Ухвала

від 16.09.2015 по справі 823/1137/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1137/15 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 вересня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Арт-Сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, за участю прокуратури м.Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Приватне підприємство "Арт-Сервіс", звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 12.12.2014 року № 0005012301, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 191278 грн. 75 коп., з яких за основним платежем 153023 грн. 00 коп. та 38255 грн 75 коп. за штрафними санкціями; та № 0005032301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9594 грн 00 коп..

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області від 12.12.2014 № 0005032301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9594 грн. 00 коп. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах головного управління ДФС у Черкаській області від 12.12.2014 № 0005012301 про збільшення суми грошового зобов'язання податку на додану вартість у розмірі 191278 грн. 75 коп.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство «Арт-Сервіс» зареєстроване як юридична особа 10.08.1993 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради за №10261050001000178, ідентифікаційний код 14216655.

На підставі наказу ДПІ у м. Черкасах від 23.10.2014 № 1733 та направлення від 23.10.2014 року № 145/23-01-22-04, згідно із п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 - VІ (із змінами та доповненнями) посадовою особою ДПІ у м. Черкасах проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Арт-Сервіс», з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні взаємовідносин з ТОВ «Гетьман», (код за ЄДРПОУ 32416270) та ТОВ «Евертон-2012» за період з 01.11.2013 року по 31.07.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення вимог Податкового кодексу України, а саме:

- п.138.1, 138.2, ст. 138, п.п. 139.1 п. 139.1 ст. 139 у результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 121587 грн. 00 коп.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 419678 грн 00 коп.

За результатами вищезазначеної перевірки ДПІ у м. Черкасах складено акт від 03.11.2014 № 416/23-01-22-04/14216655 (далі по тексту - акт перевірки).

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Черкасах винесено податкові повідомлення-рішення від 12.12.2014 року:

- № 0005012301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 524597 грн., в тому числі за основним платежем 419678 грн., за штрафними санкціями 104919 грн.;

- № 0005022301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 151984 грн., в тому числі за основним платежем 121587 грн., ., за штрафними санкціями 30397 грн.;

- № 0005032301 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 9594 грн.

Дані податкові повідомлення-рішення, у відповідності до статті 56 ПК України, були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до головного управління ДФС у Черкаській області та Державної фіскальної служби України.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження рішенням головного управлінням ДФС у Черкаській області залишено без змін вказані податкові повідомлення-рішення, а скарги ПП «Арт-Сервіс» - без задоволення.

В подальшому позивач звернувся до контролюючого органу із заявою про намір досягнення податкового компромісу. За результатами розгляду заяви відповідачем прийнято рішення від 20.04.2015 року № 875 щодо часткового застосування процедури податкового компромісу. З метою досягнення податкового компромісу приватне підприємство «Арт-Сервіс» сплатило вказані суми в повному обсязі, а тому податковий компроміс було досягнуто.

Враховуючи вищевикладене, Державна фіскальна служба України залишила без розгляду скаргу позивача в частині оскарження податкового повідомлення - рішення від 12.12.2014 року № 0005022301 та частково в частині оскарження податкового повідомлення - рішення від 12.12.2014 року № 000502301 у сумі 266655 грн. 00 коп., у зв'язку з досягнення податкового компромісу та залишено без змін податкові повідомлення - рішення від 12.12.2014 року № 0005032301 та № 0005012301 в частині 153023 грн. 00 коп. з податку на додану вартість та у відповідній частині штрафну санкцію.

З урахуванням вищевикладеного, після досягнення податкового компромісу спірними залишились податкові повідомлення - рішення відповідача від 12.12.2014 року № 0005032301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9594 грн 00 коп. та частково № 0005012301, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 191278 грн. 75 коп., з яких за основним платежем 153023 грн. 00 коп. та 38255 грн 75 коп. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому податкове повідомлення-рішення протиправне та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Гетьман» та з Товариством з обмеженою відповідальністю «Евертон-2012», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, між приватним підприємством «Арт-Сервіс» та ТОВ «Гетьман» було укладено договір поставки № 2014-06-30/1 від 30 червня 2014 року (а.с.39 Т.1).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що в порядку та на умовах, визначених Договором. Постачальник зобов'язуєтсья поставити (передати у власність) Покупцеві, а Покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) Товар.

Згідно п.1.2 вказаного Договору найменування Товару - піддони дерев'яні та пиломатеріали.

Відповідно до пункту 2.1 ціна та загальна вартість товару, асортимент, кількість визначаються Сторонами у відповідності з видатковими накладними на Товар.

Пунктом 3.1. передбачено, що поставка Товару здійснюється партіями протягом строку дії Договору за рахунок коштів та транспортом постачальника на склад покупця за адресою: м. Черкаи, вул. Добровольського, 3.

На підтвердження факту придбання вказаних піддонів та пиломатеріалів позивачем надано видаткові накладні від: 04.07.2014 року № ТГ-0000291, 04.07.2014 року № ТГ-0000292, 11.07.2014 року № ТГ-0000293, 11.07.2014 року № ТГ-0000294, 18.09.2014 року № ТГ-0000295, 21.07.2014 року № ТГ-0000296, 28.07.2014 року № ТГ-0000297, 31.07.2014 року № ТГ-0000298; податкові накладні від: 04.07.2014 року № 291, 04.07.2014 року № 292, 11.07.2014 року № 293, 11.07.2014 року № 294, 18.07.2014 року № 295, 21.07.2014 року № 296, 28.07.2014 року № 297, 31.07.2014 року № 298, які свідчать який саме товар придбано позивачем та у якій кількості (а.с.40-55 Т.1).

За результатами дослідження вищеперелічених первинних документів колегія суддів прийшла до висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону №996 та Положення №88.

При цьому слід зазначити, що відповідачем не оспорюється та обставина, що документи складені належним чином, мають всі необхідні реквізити та підтверджують право позивача на податковий кредит.

Також, позивачем надано рахунок №01114-08-13 від 13.08.2014 року та № 01214-08-21 від 21.08.2014 року, який підтверджує, що піддони від контрагента з м. Києва (ТОВ «Гетьман») позивачу м. Черкаси (ПП «Арт-Сервіс») перевозив перевізник ФОП ОСОБА_2 (а.с.60 Т.1) Вказаний документ підтверджує, фактичне перевезення придбаних у контрагента піддонів.

Крім того, позивачем надано платіжне доручення, рахунки-фактури; виписки з банківських установ про оплату придбаного товар (а.с.61-66 Т.1).

Більш того, позивачем також надано рахунок на оплату ДУ «Черкаська обласна фіто санітарна лабораторія», який свідчить, що позивач замовив у останнього послуги на огляд деревини (а.с.67-68 Т.1), що всвідчить про фактичне отримання позивачем піддонів.

Також, позивачем надлано наказ №1 від 02.06.2008 року про прийняття на роботу ОСОБА_3 (а.с.70 Т.1), довіреність від 03.01.2014 року на ім'я ОСОБА_3 на право підписувати бухгалтерські та фінансові документи (а.с.71 Т.1) та витягом з журналу реєстрації довіреностей на отримання товару від ТОВ «Гетьман».

Окрім вище зазначеного, позивачем також надано копію Договору оренди №24 від 01.04.2014 року (а.с.73 Т.1) та акт передачі від 01.04.2014 року (а.с.74 Т.1), який підтверджує, що позивач орендує приміщення (склад) за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 3, згідно з яким, позивач орендує у ПАТ «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» територію для сушіння пиломатеріалів в сушильних камерах в кількості 3 шт. загальною площею 90 кв. м. та територію для обеззараження від шкідників пиломатеріалів, загальною площею 60 кв. м.

Також в матеріалах справи міститися оборотно-сальдова відомість, яка підтверджує наявність у позивача придбаного товару (а.с.37 Т.1).

Таким чином, колегія судідв погоджується з висновком суду першої цінстанції,

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Евертон-2012» укладено договір поставки № 17/05 від 17 травня 2013 року, згідно з яким, в квітні-червні 2014 року позивачем у вказаного контрагента придбано піддони дерев'яні та пиломатеріали (а.с.73 Т.2).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що в порядку та на умовах, визначених Договором. Постачальник зобов'язуєтсья поставити (передати у власність) Покупцеві, а Покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) Товар.

Згідно п.1.2 вказаного Договору найменування Товару - піддони дерев'яні та пиломатеріали.

Відповідно до пункту 2.1 ціна та загальна вартість товару, асортимент, кількість визначаються Сторонами у відповідності з видатковими накладними на Товар.

Пунктом 3.1. передбачено, що поставка Товару здійснюється партіями протягом строку дії Договору за рахунок коштів та транспортом постачальника на склад покупця за адресою: м. Черкаи, вул. Добровольського, 3.

На підтвердження факту придбання вказаних піддонів та пиломатеріалів позивачем надано видаткові накладні від: 22.06.2014 року № РН-0000252, 19.06.2014 року № РН-0000250, 18.06.2014 року № РН-0000249, 14.06.2014 року № РН-0000243, 13.06.2014 року № РН-0000239, 06.06.2014 року № РН-0000233, 04.06.2014 року № РН-0000227, 04.06.2014 року № РП-0000228, 03.06.2014 року № РН-0000222, 30.05.2014 року № 0000160, 23.05.2014 року № 0000151, 23.05.2014 року № РН-0000149, 13.05.2014 року № РН-0000138,13.05.2014 року № РН-0000136,12.05.2014 року № РН-0000135, 24.05.2014 року № РН-0000116,14.04.2014 року № РН-0000107, 07.04.2014 року № РН-0000102, 07.04.2014 року № РН-0000100, 05.04.2014 року № РН-0000097; податкові накладні від: .22.06.2014 року № 40, 19.06.2014 року № 37, 18.06.2014 року № 36, 14.06.2014 року № 28, 13.06.2014 року № 25, 06.06.2014 року № 16, 04.06.2014 року № 10, 04.06.2014 року № 11, 03.06.2014 року № 4, 30.05.2014 року № 45, 23.05.2014 року № 33, 23.05.2014 року № 31, 13.05.2014 року № 13, 13.05.2014 року № 11, 12.05.2014 року № 10, 24.04.2014 року № 27, 14.04.2014 року № 17, 07.04.2014 року № 11, 07.04.2014 року № 9, 05.04.2014 року № 6.

За результатами дослідження вищеперелічених первинних документів колегія суддів прийшла до висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону №996 та Положення №88.

При цьому слід зазначити, що відповідачем не оспорюється та обставина, що документи складені належним чином, мають всі необхідні реквізити та підтверджують право позивача на податковий кредит.

Крім того, позивачем надано платіжне доручення, рахунки-фактури; виписки з банківських установ про оплату придбаного товар.

Більш того, позивачем також надано рахунок на оплату ДУ «Черкаська обласна фіто санітарна лабораторія», який свідчить, що позивач замовив у останнього послуги на огляд деревини (а.с.67-68 Т.1), що всвідчить про фактичне отримання позивачем піддонів.

Також, позивачем надлано наказ №1 від 02.06.2008 року про прийняття на роботу ОСОБА_3 (а.с.70 Т.1), довіреність від 03.01.2014 року на ім'я ОСОБА_3 на право підписувати бухгалтерські та фінансові документи (а.с.71 Т.1) та витягом з журналу реєстрації довіреностей на отримання товару від ТОВ «Гетьман».

Окрім вище зазначеного, позивачем також надано копію Договору оренди №24 від 01.04.2014 року (а.с.73 Т.1) та акт передачі від 01.04.2014 року (а.с.74 Т.1), який підтверджує, що позивач орендує приміщення за адресою: м. Черкаи, вул. Добровольського, 3. Також в матеріалах справи міститися оборотно-сальдова відомість, яка підтверджує наявність у позивача придбаного товару.

Також, позивачем надано товарно-транспортні накладні, які свідчать про перевезення отриманого Товару (піддонів) від позивача його контрагентам.

Вирішуючи питання про реальність господарської операцій позивача зі спірним контрагентом з метою їх використання у власній господарській діяльності, слід зазанчити.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у в с грі суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в легалізації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Так, з матеріалів справи вбачається, що товар, отриманий від спірних контрагентів, був в подальшому використаний позивачем у своїй господарській діяльності чи реалізований (перепроданий) ТОВ «РМ-ІНВЕСТ».

На підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами за вказаними договорами, наданий договір оренди № 24 від 01.04.2014 року згідно з яким, позивач орендує у ПАТ «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» територію для сушіння пиломатеріалів в сушильних камерах в кількості 3 шт. загальною площею 90 кв. м. та територію для обеззараження від шкідників пиломатеріалів, загальною площею 60 кв. м.

Вказані обставини також зафіксовані в акті перевірки. Всі ці документи було надано до проведення перевірки як документальне підтвердження здійснення господарських операцій.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що такі дії в сукупності складають цикл діяльності із оптової торгівлі товарами, до є основним видом діяльності Позивача і саме для цього були придбані Товари у контрагентів.

Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем надано виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які підтверджують, що контрагенти позивача належним чином зареєстровані та правосуб'єктні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що операції позивача з його контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, а факт надання послуг за спірним договором, використання позивачем отриманого товару та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи, предмет спірних правочинів, беручи до уваги вид діяльності позивача та його контрагентів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з його контрагентами підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище операції використано позивачем у власній господарській діяльності.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що будь яких доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання знятих зобов'язань, в акті перевірки співробітниками ДПС не наведено, і суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано.

Висновки про безтоварність, що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтується виключно на висновках акту ДПІ у Печерському районі головного управління Міндоходів у м. Києва від 01.09.2014 року №2634/26-55-22-07/32416270 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гетьман» (податковий номер 32416270) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2014 року по 31.08.2014 року» та акту ДПІ у Оболонському районі в м. Києві від 24.07.2014 року № 810/26-54-22-02/38511285 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Евертон-2012» щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків за період з 01.04.2013 року по 30.06.2014 року».

Однак, щодо посилання податкового органу в Акті перевірки на акти про неможливість проведення зустрічної звірки суд першої інстанції правомірно не приймає їх до уваги з огляду на таке.

Згідно з п. 73.5 Податкового кодексу України зустрічні звірки проводяться органами державної податкової служби виключно з метою отримання податкової інформації.

При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, висновки про порушення платником податків вимог податкового законодавства можуть робитися контролюючим органом виключно на підставі проведеної перевірки, а не звірки.

Крім того, як звертає увагу Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 10.06.2013р. у справі № К/9991/69832/12, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних звірок контрагентів платника податку (позивача) та знаходження їх посадових осіб за юридичними адресами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2014 року, яка набрала законної сили на підставі ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 року по адміністративній справі № 826/13870/14 визнано протиправними дії по коригуванню показників в АС «Результати співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» внесені на підставі акту ДПІ у Оболонському районі в м. Києві від 244.07.2014 року № 810/26-54-22-02/38511285 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Евертон-2012» (код ЄДРПОУ 38511285) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи,яка мала правові відносини з платниками податків за період з 01.04.2013 по 30.06.2014» (а.с.75-85 Т.1).

Посилання апелянта на ту обставину, що на даний час ТОВ «Гетьман» змінило керівника та місцезнаходження, у зв'язку з чим стало на облік в інший ДПІ, а встановити місцезнаходження гр.ОСОБА_4 (директора ТОВ «Гетьман» на час укладення логоворів), що, на думку контролюючого органу, ставить під сумнів товарність господарської операції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки з наявні в матеріалах справи документи підтверджують фактичне виконання умов договору, а сумніви контролюючого органу в порушення ст.71 КАС України не пілдтвердені належними та допустимими доказами.

Також слід зазначити, щодо відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів, то відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами, так як судом першої інстанції встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентом підтверджений наданими позивачем під час перевірки первинними документами.

В порушення ст. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження, а вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 17 вересня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Межевич М.В.