Постанова

від 28.07.2015 по справі 903/57/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року Справа № 903/57/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача -Базюнь Ю.О., відповідачів прокуратури третіх осіб -Сікорський Т.Г., Пащук В.С., -Димурк А.О., -Демиденко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ЗАТ "Салют" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 у справі№903/57/13-г за позовом за участю процесуального правонаступника позивачапрокурора м.Нововолинська в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до 1. Світязької сільської ради; 2. КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації"; 3. ЗАТ "Салют" (треті особи 1.Фонд державного майна України, 2.РВ ФДМ України по Волинській області) провизнання незаконними та скасування рішень виконкому Світязької сільської ради від 30.11.2001 і від 15.11.2002, визнання недійсною та скасування державної реєстрації свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 16.12.2002 №№27612,27614,27615,27616, визнання права власності на майно, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання повернути майно встановив:

Рішенням господарського суду Волинської області від 29.03.2013 (суддя Бондарєв С.В.) в позові відмовлено повністю у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 (судді: Маціщук А.В., Петухов М.Г., Гулова А.Г.) рішення скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову. Визнано незаконними та скасовані рішення виконавчого комітету Світязької сільської ради №81 від 30.11.2001 щодо оформлення за ВАТ "Нотекс" права власності на об'єкти нерухомого майна оздоровчого табору "Салют" та рішення виконавчого комітету Світязької сільської ради №111 від 15.11.2002 "Про оформлення права власності на будівлі оздоровчого табору "Салют". Визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію свідоцтв про право власності серії АБ за №27614 від 16.12.2002р., серії АБ за №27615 від 16.12.2002р., серії АБ за №27616 від 16.12.2002р., серії АБ за №27612 від 16.12.2002р. на об'єкти нерухомого майна згідно з переліком, наведеним у резолютивній частині постанови, з виключенням відповідних записів з реєстру прав власності на нерухоме майно. Визнано за державою в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України право власності на вказані об'єкти нерухомого майна вартістю 2512841 грн. та зобов'язано відповідача-3 повернути державі в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України зазначені об'єкти нерухомого майна.

ЗАТ "Салют" в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.86 ЦК УРСР, ст.ст.257,267,330,388 ЦК України, ст.ст.12,13,26 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст.4,10,21,31,34 чинного на той час Закону України "Про власність", п.15 Положення про корпоратизацію підприємств, затвердженого постановою КМ України від 05.07.1993р №508, п.п.1.4,5.1,5.3,5.6 Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих в складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства (надалі - Положення №2097), затвердженого наказом ФДМ України від 25.11.2003р. №2097, та ст.ст.29,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що нерухоме майно дитячого табору "Салют" було на законних підставах набуте у власність ВАТ "Нововолинська бавовнопрядильна фабрика "Нотекс" у складі цілісного майнового комплексу Нововолинської бавовнопрядильної фабрики (за винятком двох гуртожитків), яка в процесі корпоратизації була перетворена у ВАТ "Нотекс". На думку відповідача-3, перелік майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Нотекс", що покладений в основу оскаржуваної постанови та наданий РВ ФДМ України по Волинській області на запит ВАТ "Нотекс" від 30.07.2014 №117/5, був обґрунтовано відхилений судом першої інстанції як неналежний доказ того, що майно дитячого табору "Салют" до статутного фонду ВАТ "Нотекс" не передавалось, оскільки станом на 2004р. нерухоме майно дитячого табору "Салют" не могло перебувати на балансі ВАТ "Нотекс", оскільки попередньо вже було передано до статутного фонду ЗАТ "Салют". Тобто на той час ВАТ "Нотекс" вже не володіло цим майном, відтак, воно не могло бути включене у вказаний перелік майна. Крім того, заявник вказує на добросовісне набуття ним у власність нерухомого майна дитячого табору "Салют" в якості внеску ВАТ "Нововолинська бавовнопрядильна фабрика "Нотекс" до статутного фонду ЗАТ "Салют" в серпні 2002 року, а також на доведеність пропуску строку позовної давності позивачем (Державним агентством України з управління державними корпоративними правами та майном), як правонаступником Державного комітету України з легкої та текстильної промисловості, оскільки останній міг і повинен був дізнатися про порушення своїх прав ще в 1994 році, беручи безпосередню участь в процесі корпоратизації Нововолинської бавовнопрядильної фабрики.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, третьої особи та прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду з наступних підстав.

Скасовуючи первісне рішення про відмову в позові та приймаючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Дитячий табір "Салют" побудований відповідно до наказу Мінвуглегірпрому УССР №480 від 30.12.1977р., прийнятий в експлуатацію державним підприємством "Нововолинська бавовнопрядильна фабрика" 29.12.1982 р., що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію /т.1 а.с.52-56/.

З акту державної приймальної комісії про прийняття завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію, затвердженого 29.12.1982р., вбачається, що рішення про будівництво піонерського табору за адресою: Волинська область, Любомльський район, с.Світязь приймалося наказом Мінлегпрому УРСР від 30.12.1977 №480, проектувально-кошторисну документацію затверджувало Міністерство легкої промисловості УРСР 31.08.1978 №2/60-303, і воно ж призначало наказом від 12.07.1982 №66 комісію з приймання об'єкта в експлуатацію (сторінки 1, 3, 5 акту).

Державне підприємство "Нововолинська бавовнопрядильна фабрика" належало до державної власності та перебувало у складі Українського промислового об'єднання по виробництву бавовняної продукції Міністерства легкої промисловості УРСР.

Відповідно до наказу Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості №90 від 16.09.1993р. державне підприємство "Нововолинська бавовнопрядильна фабрика" підлягало корпоратизації з 15.12.1993р.

Відповідно до п.8 Указу Президента України від 15.06.1993р. №210 "Про корпоратизацію підприємств" засновники відкритих акціонерних товариств після прийняття рішення про їх приватизацію передають акції цих товариств державним органам приватизації в порядку, визначеному Міністерством фінансів України та Фондом державного майна України.

Пунктом 16 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 508 від 05.07.1993 р., встановлено, що розмір статутного фонду відкритих акціонерних товариств, створених відповідно до цього Положення, визначається за діючою Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди.

Оцінці вартості об'єкта приватизації повинна передувати його повна інвентаризація, проведена відповідно до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 р. №158 (далі - Положення про інвентаризацію).

Згідно з п.5 Положення про інвентаризацію в розрізі правовідносин з корпоратизації для проведення інвентаризації майна державного підприємства склад інвентаризаційної комісії затверджує державний орган, що проводить корпоратизацію - тобто засновник, Державний комітет України з легкої і текстильної промисловості. До складу інвентаризаційної комісії обов'язково мають входити керівник і головний бухгалтер підприємства, що корпоратизується, а також представник державного органу корпоратизації, голова інвентаризаційної комісії призначається державним органом корпоратизації.

Директором Нововолинської бавовнопрядильної фабрики згідно наказу №11 від 17.01.1994р. призначено проведення інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, виробничих запасів незавершеного виробництва, незавершеного капітального будівництва ремонту, цінностей, коштів, бланків суворої звітності, фінансових вкладень, розрахунків /т.1 а.с.125-128/. Для проведення інвентаризації було призначено центральну інвентаризаційну комісію та робочі комісії /а.с.118-120 у т.1/.

Всупереч вимогам законодавства у складі інвентаризаційної комісії відсутні представники уповноваженого органу держаної влади.

Державний комітет України з легкої і текстильної промисловості відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993р. №210 "Про корпоратизацію підприємств"; Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993р. № 508 видав наказ №56 від 18.03.1994р. "Про створення відкритого акціонерного товариства Нововолинської бавовнопрядильної фабрики "Нотекс" /т.1 а.с.23, т.2 а.с.183/. Згідно з п.1 даного наказу Нововолинську бавовнопрядильну державну фабрику було перетворено у відкрите акціонерне товариство Нововолинська бавовнопрядильна фабрика "Нотекс", єдиним акціонером якого є Державний комітет України з легкої і текстильної промисловості. Пунктом 3 цього наказу встановлено, що з моменту державної реєстрації ВАТ Нововолинської бавовнопрядильної фабрики "Нотекс" до товариства переходять активи та пасиви державного підприємства і воно стає правонаступником його прав та обов'язків.

Відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 28.02.1994р. за результатами інвентаризації майна Нововолинської бавовнопрядильної фабрики станом на 01.02.1994р. визначена його оціночна вартість. При цьому, з акту оцінки вартості майна ВАТ "Нотекс" вилучені об'єкти на суму 606 тис. крб. - житловий фонд, два гуртожитки /т.2 а.с.219/.

Згідно з актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого головою Держкомлегтексу 11.03.1994р. на підставі передаточного балансу від 01.02.1994р. та документації про результати інвентаризації, оціночна вартість майна Нововолинської бавовнопрядильної фабрики становила 23018730 тис.крб. /т.1 а.с.86-88, 136-137, 233-234, 271-221/.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області №101 від 12.05.1994р. "Про прийняття рішення про приватизацію" ВАТ "Нотекс" включено в перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу акцій відкритих акціонерних товариств створених у процесі корпоратизації /т.2 а.с.204 /.

Фінансовим управлінням ОДА 27.05.1994 р. зареєстровано випуск акцій ВАТ "Нотекс" у кількості 219226 акцій на загальну суму 23018730 тис.крб., номінальна вартість однієї акції становила 105 тис. крб. (згідно листа ФДМУ).

Відповідно до сертифікату, виданому 27.05.1994р., регіональному відділенню ФДМУ по Волинській області належали прості іменні акції номінальною вартістю 105000 крб. в кількості 219226 шт. на загальну суму 23 018 730 тис. крб.

Згідно з наказом Держкомлегтексу від 15.06.1994 №135 акції ВАТ "Нотекс" передані регіональному відділенню Фонду державного майна України по Волинській області за актом № 12 від 22.06.1994 р. - Держкомлегтекс передав, а регіональне відділення Фонду держмайна по Волинській області прийняло сертифікат акцій на суму 23018730 тис. крб., який відповідав сумарній номінальній вартості акцій ВАТ "Нотекс" /а.с.24 у т.1/.

Продаж акцій ВАТ "Нотекс" здійснювався відповідно до плану розміщення акцій ВАТ "Нотекс", затвердженого 07.07.1994 р. начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області /а.с.25-28 у т.1/.

Згідно з наказом регіонального відділення ФДМУ по Волинській області від 19.04.1999р. №177 процес приватизації ВАТ "Нотекс" завершений /т.1 а.с.30/.

Отже, питання підготовки, корпоратизації та приватизації підприємства: ВАТ "Нововолинська бавовнопрядильна фабрика "Нотекс", набуття прав власності на майно в період 1991-1994рр. регулювалась чинними на той час нормативно-правовими актами.

Разом з тим, в матеріалах справи відстутні належні та допустимі докази узгодження відповідним органом державного управління питання зміни власника і форми власності державного майна дитячого табору "Салют", що знаходиться за адресою: урочище Гушово, Світязька сільська рада, Шацький район, Волинська область.

Апеляційна інстанція погодилася з доводами прокурора щодо відсутності підстав переходу у 1994 році в процесі перетворенні Нововолинської бавовнопрядильної фабрики права власності на нерухоме майно дитячого табору "Салют" до ВАТ "Нововолинська бавовнопрядильна фабрика "Нотекс", з урахуванням наступного.

Оцінка майна цілісних майнових комплексів здійснюється у такій послідовності: проведення повної інвентаризації майна; розроблення передаточного балансу; визначення вартості об'єкта приватизації згідно з даними інвентаризації та балансу; складання акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу. Передаточний баланс розробляється за результатами проведеної інвентаризації і є підставою для здійснення оцінки вартості майна (п.9 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993р. №717 (далі - Методика)).

Відповідно до п.14 Методики встановлено, що оцінці вартості об'єкта приватизації повинна передувати його повна інвентаризація, проведена відповідно до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1993р. №158.

Оцінка вартості майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу здійснюється в 10-денний термін з дня подання документації про результати інвентаризації та завершується складанням акта встановленого зразка, що затверджується керівником відповідного органу приватизації (додатки № 1 і 2). До акта додається передаточний баланс і документація про результати інвентаризації згідно з Інструкцією по здійсненню оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди, затвердженою наказом Фонду державного майна від 9 березня 1993р. №117. Перший примірник документації зберігається у відповідних органах приватизації, другий - у покупця (п.24 Методики).

З пунктів 12-15 Положення про інвентаризацію вбачається, що матеріалами інвентаризації є бланки інвентаризаційного опису, акта інвентаризації, звіряльної відомості, протоколу, а не відомості вартості будівель. Пункти 44-46 цього ж Положення передбачають обов'язковими звіряльні відомості, в яких відображаються розходження між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів).

Суду не надані документи, що перелічені вище - інвентаризаційні відомості/форми з відомостями стосовно спірного майна, протокол про загальні результати інвентаризації. Суду наданий лише передавальний баланс /а.с.217-218 у т.1/, і відповідач ЗАТ "Салют" пояснив, що такі документи не були передані товариству.

Наявні у справі відомості вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв станом на 01.02.1994р. /а.с.31-34 т.1/, які містять, зокрема, відомості про спальні корпуси, господарський корпус, котельню, їдальню тощо (перелік відповідає переліку нерухомого майна в оспорюваних рішеннях виконкому Світязької ради) підписані не всіма (трьома) членами інвентаризаційної комісії, а лише головою комісії - ревізором Кузнецовою С.М. Інші інвентаризаційні описи стосовно спірного майна, які були б виконані в процесі корпоратизації, суду не надані.

Відповідно до п.2.1 Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих в складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства (надалі - Положення), затвердженого наказом ФДМУ від 25.11.2003р., передбачено, що при створені відкритого акціонерного товариства (при перетворені підприємства у ВАТ) в процесі приватизації (корпоратизації) передача об'єктів нерухомого майна проводиться на підставі наказів засновників відкритих акціонерних товариств за актом приймання-передавання нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства.

Пункт 2.3 Положення також передбачає для підтвердження права власності на нерухоме майно надання таких документів як дані інвентаризаційних описів основних фондів, складені на дату оцінки об'єкта. Як зазначено вище, такі інвентаризаційні відомості щодо спірного майна відсутні.

Перелік майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, виданий регіональним відділенням ФДМУ по Волинській області згідно з наказом Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості від 18 березня 1994 року №56 /а.с.77-80 т.1/, не містить відомостей про передачу нерухомого майна піонерського табору "Салют" відкритому акціонерному товариству "Нововолинська бавовнопрядильна фабрика Нотекс". Такий Перелік є правовстановлюючим документом відповідно до норм чинного законодавства, зокрема, вищезазначеного Положення.

Отже, за відсутності необхідних облікових документів (інвентаризаційних описів основних фондів), складених на дату оцінки вартості цілісного майнового комплексу за встановленими формами, протоколу про загальні результати інвентаризації, відсутні підстави для висновку, що спірне майно увійшло до цілісного майнового комплексу та було включено до статутного фонду ВАТ "Нотекс".

Відсутність інвентаризаційних описів не дає підстав для висновку, що в подальшому випуск акцій і обмін майна на корпоративні права відбувся з урахуванням вартості майна дитячого табору.

Передаточний баланс підприємства на 01.02.1994р. /а.с.217-218 у т.1/ та акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу /а.с.86-88 у т.1/ не містять відомостей про склад майна, зокрема, основних засобів, тому не визнані апеляційним судом достатніми доказами.

Судом першої інстанції наведені обставини не враховані, тому помилковим є його висновок про включення до статутного фонду ВАТ "Нотекс" нерухомого майна дитячого оздоровчого табору "Салют" згідно з рішенням власника майна та відображення вартості майна в самостійному балансі підприємства. Таким чином, у 1994-2002рр. ВАТ "Нотекс" не володіло майном дитячого оздоровчого табору "Салют" в урочищі Гушово Світязької сільської ради у Шацькому районі Волинської області, а, отже, не могло передати його у статутний фонд іншого товариства.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.5 Закону України "Про підприємства в Україні", чинної на момент створення ВАТ "Нотекс", останнє створювалось згідно з рішенням власника майна (уповноваженого ним органу) у випадках і порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Нормою статті 10 згаданого Закону встановлено, що майно підприємства становлять основні фонди та обороти кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно підприємства відповідно до законів України, статус підприємства та укладених угод належить йому на праві власності або повного господарського відання.

Згідно зі ст.12 Закону України "Про господарські товариства" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) товариство є власником майна, переданого йому засновниками та учасниками у власність.

Апеляційна інстанція встановила, що за відсутності доказів того, що майно дитячого табору "Салют" вибуло з державної власності, у Світязької сільської ради були відсутні правові підстави для прийняття рішення про оформлення за ВАТ "Нотекс" права власності на об'єкти дитячого оздоровчого табору "Салют".

Відповідно до протоколу №1 від 22.08.2002р. загальні збори засновників ЗАТ "Салют" вирішили утворити статутний фонд ЗАТ "Салют" у розмірі 2700000 грн. та прийняти від ВАТ "Нововолиснька бавовнопрядильна фабрика "Нотекс" в якості оплати внеску в статутний фонд ЗАТ "Салют" майно та оцінити його на загальну суму 820205 грн. /т.1 а.с.42-46,239/.

30.08.2002р. ВАТ "Нотекс" на виконання рішення, прийнятого загальними зборами учасників від 22.08.2002р., згідно з актом прийому-передачі майна передало в якості внеску до статутного фонду ЗАТ "Салют" майно згідно з додатком №1 на загальну суму 820205 грн. /а.с.41,123,229 т.1/. Шацька районна державна адміністрація 05.09.2002р. зареєструвала установчий договір про створення та діяльність закритого акціонерного товариства "Салют" від, реєстраційний №Ю 0010056, відповідно до п.2.2.2 якого ВАТ "Нотекс" в якості оплати частини свого внеску передає майно на загальну суму 820205 грн. згідно з додатком №1 до протоколу загальних зборів учасників.

Виконавчий комітет Світязької сільської ради Шацького району 15.11.2002 р. прийняв рішення №111 "Про оформлення права власності на будівлі оздоровчого табору "Салют"" за ЗАТ "Салют" /а.с.17 у т.1/, на підставі якого Світязькою сільською радою спільно з Волинським обласним бюро технічної інвентаризації було видано ряд свідоцтв про право власності ЗАТ "Салют" на окремі будівлі дитячого табору "Салют" /а.с.18-21,97-100 т.1/. Волинським обласним бюро технічної інвентаризації до Реєстру прав власності на нерухоме майно" було внесено дані про реєстрацію права власності на майно за реєстраційним номерами 1603002 від 24.06.2003p., 1662261 від 28.06.2003p., 1662281 від 28.06.2003 p., 1662319 від 28.06.2003p., 1662328 від 28.06.2003 p., 1662419 від 28.06.2003 p., 1662454 від 28.06.2003 p., 1662470 від 28.06.2003 p., 1662485 від 28.06.2003 p., 1662336 від 28.06.2003 p., 1662354 від 28.06.2003 p., 1662390 від 28.06.2003 p., 1662489 від 28.06.2003 p., 1662495 від 28.06.2003 p.

У зв'язку з тим, що виконавчий комітет Світязької сільської ради Шацького району Волинської області прийняв рішення про оформлення права власності всупереч Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998р. № 121, без достатніх правових підстав видав свідоцтва про право власності ВАТ "Нотекс" на об'єкти дитячого табору "Салют"; оформлення права власності за ЗАТ "Салют" теж є незаконним, оскільки відповідач отримав до статутного капіталу майно дитячого табору від особи, яка не була його власником і не мала права розпоряджатися державним майном у спосіб внесення останнього до статутного фонду приватної особи.

Відповідно до ст.387 та ч.ч.1,3 ст.1212 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

З огляду на безпідставність набуття ВАТ "Нотекс" та ЗАТ "Салют" права власності на нерухоме майно оздоровчого табору "Салют", апеляційний суд визнав обґрунтованими, такими що підлягають задоволенню позовні вимоги прокурора м.Нововолинська з огляду на порушені майнові права держави.

Прокурор звернувся з позовом у даній справі в інтересах держави, визначивши уповноважений державою орган (Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном, оскільки на час звернення прокурора з позовом до суду Агентство держмайна України здійснювало управління об'єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами, які належать до сфери його управління, відповідно до Положення про Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №451/2011.

Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном як позивач дізналося про порушені інтереси держави з моменту надходження до Агентства листа ЗАТ "Салют" від 02.08.2012, зареєстрованого позивачем 07.08.2012р. за вх.№10/2885, у якому товариство просить підтвердити включення до статутного фонду ВАТ "Нововолинська бавовнопрядильна фабрика "Нотекс" майна дитячого табору "Салют".

Відомості про те, що позивач довідався (міг довідатись) про порушення права держави та про особу, яке порушила право власності, раніше, ніж у 2012 році, відсутні. Агентство пояснило, що про порушене право довідатись раніше не було можливості, оскільки учасники спірних правовідносин не повідомляли позивачу про дії щодо майна дитячого табору: прийняті рішення, передачу такого майна до статутного фонду інших осіб.

Як зазначалось вище, представники повноважного державного органу (Держкомлегтексу) не були включені до складу інвентаризаційної комісії.

Прокурор також доводить, що про порушення чинного законодавства і порушення прав держави органу прокуратури стало відомо за результатом перевірки в лютому 2012 року, яка проводилась за завдання прокуратури Волинської області (матеріали додані до позовної заяви). Будь-якими іншими перевірками, які проводились до лютого 2012 року, не охоплювались питання щодо передачі (включення) майна дитячого табору до статутного фонду ВАТ "Нотекс" та, відповідно, відсутності у ВАТ "Нотекс" правових підстав розпоряджатись нерухомим майном.

За наведених обставин, перебіг строку позовної давності почався у серпні 2012 року і не закінчився на час звернення прокурора з позовом до суду.

Проте, колегія не погоджується з передчасними висновками апеляційного суду щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Згідно приписів ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст.ст.328,330 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Прокурором заявлено, зокрема, позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень виконкому Світязької сільської ради від 30.11.2001 і від 15.11.2002, визнання за державою права власності на нерухоме майно оздоровчого табору "Салют", витребування його з чужого незаконного володіння та повернення первісному власнику.

Однак, апеляційним судом не враховано, що правовідносини власності щодо спірного майна, які пов'язані з прийняттям виконкомом Світязької сільської ради рішень від 30.11.2001 і від 15.11.2002, мають похідний характер від правовідносин приватизації цілісного майнового комплексу Нововолинської бавовнопрядильної фабрики, які виникли значно раніше - у 1993р. (наказ Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості №90 від 16.09.1993р.), та припинилися у 1999р. згідно наказу РВ ФДМ України по Волинській області від 19.04.1999р. №177 "Про завершення приватизації ВАТ "Нововолинська бавовнопрядильна фабрика "Нотекс".

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно з приписами ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п.п.7,8 ч.2 ст.105 ГПК України у постанові мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст.12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником майна, переданого йому засновниками та учасниками у власність.

Відповідно до ст.ст.21,26 чинного на той час Закону України "Про власність" суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства , господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами. Об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та майно, придбане на підставах, що не заборонені законом.

В зв'язку з цим, касаційна інстанція визнає безпредметними посилання апеляційного суду на ст.ст.5,10 чинного на той час Закону України "Про підприємства в Україні" в обґрунтування створення ВАТ "Нотекс" згідно з рішенням власника майна (уповноваженого ним органу), оскільки ВАТ "Нотекс" є господарським товариством та його діяльність регулюється Законом України "Про господарські товариства".

Відповідно до п.1.4 Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих в складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства (надалі - Положення №2097), затвердженого наказом ФДМ України від 25.11.2003р. №2097 та зареєстрованого в Мінюсті України 23.12.2003р. за №1201/8522, підлягають підтвердженню права власності тільки на об'єкти нерухомого майна під час приватизації або створення господарських товариств, будівництво яких (на дату оцінки) було закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку і перебувають на балансі товариства .

В основу оскаржуваної постанови покладено висновок суду апеляційної інстанції про те, що Перелік майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, виданий регіональним відділенням ФДМУ по Волинській області згідно з наказом Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості від 18.03.1994р. №56 /а.с.77-80 т.1/, не містить відомостей про передачу нерухомого майна піонерського табору "Салют" відкритому акціонерному товариству "Нововолинська бавовнопрядильна фабрика Нотекс". Такий Перелік є правовстановлюючим документом відповідно до норм чинного законодавства, зокрема, Положення №2097. При цьому, суд дійшов висновку про недоведеність вибуття спірного нерухомого майна з державної власності з огляду на відсутність надання відповідачем-3 облікових документів стосовно спірного майна (інвентаризаційних описів основних фондів), які складаються в процесі корпоратизації та зазначені у п.2.3 Положення №2097 в якості документів, підтверджуючих право власності на нерухоме майно.

Однак, по-перше, такий висновок апеляційного суду суперечить приписам ст.12 Закону України "Про господарські товариства", п.1.4 Положення №2097 та ст.ст.34,43 ГПК України з огляду на те, що, відхиляючи перелік майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Нотекс" (а.с.77-80 том 1), який був наданий третьою особою-2 (РВ ФДМ України по Волинській області) на запит ВАТ "Нотекс" від 30.07.2014 №117/5, місцевий господарський суд правильно зазначив, що станом на 2004р. нерухоме майно дитячого табору "Салют" не могло перебувати на балансі ВАТ "Нотекс", оскільки попередньо вже було передано до статутного фонду ЗАТ "Салют". Тобто на той час ВАТ "Нотекс" вже не володіло спірним майном, воно не перебувало на балансі цього товариства станом на 30.07.2004р., відтак, об'єктивно не могло бути включене у вказаний перелік майна.

По-друге, з урахуванням принципу незворотності дії законів в часі, передбаченого ч.2 ст.5 ЦК України, колегія суддів визнає безпідставним посилання апеляційного суду в обґрунтування своїх висновків на п.п.2.1,2.3 Положення №2097, яке набрало чинності лише після його реєстрації в Мінюсті України 23.12.2003р. за №1201/8522, а, отже, не має зворотної дії як щодо приватизаційних правовідносин, які припинилися в квітні 1999р., щодо спірних правовідносин набуття скаржником у власність нерухомого майна дитячого табору "Салют" в якості внеску ВАТ "Нотекс" до статутного фонду ЗАТ "Салют" в серпні 2002 року, так і стосовно оспорюваних рішень виконкому Світязької сільської ради від 30.11.2001 та від 15.11.2002.

Що стосується обставин ненадання відповідачем-3 до суду інвентаризаційних описів стосовно спірного майна, які були б виконані в процесі корпоратизації, то з огляду на встановлений судом першої інстанції факт ліквідації ВАТ "Нотекс" як юридичної особи 30.12.2009р. у зв'язку з визнанням банкрутом, апеляційна інстанція не надала належної правової оцінки поясненням відповідача-3 щодо відсутності передачі йому таких документів від співзасновника (ВАТ "Нотекс"), внаслідок чого не з'ясувала, чи є взагалі можливим їх виявлення та перевірка.

Таким чином, за умов дійсності акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу Нововолинської бавовнопрядильної фабрики, затвердженого 11.03.1994р. у встановленому порядку компетентним державним органом (Державний комітет України з легкої та текстильної промисловості), сама по собі відсутність в матеріалах справи окремих інвентаризаційних описів та певні вади в оформленні наявних інвентаризаційних відомостей вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв станом на 01.02.1994р. (відсутність підписів деяких членів інвентаризаційної комісії) не виключає недоведеність заявлених позовних вимог, які ґрунтуються передусім на даних Переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Нотекс", станом на 2004р. (а.с.77-80 том 1).

За таких обставин, колегія суддів не виключає наявність підстав вважати, що апеляційним судом належним чином не спростовано висновок суду першої інстанції про те, ВАТ "Нотекс" набуло право власності на спірне нерухоме майно за наслідками послідовного процесу приватизації державного майна (цілісного майнового комплексу Нововолинської бавовнопрядильної фабрики), оформленого наказами Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості та РВ ФДМ України по Волинській області.

Наявні ж заперечення прокуратури та позивача зводяться до оспорювання законності актів приватизації державного майна та до передчасних посилань на незаконність подальшої передачі нерухомого майна оздоровчого табору "Салют" в якості внеску до статутного фонду ЗАТ "Салют".

В свою чергу, висновки апеляційного суду в частині оцінки актів з питань приватизації ВАТ "Нотекс" на предмет їх відповідності чинному на той час законодавству, свідчать про вихід за межі заявлених позовних вимог без відповідного клопотання позивача про це, що вказує на порушення судом приписів ст.83 ГПК України.

При цьому, касаційна інстанція враховує той факт, що як затверджений акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Нововолинської бавовнопрядильної фабрики від 28.02.1994р., накази Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості №56 від 18.03.1994р. "Про створення відкритого акціонерного товариства Нововолинської бавовнопрядильної фабрики "Нотекс" та від 15.06.1994 №135, накази РВ ФДМ України по Волинській області від 12.05.1994р. №101 "Про прийняття рішення про приватизацію", від 19.04.1999р. №177 "Про завершення приватизації ВАТ "Нововолинська бавовнопрядильна фабрика "Нотекс", так і установчі документи ЗАТ "Салют" в частині включення спірного нерухомого майна до статутного фонду відповідача-3, не оспорювалися, не визнавалися недійсними та не скасовувалися як незаконні у встановленому порядку (ч.1 ст.21 ЦК України), чим спростовується передчасний висновок апеляційного суду про те, що в процесі приватизації Нововолинської бавовнопрядильної фабрики спірне майно не увійшло до цілісного майнового комплексу ВАТ "Нотекс" та не було включено до його статутного фонду, а тому, в подальшому, не могло передати його у статутний фонд іншого товариства (відповідача-3).

За таких обставин, порушені з цього приводу питання виходять за межі заявлених позовних вимог та можуть бути лише предметом іншого позовного провадження.

Водночас, відповідно до ст.24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, чинній в період приватизації Нововолинської бавовнопрядильної фабрики) товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна.

Всупереч вимогам ст.ст.43,101,105 ГПК України апеляційним судом не досліджено та не перевірено тих обставин, чи увійшло спірне нерухоме майно, як об'єкти соціально-побутового призначення, до статутного фонду ВАТ "Нотекс" безоплатно, тобто в порядку пільгової приватизації.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень у справах зі спорів про визнання права власності, що виникають з приватизаційних відносин (постанова ВСУ від 24.10.2006 у справі №Н30/10).

Крім того, в аспекті підтвердження включення спірного нерухомого майна до складу приватизованого цілісного майнового комплексу судом апеляційної інстанції не відхилено лист РВ ФДМУ по Волинській області від 27.02.2012 №10-03-358 (а.с.75-76 том 1), в якому зазначено, що згідно з актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу Нововолинської бавовнопрядильної фабрики, затвердженого головою Держкомлегтексу 11.03.1994р., із статутного капіталі ВАТ "Нотекс" вилучено житловий фонд на суму 606 тис. крб., інших об'єктів державної власності не вилучалося.

Таким чином, апеляційним судом не відхилено належним чином доводи заявника щодо наявності у нього статусу добросовісного набувача нерухомого майна дитячого табору "Салют", переданого в якості внеску ВАТ "Нотекс" до статутного фонду ЗАТ "Салют" наприкінці серпня 2002 року.

Таким чином, апеляційна інстанція, не перевіривши в повному обсязі законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, дійшла передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів також не може погодитися з передчасними висновками суду апеляційної інстанцій в частині незастосування наслідків спливу позовної давності з огляду на таке.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 03.08.2010р., чинній на момент пред'явлення позову) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача . Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Отже, норми, установлені частиною 1 статті 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Таким чином, не слід наділяти прокурора статусом самостійного позивача відлік позовної давності починати з моменту отримання прокуратурою відомостей про порушення законодавства при укладанні спірного договору, що були виявлені в ході проведення відповідної перевірки. Оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу (позивача), який уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор.

З огляду на це, колегія суддів враховує, що правова позиція щодо неправильності визначення прокурора самостійним позивачем та відліку строку позовної давності з моменту обізнаності прокуратури з порушенням прав держави в особі компетентного державного органу, наведена Верховним Судом України у постановах від 27.05.2014р. по справі №5011-32/13806-2012, від 02.09.2014 у справі №6/17-3062-2011, від 23.12.2014р. по справі №916/2414/13, від 22.04.2015 по справі №916/2122/13, від 25.03.2015 у справі №11/163/2011/5003 та від 13.05.2015р. по справі №903/543/14, які в силу приписів статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Слід зауважити, що можливість реалізації прокурором права виступати самостійним позивачем у господарській справі, яке обумовлено необхідністю зазначення у поданій прокурором позовній заяві про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, була запроваджена Законом України від 18.09.2012р. №5288-VI, який набрав чинності з 01.12.2012р., однак, у даній справі прокурор правильно визначив уповноважений державний орган.

За наведених обставин, в порушення вимог ст.261 ЦК України та ст.ст.43,101,105 ГПК України суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки та не відхилив твердження відповідача-3 про пропуск строку позовної давності первісним позивачем (Державним агентством України з управління державними корпоративними правами та майном), як правонаступником Державного комітету України з легкої та текстильної промисловості, оскільки останній державний орган міг і повинен був дізнатися про порушення своїх прав ще в 1994 році, беручи безпосередню участь в процесі корпоратизації Нововолинської бавовнопрядильної фабрики та затвердженні акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу Нововолинської бавовнопрядильної фабрики від 28.02.1994р. При цьому, суд не з'ясував, чи звертався позивач з клопотанням про поновлення строку позовної давності, та чи можна вважати звернення прокурора з таким клопотанням доказом визнання факту пропущення позивачем позовної давності.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов повністю, помилково залишив поза увагою наступне.

Прокурором заявлено до відповідача-2 позовні вимоги про визнання недійсною та скасування державної реєстрації свідоцтв про право власності серії АБ за №27614 від 16.12.2002р., серії АБ за №27615 від 16.12.2002р., серії АБ за №27616 від 16.12.2002р., серії АБ за №27612 від 16.12.2002р. на об'єкти нерухомого майна, проведеної КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" 24.06.2003р. та 28.06.2003p., з виключенням відповідних записів з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Отже, державна реєстрація права власності на спірне майно відбувалася в період дії Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 №615 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2003р. за №66/7387, згідно п.1.3 якого таку реєстрацію здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ). Вказане свідчить, що БТІ на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно. Таким чином БТІ в розумінні п.7 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав.

Апеляційним судом не перевірено, чи підвідомчий господарському суду спір про визнання недійсною та скасування державної реєстрації свідоцтв про право власності на нерухоме майно, оскільки як КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", так і відповідна реєстраційна служба Шацького районного управління юстиції у Волинській області, як процесуальний правонаступник відповідача-2, у правовідносинах щодо вчинення оспорюваних дій є суб'єктами владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, а спори, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень управлінських функцій, тобто з публічно-правових відносин, не є підвідомчими господарським судам в силу приписів п.1 ч.1 ст.12 ГПК України.

Наведене процесуальне порушення апеляційним судом також помилково залишено поза увагою.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України та Вищий господарський суд України при здійсненні перегляду судових рішень у справах зі спорів про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно (постанова ВСУ від 06.06.2006 у справі №14/366пн та постанова ВГСУ від 09.07.2015 у справі №906/1415/14).

Отже, наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, щодо входження чи невходження спірного нерухомого майна до складу приватизованого цілісного майнового комплексу Нововолинської бавовнопрядильної фабрики у 1994р., що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.111 7 ГПК України) та є підставою для часткового скасування оскаржуваної постанови і передачі справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням ним обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.3 ст.111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що вищезгадані порушення норм матеріального та процесуального права (ст.ст.5,328 ЦК України, п.п.1.4,2.1,2.3 Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих в складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом ФДМУ від 25.11.2003р. і зареєстрованого в Мінюсті України 23.12.2003р. за №1201/8522, та ст.ст.12,43,80,84,101,105 ГПК України), які унеможливили достеменне встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені саме судом апеляційної інстанції, колегія суддів вбачає достатні правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування постанови та передачі справи на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111 5 ,111 7 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ЗАТ "Салют" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 у справі №903/57/13-г скасувати з передачею справи на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун