Постанова

від 30.07.2015 по справі 826/1410/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1410/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонсон і Джонсон Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонсон і Джонсон Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування ППР від 19.08.2014 року №0011472202 та №0011482202

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено перевірку ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна» за результатами якої 29.07.2014 р. складено акт №1253/26-59-22-02/35893512 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України, п. 2.4, 2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995р. №88, в результаті чого встановлено заниження ПДВ у сумі 1 512 409грн., та завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 33 413грн., за травень 2013 року та встановлено порушення п.п. 138.1.1 ст. 138, п.п. 138.10.3, 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.1 ст. 139 ПК України, п.п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4, 2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995р. №88, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 1 683 875грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 19.08.2014р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0011482202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2 104 844грн., у тому числі основний платіж - 1 683 875грн. та штрафні санкції - 420 969грн. та №0011472202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2 279 114грн., у тому числі основний платіж - 1 519 409грн. та штрафні санкції - 759 705грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями та діями податкового органу, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просив суд визнати такі дії протиправним та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що договірні зобов'язання між позивачем та його контрагентами лише документально відображені у первинних документах, без їх фактичного здійснення, а тому, наявність у платника податку виданих йому податкових накладних не є достатньою підставою для формування податкового кредиту, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції.

Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доказом того, що в структурі активів та власному капіталі позивача та його контрагента виникли зміни є наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 01.10.2010р. між позивачем та ТОВ «Стек-Комп'ютер» укладено Договір про поставку товару (комп'ютерна техніка) №1/41010к, на виконання умов якого ТОВ «Стек-Комп'ютер» були виписані податкові накладні: №976 від 12.12.2012р., №2107 від-24.12.2012р., №2108 від 24.12.2012р. всього на суму 630 441,84грн., у тому числі ПДВ - 105 073,64грн. та видаткові накладні: №С-00136631 від 12.12.2012р., №С-00137608 від 24.12.2012р., № С-00137609 від 24.12.2012р.

Судом також встановлено, що зазначена комп'ютерна техніка була отримана Апелянтом від ТОВ «Стек - Комп'ютер», здійсненна її оплата та використана у господарській діяльності. Про реальність операції з придбання Апелянтом у ТОВ «Стек-Комп'ютер» комп'ютерної техніки свідчить і той факт, що ДПІ визнала правомірними всі задекларовані Апелянтом амортизаційні відрахування, в тому числі ті, що стосуються зазначеної комп'ютерної техніки, та не встановила їх завищень або занижень. Оскільки такі відрахування включають в тому числі ті, які стосуються придбаної у ТОВ «Стек-Комп'ютер» комп'ютерної техніки, ДПІ визнає її наявність та придатність для амортизації.

Ідентичність отриманого та використаного у своїй господарській діяльності Апелянтом товару підтверджується даними податкових та видаткових накладних, специфікаціями, платіжними дорученнями, фотознімками, амортизаційними відомостями.

Колегія суддів наголошує, що наявність факту зміни майнового стану позивача у зв'язку зі здійсненням вищенаведеної господарської операції підтверджується тим, що позивач придбав зазначений товар та використав його у своїй господарській діяльності. Жодної з зазначених обставин ДПІ не спростувало.

З матеріалів справи також вбачається, що 13.05.2013 року між позивачем та ТОВ «Готика ЛТД» укладено Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №09/04/13-1, на виконання якого останнім складено акт приймання - передачі наданих послуг №1158 від 25.05.2013р. та виписано податкову накладну №1158 від 25.05.2013р. на суму 72 000грн., у тому числі ПДВ 12 000грн.

TOB «Джонсон і Джонсон Україна» включено до складу податкового кредиту суму 12 000 грн. з ПДВ за серпень 2013 року.

Відповідач, з висновками якого погодився суд першої інстанції, в Акті перевірки зазначив, що ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві отримано від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акт від 29.04.2014р. №1226/26-55-22-08/38388548 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Готика ЛТД» щодо підтвердження господарських фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Альянс-Експерт» та з ТОВ «Санторг ЮГ» за січень 2013 року та за період з 01.04.2013р. по 31.12.2013р., яким встановлено, що підприємство за податковою адресою не знаходиться.

При цьому, відповідач в Акті перевірки виходив з того, що зазначеним актом не підтверджено фактичне надання послуг від підприємств - постачальників на адресу ТОВ «Готика ЛТД» та відповідно не підтверджено подальшу поставку товарів від ТОВ «Готика ЛТД» на адресу Апелянта.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.05.2013 року між позивачем та ТОВ «Готика ЛТД» укладено Договір про надання інформаційно - консультаційних послуг №09/04/13-1.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Виконавець (ТОВ «Готика ЛТД») приймає на себе зобов'язання надати Замовнику (ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна») інформаційно-консультаційні послуги у вигляді проведення семінару на тему: «Управління виконанням», які надалі іменуються «Послуги», а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у порядку, передбаченому цим Договором.

На підтвердження виконання умов зазначеного вище договору та отримання послуг позивачем було надано: копію зазначеного вище договору та додаток №1 до договору; копії актів здачі-приймання наданих послуг від №1158 від 25.05.2013 року; копії податкової накладної №1158 від 25.05.2013 року; копію наказу від 13.05.2013 року; слайди презентації.

Судова колегія наголошує, що надані позивачем первинні документи, відповідають вимогам передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Крім того, апелянтом додатково було надано копію платіжного доручення № 28 від 10.07.2013 року на 72 000,00 грн., яка підтверджує рух активів в процесі здійснення господарських операцій.

Водночас, посилання відповідача в акті перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акт від 29.04.2014р. №1226/26-55-22-08/38388548 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Готика ЛТД» щодо підтвердження господарських фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Альянс-Експерт» таз ТОВ «Санторг ЮГ» за січень 2013 року та за період з 01.04.2013р. по 31.12.2013 року, не спростовують наданих Апелянтом доказів та не можуть братись до уваги, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків, згідно якого право на формування валових витрат та на податковий кредит платника податків не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Як встановлено судом першої інстанції в перевіряємому періоді, Апелянтом укладені договори з ТОВ «ТМСКО» про надання послуг щодо просування товарів під TM Johnsons Babj, Listerine, Clean&Clear, Johnsons, Neutrogena, O.B., Carefree, Reach, Доктор Мом, метрогіл Дента, Ринза, Диклоран, Імодіум, Мотиліум, Візин, Тизин та інші на території України, в тому числі маркетингові та рекламні послуги, а також послуги щодо виготовлення рекламних засобів, договори з ТОВ «Рекламна агенція «Інтач» про надання послуг та проведенню рекламних акцій по стимулюванню реалізації продукції Клієнтів Замовника популяризації їхніх торгових марок та послуг з мерчандайзингу, договорів з ПЗВОГ «Пропаганда» про надання послуг на території роздрібних магазинів, що використовують торговий знак «Watsons».

Також слід наголосити, що як суд першої інстанції так і відповідач, визнають «товарність» операцій Апелянта по зазначеним вище договорам, але заперечують зв'язок таких операцій із господарською діяльністю Апелянта, оскільки рекламні заходи проведені ТОВ «ТМСКО», ТОВ «Рекламна агенція «Інтач», ПЗВОГ «Пропаганда» стосовно просування товарів, які фактично належать торгівельним мережам та були безпосередньо придбані ними не у ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна», а у інших постачальників, то такі рекламні заходи не пов'язані з провадженням господарської діяльністю ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна», та не можуть бути віднесені до складу його витрат.

Підставою для зазначених донарахувань став висновок відповідача про те, що позивач незаконно відобразив у податковому обліку витрати на оплату маркетингових послуг та послуг з просування товарів Апелянта у торговельних мережах. При цьому відповідач послався як на відсутність зв'язку спірних послуг з господарською діяльністю позивача, так і на неподання позивачем належних підтверджувальних документів поставки цих послуг.

З огляду на положення пунктів 138.2, 138.5 цієї ж статті Податкового кодексу України, ці витрати визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу, та належать до витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що визначальною умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат, є належне документальне оформлення господарської операції та реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

За таких обставин, доводи податкового органу про те, що такі послуги не пов'язані з господарською діяльністю позивача - не заслуговують на увагу і помилково були взяті до уваги судом першої інстанції. Перехід права власності на продукцію від продавця до покупця не виключає доцільності придбання таких послуг продавцем товару для їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою популяризації реалізованої ним продукції та просування товару на ринку.

Апеляційний суд критично ставиться до висновку суду першої інстанції в частині того, що Договір від / 07.11.2008 №Ш-07/11/08-Л укладений ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна» та ТОВ «Рекламна агенція «Інтач» втратив чинність 31.12.2009 року, оскільки сторони договору подовжували його дію, шляхом підписання додаткових угод (які додаються ДО даних пояснень) аж до 2012 року.

Судова колегія наголошує, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку; не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, податковий кредит позивачем сформований вірно, на підставі п.198.2, п. 198.6 ПК України, положення яких надавало позивачу право формувати кредит з дати списання коштів з банківського рахунку або дати отримання ним товарів та послуг, при підтверджені здійснення господарських операцій відповідними податковими накладними, іншими наявними документами, передбаченими п. 201.11 ПК України.

Позивач, відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», проводив належний фінансовий облік господарських операцій, з подачею відповідної звітності, а його первинні документи відповідають вимогам, передбачених ст. 9 зазначеного вище Закону, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції з придбання послуг між позивачем та ТОВ «Стек-Комп'ютер», ТОВ «Рекламна агенція «Інтач», ТОВ «ТМСКО» та ТОВ «Готика ЛТД» мали реальний характер, оскільки придбання послуг, зазначених у податкових накладних та актах надання послуг, відбулось з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна», наявні всі належні первинні документі, які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України, і які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку, також господарські операції спричинили реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні спірного судового рішення було неповно з'ясовано фактичні обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справ та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонсон і Джонсон Україна» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2015 року - скасувати, та ухвалити нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонсон і Джонсон Україна» - задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві від 19.08.2014 року № 0011472202 та №0011482202.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Кузьменко В. В.

Степанюк А.Г.