Постанова

від 29.07.2015 по справі 916/204/15-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2015 р.Справа № 916/204/15-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів : Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Чібічьян О.Р., за довіреністю №377 від 20.04.2015р.

від відповідача: Гудима І.Б., за довіреністю №8 від 20.05.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Бі Енд Вай"

на рішення господарського суду Одеської області від 01 квітня 2015 року

у справі №916/204/15-г

за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця"

до Дочірнього підприємства "Бі Енд Вай"

про стягнення 48505 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

ДП „Одеська залізниця" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ДП "Бі Енд Вай" 48505 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01 квітня 2015 року у справі №916/204/15-г (суддя Горячук Н.О.) задоволено позов ДП „Одеська залізниця": з відповідача стягнуто 48505 грн. штрафу та 1827 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено відсутності вини щодо невірного зазначення маси вантажу у залізничній накладній та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини. При цьому, матеріалами справи спростовуються твердження відповідача щодо втрати вантажу під час його перевезення залізницею, оскільки із складених залізницею актів загальної форми не вбачається наявність будь-яких слідів просипання вантажу тощо.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (ДП "Бі Енд Вай") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ДП „Одеська залізниця" у повному обсязі, з посиланням при цьому на неповне з'ясування судом обставин, що мають суттєве значення для справи, з мотивів викладених в апеляційній скарзі.

У судових засіданнях представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача (Державного підприємства „Одеська залізниця") у судових засіданнях надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ДП "Бі Енд Вай", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2014р. зі станції відправлення Андріяшівка Південної залізниці ДП "Бі Енд Вай" (відправник, відповідач) на адресу одержувача - Одеський припортовий завод для ТОВ «Бориваж» (станція призначення Чорноморська Одеської залізниці) був відправлений вантаж - зерно кукурудзи у кількості 196000 кг (маса нетто) у наступних вагонах: №95636247 - нетто 63650 кг, тара 20550 кг, №95454625 - нетто 65800 кг, тара 20800 кг, №95350666 - нетто 66550 кг, тара 21450 кг, що підтверджується залізничною накладною №43953546 (а.с. 9, т. 1).

Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника (ДП "Бі Енд Вай") насипом. Вагони опломбовано ЗПП. Маса вантажу визначена на вагонних вагах.

Заповнення саме вантажовідправником визначених граф комплекту перевізних документів, в тому числі і накладної передбачено як п.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. №863/5048 (надалі - Правила), так і ст. 23 Статуту залізниць України.

30.11.2014р. на станції Знам'янка Одеської залізниці було складено акти загальної форми №52328 та №29768, відповідно до яких по прибутті та огляді вагону №95636247 виявлено комерційну несправність, невідповідність маси вантажу вказаної у перевізних документах показанням ваг, встановлено недостачу вантажу, встановлено наявність та справність всіх ЗПП, люка щільно зачинені, запінені монтажною піною, слідів розкрадання та втрати вантажу не виявлено.

На підставі вищезазначених актів загальної форми 30.11.2014р. було здійснено контрольне зважування вагону та виявлено різницю в масі вантажу у вагоні №95636247 проти накладної №43953546 в сторону зменшення на 7550 кг, а саме: брутто 76550 кг, тара з документа 20550 кг, нетто 56100 кг, про що свідчить складений станцією Знам'янка Одеської залізниці комерційний акт АА №032070/777/230 від 30.11.2014р. (а.с. 10, т.1).

Відповідно до вказаного акту при перевірці виявлено: що ЗПП наявні та справні, не пошкоджені та їх номера відповідають накладній. Нижні розвантажувальні люка щільно закриті, задуті монтажною піною, сліди насильного втручання, просипання, втрати та крадіжки вантажу відсутні.

Дослідивши матеріали та обставини справи апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

За вимогами ч.5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909, ч.1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про транспорт" підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Згідно із ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 „Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084 (далі - Правила), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998р. №460 „Про затвердження бланків перевізних документів". Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Згідно з ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до п.п.2.1-2.2 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 визначено, що відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі пред'явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом у графу 20 "Найменування вантажу" вноситься відмітка "навалом", "насипом" або "наливом". Для вантажів, що потребують дотримання певних умов під час перевезення (вентилювання, температурний режим тощо), відправник у графі 7 "Заяви відправника" вчиняє відповідний запис згідно з додатком 3 до цих Правил.

Як вбачається із відомостей зазначених у накладній №43953546, відповідальним представником відповідача за навантаження вантажу у спірний вагон був - Коломієць І.В.

За ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса вантажів визначається відправником.

Спосіб визначення маси зазначається у накладній. Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Аналогічні положення передбачені і п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, згідно з яким якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Матеріалами справи встановлено, що на станції Знам'янка Одеської залізниці було виявлено факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній маси вантажу.

Відповідно до п.7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 маса зернових вантажів, насіння, висівок і комбікормів, які перевозяться насипом, картоплі, овочів і баштанних культур, які перевозяться навалом, визначається відправником на вагонних, елеваторних, інших вагах або за допомогою дозувальних пристроїв чи інших спеціальних приладів. Маса інших вантажів, які перевозяться навалом та насипом, визначається зважуванням на вагонних вагах.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем не надано належних доказів, в розумінні ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження відсутності вини щодо невірного зазначення маси вантажу у залізничній накладній №43953546 від 28.11.2014р. та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини.

При цьому, матеріалами справи спростовуються твердження відповідача щодо втрати вантажу під час його перевезення залізницею, оскільки із складених залізницею актів загальної форми та комерційного акту не вбачається наявність будь-яких слідів просипання, розкрадання вантажу, поглиблень тощо.

Згідно із п.п. 13, 16 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. №334 експертиза вантажів проводиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів. У разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі - Дирекція) безпосередньо або через начальника станції. При поданні скарги через начальника станції або безпосередньо начальнику Дирекції одержувачу видається розписка про прийняття скарги.

Між тим, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржування відомостей викладених у комерційному акті та актах загальної форми.

За ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що відповідачем не спростовано належними доказами, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, що відповідач скоїв порушення зобов'язання щодо правильності зазначення маси вантажу у накладній та не надав жодних доказів того, що зменшення кількості вантажу трапилось з вини залізниці.

Також, апеляційний господарський суд не приймає до уваги наданий відповідачем акт експертизи №УТЄ-1829 від 08.12.2014р. Торгово-промислової палати України, оскільки відповідний акт експертизи складений з порушенням порядку проведення експертизи та приписів п.30 Правил видачі вантажів за відсутністю будь яких представників зі сторони залізниці, при цьому, в матеріалах справи відсутні будь які докази направлення або вручення відповідачем виклику про проведення експертизи начальнику станції, його заступнику або іншому уповноваженому представнику залізниці.

Щодо клопотання скаржника з посиланням на ст. 233 ГК, як на норму закону, відповідно до якої господарським судом можуть бути зменшений розмір штрафних санкцій, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічно це питання вирішено і в ст. 233 ГК України.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд має враховувати:

- ступінь виконання зобов'язання боржником. Суд повинен узяти до уваги даний факт, незважаючи навіть на те, що часткове виконання є неналежним. Зменшення розміру штрафних санкцій має бути мінімальним, якщо боржник не починав виконання своєї частини зобов'язання;

- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. У разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен бути врахований майновий стан боржника і кредитора. Іноді стягнення штрафних санкцій у повному обсязі може призвести до припинення діяльності боржника;

- не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Такою підставою може бути відсутність негативних наслідків у потерпілої сторони від прострочення виконання зобов'язання.

Підставою для зменшення розміру неустойки судом має бути явна невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення зобов'язання, під якою слід розуміти ступінь виконання зобов'язання боржником; причини невиконання та заходи, вжиті боржником для належного виконання, часткова сплата неустойки в добровільному порядку; форма вини боржника та інші обставини, що заслуговують на увагу. На нашу думку, таке бачення вирішення проблеми варте уваги.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи свідчать про те, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою збитків для позивача, враховуючи майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та їх інтереси, що заслуговують на увагу, колегія суддів вважає ці обставини справи винятковими та вважає за доцільне зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 2425 грн.

Аналогічна правова практика щодо зменшення розміру штрафних санкцій за невірно зазначені відомості в залізничних накладних викладені в постановах Вищого господарського суду України №5017/2133/2012 від 16.05.2013р., №17/52 від 11.08.2009р., №14/254 від 10.06.2010р., 21/131 від 15.03.2012р.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Державного підприємства "Одеська залізниця" та стягнення з відповідача 2425 грн. штрафу за невірне зазначення ваги.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід частково скасувати, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Бі Енд Вай" частково задовольнити.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Бі Енд Вай" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 01 квітня 2015 року у справі №916/204/15-г скасувати частково, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„Позовні вимоги Державного підприємства "Одеська залізниця" задовольнити частково:

Стягнути з Дочірнього підприємства "Бі Енд Вай" на користь Державного підприємства "Одеська залізниця" 2425 (дві тисячі чотириста двадцять п'ять) грн. штрафу за невірне зазначення маси вантажу та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити."

3.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов Я.Ф. Савицький Т.Я. Гладишева