Постанова

від 02.09.2015 по справі 903/57/13-г

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"02" вересня 2015 р. Справа № 903/57/13-г

          Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Олексюк Г.Є. ,

суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Карпович О.В.

за участю представників сторін:

позивача- Базюнь Ю.О. (довіреність №2432-03/564 від 27.10.2014р.);

відповідача 1- не з'явився;

відповідача 2- не з'явився;

відповідача 3- Нежур О.О. (директор);

Пащук В.С. (довіреність №52 від 02.09.2015р.);

Сікорський Т.Г. (довіреність від 21.07.2015р.);

третьої особи 1- не з/явився;

третьої особи 2- не з'явився;

прокурора- Драган Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора м.Нововолинська в ін-тересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на рішення госпо-дарського суду Волинської області від 29.03.2013р. у справі №903/57/13-г

за позовом прокурора м.Нововолинська в інтересах держави, в особі -

Міністерства економічного розвитку і торгівлі України м.Київ

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача:

1. Фонд державного майна України м.Київ

2. Регіональне відділення Фонду державного майна України по

Волинській області м.Луцьк

до 1. Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної

інвентаризації» м.Луцьк

2. Світязької сільської ради с.Світязь Шацького району Волинської області

3. Закритого акціонерного товариства «Салют»

с.Світязь Шацького району Волинської області

про визнання незаконними рішень, визнання недісною державної реєстрації свідоцтва на право власності на майно, визнання права власності на майно,-

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 Господарсь-кого процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового про-цесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Прокурор м.Нововолинська Волинської області в інтересах держави, в особі – Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (яке на стадії апе-ляційного провадження замінено правонаступником – Міністерством економічного розвитку та тор-гівлі України) 17.01.2013р. звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до Ко-мунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» , Світязької сільської ради (надалі в тексті – Рада) та Закритого акціонерного товариства «Салют» (надалі в тексті – ЗАТ «Салют») за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача: Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного май-на України по Волинській області (надалі в тексті – Регіональне відділення) про визнання незакон-ними рішень, визнання недійсною державної реєстрації свідоцтв на право власності на майно, виз-нання права власності на майно.(т.1, арк.справи 4-10).

Дана справа вже розглядалась господарськими судами.

Так, рішення суду першої інстанції від 29.03.2013р., яким у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі – скасоване постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.04. 2015р. та прийнято нове, яким позов задоволено повністю.(т.2, арк.справи 63-76; т.3, арк.справи 141-149).

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2015р. скасовано поста-нову Рівненського апеляційного господарського суду у справі №903/57/13-г, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.(т.4, арк.справи 31-41).

Скасовуючи постанову апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України у постано-ві від 28.07.2015р., зокрема, вказав, що суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду пер-шої інстанції щодо правомірності набуття ЗАТ «Салют» спірного майна і не дослідив належним чином застосування строків позовної давності, не з'ясував підвідомчості господарському суду ви-моги про визнання недійсною та скасування державної реєстрації.

Після надходження матеріалів справи до Рівненського апеляційного господарського суду, колегія суддів у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Філіпова Т.Л ухвалою від 07.08.2015р. прийняла апеляційну скаргу до свого провадження та призначила розг-ляд справи на 02.09.2015р.(т.4, арк.справи 45).

17.08.2015р. на електронну адресу суду від Сільської ради та 31.08.2015р. поштою від Регі-онального відділення надійшли клопотання про розгляд справи без участі їх представників.(т.4, арк.справи 52-53, 56), які прийняті апеляційним судом до уваги.

Крім того, у день судового засідання 02.09.2015р. через канцелярію суду Позивач подав поя-снення до апеляційної скарги, в просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти но-ве про задоволення позову в повному обсязі (т.4, арк.справи 58-62), а Відповідач 3-ЗАТ «Салют» подав відзив, в якому просить суд залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволен-ня.(т.4, арк.справи 64-72).

Розпорядженням в.о.голови суду від 02.09.2015р. у зв'язку із перебуванням у відпустці суд-ді Філіпової Т.Л. внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді і визначе-но колегію у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Олексюк Г.Є.(т.4, арк.справи 73).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Позивача та Прокурор підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі, надавши свої пояснення. Представники ЗАТ «Салют» запере-чили проти доводів та вимог апеляційної скарги, надали пояснення в обґрунтування своєї право-вої позиції.

Відповідачі 1 та 2 та Треті особи не забезпечили явку своїх представників в судове засідан-ня 02.09.2015р., хоч про час та місце розгляду були повідомлені у встановленому порядку (т.4, арк. справи 47, 49, 50), проте, така неявка не перешкоджає розгляду скарги, з огляду на відсутність пот-реби в ній.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, на-явні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріаль-ного та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення виконавчого комітету Волинської об-ласної ради депутатів трудящих №364 від 22.09.1970р. «Про відведення земельних ділянок органі-заціям і підприємствам області» та рішення виконавчого комітету Волинської обласної ради на-родних депутатів №259 від 23.06.1980р. «Про вилучення земельних ділянок з користування Шаць-кого учбово-дослідного лісгоспзагу і колгоспу «Світязь» в Любомльському районі та надання їх Но-воволинській бавовнопрядильній фабриці під будівництво інженерних мереж до піонерського та-бору – ДП «Нововолинська бавовнопрядильна фабрика» для обслуговування території дитячого та-бору в постійне користування надана земельна ділянка площею 4,87 га.(т.1, арк.справи 57, 58-60).

Матеріалами справи стверджено, що відповідно до наказу Мінвуглегірпрому УССР від 30.12.1977р. №480 дитячий табір «Салют» побудований та прийнятий в експлуатацію Державним підприємством «Нововолинська бавовнопрядильна фабрика» 29.12.1982р., що вбачається з акта державної приймальної комісії про прийняття завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію. (т.1, арк.справи 52-56).

Із указаного акта вбачається, що будівництво піонерського табору в с.Світязь Любомльсь-кого району Волинської області здійснювалося згідно наказу Мінлегпрому УРСР від 30.12.1977р. №480, проектувально-кошторисну документацію затверджувало та призначало наказом комісію з приймання в експлуатацію – Міністерство легкої промисловості УРСР 31.08.1978р.

З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство «Нововолинська бавовнопря-дильна фабрика» належало до державної власності та перебувало у складі Українського промисло-вого об'єднання по виробництву бавовняної продукції Міністерства легкої промисловості УРСР, а відповідно до наказу Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості від 18.03. 1994р. №56 «Про створення відкритого акціонерного товариства Нововолинської бавовнопрядиль-ної фабрики «Нотекс» – Нововолинська бавовнопрядильна державна фабрика перетворена у Відк-рите акціонерне товариство Нововолинська бавовнопрядильна фабрика «Нотекс».

Пунктом 3 наказу встановлено, що з моменту державної реєстрації ВАТ «Нотекс» до нього переходять активи та пасиви державного підприємства і воно стає правонаступником його прав та обов'язків.(т.1, арк.справи 23).

З акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого головою Держкомлег-тексу 11.03.1994р. на підставі передаточного балансу та документації про результати інвентариза-ції, вбачається, що оціночна вартість майна Нововолинської бавовнопрядильної фабрики станови-ла 23 018 730 тис.крб.(т.1, арк.справи 86-88).

Як вбачається з матеріалів справи, Регіональному відділенню станом на 27.05.1994р. нале-жали прості іменні акції номінальною вартістю 105 000 крб. в кількості 219 226 шт. на загальну суму 23 018 730 тис. крб.(т.1, арк.справи 82).

Наказом Держкомлегтексу від 15.06.1994р. №135 передано Регіональному відділенню Фон-ду державного майна України по Волинській області акції ВАТ «Нотекс».(т.1, арк.справи 24).

З матеріалів справи вбачається, що Держкомлегтекс передав, а Регіональне відділення Фон-ду держмайна по Волинській області прийняло сертифікат акцій на суму 23 018 730 тис.крб., який відповідав сумарній номінальній вартості акцій ВАТ «Нотекс», що вбачається з акта передачі ак-цій від 22.06.1994р. №12.(т.1, арк.справи 89-92).

Продаж акцій ВАТ «Нотекс» здійснювався відповідно до плану розміщення акцій ВАТ «Но-текс», затвердженого 07.07.1994р. начальником РВ ФДМУ по Волинській області.(т.1, арк.справи 25-28).

Як вбачається з протоколу №5, затвердженого начальником Регіонального відділення 26.04. 1998р. – вартість державної частки у статутному капіталі ВАТ «Нотекс» 4 603 746 шт. сплачена і процес приватизації ВАТ «Нотекс» завершений, що відображено в наказі Регіонального відділен-ня від 19.04.1999р. №177.(т.1, арк.справи 30).

Матеріалами справи стверджено, що рішенням Світязької сільської ради у Шацькому райо-ні від 30.11.2001р. №81 було оформлено право власності за ВАТ «Нотекс», на об'єкти дитячого оздоровчого табору «Салют», на підставі Державного акту на право постійного користування зем-лею І-ВЛ №001670, виданого 07.06.2011р. Шацькою районною Радою народних депутатів.(т.1, арк.справи 16).

Матеріали справи свідчать, що на засіданні спостережної ради ВАТ «Нотекс», оформленої протоколом від 12.08.2002р. №1, зокрема, було вирішено утворити внесок у статутному фонді но-воствореного ЗАТ «Салют» в розмірі не менше ніж 30%.(т.1, арк.справи 22-зворот).

На загальних зборах учасників ЗАТ «Салют», оформлених протоколом від 22.08.2002р. №1, було вирішено створити Закрите акціонерне товариство «Салют» та укласти установчий договір про створення та діяльність ЗАТ «Салют», розподілити внески в статутний фонд таким чином, що ВАТ «Нотекс» володіло 164 041 акціями номінальною загальною вартістю 820 205 грн. з часткою у статутному фонді 30,38%.(т.1, арк.справи 42-46).

На виконання вказаного рішення, ВАТ «Нотекс» як засновник передало, а ЗАТ «Салют» отримало в якості внеску у статутний фонд майно дитячого оздоровчого табору «Салют» на за-гальну суму 820 205 грн.(т.1, арк.справи 41).

Крім того, виконкомом Ради 15.11.2002р. прийнято рішення про оформлення права власнос-ті на майно дитячого табору «Салют» за ЗАТ «Салют», яке й було зареєстроване за ним на праві приватної власності, про що свідчать свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна. (т.1, арк.справи 17, 18-21).

Шацькою районною державною адміністрацією зареєстровано Установчий договір про ство-рення та діяльність Закритого акціонерного товариства «Салют» від 05.09.2002р., реєстрраційний №Ю 0010056, відповідно до п.2.2.2 якого – ВАТ «Нотекс» в якості оплати частини свого внеску пе-редає майно на загальну суму 820 205 грн., згідно з додатком №1 до протоколу загальних зборів учасників.(т.1, арк.справи 47-50).

Розпорядженням Шацької районної державної адміністрації від 13.12.2002р. №201 погод-жено матеріали інвентаризації земельної ділянки та передачі в оренду земель ЗАТ «Салют».(т.1, арк.справи 74).

Шацькою районною державною адміністрацією та ЗАТ «Салют» укладено договір оренди земельної ділянки від 24.03.2003р., розташованої в с.Світязь Шацького району за межами населе-ного пункту, цільове призначення земельної ділянки: розміщення дитячого оздоровчого табору.(т. 1, арк.справи 66-69).

Крім того, ухвалою господарського суду Волинської області від 17.12.2009р. у справі №7/59-Б ліквідовано юридичну особу – Відкрите акціонерне товариство «Нововолинська бавовнопряди-льна фабрика «Нотекс».

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна та не підлягає задоволен-ню, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є визнання права власності на нерухомі об'єкти, витребування їх та скасування державної реєстрації права власності.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнан-ня або оспорювання.(ст.15 ЦК України). Способи захисту цивільних прав та інтересів судом перед-бачені у ст.16 ЦК України. Одним з таких способів, як зазначено у п.1 ч.2 вказаної статті, є виз-нання права. Аналогічні приписи містить частина 2 ст.20 ГК України.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник вправі пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою, а також у разі втрати до-кумента, який засвідчує його право власності.

Вважаючи, що майно дитячого оздоровчого табору «Салют», яке знаходиться за адресою: урочище Гошово Світязької сільської ради Шацького району Волинської області з державної влас-ності не вибувало, тому безпідставно набуто ЗАТ «Салют» – Прокурор звернувся до суду з вимо-гою визнати за державою право власності на спірне нерухоме майно.(т.1, арк.справи 4-10).

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України (надалі в тексті – ЦК України), визначе-но, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.(ст.321 ЦК України).

Колегія суддів приймає до уваги, що у відповідності до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вва-жається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Вирішуючи даний спір, колегія суддів вважає доведеними обставини, що правовідносини власності щодо спірного майна, які пов'язані з прийняттям виконкомом Світязької сільської ради рішень від 30.11.2001р. і 15.11.2002р. мають похідний характер від правовідносин приватизації ці-лісного майнового комплексу Нововолинської бавовнопрядильної фабрики, які виникли значно раніше – у 1993р. (наказ Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості №90 від 16.09.1993р.) та припинилися у 1999р. на підставі наказу РВ ФДМ України по Волинській об-ласті від 19.04.1999р. №177 «Про завершення приватизації ВАТ «Нововолинська бавовнопрядиль-на фабрика «Нотекс».

Так, зокрема, матеріалами справи стверджено, що Нововолинська бавовнопрядильна фабри-ка, як об'єкт державна власності набула право на спірне майно на підставі Акта державної прий-мальної комісії про прийняття завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію ще у 1982 році (т.1, арк.справи 52-56), а під час корпоратизації у 1993 році до ВАТ «Нотекс» перейшли всі активи та пасиви державного підприємства, у тому числі і вся нерухомість як цілісний майновий комп-лекс. Вилучено було лише два гуртожитки загальною вартістю 606 тис.крб.(т.1, арк.справи 23, 83). Вказане також стверджується листом Регіонального відділення від 27.02.2012р. №10-03-358.(т.1, арк.справи 75-76).

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що набувши спірне майно ВАТ «Нотекс» набуло і право розпоряджатися ним, а тому вправі було передавати його до статутного фонду ЗАТ «Салют».

Крім того, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що перелік майна, переданого до статутного фонду ВАТ «Нотекс» (т.1, арк.справи 77-80), який наданий Регіо-нальним відділенням на запит ВАТ «Нотекс» від 30.07.2014 №117/5 не може вважатися належним доказом відсутності повноважень щодо розпорядження спірним майном, оскільки станом на 2004 рік нерухоме майно дитячого табору «Салют» не перебувало у власності ВАТ «Нотекс» і на балан-сі, позаяк попередньо вже було передано до статутного фонду ЗАТ «Салют». Тобто, станом на 30.08.2002р. ВАТ «Нотекс» вже не володіло спірним майном, яке станом на 30.07.2004р. на балан-сі ВАТ «Нотекс» не перебувало, відтак об'єктивно не могло бути включене до вказаного переліку майна.

З огляду на таке, колегія суддів відхиляє як безпідставні твердження Скаржника, що в про-цесі приватизації Нововолинської бавовнопрядильної фабрики спірне майно не увійшло до ціліс-ного майнового комплексу ВАТ «Нотекс» та не було включено до його статутного фонду, а тому, в подальшому, не могло бути передане до статутного фонду іншого товариства, оскільки ні акт оцін-ки вартості цілісного майнового комплексу Нововолинської бавовнопрядильної фабрики від 28.02. 1994р., ні накази Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості №56 від 18.03. 1994р. «Про створення відкритого акціонерного товариства Нововолинської бавовнопрядильної фабрики «Нотекс» та від 15.06.1994р. №135, накази РВ ФДМ України по Волинській області від 12.05.1994р. №101 «Про прийняття рішення про приватизацію», від 19.04.1999р. №177 «Про завер-шення приватизації ВАТ «Нововолинська бавовнопрядильна фабрика «Нотекс» так і установчі до-кументи ЗАТ «Салют» в частині включення спірного нерухомого майна до статутного фонду, рів-но, як і правочин з його приймання-передачі не оспорювалися, не визнані недійсними та не скасо-вані.

Таким чином, ЗАТ «Салют» є добросовісним набувачем спірного майна і правові підстави для позбавлення його права володіння, користування та розпорядження нерухомим майном дитя-чого табору «Салют» – відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відмова місцевим господарським судом у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання права власності на спірне ма-йно та в частині визнання незаконними та скасування рішень виконкому Світязької сільської ради №81 від 30.11.2001р. та №111 від 15.11.2002р. є правомірною.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання Скаржника щодо невідповідності акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу діючому на той час законодавству через від-сутність уповноваженого представника власника з огляду на таке:

Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном у листі від 11.04.2012р. зазначило, що склад комісії з корпоратизації ДП «Нововолинська бавовно-прядильна фабрика» був затверджений наказом Держкомлегтексу України від 23.12.1993р. №119. При цьому, Державний комітет України з легкої і текстильної промисловості був засновником ВАТ «Нововолинська бавовно-прядильна фабрика «Нотекс». Тобто, склад комісії затверджувався компетентним органом. Комісія з корпоратизації ДП Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном за результатами інвентаризації згідно з переда-вальним балансом склала Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 28.02.1994р. При цьому, Акт оцінки вартості цілілісного майнового комплексу 11.03.1994р. був затверджений голо-вою Держкомлегтексу України, підписаний також головою комісії та членами комісії.(т.1, арк.спра-ви 86-88).

Колегія суддів також звертає увагу, що спірні правовідносини виникли ще у 2002 році та пов'язані із передачею спірного майна до статутного фонду ЗАТ «Салют», однак Прокурор про-сить поновити строк позовної давності, натомість ЗАТ «Салют» просить застосувати до спірних правовідносин наслідки пропуску строку позовної давності.(т.1, арк.справи 155-157).

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.(ст.261 ЦК України).

Отже, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Проте, враховуючи, що права або охоронювані законом інтереси Позивача, за захистом яких звернувся Прокурор порушені не були – в частині визнання права власності на спірне майно в позові відмов-лено з підстав його необґрунтованості і колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстан-ції правомірним.

Такої ж практики дотримується Вищий господарський суд України, що знайшло відобра-ження у п.2.2 постанови Пленуму від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

З викладених мотивів апеляційний суд відхиляє твердження Відповівдача-3 про пропуск строку позовної давності первісним Позивачем.

Що стосується вимоги про визнання недійсною та скасування державної реєстрації сві-доцтв про право власності на нерухоме майно, колегія суддів зазначає наступне:

Прокурором заявлено до Відповідача-2 позовні вимоги про визнання недійсною та скасу-вання державної реєстрації свідоцтв про право власності серії АБ за №27614 від 16.12.2002р., серії АБ за №27615 від 16.12.2002р., серії АБ за №27616 від 16.12.2002р., серії АБ за №27612 від 16.12. 2002р. на об'єкти нерухомого майна, проведеної КП «Волинське обласне бюро технічної інвентар-ризації» 24.06.2003р. та 28.06.2003p., з виключенням відповідних записів з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Отже, державна реєстрація права власності на спірне майно відбувалася в період дії Тимча-сового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого нака-зом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 №615 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2003р. за №66/7387, згідно п.1.3 якого таку реєстрацію здійснюють комунальні під-приємства бюро технічної інвентаризації (далі – БТІ). Вказане свідчить, що БТІ на основі законо-давства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійcнен-ням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно. Таким чином, БТІ в розумінні п.7 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України – є суб'єктом владних повно-важень.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – це офіційне визнан-ня і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме ма-йно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав. (ст.5 цього ж Закону)

З огляду на зазначені обставини, колегія вважає, що господарському суду не підвідомчий спір про скасування рішення про державну реєстрацію та скасування такої реєстрації, оскільки і КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», і відповідна реєстраційна служба Шацько-го районного управління юстиції у Волинській області, як процесуальний правонаступник Відпові-дача-2, у правовідносинах щодо вчинення оспорюваних дій є суб'єктами владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, а спори, що виника-ють у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень управлінських функцій, тобто з пуб-лічно-правових відносин – не підвідомчі господарським судам в силу приписів п.1 ч.1 ст.12 ГПК України, що не було враховано судом першої інстанції..

Тому, в частині визнання недійсною та скасування державної реєстрації свідоцтв про право власності на нерухоме майно провадження у справі належить припинити з підстав п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням обставин, встановлених Рівненським апеляційним господарським судом – до-води Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом такими, що зу-мовлюють скасування оскаржуваного рішення. Разом з тим рішення підлягає частковому скасу-ванню з підстав п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, оскільки приймаючи рішення, місцевий господарський суд невірно застосував норми процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 35, 43, 49, 80, 91, 99, 101, 103, 104, 105, 1119 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу прокурора м.Нововолинська в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на рішення господарського суду Волинської області від 29.03.2013р. у справі №903/57/13-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 29.03.2013р. у справі №903/57/13-г скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсною та скасування держав-ної реєстрації свідоцтв про право власності на нерухоме майно.

Прийняти в цій частині нове рішення про припинення провадження у справі.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу №903/57/13-г повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.