане зобов`язання, спростовується по-перше, листом SUZHOU KOBOTECH TRADING CO. LTD (контрагент позивача, на рахунок якого ТОВ «Компанія «Гамма-Дніпро» просило відповідача перерахувати кошти) від 05.03.2015 про ненадходження станом на вказане число на їх рахунок коштів від позивача на виконання останнім умов укладеного між ним контракту.

По-друге, факт порушення своїх договірних зобов`язань відповідачем підтверджується діями самого банку, оскільки позивачем в суді апеляційної інстанції були надані копії банківських виписко з рахунку, з яких вбачається, що відповідачем були повернути позивачу в період з 01.05.2015 по 01.07.2015 на його рахунок не перераховані грошові кошти за наданими платіжними дорученнями, що є предметом спору по даній справі.

Вказаний факт не був спростований представником відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Проте, обґрунтовуючи позовні вимоги щодо наявності правових підстав для стягнення з банку грошових коштів у розмірі 53934,00 доларів США, що еквівалентно 1234929,23 грн., позивач просив суд стягнути з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" вказану суму саме як з недобросовісного володільця.

Судом було відмовлено в задоволені даної частини позовних вимог, що визнається апеляційною інстанцією як правомірний та обґрунтований висновок, зважаючи на наступне.

У розумінні статті 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Згідно з статтею 1071 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок списання коштів з рахунку клієнта, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відтак, саме клієнт (позивач) є власником наявних у нього на рахунку грошових коштів. Оскільки банк не є власником коштів, він не має права на суму коштів, що знаходиться на рахунку клієнта банку, не вправі розпоряджатись такими коштами, а лише вчиняє дії по обслуговуванню рахунку клієнта.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про закриття рахунку та припинення дії вказаного договору за заявою клієнта банку, або про розірвання такого договору у відповідності до частин 1, 3 статті 1075 Цивільного кодексу України.

Отже, враховуючи те, що договір, укладений між позивачем та відповідачем на час розгляду спору у суді не був припиненим, рахунок не закривався, власником коштів був позивач, а тому посилання останнього на ст.387 ЦК України, як на підставу стягнення з відповідача коштів, є неправомірним та необґрунтованим з правової точки зору, а тому місцевий суд вірно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог, щодо стягнення з банку грошових коштів у розмірі 53934,00 доларів США, що еквівалентно 1234929,23 грн

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за порушення виконання зобов`язання, колегія суддів зазначає.

Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 5.1. Договору на розрахунково-касове обслуговування №31811 визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

В той час, як відповідно до п. 32.2. статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо виконання платіжних доручень Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гамма-Дніпро» та враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення пені з відповідача.

Щодо розміру заявленої позивачем пені, колегія суддів, перевіривши розрахунок наданий позивачем та здійснений судом першої інстанції, погоджується із позицією місцевого суду щодо задоволення такої вимоги в розмірі 1292,41 доларів США пені, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 10.03.2015 складає 28091,45 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гамма-Дніпро», а тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 у справі № 910/5836/15-г - без змін.

Матеріали справи № 910/5836/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко