Постанова

від 26.10.2015 по справі 910/10296/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2015 р. Справа№ 910/10296/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

позивача: Сподін В.С. - довіреність № 489 від 04.09.2015;

відповідача: Верхотуров О.О. - довіреність № 425-06 від 01.07.15;

третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М.М.Д"

на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2015

у справі № 910/10296/15 (головуючий суддя: Чебикіна С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М.М.Д"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_6

про стягнення 500484,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.07.2015 по справі № 910/10296/15 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "М.М.Д." на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 476 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 23379 грн. 43 коп. заборгованості за відсотками по кредиту, 448 грн. 20 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 3% річних у розмірі 51 грн. 16 коп., 605 грн. 57 коп. інфляційних збитків.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "М.М.Д" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушені норми матеріального права, оскільки позивач задовольнив свої кредиторські вимоги у повному обсязі у позасудовому порядку за рахунок застави майнових прав, шляхом прийняття їх у власність, що позбавляє позивача можливості звертатися із позовом про стягнення грошових коштів.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М.М.Д" по справі № 910/10296/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Зеленін В.О. (головуючий), Синиця О.Ф., Ткаченко Б.О.

Розпорядженнями Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Синиці О.Ф. у відпустці сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/10296/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Ткаченко Б.О., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2015 колегію суддів у зазначеному складі прийнято до розгляду справу № 910/10296/15. Розгляд апеляційної скарги призначений на 05.10.2015.

01.10.2015 представник відповідача подав клопотання про залучення до матеріалів справи судової практики Вищого господарського суду України та Верховного Суду України.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/10296/15 колегію суддів у складі: головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Синиці О.Ф., Шевченка Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 колегію суддів у зазначеному складі прийнято до розгляду справу 910/10296/15.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_6 та відкладено розгляд справи на 26.10.2015.

21.10.2015 представник відповідача подав клопотання про залучення до матеріалів справи судової практики Київського апеляційного господарського суду та господарського суду міста Києва.

21.10.2015 третя особа ОСОБА_6 подав письмові пояснення, у яких просить скасувати оскаржуване рішення в повному обсязі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, а також просить проводити розгляд справи без його участі.

23.10.2015 позивач подав письмові пояснення, у яких заперечує проти доводів апеляційної скарги.

Оскільки неявка представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представника третьої особи.

26.10.2015 в судовому засіданні представник відповідача (апелянта) підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, про відмову у позові. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М.М.Д" про стягнення 500484 грн. 36 коп.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами в розмірах і строки, передбачені умовами кредитного договору №28 від 10.04.2007 р. (далі - Кредитний договір), в зв'язку з цим позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 476 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 23 379 грн. 43 коп. заборгованості за відсотками по кредиту, 448 грн. 20 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 3% річних у розмірі 51 грн. 16 коп., 605 грн. 57 коп. інфляційних збитків.

Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим задовольнив їх в повному обсязі.

Так, задовольняючи позовні вимоги місцевий суд посилався на те, що зобов'язання відповідача за Кредитним договором є простроченим, а тому позивач має право вимагати стягнення заборгованості в судовому порядку.

Проте, апеляційний господарський суд не погоджується з даними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

На підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

10.04.2007 року між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк", як кредитодавецем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росток-СД", як позичальником, було укладено кредитний договір № 28 з наступними змінами та доповненнями до нього (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору (п.1.1), кредит надається у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 476000,00 грн. (п.1.1.1), термін користування кредитом до 16-00 09.04.2008 року (п.1.1.2), процентна ставка за користування кредитом 19 % річних (п.1.1.3).

Додатковими угодами до кредитного договору №28 від 10.04.2007 року сторони змінювали строк повернення кредиту та інші умови договору.

Додатковою угодою №4 від 18.06.2009 року банк та ТОВ "Росток-СД" домовились здійснити заміну позичальника - ТОВ "Росток-СД" шляхом переведення боргу на нового боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "М.М.Д." та визначили новий термін остаточного повернення кредиту до 18 березня 2010 року включно.

В подальшому, договорами про внесення змін до кредитного договору №28 від 10.04.2007 року сторони неодноразово змінювали термін повернення кредиту, процентну ставку та інші умови договору.

Договором № 9 від 30.03.2011 року про внесення змін до кредитного договору №28 від 10.04.2007 року сторони погодили процентну ставку за користування кредитом на рівні 17,75%, а договором про внесення змін № 14 від 20.06.2014 року сторони домовились визначити термін остаточного повернення кредиту - 19 червня 2015 року включно.

Згідно п. 7.4 кредитного договору (в редакції, яка викладена в додатковій угоді № 4 від 18.06.2009 року), цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на зобов'язань.

Меморіальними ордерами банку та виписками по особовому рахунку ТОВ "Росток-СД" за період з 10.04.2007 року по 29.05.2009 року підтверджується факт надання банком позичальнику кредитних коштів в загальній сумі 476 000,00 грн.

В свою чергу, позичальник належним чином не виконав покладені на нього зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим з грудня місяця 2014 року у ТОВ "М.М.Д." існує прострочена заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами.

Пунктом 2.7.1 кредитного договору (в редакції, яка викладеній в додатковій угоді №6 від 06.04.2010 року) сторони визначили, що проценти, нараховані за місяць відповідно до п. 2.6 цього договору позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця, не пізніше 15 календарного місяця наступного за тим, за який вони нараховані.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 2.10 кредитного договору (в редакції, яка викладена в додатковій угоді № 4 18.06.2009 року) закріплено право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового погашення заборгованості у повному обсязі в разі наявності простроченої протягом більше 5 банківських днів заборгованості за траншами/кредитом, нарахованими процентами та комісіями, передбаченими договором

20 лютого 2015 року банком на адресу відповідача направлено вимогу за вих. №31/1-2208 від 19.02.2015 про погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 500 484,36 грн., у тому числі: 476 000,00 грн. заборгованість за кредитом, 23 379,43 грн. заборгованість за процентами, 448,20 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 51,16 грн. заборгованості по 3% річних, 609,57 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Так, згідно п. 1.3, 1.3.2 Кредитного договору, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступає застава. Умови передачі майна в заставу та звернення стягнення на заставлене майно регулюються нормами чинного законодавства України і відповідним договором застави.

30 березня 2011 року між банком (заставодержателем) та громадянином України - ОСОБА_6 (заставодавцем) було укладено договір застави майнових прав № 28-З-2011 (далі - договір застави).

Відповідно до умов договору застави, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №28 від 10.04.2007 року, заставодавець надав заставодержателю в заставу майнові права, які полягають в праві вимоги на грошові кошти в сумі 500000,00 грн., що знаходяться на вкладному рахунку № НОМЕР_1, відкритому у ПАТ "ВіЕйБі Банк", та належить заставодавцю на підставі договору банківського вкладу "Строковий" № 218637/2011 (в національній валюті України) від 30 березня 2011 року, укладеного між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та заставодавцем (далі - Договір банківського вкладу).

Пунктом 4.3. договору застави передбачено, що здійснюючи позасудове звернення стягнення та реалізацію майнових прав, що є предметом застави, заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави такими способами на свій вибір: звернути стягнення на предмет застави в позасудовому порядку шляхом прийняття у власність відступлених майнових прав в порядку, передбаченому чинним законодавством про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, цим договором та договором відступлення права вимоги (п.4.3.1), на підставі ст.1071 Цивільного кодексу України банк має право здійснити договірне списання грошових коштів, розміщених на вкладному рахунку заставодавця відповідно до договору банківського вкладу та нарахованих на нього відсотків на свою користь та направити зазначені грошові кошти на погашення зобов'язань та витрат, передбачених п.1.1. цього договору застави. Заставодавець цим доручає заставодержателю здійснювати зазначене договірне списання грошових коштів зокрема з вкладного рахунку заставодавця НОМЕР_1, відкритому у ПАТ "ВіЕйБі Банк" (п.4.3.2).

Положеннями ст. 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Аналогічне встановлено й Законом України "Про заставу", згідно ст. 1 якого застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

При заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права (ч. 1 ст. 23 Закону України "Про заставу").

Сторони погодили, що здійснюючи позасудове звернення стягнення та реалізацію майнових прав, що є предметом застави, заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави, зокрема, шляхом прийняття у власність відступлених майнових прав в порядку, передбаченому чинним законодавством про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, Договором застави та Договором відступлення права вимоги (п. 4.3 Договору застави).

Колегія суддів приходить до висновку про те, що згаданий пункт Договору застави містить умови правочину уступки права вимоги. Умовою переходу права вимоги за Договором банківського вкладу (депозиту) до позивача (банку) є невиконання відповідачем (позичальником) хоча б одного із зобов'язань, передбачених Кредитним договором. Єдиним застереженням такого переходу права вимоги до банку є письмова відмова позивача від отримання права вимоги, проте такої матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст.ст. 514, 516 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Так, 30.03.2011 року за договором про відступлення права вимоги № 28-У-2011 (з відкладальною обставиною) громадянин України - ОСОБА_6 (кредитор) керуючись ст.ст. 212, 512-519 Цивільного кодексу України відступив Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (новий кредитор), право вимоги (з відкладальною обставиною) на грошові кошти у сумі 500000,00 грн. за договором банківського вкладу "Строковий" №218637/2011 (в національній валюті України) від 30 березня 2011 року, укладеному між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ОСОБА_6 (п.1.1).

Згідно п. 1.2 договору про відступлення права вимоги відкладальною обставиною в розумінні цього договору є невиконання ТОВ "М.М.Д." зобов'язань по кредитному договору №28 від 10.04.2007 року та/або заставодавцем за договором застави майнових прав №28-З-2011 від 30.03.2011 року.

З моменту настання відкладальної обставини, зазначеної в п. 1.2. договору відступлення права вимоги, до нового кредитора переходить право вимоги, що належить кредитору, визначене в п.1.1 цього договору.

Відповідно до ст. 606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

З огляду на те, що виконання зобов'язання відповідача за Кредитним договором було забезпечено заставою (Договір застави) майнових прав заставодавця на грошові кошти за Договором банківського вкладу в сумі 500 000,00 грн., на підставі Договору відступлення права вимоги заставодавець передав заставодержателю (позивачу) право вимоги на ці майнові права в відкладальною обставиною, якою є невиконання зобов'язань відповідача за Кредитним договором, відтак до позивача (нового кредитора) перейшло право вимоги на майнові права на грошові кошти за Договором банківського вкладу в сумі 500 000,00 грн.

Таким чином, виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості по Кредитному договору на суму 476 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 23 379 грн. 43 коп. заборгованості за відсотками по кредиту свідчить про фактичний перехід права вимоги грошових коштів за Договором банківського вкладу в сумі 500 000,00 грн. на користь позивача, припинення зобов'язань за Договором банківського вкладу шляхом поєднання боржника та кредитора в одній особі згідно ст. 606 ЦК України й фактичну реалізацію права застави шляхом задоволення вимог позивача за Кредитним договором за рахунок майнових прав на грошові кошти за Договором банківського вкладу.

Умовами укладених між сторонами договорів погоджено, що звернення стягнення на предмет застави може здійснюватися в позасудовому порядку відповідно до цих договорів і закону. Уступка вимоги щодо предмета застави набирає чинності, а права й обов'язки сторін по уступці вимоги виникають відразу після звернення стягнення на предмет застави. При цьому сторони погодили, що укладення (підписання) додаткових документів для підтвердження звернення стягнення на предмет застави та його реалізації не потрібне.

Посилання позивача на неможливість виконання ним умови про договірне списання грошових коштів з огляду на встановлене законом обмеження щодо задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку під час запровадження в банку тимчасової адміністрації та ліквідаційної процедури, відхиляються судом, оскільки позивач набув право на депозитний вклад ОСОБА_6 автоматично, що привело до поєднання боржника і кредитора в одній особі та припинення зобов'язань за Кредитним договором в межах вартості предмету застави. При цьому, автоматичний перехід права вимоги отримання депозитних грошових коштів по депозитному договору від Клієнта до Банку під час запровадження в Банку тимчасової адміністрації та в процедурі ліквідації є можливим, оскільки не стосується черговості задоволення вимог кредиторів, не є зарахуванням зустрічних вимог та не заборонено чинним законодавством.

Згідно пункту 6 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

За приписом пункту 2 частини 2 статті 46 вказаного Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду від імені Фонду, що виконує функції з ліквідації банку банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Отже, виходячи із системного аналізу вимог Закону, до закінчення технологічного циклу банку відноситься, зокрема, і повне погашення заборгованості перед банком по кредитних зобов'язаннях, а відтак, списання Банком грошових коштів з депозитного рахунку Клієнта, відкритого у цьому банку, із зарахуванням таких коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, є фактично погашенням дебіторської заборгованості банку, сприяє збереженню ліквідаційної маси банку, не призводить до її зменшення, не змінює черговості задоволення вимог вкладників банку та не порушує їх права і законні інтереси.

При цьому колегія суддів враховує правові позиції Верховного Суду України, викладені, зокрема, у постанові від 24 жовтня 2011 року у справі № 3-112гс115, в якій визначено можливість переходу права вимоги по договору (з відкладальною умовою) під час процедури ліквідації банку та вказано, що автоматичне відступлення прав вимоги не стосується черговості задоволення вимог кредиторів та не заборонено чинним законодавством.

Окрім цього, подібний висновок покладений в основу постанови Вищого господарського суду України від 24.06.2015 року у справі №925/1977/14, обставини якої є аналогічними обставинам даної справи, при цьому ухвалою Верховного Суду України від 18.09.2015 відмовлено у допуску справи № 925/1977/14 до провадження Верховного Суду України.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 16.09.2015 відхиляються колегією суддів, оскільки обставини справи, що розглядається, суттєво відрізняються від обставин, викладених у вказаній постанові Верховного Суду України.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем не доведено суду обґрунтованості позовних вимог, не надано належних доказів на підтвердження тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за Кредитним договором, тому колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

В зв'язку з зазначеним вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2015 у справі № 910/10296/15 прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, що підтверджується фактичними обставинами та матеріалами справи, а тому відповідно до положень п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.49 ГПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 5004,85 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М.М.Д" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2015 у справі № 910/10296/15 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. відмовити повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (код ЄДРПОУ 19017842, адреса реєстрації: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-Т) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М.М.Д." (код ЄДРПОУ 31813847, адреса реєстрації: 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, будинок 23-Б) - 5004,85 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 910/10296/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Е.О. Шевченко