Ухвала

від 08.07.2015 по справі 804/7551/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2015 рокусправа № 804/7551/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2014р. у справі № 804/7551/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК-ЕНЕРГЕТИКА"

до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАК-ЕНЕРГЕТИКА" ( далі по тексту - позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 року №0001722201, прийнятого на підставі Акту № 153/221/33165522 від 30.04.2014 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ДАК-Енергетика" (код ЄДРПОУ 33165522) з питань взаємовідносин із ПНВП "Укртехінвест" (код 30269348) за листопад та грудень 2013 року. Спірним рішенням позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) в розмірі 283830,13грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 141915,07грн. ( загальна сума - 425745,20грн.).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з ПНВП "Укртехінвест" за період листопад та грудень 2013 року, оскільки факт виконання договорів підтверджується видатковими, податковими, товарно-транспортними накладними. Позивач зазначав, що порушення ПНВП "Укртехінвест" податкової дисципліни та не знаходження останнього за юридичною адресою не є підставою для відмови у праві на податковий кредит. Крім того, позивач зазначав, що взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. Рішення суду мотивоване встановленням факту реальності здійснення господарської діяльності та правомірності відображення її результатів в податковому обліку на підставі дослідження належним чином оформленої первинної документації.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. Апелянт просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки факту неналежного оформлення товарно-транспортних накладних, що унеможливлює підтвердження транспортування товару, а, відповідно, й реальність його придбання. Крім того, судом проігноровано наявність податкової інформації щодо сумнівності контрагента позивача і не підтвердження товарності операції по ланцюгу постачання.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, податковим органом з 14.04.2014 року по 18.04.2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ДАК-Енергетика з питань взаємовідносин з ПНВП "Укртехінвест" за листопад та грудень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 153/221/33165522 від 30.04.2014 року, в якому зазначається про порушення позивачем як платником податку на додану вартість п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого останнім завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 283 830,13 грн. у т.ч. за листопад 2013 року на суму 161 400 грн., та за грудень 2013 року на суму 122 430,13 грн.

Висновки податкового органу щодо виявлених порушень ґрунтуються на наявності податкової інформації щодо сумнівності контрагента позивача, внаслідок чого неможливо підтвердити реальність угоди по ланцюгу постачання. Податковий орган вказує на неналежне оформлення товарно-транспортних документів, що свідчить про неналежне підтвердження фактичного постачання придбаного товару.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 року №0001722201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 425 745,20 грн. з яких 283 830,13 грн. за основним платежем та 141 915,07 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Згідно з п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Висновки відповідача про протиправність формування податкового кредиту за даними господарськими відносинами ґрунтуються на наявності у податкових органів інформації щодо сумнівності контрагента.

Предмет доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкового кредиту становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту підприємства.

Таким чином, у спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу щодо нереальності укладених правочинів, має бути доведеним факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ПНВП Укртехінвест .

Проте, як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, податковим органом взагалі не досліджувались господарські операції між позивачем та зазначеним контрагентом, за наслідками яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту спірні суми ПДВ. Висновки про завищення позивачем податкового кредиту зроблені не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладеного договору.

Колегія суддів зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки ПНВП Укртехінвест не є належним доказом нереальності господарських операцій, нікчемності угод оскільки за умови складення вказаного акту фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, однак реальність господарських операції такого платника не є предметом перевірки.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту зустрічної перевірки чи довідки, в котрих викладені певні висновки про вчинення контрагентом платника порушень податкового законодавства, або відсутність за місцезнаходженням, не звітуванням, та вчинення нікчемних, безтоварних правочинів, які не відбулися, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному виявленню та доведенню факту вчинення платником податків порушень закону.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є беззаперечним та безумовним документом, що підтверджує обставини фактично вчиненої господарської операцій між позивачем та його безпосереднім контрагентом.

Доводи податкового органу щодо оцінки договорів з точки зору їх нікчемності не приймаються до уваги, оскільки у відповідності до ч.2 ст.1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Більш того, слід зазначити, що нікчемність угоди не впливає на податкові зобов'язання сторони такої угоди як платника податку, оскільки податкова звітність це окремий вид звітності, який не пов'язується законом з характеристикою чи оцінкою угоди, а відображає певні наслідки операцій з майном або майновими правами платника податку.

Слід також зазначити, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, можливі порушення контрагента позивача щодо звітування та сплати податкових зобов'язань зокрема тих, що виникли за наслідками виконання робіт на користь позивача не є доказом порушення податкового законодавства, неправильного формування податкового кредиту позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що спірну суму податкового кредиту позивачем сформовано за результатами господарських взаємовідносин з ПНВП Укртехінвест . Так, протягом перевіряє мого періоду між ТОВ ДАК-Енергетик (покупець) та ПНВП Укртехінвест укладено договори постачання від 03.07.2013 року № 030713, від 08.02.2013 року № 080213, від 04.05.2012 року № 040512 та від 13.12.2013 року № 96/13П, відповідно до умов яких, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (електротехнічне обладнання).

Відповідно до наданих видаткових накладних, на виконання укладених угод позивачу поставлено товару на загальну суму 1 702 980,80 грн. у т.ч. ПДВ 283 830,13 грн. Сплачені суми податку позивачем віднесено до складу податкового кредиту за листопад 2013 року на суму 161 400 грн. та за грудень 2013 року на суму 122 430,13 грн.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджено наданими до перевірки документами: копіями договорів постачання, додтаоквами та специфікаціями до них, видатковими накладними, товарно-транспортними документами, копіями оборотно-сальдових відомостей, податковими накладними та платіжними дорученнями.

Твердження відповідача про відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, виробничих ресурсів, не підтвердженого наладженими доказами та не спростовує реальності операцій виконання робіт (надання послуг) позивачу.

В межах податкової перевірки позивача, а так само при здійсненні податкового контролю контрагента позивача не досліджено можливість залучення трудових, технічних транспортних та інших ресурсів для здійснення операцій з надання послуг.

Відповідачем не спростовано фактичного здійснення позивачем господарських операцій, з яких сформовано спірний податковий кредит. Зауважень до податкових накладних, які в силу податкового закону є підставою для формування податкових показників, відповідачем не зазначено.

Щодо доводів податкового органу стосовно відсутності всіх необхідних реквізитів у товарно-транспортних накладних, наданих позивачем, з посиланням на приписи Наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95 р. №488/346 Про затвердження типових Форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля слід зазначити, що даний Наказ не пройшов реєстрацію в Міністерстві юстиції України у і тому відповідно до приписів Указу президента України Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади від 03.10.1992р. №493/92.

Отже, матеріали справи підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентами, а отже, формування податкового кредиту є правомірним, а тому донарахування позивачу податкових зобов'язань та застосування до останнього штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним.

За встановлених обставин, висновки суду першої інстанції обґрунтовані. Судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2014р. у справі № 804/7551/14 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2014р. у справі № 804/7551/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна