Рішення

від 24.07.2015 по справі 910/14378/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2015Справа №910/14378/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТК Укрнафтаторг» ДоПриватного підприємства «АЗС-ОЙЛ-ЛТД» Простягнення 246 379,76 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Гніденко О.М. - предстанвик за довіреністю;

від відповідача: Рябко С.О. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Укрнафтаторг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «АЗС-ОЙЛ-ЛТД» про стягнення 246 379,76 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані грошові зобов'язання за договором поставки нафтопродуктів №5 від 25.11.2015 року.

Ухвалою суду від 08.06.2015 року було порушено провадження у справі № 910/14378/15 та призначено її до розгляду на 22.06.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 22.06.2015 року не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 22.06.2015 року представник позивача надав усні пояснення, відповідно до яких проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи не заперечував.

Також представником позивача 22.06.2015 року, разом з клопотанням про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-ОЙЛ ЛТД" інше, ніж зазначено у позовній заяві, а саме: 01042, м. Київ, вул. Саперне поле, 9-А, оф. 108, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне зобов'язати позивача надіслати на адресу відповідача позовну заяву з додатками.

Ухвалою суду від 22.06.2015 року розгляд справи відкладено на 24.07.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 24.07.2015 року подав заяву про уточнення назви відповідача, а також надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача 24.07.2015 року через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву відповідно до якого проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що строк оплати за, отриманий 02.12.2013 року згідно видаткової накладної №УТНТ-00006 від позивача, товар не настав, оскільки позивачем, в порушення умов договору не виставлено відповідачу рахунок на оплату.

А в судовому засіданні 24.07.2015 року надав усні пояснення, відповідно до яких просив суд в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 24.07.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК Укрнафтаторг» (позивач, постачальник) та Приватним підприємством «АЗС-ОЙЛ ЛТД» (відповідач, покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів №5, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах цього договору нафтопродукти - дизельне паливо, автомобільний бензин, їх компоненти.

Відповідно до п. 1.4 договору номенклатура, одиниця виміру, кількість, ціна та вартість нафтопродуктів на кожну конкретну партію, що поставляється за даними договором, визначається в рахунку-фактурі, виставленому покупцеві та у видаткових накладних/актах прийому передачі, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Згідно п.п. 2.2, 3.8 договору кількість фактично поставлених покупцеві нафтопродуктів кожної конкретної партії визначається підписаною сторонами видатковою накладною або актом прийому-передачі.

Відповідно до п. 4.1 договору ціна за одиницю виміру нафтопродуктів обумовлюється сторонами та визначається в рахунку-фактурі та у видаткових накладних/актах прийому-передачі на кожну конкретну партію нафтопродуктів, що є невід'ємними частинами даного договору.

Оплата кожної партії нафтопродуктів здійснюється покупцем у формі попередньої оплати 100% вартості нафтопродуктів, визначеної виставленим постачальником рахунком-фактурою (п.4.3); строк оплати покупцем виставленого рахунку-фактури складає один банківський день (п.4.5).

Як зазначав позивач, на виконання умов договору поставки нафтопродуктів №5 від 25.11.2013 року, він 02.12.2013 року поставив відповідачу товар на суму 236 087,50 грн., на підтвердження чого позивач надав копії: видаткової накладної №УТН-00006 від 02.12.2013 року на суму 236 087,50 грн.; рахунку-фактури №УТНТ-00006 від 02.12.2013 року на суму 236 087,50 грн.; довіреності №6 типової форми №М-2, виданої ТОВ «АЗС-ОЙЛ ЛТД» на ім'я Дідківського Сергія Володимировича на отримання від ТОВ «ТК Укрнафтаторг» цінностей за р/ф №УТНТ - 00006; товарно-транспортної накладної 1-03 СП №290871 від 02.12.2013 року.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Проте відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 236 087,50 грн.

Надіслана позивачем 26.03.2015 року претензія про сплату заборгованості, залишена відповідачем без задоволення.

Заперечуючи проти позову, відповідач не заперечував проти факту поставки позивачем та отримання відповідачем товару згідно видаткової накладної від 02.12.2013 року №УТНТ-00006 на суму 236 087,50 грн., проте, зазначав, що строк оплати товару не настав, оскільки позивачем, в порушення умов договору не виставлено відповідачу рахунок на оплату.

Позивач, в свою чергу, надав суду рахунок-фактури №УТНТ-00006 від 02.12.2013 року на суму 236 087,50 грн., отримання якого відповідач заперечує.

Серед іншого суд зазначає, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України. (Даної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 37/405 від 29.09.2009 року).

Платіжні реквізити продавця зазначені розділі 10 договору №5 від 25.11.2013 року та видатковій накладній №УТНТ-00006 від 02.12.2013 року.

Відповідно до п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підписання відповідачем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

В силу наведених вище положень законодавства прийняття відповідачем продукції від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказану продукцію відповідно до змісту товаророзпорядчих документів на неї.

З огляду на викладене, судом встановлено, що на виконання умов договору поставки нафтопродуктів №5 від 25.11.2013 року позивач поставив відповідачу товар на суму 236 087,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: видаткової накладної №УТН-00006 від 02.12.2013 року на суму 236 087,50 грн.; довіреності №6 типової форми №М-2, виданої ТОВ «АЗС-ОЙЛ ЛТД» на ім'я Дідківського Сергія Володимировича на отримання від ТОВ «ТК Укрнафтаторг» цінностей за р/ф №УТНТ - 00006; товарно-транспортної накладної 1-03 СП №290871 від 02.12.2013 року.

Відтак, у відповідача виник обов'язок оплатити цей товар, а у позивача відповідно вимагати його оплати.

Проте відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав в зв'язку з чим його заборгованість за договором поставки нафтопродуктів №5 від 25.11.2013 року становить 236 087,50 грн.

Крім того, в реквізитах накладної міститься посилання на рахунок-фактуру, що додатково засвідчує факт отримання останнього.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 236 087,50 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар нарахував просить суд стягнути з відповідача 10 292,26 грн. 3% річних за період прострочення з 04.12.2013 року по 18.05.2015 року.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку по своєчасній оплаті отриманого товару за договором поставки нафтопродуктів №5 від 25.11.2013 року, адже всупереч умов наведеного договору не було здійснено у повному обсязі оплату за отриманий товар, що є підставами для нарахування 3% річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок 3% річних, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме, в сумі 10 292,26 грн. за визначений позивачем період.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС-ОЙЛ ЛТД» (місцезнаходження : 01042, м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 9-А, оф. 108, код ЄДРПОУ 38238825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Укрнафтаторг» (місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. Драоманова, буд. 3-В, кв. 9, код ЄДРПОУ 38021514) 236 087 (двісті тридцять шість тисяч вісімдесят сім) грн. 50 коп. - основного боргу, 10 292 (десять тисяч двісті дев'яносто дві) грн. 26 коп. - 3 % річних, 4 927 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять сім) грн. 60 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Повне рішення складено

29.07.2015 року.