Рішення

від 30.07.2015 по справі 902/84/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2015Справа №902/84/15

За позовомПриватного підприємства «Лазурит-А» ДоПриватного підприємства «Холодпром-В» Простягнення 189 814, 60 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача: Стаднюк Ю.М. - за дов.;

Від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Відповідача про стягнення з останнього на свою користь 189 814, 60 грн. за Договором доручення на декларування товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України від 02.01.2013р. №15.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14.04.2015р. матеріали справи №902/84/15 направлені за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями справу №902/84/15 призначено судді Борисенко І.І.

Розглянувши наявні матеріали та керуючись ст. 86 ГПК України, суддя Борисенко І.І. ухвалою від 05.05.2015р. прийняв справу до свого провадження та призначив розгляд справи на 25.06.2015р.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, вимог ухвали суду від 05.05.2015р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань та/або заяв суду не подав.

Водночас суду повернута ухвала суду від 14.07.2015р., яка була надіслана на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 03127, м. Київ, Голосіївський район, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 95. Дана ухвали суду від 14.07.2015р. була повернута суду поштою з зазначенням: „ за закінченням встановленого строку зберігання " .

Тому повернення ухвали господарського суду від 14.07.2015р. з зазначенням: „ за закінченням встановленого строку зберігання " з урахуванням конкретних обставин даної справи є належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

2 січня 2013 року між Приватним підприємством «ЛАЗУРИТ-А» (надалі - Позивач) та Приватним підприємством «ХОЛОДПРОМ-В» (надалі - Відповідач) був укладений Договір Доручення №15 на декларування товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору Відповідач доручив Позивачу виконувати операції пов'язанні із пред'явленням митному органу товарів, транспортних засобів та документів на них до митного оформлення у митному органі, а також сплачувати митні платежі на користь Відповідача.

Згідно з умовами п. п. 3.3., 3.4. Договору, Відповідач зобов'язався сплачувати митні платежі в митний орган, та/або на рахунок Позивача для подальшого перерахування відповідної суми платежів в митний орган. Крім цього, Відповідач зобов'язався сплатити Позивачу всі необхідні для митного оформлення платежі за домовленістю згідно п. 3.3. даного договору з урахуванням 10% комісійних, а також вартості послуг Позивача.

Судом встановлено, що Позивач відповідно до умов Договору здійснив всі покладені на нього зобов'язання, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) та митними деклараціями, належні копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Однак, Відповідачем, в порушення умов Договору, не були виконанні покладені на нього зобов'язання, в зв'язку з чим за Відповідачем існує заборгованість в розмірі 189 814, 60 грн., що складається з загальної суми заборгованості, відповідно до п. 3.3. Договору в розмірі 156 720, 00 грн. та 33 094, 60 грн. (10 % комісійних, згідно п. 3.4. Договору).

Надання Позивачем Послуг Відповідачу, передбачених умовами Договору підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), належні копії яких знаходяться в матеріалах справи. В усіх зазначених актах вказано, що Відповідач не має претензій до Позивача щодо наданих послуг, проставлені підписи та печатки обох сторін Договору.

Таким чином, обсяг наданих послуг визнаний та прийнятий Відповідачем, однак, останнім передбачені Договором грошові кошти на користь Позивача не були сплачені.

Оскільки Договором не встановлений строк (термін) виконання Відповідачем (Довірителем) обов'язку по сплаті передбачених п. 3.3. та п. 3.4. всіх необхідних для митного оформлення платежів з урахуванням 10% комісійних, а також вартості послуг Позивача (Повіреного), то відповідно до положень ст. 530 ЦК України, Позивач (Повірений) має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник - Відповідач (Довіритель) зобов'язаний виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Судом встановлено, що Позивач 10.11.2014 року надіслав Лист-вимогу (вих. №10/11) Відповідачу з вимогою повернення боргу у розмірі 189 814, 60 грн. за виконані операції та надані послуги.

Датою отримання Відповідачем Листа-вимоги, вих. №10/11 від 10.11.2014р., а отже датою пред'явлення вимоги є 10.11.2014р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 10.11.2014р. та Листом-вимогою, вих. №10/11 від 10.11.2014р. з описом та доказами його відправлення Відповідачу, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Однак, Відповідач отримавши Лист-вимогу, вих. №10/11 від 10.11.2014 р. на нього не відповів та добровільно не повернув борг за виконані операції і надані послуги у передбачений ч. 2 ст. 530 ЦК України семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав:

Договір №15 на декларування товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України від 02.01.2013р., укладений між Позивачем та Відповідачем за своєю правовою природою є договором доручення та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Відповідно до ст. 1002 Цивільного кодексу України, повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

За нормами ч. 4 ст. 1007 Цивільного кодексу України, довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Відповідно до ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За умовами п. 3.3. Договору, Відповідач зобов'язався сплачувати митні платежі в митний орган, та/або на рахунок Позивача для подальшого перерахування відповідної суми платежів в митний орган.

Крім цього, відповідно до умов п. 3.4. Договору Відповідач зобов'язався сплатити Позивачу всі необхідні для митного оформлення платежі за домовленістю згідно п. 3.3. даного договору з урахуванням 10% комісійних, а також вартості послуг Позивача.

Судом встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), послуги надані Відповідачу Позивачем на загальну суму в розмірі 277 618, 25 грн. Належні копії таких актів знаходяться в матеріалах справи. В усіх зазначених актах вказано, що Відповідач не має претензій до Позивача щодо наданих послуг, проставлені підписи та печатки обох сторін Договору.

Однак, всупереч умовам Договору, Позивачем не були сплачені на користь Позивача передбачені умовами Договору платежі, а саме у відповідності до умов п. 3.3. Договору не були сплачені митні платежі на загальну суму в розмірі 156 720, 00 грн. та не було сплачено 10 % комісійних в розмірі 33 094, 60 грн., згідно з п. 3.4. Договору.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем складає загальну суму в розмірі 189 814, 60 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Датою отримання Відповідачем від Позивача Листа-вимоги про перерахування суми заборгованості в розмірі 189 814, 60 грн., вих. №10/11 від 10.11.2014р., а отже датою пред'явлення вимоги є 10.11.2014р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 10.11.2014р. та Листом-вимогою, вих. №10/11 від 10.11.2014р. з описом та доказами його відправлення Відповідачу, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Однак, матеріали справи свідчать, що Відповідачем не сплачено Позивачу заборгованість за Договором в розмірі 189 814, 60 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент винесення рішення у справі настав.

Факт наявності боргу у Відповідача за Договором №15 на декларування товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України від 02.01.2013р. в розмірі 189 814, 60 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з Відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи Позивач довів, що його позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватнго підприємства «Холодпром-В» (03127, м. Київ, Голосіївський район, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 95; Код: 36604220) на користь Приватного підприємства «Лазурит-А» (21007, м. Вінниця, вул. Фрунзе, б. 24, кв. 184; Код: 36243765) суму основного боргу в розмірі 156 720 (сто п'ятдесят шість тисяч сімсот двадцять) грн. 00 коп., 10 % комісійних в розмірі 33 094 (тридцять три тисячі дев'ятсот чотири) грн. 60 коп. та судовий збір в розмірі 3 796 (три тисячі сімсот дев'яносто шість) грн. 29 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 31.07.2015р.

Суддя І.І.Борисенко