Рішення

від 15.07.2015 по справі 910/10296/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2015Справа №910/10296/15 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. до Товариства з обмеженою відповідальністю «М.М.Д» про стягнення 500484,36 грн., за участю представників позивача - Нелюбова О.Р., довіреність №03/2/213від 20.03.2015 року, відповідача - Верхотурова О.О., довіреність №425-06 від 02.07.2015 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 476 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 23 379 грн. 43 коп. заборгованості за відсотками по кредиту, 448 грн. 20 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 3% річних у розмірі 51 грн. 16 коп., 605 грн. 57 коп. інфляційних збитків за кредитним договором №28 від 10.04.2007 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.04.2015 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 25.05.2015 року.

03.07.2015 року через канцелярію суду відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти позову та просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що до позивача фактично перейшло право вимоги грошових коштів на користь позивача за договором банківського вкладу (депозиту) «строковий» на суму 500 000,00 грн. та припинення зобов'язань за вказаним вище договором шляхом поєднання боржника і кредитора в одній особі.

03.07.2015 року відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про залучення Масола Ігоря Віталійовича до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у зв'язку з тим, що Масол Ігор Віталійович є заставодавцем за договором застави майнових прав №28-З-2011 від 30.03.2011 року і рішення у справі №910/10296/15 може вплинути на його права та обов'язки за вказаним договором та за договором відступлення права вимоги №28-У-2011 (з відкладальною обставиною) від 30.03.2011 року.

В судовому засіданні 08.07.2015 року судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі в справі в якості третьої особи Масола Ігоря Віталійовича зважаючи на те, що представником відповідача не надано доказів на підтвердження того факту, що рішення по даній справі якимось чином вплине на права та обов'язки зазначеної особи.

08.07.2015 року в судовому засіданні позивачем надано додаткові пояснення до позовної заяви.

В судовому засіданні 08.07.2015 року оголошено перерву до 15.07.2015року.

09.07.2015 року позивачем через канцелярію суду надано додаткові пояснення до позовної заяви.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.04.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (кредитодавець, банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росток-СД» (позичальник) було укладено кредитний договір № 28 з наступними змінами та доповненнями до нього (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору (п.1.1), кредит надається у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 476000,00 грн. (п.1.1.1), термін користування кредитом до 16-00 09.04.2008 року (п.1.1.2), процентна ставка за користування кредитом 19 % річних (п.1.1.3).

В подальшому, додатковими угодами до кредитного договору №28 від 10.04.2007 року сторони змінювали строк повернення кредиту та інші умови договору.

Додатковою угодою №4 від 18.06.2009 року банк та ТОВ «Росток-СД» домовились здійснити заміну позичальника - ТОВ «Росток-СД» шляхом переведення боргу на нового боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «М.М.Д.» та визначили новий термін остаточного повернення кредиту до 18 березня 2010 року включно.

В подальшому, договорами про внесення змін до кредитного договору №28 від 10.04.2007 року сторони неодноразово змінювали термін повернення кредиту, процентну ставку та інші умови договору.

Договором № 9 від 30.03.2011 року про внесення змін до кредитного договору №28 від 10.04.2007 року сторони погодили процентну ставку за користування кредитом на рівні 17,75%, а договором про внесення змін № 14 від 20.06.2014 року сторони домовились визначити термін остаточного повернення кредиту - 19 червня 2015 року включно.

Згідно п. 7.4 кредитного договору (в редакції, яка викладена в додатковій угоді № 4 від 18.06.2009 року), цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на зобов'язань.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст.1056 1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У відповідності до положень статті 1049 Цивільного кодексу України , позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Поясненнями представника позивача, частково відповідача, меморіальними ордерами банку та виписками по особовому рахунку ТОВ «Росток-СД» за період з 10.04.2007 року по 29.05.2009 року підтверджується факт надання банком позичальнику кредитних коштів в загальній сумі 476 000,00 грн.

В свою чергу, позичальник належним чином не виконав покладені на нього зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим з грудня місяця 2014 року у ТОВ «М.М.Д.» існує прострочена заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами.

20 лютого 2015 року банком на адресу відповідача направлено вимогу за вих. №31/1-2208 від 19.02.2015 про погашення заборгованості, яка станом на дату подання позовної заяви залишена відповідачем без задоволення.

Пунктом 2.7.1 кредитного договору (в редакції, яка викладеній в додатковій угоді №6 від 06.04.2010 року) сторони визначили, що проценти, нараховані за місяць відповідно до п. 2.6 цього договору позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця, не пізніше 15 календарного місяця наступного за тим, за який вони нараховані.

Станом на 09.02.2015 року заборгованість відповідача за відсотками за користування кредитом складає 23379,43 грн., що підтверджується виписками банку з особового рахунку ТОВ «М.М.Д.» за період з 30.05.2009 року по 09.07.2015 року та розрахунком позивача.

Доказів сплати вказаної заборгованості за відсотками по кредиту відповідачем суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2.10 кредитного договору (в редакції, яка викладена в додатковій угоді № 4 18.06.2009 року) закріплено право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового погашення заборгованості у повному обсязі в разі наявності простроченої протягом більше 5 банківських днів заборгованості за траншами/кредитом, нарахованими процентами та комісіями, передбаченими договором.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 476 000,00 грн. заборгованості за кредитом на підставі п. 2.10 договору та 23 379,43 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно п. 4.3 кредитного договору, в редакції, яка викладена в додатковій угоді № 4 від 18.06.2009 року, у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3 цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.

Позовні вимоги в частині стягнення 448,20 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту станом на 09.02.2015 року на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованими, та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму борг урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів за кредитом у розмірі 605,57 грн. та 3% річних у розмірі 51,16 грн. є обґрунтованими, та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Судом була надана належна оцінка відзиву на позовну заяву, в якому відповідач посилався на те, що до позивача фактично перейшло право вимоги грошових коштів на користь позивача за договором банківського вкладу (депозиту) «строковий» на суму 500 000,00 грн. та припинення зобов'язань за вказаним вище договором шляхом поєднання боржника і кредитора в одній особі.

Проте, викладені у вищезазначеному документі доводи судом не приймаються, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Предметом застави можуть бути майно та майнові права. (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про заставу»)

Як встановлено судом, п. 1.3 кредитного договору сторони погодили, що в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступає застава.

Відповідно до п. 1.3.2. кредитного договору, умови передачі майна в заставу та звернення стягнення на заставлене майно регулюються нормами чинного законодавства України і відповідним договором застави/поруки/їпотеки.

30 березня 2011 року між банком (заставодержателем) та громадянином України - Масолом Ігорем Віталійовичем (заставодавцем) було укладено договір застави майнових прав № 28-З-2011 (далі - договір застави).

Відповідно до умов договору застави, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №28 від 10.04.2007 року, заставодавець надав заставодержателю в заставу майнові права, які полягають в праві вимоги на грошові кошти в сумі 500000,00 грн., що знаходяться на вкладному рахунку № 26359880000262, відкритому у ПАТ «ВіЕйБі Банк», та належить заставодавцю на підставі договору банківського вкладу «Строковий» № 218637/2011 (в національній валюті України) від 30 березня 2011 року, укладеного між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та заставодавцем.

Як передбачено пунктом 4.3. договору застави, здійснюючи позасудове звернення стягнення та реалізацію майнових прав, що є предметом застави, заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави такими способами на свій вибір: звернути стягнення на предмет застави в позасудовому порядку шляхом прийняття у власність відступлених майнових прав в порядку, передбаченому чинним законодавством про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, цим договором та договором відступлення права вимоги (п.4.3.1), на підставі ст.1071 Цивільного кодексу України банк має право здійснити договірне списання грошових коштів, розміщених на вкладному рахунку заставодавця відповідно до договору банківського вкладу та нарахованих на нього відсотків на свою користь та направити зазначені грошові кошти на погашення зобов'язань та витрат, передбачених п.1.1. цього договору застави. Заставодавець цим доручає заставодержателю здійснювати зазначене договірне списання грошових коштів зокрема з вкладного рахунку заставодавця №26359880000262, відкритому у ПАТ «ВіЕйБі Банк» (п.4.3.2).

30.03.2011 року за договором про відступлення права вимоги № 28-У-2011 (з відкладальною обставиною) громадянин України - Масол Ігор Віталійович (кредитор) керуючись ст.ст. 212, 512-519 Цивільного кодексу України відступив Публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (новий кредитор), право вимоги (з відкладальною обставиною) на грошові кошти у сумі 500000,00 грн. за договором банківського вкладу «Строковий» №218637/2011 (в національній валюті України) від 30 березня 2011 року, укладеному між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та Масолом Ігорем Віталійовичем (п.1.1).

Згідно п. 1.2 договору про відступлення права вимоги відкладальною обставиною в розумінні цього договору є невиконання ТОВ «М.М.Д.» зобов'язань по кредитному договору№28 від 10.04.2007 року та/або заставодавцем за договором застави майнових прав №28-З-2011 від 30.03.2011 року.

З моменту настання відкладальної обставини, зазначеної в п. 1.2. договору відступлення права вимоги, до нового кредитора переходить право вимоги, що належить кредитору, визначене в п.1.1 цього договору.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 19 Закону України «Про заставу» визначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Статтею 23 Закону України «Про заставу» встановлено, що при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 № 733 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 20.11.2014 №123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк», згідно з яким з 21.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський Акціонерний Банк».

В подальшому, постановою Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.03.2015 року № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк», в Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський Акціонерний Банк» строком на 1 рік з 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року включно призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Славкіну Марину Анатоліївну.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, серед іншого: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Статтею 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» також визначено, що Фонд не відшкодовує кошти за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання такого зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду на ліквідацію складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Статтею 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що з дня свого призначення уповноважена особа Фонду приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також індивідуально визначене майно та майнові права, що належать банку на підставі речових прав (ліцензії, гудвіл тощо).

Статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначена черговість задоволення вимог кредиторів Банку.

Згідно з пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.

Статтею 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Враховуючи те, що з 21.11.2014 року рішенням № 123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру виведення банку з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації, станом на 16 грудня 2014 року (настання строку сплати процентів по кредитному договору) задоволення вимог банку за кредитним договором за рахунок заставленого майна вже не було можливим, оскільки можливість списання депозитних коштів з рахунків поза межами ліквідаційної процедури не передбачена чинним законодавством та не входить до сфери повноважень уповноваженої особи Фонду.

Зазначена позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі № 910/12404/14 від 05.03.2015 року.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на предмет застави - це право, а не обов'язок банку, банк має право скористатись різними передбаченими законом способами для захисту власного порушеного права та не обмежений у їх застосуванні.

Отже, банк не обмежений чинним законодавством у виборі способу захисту порушеного права, в тому числі шляхом подачі позову про стягнення заборгованості/звернення стягнення, і не зобов'язаний задовольняти власні вимоги виключно за рахунок предмету застави в судовому або позасудовому порядку.

Станом на день розгляду справи, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження задоволення вимог кредитора у вигляді погашення заборгованості, а право списання коштів в рахунок погашення заборгованості застосовується лише за волевиявленням банку у встановленому чинним законодавством порядку, з обов'язковим урахуванням положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а оскільки право звернення стягнення на предмет застави є саме правом банку, а не обов'язком, і у випадку його реалізації потребує певної послідовної сукупності дій, чого не відбулося у даному випадку у зв'язку з тим, що позивач цим своїм правом не скористався, то позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п.22 ст.5 Закону України «Про судовий збір» уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку, звільнена від сплати судового збору.

У зв'язку з чим та згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, у зв'язку із задоволенням позову стягується з відповідача в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М.М.Д.» (код ЄДРПОУ 31813847, адреса реєстрації: 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, будинок 23-Б) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (код ЄДРПОУ 19017842, адреса реєстрації: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-Т) 476 000 (чотириста сімдесят шість тисяч) грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 23379 (двадцять три тисячі триста сімдесят дев'ять) грн. 43 коп. заборгованості за відсотками по кредиту, 448 (чотириста сорок вісім) грн. 20 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 3% річних у розмірі 51 (п'ятдесят одна) грн. 16 коп., 605 (шістсот п'ять) грн. 57 коп. інфляційних збитків.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М.М.Д.» (код ЄДРПОУ 31813847, адреса реєстрації: 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, будинок 23-Б) 10 009 (десять тисяч дев'ять) 69 коп. судового збору в дохід Державного бюджету України.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 27.07.2015 року.

Суддя С.О.Чебикіна