Постанова

від 24.07.2015 по справі 823/1137/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2015 року справа № 823/1137/15

10 год. 24 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Педані О.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 - за довіреністю, представника відповідача ОСОБА_2 - за довіреністю, прокурора Хабла О.М. - за посвідченням, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Арт-Сервіс» до державної податкової інспекції у м. Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося приватне підприємство «Арт-Сервіс» (далі - позивач) з адміністративним позов, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач) від 12.12.2014 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Заявою від 11.06.2015 року, що надійшла на адресу Черкаського окружного адміністративного суду 16.06.2015 року, перший заступник прокурора міста ОСОБА_3 Пасічна повідомила суд про вступ прокурора у справу, з метою захисту інтересів держави.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 9594 грн. 00 коп. та визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 191278 грн. 75 коп. за період 01.11.2013 по 31.07.2014 по господарським правовідносинам з контрагентами ТОВ «Гетьман» та ТОВ «Евертон-2012», оскільки із зазначеними контрагентами здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні первинні документи. Також позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, з підстав зазначених вище та додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надавши суду письмове заперечення, в якому посилається на те, що проведеною фактичною перевіркою приватного підприємства «Арт-Сервіс» встановлено порушення вимог пп. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та пп. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в наслідок яких завищено суму витрат в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік на 639932 грн. 00 коп. і неправомірно сформовано податковий кредит в податкових деклараціях з ПДВ за листопад-грудень 2013 року, січень-липень 2014 року на загальну суму 429272 грн. 00 коп., у зв'язку з відсутністю фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами позивача, а саме: з ТОВ «Гетьман» та ТОВ «Евертон-2012».

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, мотивуючи це правомірністю спірних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Приватне підприємство «Арт-Сервіс» зареєстроване як юридична особа 10.08.1993 виконавчим комітетом Черкаської міської ради за №10261050001000178, ідентифікаційний код 14216655.

На підставі наказу ДПІ у м. Черкасах від 23.10.2014 № 1733 та направлення від 23.10.2014 № 145/23-01-22-04, згідно із п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755 - VІ (із змінами та доповненнями) посадовою особою ДПІ у м. Черкасах проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Арт-Сервіс», з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні взаємовідносин з ТОВ «Гетьман», (код за ЄДРПОУ 32416270) та ТОВ «Евертон-2012» за період з 01.11.2013 по 31.07.2014.

Перевіркою встановлено порушення вимог Податкового кодексу України, а саме:

- п.138.1, 138.2, ст. 138, п.п. 139.1 п. 139.1 ст. 139 у результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 121587 грн. 00 коп.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 419678 грн 00 коп.

За результатами вищезазначеної перевірки ДПІ у м. Черкасах складено акт від 03.11.2014 № 416/23-01-22-04/14216655 (далі по тексту - акт перевірки).

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Черкасах винесено податкові повідомлення-рішення від 12.12.2014:

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 524597 грн., в тому числі за основним платежем 419678 грн., за штрафними санкціями 104919 грн.;

- № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 151984 грн., в тому числі за основним платежем 121587 грн., ., за штрафними санкціями 30397 грн.;

- № НОМЕР_2 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 9594 грн.

Дані податкові повідомлення-рішення, у відповідності до статті 56 ПК України, були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до головного управління ДФС у Черкаській області та Державної фіскальної служби України.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження рішенням головного управлінням ДФС у Черкаській області залишено без змін вказані податкові повідомлення-рішення, а скарги ПП «Арт-Сервіс» - без задоволення.

В подальшому позивач звернувся до контролюючого органу із заявою про намір досягнення податкового компромісу. За результатами розгляду заяви відповідачем прийнято рішення від 20.04.2015 № 875 щодо часткового застосування процедури податкового компромісу. З метою досягнення податкового компромісу приватне підприємство «Арт-Сервіс» сплатило вказані суми в повному обсязі, а тому податковий компроміс було досягнуто.

Враховуючи вищевикладене, Державна фіскальна служба України залишила без розгляду скаргу позивача в частині оскарження податкового повідомлення - рішення від 12.12.2014 № НОМЕР_3 та частково в частині оскарження податкового повідомлення - рішення від 12.12.2014 № 000502301 у сумі 266655 грн. 00 коп., у зв'язку з досягнення податкового компромісу та залишено без змін податкові повідомлення - рішення від 12.12.2014 № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 в частині 153023 грн. 00 коп. з податку на додану вартість та у відповідній частині штрафну санкцію.

З урахуванням вищевикладеного, після досягнення податкового компромісу спірними залишились податкові повідомлення - рішення відповідача від 12.12.2014 № НОМЕР_2, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9594 грн 00 коп. та частково № НОМЕР_1, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 191278 грн. 75 коп., з яких за основним платежем 153023 грн. 00 коп. та 38255 грн 75 коп. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі за текстом - ПК України).

Відповідно до статті 15 ПК України платниками податків визнаються юридичні особи, які мають об'єкти оподаткування і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України)

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з цим, для встановлення товарності проведених господарських операцій, суд має встановити певні обставини, серед яких: можливість реального здійснення платником податків зазначених господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, наявність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської (економічної) діяльності, здійснення операцій з товаром, що вироблявся або міг бути виробленим в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи між приватним підприємством «Арт-Сервіс» та ТОВ «Гетьман» було укладено договір поставки № 2014-06-30/1 від 30 червня 2014 року. Згідно вказаного договору за перевіряємий період позивачем було придбано піддони дерев'яні та пиломатеріали.

Факт придбання вказаних піддонів та пиломатеріалів документально підтверджено:

- видатковими накладними від: 04.07.2014 року № ТГ-0000291, 04.07.2014 року № ТГ-0000292, 11.07.2014 року № ТГ-0000293, 11.07.2014 року № ТГ-0000294, 18.09.2014 року № ТГ-0000295, 21.07.2014 року № ТГ-0000296, 28.07.2014 року № ТГ-0000297, 31.07.2014 року № ТГ-0000298; податковими накладними від: 04.07.2014 року № 291, 04.07.2014 року № 292, 11.07.2014 року № 293, 11.07.2014 року № 294, 18.07.2014 року № 295, 21.07.2014 року № 296, 28.07.2014 року № 297, 31.07.2014 року № 298; рахунками-фактури; виписками з банківських установ про оплату придбаного товару, а також витягом з журналу реєстрації довіреностей.

Також, як вбачається з матеріалів адміністративної справи між позивачем та ТОВ «Евертон-2012» укладено договір поставки № 17/05 від 17 травня 2013, згідно з яким, в квітні-червні 2014 року позивачем у вказаного контрагента придбано піддони дерев'яні та пиломатеріали, які в подальшому реалізовано.

Факт придбання вказаних піддонів документально підтверджено:

- видатковими накладними від: 22.06.2014 № РН-0000252, 19.06.2014 № РН-0000250, 18.06.2015 № РН-0000249, 14.06.2014 № РН-0000243, 13.06.2014 № РН-0000239, 06.06.2014 № РН-0000233,04.06.2014 № РН-0000227, 04.06.2014 № РП-0000228,03.06.2014 № РН-0000222, 30.05.2014 № 0000160, 23.05.2014 № 0000151, 23.05. № РН-0000149,13.05.2014 № РН-0000138,13.05.2014 № РН-0000136,12.05.2014 3 РН-0000135, 24.05.2014 № РН-0000116,14.04.2014 № РН-0000107,07.04.2014 № РН-0000102, 07.04.2015 № РН-0000100, 05.04.2014 № РН-0000097; податковими накладними від: .22.06.2014 № 40, 19.06.2014 № 37, 18.06.2014 № 36, 14.06.2014 № 28, 13.06.2014 № 25, 06.06.2014 № 16, 04.06.2014 № 10, 04.06.2014 № 11, 03.06.2014 № 4, 30.05.2014 № 45, 23.05.2014 № 33, 23.05.2014 № 31, 13.05.2014 № 13, 13.05.2014 № 11, 12.05.2014 № 10, 24.04.2014 № 27, 14.04.2014 № 17, 07.04.2014 № 11, 07.04.2014 № 9, 05.04.2014 № 6; рахунками-фактури; товарно-транспортними накладними; виписками з банківських установ про оплату придбаного товару, а також витягом з журналу реєстрації довіреностей.

Крім того, позивачем, на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами за вказаними договорами, наданий договір оренди № 24 від 01.04.2014 року згідно з яким, позивач орендує у ПАТ «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» територію для сушіння пиломатеріалів в сушильних камерах в кількості 3 шт. загальною площею 90 кв. м. та територію для обеззараження від шкідників пиломатеріалів, загальною площею 60 кв. м.

Вказані обставини також зафіксовані в акті перевірки. Всі ці документи було надано до проведення перевірки як документальне підтвердження здійснення господарських операцій.

Крім того, судом були досліджені надані представником позивача матеріали щодо перевірки добросовісності контрагентів-постачальників перед укладенням з ними вказаних раніше договорів поставки.

Проаналізувавши перелічені докази, суд встановив, що первинні документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

При цьому, позивачем до матеріалів справи у суді першої інстанції надано витяг з журналу реєстрації довіреностей, який також засвідчує факт придбання позивачем товару від постачальника ТОВ «Гетьман» та ТОВ «Евертон-2012».

Суд зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Так, в ході проведення перевірки ПП «Арт-Сервіс», в розпорядженні податкового органу знаходився акт ДПІ у Печерському районі головного управління Міндоходів у м. Києва від 01.09.2014 №2634/26-55-22-07/32416270 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гетьман» (податковий номер 32416270) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2014 по 31.08.2014», за результатом якого встановлено наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ В«ГетьманВ» та контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.04.2014 по 31.08.2014, внаслідок відсутності основних засобів, управлінського та технічного персоналу виробничих потужностей, складських приміщень та транспортних засобів. Згідно висновку ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлено незнаходження посадових осіб ТОВ «Гетьман» за податковою адресою та відсутність будь-яких ознак ведення ТОВ «Гетьман» фінансово-господарської діяльності.

Крім того, в ході проведення перевірки ПП «Арт-Сервіс», в розпорядженні податкового органу знаходився акт ДПІ у Оболонському районі в м. Києві від 24.07.2014 № 810/26-54-22-02/38511285 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Евертон-2012» щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків за період з 01.04.2013 по 30.06.2014» за результатом якого встановлено наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Евертон-2012» та контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.04.2013 по 30.06.2014, внаслідок відсутності у товариства персоналу, основних фондів, в т.ч. транспорту для перевезень, переміщень для зберігання товарів, тощо.

З приводу використання контролюючим органом в ході проведення перевірки ПП «Арт - Сервіс» акту ДПІ у Оболонському районі в м. Києві від 24.07.2014 № 810/26-54-22-02/38511285 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Евертон-2012» суд зазначає наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2014 року по адміністративній справі № 826/13870/14 визнано протиправними дії по коригуванню показників в АС «Результати співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» внесені на підставі акту ДПІ у Оболонському районі в м. Києві від 244.07.2014 року № 810/26-54-22-02/38511285 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Евертон-2012» (код ЄДРПОУ 38511285) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи,яка мала правові відносини з платниками податків за період з 01.04.2013 по 30.06.2014». Вказана постанова суду набрала законної сили 11.12.2014 року відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 року по адміністративній справі № 826/13870/14.

З урахуванням встановлених обставин, податковим органом за результатом проведеної перевірки позивача було поставлено під сумнів реальність господарського правочину та правомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Гетьман» та ТОВ «Евертон-2012».

Судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим припущення, що дії платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Доводи контролюючого органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника податків, зокрема, на формування податкового кредиту.

Акти перевірок контрагентів позивача не є обов'язковою ознакою протиправності діяльності такого суб'єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб'єктом, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Таким чином, допущені порушення одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, а тому суб'єкт господарювання не несе відповідальність за можливу протиправну податкову поведінку свого контрагента. Таким чином, посилання податкового органу на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача колегія суддів розцінює критично та до уваги не приймає.

З даного приводу, суд зазначає, що формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не неточності в назві договору.

Проаналізувавши вищевикладене в сукупності суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими судом, які відповідають як за змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства, а тому, бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Таким чином, позивач повністю виконав свої обов'язки, а відповідальності за дії або бездіяльність постачальника не несе, оскільки постачальник перебував поза контролем позивача.

Враховуючи вище викладене позивачем правомірно сформовано суми з податку на прибуток, що підтверджується матеріалами справи.

Вказана правова позиція суду підтверджується ухвалою Київського апеляційного адміністративного від 23.07.2015 року по адміністративній справі № 823/765/15, згідно з якою задоволено апеляційну скаргу приватного підприємства «Арт-Сервіс», постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.05.2015 року скасовано, ухвалено по справі нову постанову, якою адміністративний позов приватного підприємства «Арт-Сервіс» до державної податкової інспекції у м. Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.03.2015 № НОМЕР_4. Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте державною податковою інспекцією у м. Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області за результатами проведення перевірки приватного підприємства «Арт-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні взаємовідносин з ТОВ «Гетьман», (код за ЄДРПОУ 32416270) за період з 01.08.2014 по 31.08.2014.

Таким чином, вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили, встановлені обставини щодо реальності господарських правовідносин між позивачем по справі - ПП «Арт-Сервіс» та ТОВ «Гетьман», в зв'язку з чим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України не потребують додаткового доказування.

З огляду на викладене, на підставі наявних у справі доказів, дослідивши обставини адміністративної справи, застосувавши норми законодавства, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 160, 162, 163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області від 12.12.2014 № НОМЕР_2 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9594 (дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області від 12.12.2014 № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання податку на додану вартість у розмірі 191278 (сто дев'яносто одна тисяча двісті сімдесят вісім) грн. 75 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Арт - Сервіс» судовий збір в розмірі 405 (чотириста п'ять) грн. 00 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення № 143 від 12.05.2015.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Рідзель

Повний текст рішення складено у повному обсязі 29 липня 2015 року