Ухвала

від 17.02.2011 по справі 2а-2688/09/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2688/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

"17" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н.П.,

суддів: Ісаєнко Ю.А.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Шевчук К.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімал-Торг»про стягнення з ТОВ «ВПФ Метапродакшн»на користь ТОВ «Оптімал-Торг»вартості наданих товарів в розмірі 42 466,00 грн.; про стягнення з ТОВ «Оптімал-Торг»на користь держави вартості наданих товарів у розмірі 42 466,00 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімал-Торг»про стягнення з ТОВ «ВПФ Метапродакшн»на користь ТОВ «Оптімал-Торг»вартості наданих товарів в розмірі 42 466,00 грн.; про стягнення з ТОВ «Оптімал-Торг»на користь держави вартості наданих товарів у розмірі 42 466,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2010 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач по справі -Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва -подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2010 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, в зв'язку із неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2008 р. між ТОВ «ВПФ Метапродакшн»та ТОВ «Оптімал-Торг»було укладено договір купівлі-продажу товарів №30 на загальну суму 42466,00 грн., в тому числі ПДВ - 7078,00 грн. 05.01.2008 р. ТОВ «ВПФ Метапродакшн»отримало податкову накладну №06/05. Зазначений договір та первинні документи підписано від імені ОСОБА_3

Судом першої інстанції встановлено, що Святошинським районним судом м. Києві у справі №2а-184/08 від 03.09.2008 р. визнано недійсним свідоцтво та статут ТОВ «ВПФ Метапродакшн»від 03.05.2007 р., що зареєстровані Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією за реєстраційним №10721020000020353 з дати їх державної реєстрації - 03.05.2007 року.

До того ж, ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва було проведено податкове розслідування фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВПФ Метапродакшн», за результатами якого було встановлено, що засновником відповідача 1 є громадянин ОСОБА_4 ОСОБА_3, який самостійно не вів фінансово-господарської діяльності та формально значився засновником даного товариства.

Суд першої інстанції зробив вірний висновок про нікчемність вищевказаного правочину, оскільки вчинений невстановленими особами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Разом із тим, суд першої інстанції обґрунтовував свої рішення про відмову у задоволенні позовних вимог тим, що на час звернення до суду з даним позовом закінчилися строки накладення господарсько-адміністративних санкцій, встановлені ст. 250 ГК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Податковий орган, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, вказував на те, що відповідно до ч. 4 ст. 258 ЦК України до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину застосовується позовна давність строком у десять років і в даному випадку судом першої інстанції було невірно застосовано ст. 250 ГК України.

Так, ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Втім, предметом даного позову не є застосування наслідків нікчемного правочину, а позовні вимоги спрямовані на застосування до відповідачів санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України.

На підставі ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, таким чином вони належать до адміністративно-господарський санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в ч. 1 ст. 238 ГК України, а отже, застосовуються в межах строку, встановленого ст. 250 ГК України.

Положеннями ст. 250 ГК України визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено всі фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, а тому згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2010 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя:

Судді: