Ухвала

від 28.07.2015 по справі 914/206/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28.07.2015 р. Справа№ 914/206/13-г

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Полюхович Х.М.

розглянувши матеріали скарги:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство", с.Тростянець, Миколаївський район, Львівська область

на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області, м. Миколаїв

про визнання незаконними дій, визнання незаконною та скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області про закінчення виконавчого провадження від 10.12.2014р. ВП №41340957, а також зобов'язання відновити виконавче провадження ВП №41340957

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство", с.Тростянець, Миколаївський район, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер бетон Львів", м. Львів

про: зобов'язання до вчинення дій та відшкодування шкоди.

Представники:

Від скаржника: Хом'як О.Г. - представник (довіреність №1 від 18.03.2015р.);

Від органу ДВС: Зубарєв А.А. - представник (посвідчення №00590);

Від відповідача (боржника): не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Львівської області розглядається скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство" на дії Відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області, згідно якої Стягувач вважає незаконними дії державного виконавця в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №41340957 від 10.12.2014р. та невідновлення виконавчого провадження ВП №41340957, та просить визнати незаконною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області про закінчення виконавчого провадження від 10.12.2014р. ВП №41340957, зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області відновити виконавче провадження ВП №41340957.

Як підставу заявлених вимог Стягувач зазначає про безпідставне винесення оскаржуваної постанови, а також про невчинення Органом ДВС всіх передбачених Законом дій в межах повноважень.

Стягувач також зазначає, що зазначає йому стало відомо про винесення 10.12.2014р. заступником начальника Відділу ДВС Миколаївського РУЮ у Львівській області постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №41340957 лише 22.06.2015р. після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, що підтверджується особистим підписом 22.06.2015р. представника ТзОВ "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство" (Скаржника) на копії заяви про надання для ознайомлення матеріалів виконавчого провадження від 29.05.2015р., яка долучена до матеріалів скарги. Підтвердженням вищевикладеного також слугує копія супровідного листа ВДВС Миколаївського РУЮ у Львівській області №09-40/3351 22.06.2015р., який скеровано на адресу ТзОВ "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство".

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 03.07.2015р. призначено розгляд скарги в судовому засіданні на 11год. 20хв. 14.07.2015р. Розгляд скарги відкладався з причин та підстав зазначених, зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі від 14.07.2015р.

Представникам Учасників процесу по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 27, 28, 38, 59, 121 2 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Учасникам процесу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки учасників процесу визначені ст.ст. 20, 22, 27, 28, 38, 59, 121 2 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача (Стягувача) в судове засідання з'явився, надав усно пояснення по суті скарги.

Представник Боржника (Відповідача) в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Представник Відділу ДВС Миколаївського РУЮ у Львівській області в судове засідання з'явився, проти карги заперечив з причин та підстав, зазначених у запереченні від 24.07.2015р. №В-4/09-40/4108 (вх.№31238/15 від 28.07.2015р.); в судовому засіданні подав для огляду суду підшиті та пронумеровані матеріали виконавчого провадження №41340957; надав копію наказу №1217/К від 04.09.2012р. та копію посвідчення №00590 на підтвердження повноважень, які судом долучено до матеріалів справи.

28.07.2015р. начальник Відділу ДВС Миколаївського РУЮ у Львівській області подав через канцелярію суду заперечення на скаргу вх.№31238/15 з додатками згідно опису, в якому просить відмовити Заявнику у задоволенні скарги на бездіяльність ВДВС Миколаївського РУЮ у Львівській області. Свої заперечення обґрунтовує неможливістю виконання рішення суду без участі Боржника.

Вивчивши та проаналізувавши матеріали скарги, заперечення, заслухавши представників Сторін, суд установив наступне.

Стосовно визнання незаконними дій, визнання незаконною та скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області про закінчення виконавчого провадження від 10.12.2014р. ВП №41340957 .

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 19.09.2013р. задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство", зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів" (81614, вул.Зелена, 6/1, с.Тростянець, Миколаївський р.-н, Львівська обл., ідентифікаційний код 35462162):

знести будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці по вул.Зелена, 6 "Б" в с. Тростянець Миколаївського району Львівської області, а саме: побутовий корпус, літ.А-1, 22,1кв.м.; адміністративний корпус, літ.Б-1, 18,5кв.м.; операторський пульт управління, літ.В-1, 13кв.м.; електрощитова, літ.Г-1, 7,1кв.м.; відкритий склад, літ.Д; загрузочна рампа №1; загрузочна рампа №2; бетонна площадка під бетонозмішувальну установку 3; ємність для миття автобетономіксерів 4; бетонна площадка під силоси цементу 5;

відбудувати незаконно знесені об'єкти нерухомого майна, які знаходились на земельній ділянці, що передавалась в суборенду та належали на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство" (81614, вул. Зелена, 6, с.Тростянець, Миколаївський р.-н, Львівська обл., ідентифікаційний код 02777945), а саме: заправку, В-1, 13кв.м; майстерню, Д-1, 202,8кв.м., склад, Ж-1, 317,2кв.м.,

а також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів" (81614, вул.Зелена, 6/1, с.Тростянець, Миколаївський р.-н, Львівська обл., ідентифікаційний код 35462162) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство" (81614, вул. Зелена, 6, с. Тростянець, Миколаївський р.-н, Львівська обл., ідентифікаційний код 02777945) 10611,72грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду у даній справі від 12.11.2013р. рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2013р. залишена без змін постановою Вищого господарського суду України по даній справі від 09.04.2014р.

14.11.2013р. на виконання рішення Господарським судом Львівської області видано 3 накази, в тому числі наказ №0038680: "Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів" (81614, вул.Зелена, 6/1, с. Тростянець, Миколаївський р.-н, Львівська обл., ідентифікаційний код 35462162) відбудувати незаконно знесені об'єкти нерухомого майна, які знаходились на земельній ділянці, що передавалась в суборенду та належали на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство" (81614, вул. Зелена, 6, с. Тростянець, Миколаївський р.-н, Львівська обл., ідентифікаційний код 02777945), а саме: заправку, В-1, 13кв.м; майстерню, Д-1, 202,8кв.м., склад, Ж-1, 317,2кв.м.".

Заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції у Львівській області 23.12.2013р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №41340957 за наказом №0038690 від 14.11.2013р. у справі №914/206/13-г виданим на виконання Рішення Господарського суду Львівської області від 19 вересня 2013р., яке набрало законної сили 12 листопада 2013р., яким зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів" (81614, вул. Зелена, 6/1, с. Тростянець, Миколаївський р-н, Львівська обл., ідентифікаційний код 35462162) відбудувати незаконно знесені об'єкти нерухомого майна, які знаходились на земельній ділянці, що передавалась в суборенду та належали на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство" (81614, вул. Зелена, 6, с. Тростянець, Миколаївський р-н, Львівська обл., ідентифікаційний код 02777945), а саме: заправку, В-1, 13кв.м; майстерню, Д-1, 202,8кв.м., склад, Ж-1, 317,2кв.м.

10.12.2014р. заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції у Львівській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду №0038690 від 14.11.2013р. у справі №914/351/14 на підставі пункту 11 частини 1 статті 49 та статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

При винесенні оскаржуваної постанови заступник начальника ВДВС Миколаївського РУЮ у Львівській області керувався тим, що рішення без участі Боржника виконати неможливо .

Крім того, в оскаржуваній постанові зазначено, що у ході здійснення виконавчого провадження ним у відповідності до вимог ст.89 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанови про накладення штрафу на Боржника ТзОВ "Ліхтнер Бетон Львів" від 13.11.2014р. та 21.11.2014р. та відповідно до ч.3 ст.75 вказаного Закону 21.11.2014р. скеровано в Миколаївський РВ ГУМВСУ у Львівській області подання про внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне провадження відносно посадових осіб ТзОВ "Ліхтнер Бетон Львів" (81612, Львівська область, Миколаївський район, с. Тростянець, вул. Зелена, 6) за невиконання рішення суду.

Інших доводів чи підстав щодо необхідності закінчення виконавчого провадження в оскаржуваній постанві державним виконавцем не наведено.

Проте з таким висновком державного виконавця суд не погоджується, дії щодо винесення оскаржуваної постанови вважає незаконними, а винесену постанову про закриття виконавчого провадження передчасною, а відтак такою, що підлягає визнанню незаконною (недійсною), з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закону), примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу.

Згідно з ст.11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Також, суд бере до уваги те, що відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов 'язковими до виконання на всій території, а ст.8 передбачено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Зі ст.ст. 4-5, 115 ГПК України, в яких закріплено принцип обов'язковості судового рішення, вбачається, що судовими органами повинні створюватись всі умови, які позбавляють можливості для ухилення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності за такі порушення.

Тобто, виконання судового рішення в порядку та в межах повноважень, закріплених законом, є одним з основних конституційних принципів, які характеризують державу як правову.

Статтею 6 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний виконувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 55 Конституції України закріплено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до приписів ст.82 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 121 2 ГПК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.03 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби, на дії (бездіяльність) державної виконавчої служби, подається до суду, який видав виконавчий документ. Тому, дана скарга підвідомча Господарському суду Львівської області.

У ч.3 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо , державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження , яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Тобто, державний виконавець мав право застосувати ч.3 ст.75 Закону, як підставу для закінчення виконавчого провадження відповідно до п.11 ч.1 ст.49 Закону, виключно після встановлення, що неможливо виконати рішення суду без участі боржника.

В матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які відомості про те, що Боржник відсутній та/або не може прийняти участі у виконанні рішення суду, що могло б слугувати підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із неможливістю його виконання через відсутність Боржника.

Суд, даючи оцінку діям державного виконавця, враховує положення частини першої та другої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження". Згідно із зазначеною нормою державний виконавець зобов'язаний вжити передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішення, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення. Таким чином, при вирішенні питання про неможливість виконання судового рішення, державний виконавець не перевіряв того, чи рішення суду можливо виконати без участі Боржника, не організовував його виконання відповідно до повноважень, наданих йому Законом всупереч вимогам ч.2 ст.75 Закону; не звертався до Стягувача або іншої ліцензованої (будівельної) організації з приводу встановлення можливості виконання рішення суду без участі Боржника.

Приписами ч.3 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення , яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Ознайомившись із змістом оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду від 14.11.2013р. №914/351/14, судом не вбачається обґрунтованого мотивування підстав її винесення .

Оскаржувану постанову Стягувачу своєчасно скеровано не було. Лише 22.06.2015р. супровідним листом №09-40/3351 ВДВС Миколаївського РУЮ у Львівській області скеровано на адресу ТзОВ "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство".

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. У матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про відбудову Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів" незаконно знесених об'єктів нерухомого майна, які знаходились на земельній ділянці, що передавалась в суборенду та належали на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство", а саме: заправку, В-1, 13кв.м; майстерню, Д-1, 202,8кв.м., склад, Ж-1, 317,2кв.м .

За таких обставин суд вважає вимоги за скаргою на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції у Львівській області обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.121 2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена; скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень; неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги; за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змінами та доповненнями) №9 від 17.10.2012р., що у вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням статті 121 2 ГПК, господарським судам слід мати на увазі таке.

За змістом цієї статті ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо). Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121 2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів (п. 9.1).

Пунктом 9.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змінами та доповненнями) № 9 від 17.10.2012р. передбачено, за змістом частини четвертої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" і частини першої статті 121 2 ГПК розгляду господарським судом підлягають ті скарги на рішення, дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби, які подано прокурором або сторонами виконавчого провадження (стягувачем чи боржником), відкритого на підставі виданого господарським судом виконавчого документа; скарги ж, подані іншими, крім зазначених, особами розгляду в господарських судах не підлягають.

Згідно з п. 9.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змінами та доповненнями) №9 від 17.10.2012р. та п.7 роз'яснення Вищого господарського суду України від 28.03.02 №04- 5/365 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", виконання рішення господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби. У зв'язку з цим така скарга не підлягає оплаті державним митом.

Відповідно до пункту 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змінами та доповненнями) №9 від 17.10.2012р., за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд: або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною; або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій; або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав; або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

При цьому суд зазначає, що вимога про визнання незаконною оскаржуваної постанови відповідає положенням ГПК України та судовій практиці; крім того, підставою для відновлення виконавчого провадження у ч.1 ст..51 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено саме визнання судом незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження.

Щодо зобов'язання Відділ державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області відновити виконавче провадження від 10.12.2014р. ВП №41340957, суд зазначає наступне.

Приписами ч.1 ст.51 Закону встановлено, що у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби .

Оскільки оскаржувана постанова на момент подання скарги не визнавалась судом незаконною, недійсною, а відтак, ухвала суду з таких питань не надходила до Органу ДВС, суд зазначає про те, що державний виконавець ВДВС Миколаївського РУЮ у Львівській області не мав підстав для відновлення виконавчого провадження від 10.12.2014р. ВП №41340957.

Відтак, вимога про зобов'язання відновити виконавче провадження (ВП №41340957) є передчасною та задоволенню не підлягає, оскільки, у державного виконавця не було (не надходило) судових рішень, на підставі яких він зобов'язаний був відновити виконавче провадження згідно приписів ст. 51 ЗУ "Про виконавче провадження".

Суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" №14 від 26.12.2003р., що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом N 606-XIV (606-14) можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби .

Крім цього суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змінами та доповненнями), що господарський суд може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

На підставі вищенаведеного, суд зазначає, що вимога про зобов'язання відновити виконавче провадження (ВП №41340957) не підлягає до задоволення, оскільки, згідно вимог ч.1 ст.51 Закону України "Про виконавче провадження", орган ДВС зобов'язаний відновити виконавче провадження у разі визнання незаконною чи скасування постанови про закінчення виконавчого провадження протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа, а такі, як встановлено судом, до органу ДВС на момент прийняття даної ухвали суду не скеровувались, та, відповідно, не надходили ; відтак, відсутні правові підстави стверджувати, що Орган ДВС (державний виконавець) безпідставно ухиляється від вчинення від вчинення дій по відновленню виконавчого провадження; такі доводи Заявника є передчасними.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги в частині зобов'язання відновити виконавче провадження (ВП №41340957) з підстав, що в ній зазначені.

Враховуючи вищенаведене, керуючись нормами ст.ст.2, 6, 11, 49, 51, 75, 82 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 86, 87, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1 . Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство" від 26.06.2015р. (вх.№2785/15 від 02.07.2015р.) задоволити частково.

2 . Визнати незаконними дії Відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №41340957 від 10.12.2014р.

3 . Визнати незаконною постанову Відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області про закінчення виконавчого провадження ВП №41340957 від 10.12.2014р.

4 . В решті частині скарги відмовити.

5 . Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Суддя Фартушок Т. Б.