Постанова

від 23.07.2015 по справі 910/7824/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2015 р. справа№ 910/7824/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Перевозник П.М.

відповідача - Різник О.О.

третьої особи-1 - Тиліпський Д.В.

третьої особи-2 - не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф»

на рішення Господарського суду м. Києва від 26.05.2015 р.

у справі № 910/7824/15-г (суддя - Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф»

до Публічного акціонерного товариства «БГ Банк»

треті особи: 1. Корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України;

2. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козярська Юлія Валеріївна

про визнання недійсними договорів

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріумф» (далі - позивач) звернулось з позовом до Господарського суду м. Києва про визнання недійсними п.п. 4.2.1.5 та п.п. 4.2.2.4 договору іпотеки від 13.02.2013 р., визнання недійсним договору № 5 від 23.12.2013 р. про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 13.02.2013 р. та визнання недійсним договору № 6 від 26.06.2014 р. про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 13.02.2013 р., укладених з Публічним акціонерним товариством «БГ Банк» (далі - відповідач).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2015 р. у справі № 910/7824/15-г в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Киева від 26.05.2015 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріумф» подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що заміна земельної ділянки, яка була частиною первісного предмету іпотеки, внаслідок укладення між сторонами договору № 5 від 23.12.2013 р. про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, новим об'єктом цивільних прав, а саме - земельною ділянкою, утвореною внаслідок поділу, вимагає проведення обов'язкової експертної грошової оцінки нової земельної ділянки згідно зі ст. 13 Закону України «Про оцінку земель». Крім того, укладення між сторонами договору № 6 від 26.06.2014 р. про внесення зміни та доповнень до договору іпотеки без проведення грошової оцінки суб'єктом оціночної діяльності порушує вимоги п. 4.16 Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого Постановою правління НБУ від 25.01.2012 р. за № 23.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/7824/15-г, розгляд справи призначено на 14.07.2015 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 р. розгляд справи відкладено до 23.07.2015 р.

В засідання суду, призначене на 23.07.2015 р., третя особа-2 не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про час і місце розгляду скарги, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності третьої особи-2 суду не надано.

Неявка в судове засідання третьої особи-2 не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

13.02.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк Перший», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БГ Банк», (далі - іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріумф» (далі - іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярською Юлією Валеріївною та зареєстрований в реєстрі за № 76 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає в заставу (іпотеку) належні іпотекодавцю об'єкти нерухомого майна, а саме: а) земельну ділянку розміром - 4,0000 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, Великодимерська селищна рада, кадастровий номер 3221281200:05:010:0047 (далі - земельна ділянка); б) незавершене будівництво агропромислового комплексу по зберіганню та переробці сільськогосподарської продукції готовністю 57%, яким є овочесховище загальною площею 15 685,00 кв.м., що знаходиться за адресою Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Леніна, 111 (далі - овочесховище), (далі разом - предмет іпотеки), в якості забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором № 20 від 09.10.2012 р., зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені сторонами у майбутньому, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, щодо вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачене умовами кредитного договору, сплати процентів у розмірі, строки, в порядку та на умовах, передбачених кредитним договором, сплати неустойки (штрафу, пені) у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків та витрат, іншої заборгованості, що можуть виникнути у відповідача в зв'язку з укладенням та виконанням кредитного договору - надалі «основне зобов'язання».

Згідно з п. 1.3 договору переданий в іпотеку об'єкт нерухомості складається з: земельної ділянки розміром - 4,0000 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, Великодимерська селищна рада, кадастровий номер 3221281200:05:010:0047, цільове призначення - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; об'єкта незавершеного будівництва агропромислового комплексу по зберіганню та переробці сільськогосподарської продукції готовністю 57 %, яким є овочесховище загальною площею 15 685,00 кв.м., що знаходиться за адресою Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Леніна, 111.

Згідно з експертним висновком суб'єкта оціночної діяльності про експертну грошову оцінку земельної ділянки промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, складеного Науково-виробничою фірмою «Кадастр ЛТД» станом на 24.12.2012 р., вартість земельної ділянки, яка передається в іпотеку, становить - 4 507 600,00 грн. Згідно з експертним висновком суб'єкта оціночної діяльності про експертну грошову оцінку незавершеного будівництва, складеного ТОВ «Екперт-Альянс» станом на 21.12.2012 р., вартість незавершеного будівництва агропромислового комплексу по зберіганню та переробці сільськогосподарської продукції готовністю 57 %, яке передається в іпотеку, становить - 160 000 000,00 грн (п. 1.4 договору).

Як передбачено п. 1.5 договору, за згодою сторін загальна вартість предмету іпотеки становить - 38 000 000,00 грн (надалі - заставна вартість). Зазначена в цьому пункті сума відображає вартість предмету іпотеки на момент укладення цього договору і не може бути розцінена як обмеження розміру відповідальності іпотекодавця.

Відповідно до п.п. 4.2.1.5 договору ціна договору купівлі-продажу предмету іпотеки визначається у розмірі, визначеному в п. 1.5 цього договору.

Згідно з п.п. 4.2.2.4 договору вартість предмету іпотеки визначається у розмірі, зазначеному в п. 1.5. цього договору.

Додатковими угодами до договору іпотеки сторони неодноразово змінювали загальну вартість предмета іпотеки.

Так, договором № 4 від 07.10.2013 р. про внесення змін та доповнень до договору іпотеки сторони внесли зміни до п. 1.5 договору та дійшли згоди, що загальна вартість предмету іпотеки становить - 120 973 363,00 грн (далі - заставна вартість). Зазначена в цьому пункті сума відображає вартість предмету іпотеки на момент укладення цього договору і не може бути розцінена як обмеження розміру відповідальності іпотекодавця.

23.12.2013 р. між сторонами було укладено договір № 5 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки (далі - договір № 5)

Відповідно до п. 1 договору № 5, у зв'язку з поділом земельної ділянки загальною площею 4,0 га, кадастровий номер 3221281200:05:010:0047, що розташована за адресою Київська область, Броварський район, Великодимерська селищна рада, на дві земельні ділянки: розміром 3,9775 га, кадастровий номер 3221281200:05:010:0055; розміром 0,0225 га, кадастровий номер 3221281200:05:010:0056, сторони дійшли згоди про внесення змін до договору іпотеки.

Договором № 5 сторони внесли зміни до п. 1.5 договору іпотеки, а саме, за згодою сторін загальна вартість предмету іпотеки становить - 133 861 294,00 грн (далі - заставна вартість). Зазначена в цьому пункті сума відображає вартість предмету іпотеки на момент укладення цього договору і не може бути розцінена як обмеження розміру відповідальності іпотекодавця.

Договором № 6 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, у зв'язку з реєстрацією права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Леніна, 111, сторони погодили внести зміни до договору іпотеки в частині зазначення замість незавершеного будівництва агропромислового комплексу по зберіганню та переробці сільськогосподарської продукції готовністю 57%, яким є овочесховище загальною площею 15 685,00 кв.м., що знаходиться за адресою Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Леніна, 111 на агропромисловий комплекс по зберіганню та переробці сільськогосподарської продукції - ІІ черга загальною площею 16 722,6 кв.м., що знаходиться за адресою Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Леніна, 111.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що позивач вважає умови договору іпотеки та додаткових договорів до нього такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому мають бути визнані недійсними. Зокрема, п. 4.2.1.5 та п. 4.2.2.4 укладеного договору іпотеки не відповідають нормам закону, оскільки не надають змогу позивачу отримати від відповідача відшкодування перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог за справедливою (ринковою) ціною, визначеною на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності у випадку позасудового задоволення вимог іпотекоджателя.

Відповідно до п.п. 4.2.1.5 договору іпотеки ціна договору купівлі-продажу предмету іпотеки визначається у розмірі, визначеному в п. 1.5 цього договору.

Згідно з п.п. 4.2.2.4 договору іпотеки вартість предмету іпотеки визначається у розмірі, зазначеному в п. 1.5 цього договору.

Як передбачено п. 1.5 договору іпотеки, з урахуванням договору № 5 про внесення змін та доповнень, вартість предмету іпотеки становить 133 861 294,00 грн.

Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Як передбачено ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 р. № 11, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як передбачено абз. 5 п.п. 2.10. п. 2 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, в силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. № 9 правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Предметом спору в даній справі є вимога позивача про визнання недійсним договору іпотеки з підстав його невідповідності вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 р. № 11 не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 Цивільного кодексу України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 Господарського кодексу України тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо). Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не встановлено договором. Право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна, у випадках, встановлених договором. (ст. 576 ЦК України).

Як передбачено ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 15 Закону «Про іпотеку» іпотека земельних ділянок здійснюється відповідно до цього Закону. Заборони та обмеження щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок, встановлені Земельним кодексом України, є чинними при їх іпотеці. Реалізація переданих в іпотеку земельних ділянок сільськогосподарського призначення при зверненні стягнення на предмет іпотеки здійснюється на прилюдних торгах. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути особи, визначені Земельним кодексом України.

Встановлено, що відповідно до умов укладеного договору іпотеки позивачем було передано в іпотеку відповідачу об'єкти нерухомого майна, а саме: а) земельну ділянку розміром - 4,0000 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, Великодимерська селищна рада, кадастровий номер 3221281200:05:010:0047 (далі - земельна ділянка); б) незавершене будівництво агропромислового комплексу по зберіганню та переробці сільськогосподарської продукції готовністю 57 %, яким є овочесховище загальною площею 15 685,00 кв.м., що знаходиться за адресою Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Леніна, 111.

Як вбачається з матеріалів справи, договір іпотеки від 13.02.2013 р., договір № 5 від 23.12.2013 р. про внесення змін та доповнень до договору іпотеки та договір № 6 від 26.06.2014 р. про внесення змін та доповнень до договору іпотеки були підписані сторонами без жодних зауважень в присутності нотаріуса.

Отже умови укладених договорів щодо зазначених позивачем обставин фактично відповідають загальним засадам цивільного законодавства щодо свободи договору, положенням щодо вільного встановлення у договорі ціни як його умови та внутрішній волі обох сторін.

Таким чином, оспорювані положення договору іпотеки від 13.02.2013 р., договору № 5 від 23.12.2013 р. про внесення змін та доповнень до договору іпотеки та договору № 6 від 26.06.2014 р. про внесення змін та доповнень до договору іпотеки щодо зазначених позивачем обставин не суперечать вимогам законодавства України, а отже не свідчать про наявність підстав для визнання вказаних договорів недійсними.

Доводи скаржника про те, що заміна земельної ділянки, яка була частиною первісного предмету іпотеки, новим об'єктом цивільних прав, а саме - земельною ділянкою, утвореною внаслідок поділу вимагає проведення обов'язкової експертної грошової оцінки нової земельної ділянки згідно зі ст. 13 Закону України «Про оцінку земель», судова колегія вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Так, відповідно до ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» експертна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі застави земельної ділянки відповідно до закону.

Згідно експертного висновку суб'єкта оціночної діяльності про експертну грошову оцінку земельної ділянки промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, складеного Науково-виробничою фірмою «Кадастр ЛТД» станом на 24.12.2012 р., вартість земельної ділянки, яка передається в іпотеку становить - 4 507 600,00 грн. Згідно експертного висновку суб'єкта оціночної діяльності про експертну грошову оцінку незавершеного будівництва, складеного ТОВ «Екперт-Альянс» станом на 21.12.2012 р., вартість незавершеного будівництва агропромислового комплексу по зберіганню та переробці сільськогосподарської продукції готовність 97 %, яке передається в іпотеку становить - 160 000 000,00 грн (п. 1.4 договору іпотеки).

В подальшому, у зв'язку з поділом земельної ділянки загальною площею 4,0 га, кадастровий номер 3221281200:05:010:0047, що розташована за адресою Київська область, Броварський район, Великодимерська селищна рада, на дві земельні ділянки, сторони в договорі № 5 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки дійшли згоди, що позивач передає, а відповідач приймає в заставу (іпотеку) належні позивачу об'єкти нерухомого майна, а саме:

а) земельну ділянку розміром - 3,9775 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, Великодимерська селищна рада, кадастровий номер 3221281200:05:010:0055 (далі - земельна ділянка);

б) незавершене будівництво агропромислового комплексу по зберіганю та переробці сільськогосподарської продукції готовність 57 %, яким є овочесховище загальною площею 15 685,00 кв.м., що знаходиться за адресою Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Леніна,111 (далі - овочесховище).

Таким чином, у зв'язку з тим, що експертна оцінка вже була проведена сторонами при укладенні договору іпотеки, а також враховуючи те, що поділ земельної ділянки на дві частини в своїй сукупності не змінює її оціночної вартості в загальному розмірі, тому відсутні підстави проводити повторно оцінку земель відповідно до ст. 13 Закону України «Про оцінку земель».

Крім того, поділ переданої в іпотеку земельної ділянки не свідчить про знищення вказаної земельної ділянки, як предмету матеріального світу, щодо якого існують відповідні права та обов'язки, зокрема, право власності позивача та його обов'язки як іпотекодавця. Вказані обставини також не свідчать про втрату позивачем цієї земельної ділянки як предмета застави та звільнення його від встановленого ч. 2 ст. 580 і ч. 2 ст. 587 ЦК України обов'язку відновити або замінити предмет застави у відповідних випадках.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 26.01.2015 р. у справі № 924/1269/14.

Відповідно до ч. 3 ст. 110 Земельного кодексу України поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.

Таким чином, укладаючи договір № 5 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, сторони зафіксували поділ земельної ділянки, а не заміну земельної ділянки, як предмету іпотеки на іншу.

Як передбачено ст. 1 Закону України «Про іпотеку», об'єкт незавершеного будівництва - об'єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 16 вказаного Закону передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на них.

Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України «Про іпотеку» після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Так, відповідно до п. 1 договору № 6 про внесення змін та доповнень до договору, укладання вказаного договору було наслідком реєстрації права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Леніна, 111.

Таким чином, внаслідок завершення будівництва агропромислового комплексу по зберіганню та переробці сільськогосподарської продукції виник об'єкт - Агропромисловий комплекс по зберіганню та переробці сільськогосподарської продукції - ІІ черга загальною площею 16 722,6 кв.м., що розташований за адресою Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Леніна, 111.

Стосовно доводів скаржника про те, що укладення між сторонами договору № 6 від 26.06.2014 р. про внесення зміни та доповнень до договору іпотеки без проведення грошової оцінки суб'єктом оціночної діяльності порушує вимоги п. 4.16 Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого Постановою правління НБУ від 25.01.2012 р. за № 23, колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.16 Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого Постановою правління НБУ від 25.01.2012 р. № 23 банк під час розрахунку резерву використовує ринкову (справедливу) вартість забезпечення у вигляді застави нерухомого майна, транспортних засобів, об'єктів у формі цілісного майнового комплексу, устаткування, біологічних активів, майнових прав на нерухоме майно, вироби, товари, майбутній урожай, приплід тварин, виходячи з оцінки такого майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або оцінювачем майна - працівником банку, що має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, які не є пов'язаними з банком особами (афілійованими, спорідненими, асоційованими), відповідно до законодавства України. Якщо від дати останньої оцінки відбулися істотні зміни в умовах функціонування та фізичному стані майна, що є предметом застави, та/або стані ринку подібного майна, банк має забезпечити проведення переоцінки такого майна незалежно від умов договору про надання кредиту та/або договору застави.

Однак, в даному випадку поділена земельна ділянка та введений в експлуатацію об'єкт будівництва не замінені на нові об'єкти договору іпотеки.

Крім того, вказаний нормативно-правовий акт не регулює правовідносини в сфері іпотеки та іпотечних зобов'язань та стосується виключно відносин банку з Національним банком України.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що правові підстави для визнання п.п. 4.2.1.5. та п.п. 4.2.2.4 договору іпотеки від 13.02.2013 р., договору № 5 від 23.12.2013 р. про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 13.02.2013 р. та договору № 6 від 26.06.2014 р. про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 13.02.2013 р. недійсними відсутні, а отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 26.05.2015 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 26.05.2015 р. у справі № 910/7824/15-г - без змін.

2. Матеріали справи № 910/7824/15-г повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам та третім особам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко