Рішення

від 28.07.2015 по справі 910/16997/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2015Справа №910/16997/14

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Воля-кабель"

до комунального підприємства Київської міської ради «Телекомпанія «Київ»

про відшкодування збитків, завданих порушенням договору.

Представники сторін:

від позивача : не з'явився;

від відповідача: Гарцунов Є.Е. - представник за довіреністю № 91 від 15.01.2015 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Воля-кабель" до комунального підприємства Київської міської ради "Телекомпанія "Київ" про відшкодування збитків, завданих порушенням договору.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.12.2014 року позов задоволено. Стягнуто з комунального підприємства Київської міської ради "Телекомпанія "Київ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Воля-кабель" 47 715 гривень 20 копійок збитків, завданих порушенням договору та 1827 гривень 00 копійок судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року рішення господарського суду м. Києва від 18.12.2014 року у справі №910/16997/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.06.2015 року касаційну скаргу комунального підприємства Київської міської ради "Телекомпанія "Київ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року у справі №910/16997/14 задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Розпорядження керівника апарату господарського суду м. Києва №04-23/730 від 15.06.2015 року, відповідно до п. 2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/16997/14.

В результаті зазначеного автоматичного розподілу справу №910/16997/14 передано на новий розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2015 року прийнято справу № 910/16997/14 до свого провадження, призначено розгляд справи на 20.07.2015 року.

17.07.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав пояснення по справі. Відповідно до ст. 77 ГПК України господарським судом міста Києва оголошено перерву до 28.07.2015 року.

23.07.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 08.06.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 20.07.2015 року.

Представник відповідача заперечував проти клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Однак, відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Тому, судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши вказівки постанови Вищого господарського суду України від 02.06.2015 року у справі 910/16997/14, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

01.01.2006 року між Державним комунальним підприємством «Телерадіокомпанія «Київ» (правонаступник - Комунальне підприємство Київської міської ради «Телекомпанія «Київ», відповідач) та Закритим акціонерним товариством «Воля - кабель» (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Воля-кабель», позивач) укладено договір № 0106-0107/КУ/22 (1), відповідно до п. 1.1 якого позивач (провайдер) отримує від відповідача (телекомпанії) право прийому сигналу зображень і звуків телепрограм програм «Київ» та передавання його засобами телекомунікацій для надання послуги кабельного телебачення абонентам провайдера на території. У п. 1.1 договору зазначено, що прийом та передача сигналу протягом дії договору, відбувається одночасно з його трансляцією у повному об'ємі без будь-яких змін та доповнень, зокрема: без скорочень, пропусків, перемонтажу, змін (включаючи титри), модифікацій, доповнень при переданні сигналу, без перекривання вихідних даних телерадіорганізації, без видалення та/або перекривання рекламних матеріалів тощо.

Згідно із п.2.1.1 договору відповідач гарантує, що має необхідні ліцензії та дозволи, що надають можливість укладати та виконувати зазначений договір, в тому числі від суб'єктів авторського та суміжних прав. Відповідно до п.2.2.5 даного договору дії провайдера з виконання договору не порушують прав та охоронюваних інтересів будь-яких третіх осіб.

Пунктом 6.1 договору встановлено строк дії договору до 01.01.2007 року, однак сторони постійно продовжували дію договору, про що свідчить п.1 додаткової угоди №1 до договору №22(1) від 01.01.2006 року, абз.3 додаткової угоди №2 до договору №22(1) від 01.01.2006 року, п.1 додаткової угоди №3 до договору №0106-0107/КУ/22(1) від 01.01.2006 року. Відповідно до п.п.1.2 додаткової угоди №4 до договору №0106-0107/КУ/22(1) від 01.01.2006 року строк дії продовжено до 31.12.2011 року. Крім того, угодою №4 встановлено умову, відповідно до якої дія договору продовжується на 1 (один) рік на тих самих умовах, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до моменту закінчення строку дії Договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про намір розірвати договір.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про авторське право та суміжні права» від 23.12.1993 року публічним сповіщенням (доведенням до загального відома) є передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Згідно із ч.1 ст.1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993 року трансляція (телерадіотрансляція) - початкова передача, яка здійснюється наземними передавачами, за допомогою кабельного телебачення або супутниками будь-якого типу в кодованому або відкритому вигляді телевізійних чи радіопрограм, що приймаються населенням, а ретрансляція - це прийом і одночасна передача, незалежно від використаних технічних засобів, повних і незмінних телерадіопрограм або істотних частин таких програм, які транслюються мовником. З огляду на це, відповідач здійснює трансляцію програм, а провайдер - ретрансляцію.

Закон України «Про телебачення та радіомовлення» від 21.12.1993 року провайдер програмної послуги - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, на договірних засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для

передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж.

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Про затвердження Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач від12.12.2007 року № 1787 п. 3.7. провайдери програмної послуги здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм та передач у багатоканальних телемережах відповідно до переліку телерадіопрограм та передач, які передбачено надавати у складі програмної послуги.

Крім того, відповідно до підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету міністрів України від 18.01.2003 року № 72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав», ретрансляція визначається як повторне публічне сповіщення творів, тобто як окремий спосіб використання об'єктів авторського та/або суміжного права; за ретрансляцію передбачені ставки авторської винагороди.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 25.11.2013 року по справі №501158/18249-2012, яке залишено без змін Постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2014 року було встановлено факт неправомірної ретрансляції позивачем «Волею-кабель» 25 серпня 2012 року «Ювілейного концерту М. Поплавського», зокрема «Дівчина - весна» - автор музики Ніколо, автор слів Ю.Рибчинський; «Друзям» - автор музики Ніколо, автор слів О.Мороз; «Сину мій» - автор слів Ніколо, автор музики Л.Пономаренко, «Я стану морем» - автор музики В.Волкомор, автор слів М.Бровченко, оскільки повторне публічне сповіщення здійснювалось без дозволу правовласника, не уклавши з жодною організацією колективного управління майновими авторськими та суміжними правами договору про виплату авторської винагороди.не було укладено договір із жодною організацією колективного управління майновими авторськими та суміжними правами. Крім того, позивачем не було надано доказів сплати авторської винагороди.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до копії додатку 6 до Ліцензії провайдера на території м.Київ НР №0815-п від 16.10.2003 року телеканал «Київ» входить до пакету програм універсальної програмної послуги. Згідно із ч.1 ст.1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993 року універсальна програмна послуга - це обов'язкове забезпечення абонентам можливості перегляду пакета програм у складі програм телерадіоорганізацій, які відповідно до ліцензій здійснюють наземне ефірне мовлення на території розташування відповідної багатоканальної телемережі, за винятком випадків застосування абонентами індивідуальних приймальних приладів або систем.

Відповідно до п.3.5 розділу ІІІ рішення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 01.12.2010 року №1684 «Про затвердження Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору» та п. 9 ст. 39 Закону України «Про телебачення та радіомовлення», для розповсюдження програм універсальної програмної послуги провайдер програмної послуги не зобов'язаний укладати договори з відповідними телерадіоорганізаціями.

Із додаткових пояснень позивача, зокрема із копії додатку 6 до Ліцензії провайдера на території м.Київ НР №0815-п від 16.10.2003 року телеканал «Київ», вбачається, що провайдер програмної послуги ТОВ «Воля-кабель», м.Київ, зобов'язаний забезпечити всім абонентам можливість отримання програм універсальної програмної послуги окремим пакетом та включити програми універсальної програмної послуги до всіх пакетів програм відповідно до рішень Національної ради від 08.10.2008 року №1741 та від 20.01.2010 року №2.

Згідно із п.32 Постанови Пленуму Верховному Суду України від 04.06.2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» зазначено, що ретрансляція провайдерами телерадіопрограм та передач мовлення є їх повторним публічним сповіщенням, а тому обов'язковим є одержання відповідної згоди суб'єктів авторського та суміжного права на використання твору, виконання, фонограми, відеограми та виплата винагороди відповідним суб'єктам авторського права і суміжних прав.

Отже, навіть не укладаючи договору № 0106-0107/КУ/22(1) від 01.01.2006 року, позивач (провайдер) зобов'язаний відповідно до нормативних приписів законодавства, по-перше, забезпечити всім абонентам можливість отримання програм універсальної програмної послуги окремим пакетом, включивши такі програми до всіх пакетів програм, по-друге, одержати відповідну згоду у вигляді дозволів, ліцензій від суб'єктів авторського та суміжного права на використання твору, виконання, фонограми та виплачувати винагороду відповідним суб'єктам для законного здійснення повторного публічного сповіщення.

Відповідно до абз 2 стор. 8 Рішення Господарського суду м.Києва від 25.11.2013 року по справі №501158/18249-2012, судом встановлено, що жодних дозволів на ретрансляцію музичних творів ТОВ «Воля-кабель» не надавалось, а тому така ретрансляція проводилась неправомірно».

Відповідно до в)ст.45 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами через організацію колективного управління.

Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права», особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм, зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних творів, виконань, примірників фонограм, програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.

Відповідно до письмових пояснень відповідача та наданих ним доказів, зокрема п.2.1 копії Ліцензійного договіру № ТБ -12/13/14(2) від 22 січня 2013 року між державним підприємством «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (організація колективного управління, ОКУ) та Комунальним підприємством Київської міської ради «Телекомпанія «Київ» (відповідач), ОКУ від імені авторів та правонаступників, надає відповідачу право (невиключну ліцензію) на публічне сповіщення шляхом передачі в ефір творів з репертуару Державного підприємства на території. Згідно із п.п.2.2-2.3. даного Ліцензійного договору телекомпанія не має права передавати третім особам отримане за цим договором право на публічне сповіщення шляхом передачі в ефір творів з репертуару ДП, у тому числі шляхом публічного сповіщення за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (повторного публічного сповіщення) шляхом трансляції та(або) ретрансляції таких творів; публічне сповіщення за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (повторного публічного сповіщення) шляхом трансляції та(або) ретрансляції.

Більше того, наявні у матеріалах справи копія звіту Комунального підприємства Київської міської ради «Телекомпанія «Київ» про публічне сповіщення творів за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року, копія Акту про виплату авторської винагороди до Ліцензійного договору від 21.01.2012 року № ТЕ-02/12 за третій квартал 2012 року, копія платіжного доручення № 618 від 06.08.2012 року свідчать про належне виконання відповідачем п.п. 2.1.1-2.1.3 п.2.1 договору № 0106-0107/КУ/22(1) від 01.01.2006 року.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із вимогами ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як зазначає позивач у заяві, договір було порушено, позивачу завдано збитків на загальну суму 47715, 20 грн, оскільки рішенням Господарсського суду м.Києва від 25 листопада 2013 року у справі №5011-58/18249-2012, що набрало законної сили, встановлено, що телекомпанія «Київ» порушила п.п. - 2.1.3 п.2.1. договору. На підтвердження цього, позивач безпідставно посилається на рішенням Господарсського суду м.Києва від 25 листопада 2013 року у справі №5011-58/18249-2012, адже даним рішенням не встановлено факт порушення Телекомпанією «Київ» майнових авторських прав ТОВ «Українська музична видавнича група» 25.08.2012 року шляхом сповіщення в телепередачі «Ювілейний концерт М.Поплавського» творів, майнові авторські права на які належать ТОВ «Українська музична видавнича група». Більше того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Музична Видавнича Група» відмовилася від позовних вимог відносно Комунального підприємства Київської міської ради «Телекомпанія «Київ» в частині стягнення 89 440,00 грн. компенсації, суд прийняв відмову та припинив провадження у праві №5011-58/18249-2012 відносно Комунального підприємства Київської міської ради «Телекомпанія «Київ» в частині стягнення 89 440,00 грн.

Таким чином, умови договору, зокрема п.п. 2.1.1-2.1.3 п.2.1, щодо наявності у відповідача необхідних дозволів та ліцензій від суб'єктів авторського та суміжних прав відповідачем не порушено.

Згідно із ч.2 ст.218 ГК учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Наявні в матеріалах справи докази, а саме копія Ліцензійного договору № 98(2) від 12 травня 2011 року з додатком, копія Ліцензійного договору №ТЕ-2/10/32(2) від 21 січня 2012 року, копія Ліцензійного договору № ТЕ-12/13/14(2) від 22 січня 2013 року, копія звіту Комунального підприємства Київської міської ради «Телекомпанія «Київ» про публічне сповіщення творів за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року, копія додатку 6 до Ліцензії провайдера на території м.Київ НР №0815-п від 16.10.2003 року, копія Акту про виплату авторської винагороди до Ліцензійного договору від 21.01.2012 року № ТЕ-02/12 за третій квартал 2012 року, копія платіжного доручення № 618 від 06.08.2012 року свідчать про те, що у господарській діяльності відповідача не вбачається дій, що призвели до невиконання або неналежного виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем договору № 0106-0107/КУ/22(1) від 01.01.2006 року.

Отже, посилання у позовних вимогах на ст. 629 ЦК щодо обов'язковості виконання умов договору та на ст.224 ГК щодо відшкодування збитків внаслідок порушення договору є необґрунтованими. Стаття 224 ГК стосується відшкодування збитків учасником господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, і повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч.2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 30.07.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий