Ухвала

від 29.07.2015 по справі 818/1248/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 р.Справа № 818/1248/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Яковенка М.М.

Суддів: Лях О.П. , Старосуда М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року по справі № 818/1248/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фавор», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у сумській області (далі-відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 03.04.2015 року № 0000311502 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 60 465,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 30 232,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року задоволено позов (а.с.90. 91-92).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду, яка прийнята внаслідок неповного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні прозову відмовити. Апелянт наголошує на правильності висновків викладених в акті перевірки щодо встановлених порушень, наявності дефектів оформлення ТТН, що вказує на безтоварність операцій, та як наслідок на законності прийнятого ППР (а.с.97-99).

Розгляд справи здійснювався в порядок письмового провадження, з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України. Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи. Позивачем до суду подані письмові заперечення. Заяву представника позивача про перенесення розгляду справи в зв'язку перебуванням у щорічній відпустці, не приймаються судом апеляційної справи до уваги. Колегія суддів вважає, що розгляд справи за можливо провести у відсутність представників сторін та прийняти рішення за наявними у справі матеріалами. Явка сторін обов'язковою не визнавалась.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що головним державним ревізором-інспектором відділу відшкодування ПДВ проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТОВ «Фавор», код за ЄДРПОУ 30759962, від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад, грудень 2014 року.

Результати перевірки оформлені актом №348/18-19/15-02/30759962 від 17.03.2015 року (а.с.11-35).

В акті перевірки вказано, що проведена перевірка правильності визначення податкового кредиту за жовтень 2014 року. Одним з основних постачальників у перевіряємому періоді було ТОВ "ВМГ" (код ЄДРПОУ 36671014) сума ПДВ - 60465,07 грн., згідно договору № 19-3 від 11.03.2013 р. на поставку дроту мідного по податковій накладній № 37 від 20.10.2014 року, однак між ТОВ "Фавор" і ТОВ "ВМГ" угоди не спричинили реального настання правових наслідків оскільки документи складались з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, вказані господарські операції є безтоварними. В акті перевірки зазначено про дефектність товарно-транспортних накладних і внаслідок цього не виявлено фактичного відвантаження товарів, їх реального транспортування та зберігання оскільки в товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) не заповнені графи з відомостями про вантаж та вантажно-розвантажувальні операції і вказані номери граф та їх назви, проте ні номери граф, ні їх назви не відповідають діючій формі ТТН і відповідно не співпадають з номерами і назвами граф ТТН № Р413 від 20.10.2014 р. (а.с. 14-19).

В ході проведення перевірки з'ясовано що операції із постачання ТОВ "ВМГ" були безтоварними оскільки товар не перевозився, послуги не надавалися. З наданих на перевірку документів немає можливості встановити розмір витрат, можливість здійснення таких операцій з урахувань оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

За висновками перевірки, позивачем - ТОВ «Фавор» порушено п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.3, п. 200.4, п. 200.14, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за листопад 2014 року на 60465, 00 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення - рішення від 03 квітня 2015 року за № 0000311502/10670, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 60 465,00 грн., нарахована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 30 232,00 грн. (а.с.9).

Здійснюючи апеляційний перегляд справи, суд апеляційної інстанції виходе з наступного:

Як встановлено судом першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи, на формування показників податкової звітності у спірному перевіряємому періоді з податку на додану вартість вплинули господарські відносини з контрагентом позивача, а саме з ТОВ "ВМГ".

На підставі договору купівлі - продажу № 19 - з від 11.03.2013 р. та специфікацій (а.с. 36, 37) слідує, що між ТОВ "Фавор" та ТОВ "ВМГ" укладений договір, за яким останній зобов'язувався поставляти ТОВ "Фавор" товар - дріт мідний м'який різних діаметрів згідно специфікацій на загальну суму 369 600 грн.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за правочином платник податків подав складені контрагентом копіями: видаткової накладної № 413 від 20.10.2014 р. на суму 362 790,4 грн., в тому числі ПДВ - 60 465,07 грн. (а.с. 38), товарно-транспортної накладної № Р413 від 20.10.2014 р. (а.с. 39), податкової накладної № 37 від 20.01.2014 р. на суму 362 790,4 грн. (а.с. 58), копіями платіжних доручень: № 2737 від 20.10.2014 р. на суму 179 200 грн. (а.с. 59) та № 2770 від 23.10.2014 р. на суму 183 590 грн. (а.с.60).

Як встановлено матеріалами справи, транспортування товару здійснювалось автомобільним транспортом за рахунок покупця згідно ТТН №Р413 від 20.10.2014 року, автопідприємством ТОВ «ГАЛ - ТРАНС» автомобілем МАН ВС 93-23 СМз причепом НОМЕР_1, водієм ОСОБА_1 Пункт навантаження зазначено м.Львів, пункт розвантаження м.Хотень, Сумська обл.., товар «Дріт ММ 1,38 мм 3239, 200 кг.», всього на загальну суму 362 790, 40 грн.

Розрахунки проведені між сторонами у повному обсязі, заборгованість відсутня.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, з урахуванням ст.44 ПК України надав належну правову оцінку положенням норм податкового законодавства, які були визначені та застосовані податковим органом, як ті, що регулюють правила податку на додану вартість. В даному випадку не спірним питання щодо правозастосування правових норм, спірним є фактичне встановлення реальності-товарності господарської операції позивача з його контрагентом, та як наслідок можливість формування показників податкової звітності за відповідний період з ПДВ.

Висновки про безтоварність господарської операції, податковий орган пов'язує з дефектністю товарно-транспортних накладних, а саме в товарно-транспортній накладній (далі - ТТН) адреса пункту навантаження не відповідає фактичній адресі підприємства, у ТТН не заповненні усі графи з відомостями про вантаж та вантажно-розвантажувальні операції за визначеними номерами граф, відсутній перелік використаних раціональних маршрутів із зазначенням відстані (не наведено кілометраж); відсутні дані щодо способу навантаження та розвантаження.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо недоліків заповнення та складання товарно - транспортних накладних із порушенням, що в свою чергу вказують на безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Згідно ст.3 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 2.1 Наказу Міністерства транспорту № 363 від 14 жовтня 1997 року, визначено сферу дії вказаних законодавчих актів, які не поширюються на органи Державної податкової служби України та які не впливають на систему оподаткування.

Правила ведення податкового обліку визначені ПК України. У переліку підтверджуючих документів, передбачених п.44.1 Податкового Кодексу України, на підставі якого платники податків повинні вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єкту оподаткування, товарно-транспортні накладні не зазначені.

При чому, колегія суддів зазначає, що наведені податковим органом недоліки заповнення ТТН, по своїй сутті не спростовують сам факт здійснення перевезення. Тобто, можливе неналежне оформлення товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства. Таким чином, невірне оформлення товарно-транспортних накладних, ще не може беззаперечно свідчити про нездійснення господарських операцій у межах спірних правовідносин з контрагентами позивача.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем та досліджені судом первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції, їх невідповідність ст.ст. 3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не встановлено. Як вбачається за матеріалами справи, спірні господарські відносини з контрагентом спричинили зміну майнового стану позивача, тобто є реальними, спірні суми податкового кредиту сформовані на підставі достовірних первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача, у договорах наявна господарська мета.

Добутими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб'єкта права-платника податків коштів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної не пов'язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності. Фактичні дані, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, відповідачем перед судом не доведено.

Недоведеність податковим органом порушення платником податку, при прийнятті спірного податкового повідомлення - рішення, доводить протиправність визначення податкових зобов'язань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем неправомірно та з порушенням принципу обґрунтованості.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року по справі № 818/1248/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М. Судді (підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.