Ухвала

від 23.07.2015 по справі 815/7111/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/7111/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Яковлева Ю.В.,

Домусчі С.Д.,

при секретарі судового засідання - Богданової С.Д.,

за участю представника позивача Чаури С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бона Ді Стар" до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

18.12.2014р. товариство з обмеженою відповідальністю "Бона Ді Стар" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.09.2014р. № 0003612202 про нарахування грошового зобов'язання з ПДВ на суму 152 156 грн., в т.ч. за основним платежем 121 725 грн. та штрафними санкціями у розмірі 30 431 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що доводи ДПІ про нереальність господарських операцій по отриманню товару від ТОВ "Деймос ІНВ" є неправомірними, оскільки позивач отримав товар, що підтверджується первинними документами.

ДПІ заперечувала проти позову, посилаючись на законність та правомірній дій податкового органу при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення. На підставі викладеного відповідач просив у позові відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року позовні вимоги задоволені повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені та вбачаються з матеріалів справи наступні обставини.

Документальною невиїзною перевіркою ТОВ "Бона Ді Стар" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, що мала правові відносини з ТОВ "Деймос ІНВ" за січень 2014 року, за результатами якої 16.09.2014р. складений акт № 1484/15-21-22-02/38696444, встановлені порушення п.п.198.1, пл.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість загальній сумі 121 725грн., у т.ч. за січень 2014 року у сумі 78 297 грн. та за лютий 2014 року у сумі 43 428 грн.

До таких висновків податковий орган прийшов через неможливість підтвердити реальність операцій по поставці товару від контрагента позивача - ТОВ "Деймос ІНВ".

За висновками акту перевірки 30.09.2014р. ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003612202 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 152 156 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 121 725грн. та штрафними санкціями в розмірі 30 431 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості доводів ДПІ щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Деймос ІНВ».

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З вищенаведених норм можливо дійти до висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За обставинами справи позивач 22.11.2013р. уклав з ТОВ "Деймос ІНВ" договір № 22/11-2013 поставки товару з відстрочкою платежу, відповідно до якого ТОВ "Деймос ІНВ" зобов'язується поставити товар: предмети домашнього побуту на суму 469 783,56грн. із яких ПДВ -78 297, 26 грн. та у лютому 2014 року на суму 260 565,42грн, з яких ПДВ -43 428грн., згідно умов СРТ - на склад, зазначений покупцем.

На підтвердження виконання умов договору позивач до перевірки надав видаткові та податкові накладні, платіжне доручення про часткову оплату вартості товару, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, 281 за січень 2014 року (стор.5 акту).

Податковий орган не посилається на невідповідність нормативним вимогам або недостатність зазначених первинних документів для підтвердження реальності господарських операцій.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що позивачем правомірно сформований податковий кредит за рахунок ПДВ по господарським операціям з ТОВ "Деймос ІНВ"

Єдиною підставою для висновку ДПІ про непідтвердження реальності вчинених операцій позивача з ТОВ "Деймос ІНВ" стала податкова інформація про відсутність у контрагента-постачальника об'єкту оподаткування по операціям з продажу товарів за січень-лютий 2014р., яка викладена в акті ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька від 26.03.2014р. № 179/05-66-15-01/38357200 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Деймос ІНФ", в зв'язку із відсутністю підприємства за юридичною адресою та ненаданні останнім первинних документів, які підтверджують реальність придбання та подальшого продажу товару у січня-лютому 2014р.

Вірними є висновки суду першої інстанції, що наявність податкової інформації про порушення контрагентом позивача податкового законодавства є недостатнім та неналежним доказом для визнання законним рішення про зменшення позивачу податкового кредиту за рахунок сум по господарським операціям з цим контрагентом.

До того ж вказаним актом встановлено, що ТОВ "Деймос ІНВ" задекларував податкові зобов'язання по контрагенту ТОВ "Бона Ді Стар" у січні 2014р. в повному обсязі (а.с.185-188).

Обставини декларування контрагентом позивача податкових зобов'язань спростовують посилання апелянта про порушення правочином, укладеними між позивачем та ТОВ "Деймос ІНВ", публічного порядку, який укладений з метою ухилення від сплати податку.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір між позивачем та ТОВ «Деймос ІНВ» не є недійсним в силу вказівки на це в законі, відсутні судові рішення про визнання його недійсним а реальність господарських операцій за цим договором підтверджується первинними документами. Позивач та його контрагент належним чином оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, дефектність яких нічим не підтверджена.

Апеляційна скарги ДПІ, яка за своїм змістом є відтворенням заперечень на позов, не містить нових правових обґрунтувань на спростування висновків суду першої інстанції.

Аналіз наведеного дає підстав для висновку, що позиція податкового органу, з якою не погодився суд першої інстанції, про непідтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Деймос ІНВ» ґрунтується на припущеннях, що є недостатнім для визнання законним податкового повідомлення-рішення про заниження податку на додану вартість.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.В.Яковлев

Суддя: С.Д.Домусчі