Постанова

від 23.07.2015 по справі 813/3285/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року № 813/3285/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Зубач С.А.

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Галкостсервіс» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Галкостсервіс» (далі - ПП «Галкостсервіс» ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Дрогобицька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення рішення від 17.03.2015 №0000492210.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, які ґрунтуються не на первинних облікових звітних документах, а виключно на припущеннях. Вважає, що підставою для включення витрат до податкового кредиту є податкові накладні, видані ПП «Діслав». Господарські операції із вказаним контрагентом були оформлені відповідними первинними документами.

Позивач заперечує порушення ним ст.198 Податкового кодексу України, оскільки вказує на безумовне виконання вимог чинного законодавства.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали суду додаткові пояснення та письмові докази, просили суд позов задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає оскаржуване податкове повідомлення рішення таким, що винесене з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на нереальність господарських операцій позивача з ПП «Діслав» і як наслідок на те, що ПП «Галкостсервіс» неправомірно віднесено до складу податкового кредиту вартість наданих послуг згідно виписаних накладних ПП «Діслав».

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Дрогобицькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності ПП «Галкостсервіс» (код ЄДРПОУ 38269000) з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «Діслав» (код ЄДРПОУ 37963151) за період - вересень 2014 року та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

За результатами даної перевірки складено акт від 05.02.2015 №1/22-01/38269000 (надалі -акт перевірки), яким встановлено порушення вимог п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ до сплати в сумі 10 000,00 грн, в т.ч. за вересень 2014 в сумі 10 000,00 грн та не підтверджено реальність здійснення операцій з контрагентом-постачальником ПП «Діслав» (код ЄДРПОУ 37963151) за вересень 2014.

На підставі висновків акта прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.03.2015 №0000492210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 12 500,00 грн в т.ч. основний платіж - 10 000,00 грн, штрафна (фінансова) санкція - 2 500,00 грн.

Згідно з приписами акта перевірки, контрагентом, що впливає на суму розрахунку податкового зобов'язання ПП «Галкостсервіс» за перевіряємий період є ПП «Діслав».

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), ЦК України, ГК України, КАС України.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або формування валових витрат.

Судом встановлено, що 01.09.2014 року між ПП «Галкостсервіс» (Замовник) та ПП «Діслав» (Виконавець) укладено Договір на технічне обслуговування, відповідно до умов якого Замовник дає доручення Виконавцю, а Виконавець зобов'язується надавати на території країни Виконавця послуги з технічного обслуговування, ремонт компресорів, кондиціонерів та іншого обладнання, що передані або будуть передані Замовником.

Відповідно до п.1.2 даного Договору на підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику послуг за цим Договором складається відповідний акт.

На підтвердження факту надання послуг позивачем до матеріалів справи долучено акти надання послуг від 04.09.2014, 18.09.2014, 26.09.2015, згідно з якими ПП «Діслав» надало послуги ПП «Галкостсервіс» з технічного обслуговування компресора на загальну суму 22 146, 00 грн, 21 264,00 грн та 16 590,00 грн відповідно.

Долучені до матеріалів справи податкові накладні від 04.09.2014 №245 на загальну суму 22 148,00 грн, від 18.09.2014 №246 на загальну суму 21 264,00 грн, від 25.09.2014 №247 на загальну суму 18 590,00 грн вказують на відображення господарських операцій з ПП «Діслав» в бухгалтерському, податковому обліку позивача в період вересень 2014.

Вартість наданих послуг ПП «Діслай» оплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджено долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 57.3. ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу.

Згідно п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку,який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для підтвердження факту правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту позивачем були надані та дослідженні в судовому засіданні податкові накладні: від 04.09.2014 №245 на загальну суму 22 148,00 грн в т.ч. ПДВ 3 591,00 грн, від 18.09.2014 №246 на загальну суму 21 264,00 грн в т.ч. ПДВ 3 544,00 грн, від 25.09.2014 №247 на загальну суму 18 590,00 грн в т.ч. ПДВ 2 705,00 грн.

Орган державної податкової служби в акті перевірки твердження про порушення норм податкового законодавства позивачем обґрунтовує тим, що позивачем не підтверджено реальність здійснення операцій з ПП «Діслав» за вересень 2014, оскільки не надано документів та пояснення які могли б підтверджувати які саме послуги (введення в експлуатацію, профілактика, ремонт, інструктаж та ін.), місце надання таких послуг, хто був власником обладнання, яке технічно обслуговувалось, не додано документи на лист від 29.01.2015. Також, податковий орган вказує на те, що акти, якими задокументовано придбання робіт (послуг), зі сторони ПП «Діслав» підписано особою, яку не ідентифіковано (не зазначено прізвище, ім'я, по батькові чи ініціали). Крім того стверджує, що про відсутність факту придбання робіт (послуг) у ПП «Діслав» свідчить і те, що підписаний сторонами Договір про технічне обслуговування від 01.9.2014 не передбачає строків оплати за надані послуги, відповідальність за не оплату (несвоєчасність оплати), не передбачено також надання гарантійних документів за виконані роботи (послуги) зі сторони ПП «Діслав».

Як видно з матеріалів справи, 29.01.2015 Дрогобицькою ОДПІ надіслано ПП «Галкостсервіс» лист №661/10/13-09-22-10-09 з вимогою надати до 30.01.2015 документальне підтвердження та письмові пояснення щодо доцільності придбання робіт (послуг) саме у ПП «Діслав» у вересні 2014 та придбання ідентичних товарів (робіт, послуг) у інших контрагентів у відповідних періодах.

В матеріалах справи відсутні докази направлення Дрогобицькою ОДПІ та отримання ПП «Галкостсервіс» вказаного листа, тому суд погоджується з доводами позивача про те, що у позивача не було фізичної можливості надати витребувану інформацію.

Що стосується твердження відповідача про відсутність зазначення прізвища посадової особи у актах наданих послуг, то суд зазначає, що дане твердження не може слугувати спростуванням реальності наданих послуг, оскільки чинним законодавством не передбачено правил оформлення актів наданих робіт (послуг), тому певні недоліки, на думку податкового органу, не є підставою для визнання нереальності господарських операцій та про реальність здійснення господарських операцій свідчать усі первинні документи, які були подані податковому органу та містяться у матеріалах справи.

Спростовуючи доводи позивача, відповідач покликається на те, що в договорі на технічне обслуговування не зазначено строку оплати за надані послуги, однак, суд не може погодитись з даними доводами, оскільки стаття 627 Цивільного кодексу України закріплює принцип свободи договору, і в будь-якому випадку, відсутність вказаної умови не є доказом відсутності фактичного здійснення операції.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, всупереч наведеним вимогам, акт перевірки не містить об'єктивного аналізу господарських операцій вчинених позивачем з ПП «Діслав», натомість ґрунтується виключно на припущеннях про те, що вони не могли відбутись.

Ст. 9. Закону України, від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює вимоги до Первинних облікових документи та регістрів бухгалтерського обліку.

Зокрема,підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В контексті цього Закону первинними документами є:

-контракти (договори), пов'язані з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів тощо, та додатки до них

-додаткові угоди, що укладались до контрактів (договорів), зміни та доповнення, дотримання форми

-документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою згідно зі змістом контракту (договору) (наприклад, звіт виконавця, акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт, рахунки-фактури тощо), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій

-документи, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів: договори перевезення, транспортного експедирування та документи про їх виконання (товарно-транспортні накладні тощо), договори зберігання товару, довіреності

фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО тощо).

- реєстри отриманих та виданих податкових накладних тощо:

Виходячи із наведених законодавчих норм суд вважає, що лише первинні документи можна вважати єдиним допустимим засобом доказування правомірності віднесення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування до валових витрат.

Для обґрунтування правомірності віднесення сум до податкового кредиту позивачем в якості таких первинних документів, були надані та досліджені в судовому засіданні: договір на технічне обслуговування від 01.09.2014, акти наданих послуг від 04.09.2014, 18.09.2014, 26.09.2015, податкові накладні від 04.09.2014 №245 на загальну суму 22 148,00 грн, від 18.09.2014 №246 на загальну суму 21 264,00 грн, від 25.09.2014 №247 на загальну суму 18 590,00 грн та платіжні доручення.

Такі первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів протилежного відповідачем не представлено та судом не встановлено.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що в повній мірі зроблено позивачем.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було. Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість правомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 128, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 17.03.2015 №0000492210.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Галкостсервіс» 182, 70 грн судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський

Повний текст постанови виготовлений 27.07.2015