Рішення

від 30.07.2015 по справі 912/2737/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2015 рокуСправа № 912/2737/15 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Балика В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Електромехпром"

до Приватного підприємства "Майстерня своєї справи"

про стягнення 33237,11 грн

за участю представників сторін:

від позивача - Кушнір С.В., довіреність від 05.06.2015 № 3/С/Д/А,

від відповідача - Погорєлова С.В., довіреність від 06.07.2015 № 3.

Приватне підприємство "Електромехпром" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Майстерня своєї справи" заборгованості у сумі 33237,11 грн, з яких 17019,62 грн основного боргу, 3080,55 грн пені, 11559,25 грн інфляційних збитків, 1577,69 грн 3% річних, з покладенням на відповідача судових витрат по сплаті судового збору у сумі 1827,00 грн та витрат на оплату послуг адвоката у сумі 4000,00 грн.

Ухвалою від 14.07.2015 господарським судом порушено провадження у справі за даним позовом, розгляд справи призначено на 30.07.2015.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, при цьому подав додаткові пояснення в обґрунтування підстав позову.

Відповідач 30.07.2015 подав відзив на позов, згідно якого позовні вимоги заперечив повністю, при цьому підтвердив, що поставка продукції за договором з боку позивача на користь відповідача таки відбувалась, відповідачем продукцію прийнято.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, господарським судом встановлено наступне.

Між Приватним підприємством "Електромехпром" (Постачальник) та Приватним підприємством "Майстерня своєї справи" (Покупець) укладено договір поставки продукції від 16.02.2012 № ДГ-2012/32 (надалі за текстом - Договір).

За умовами Договору Постачальник зобов'язався на умовах та в порядку, визначених Договором, передати у власність Покупця електрообладнання (надалі - ОСОБА_3) згідно замовлення останнього, а Покупець - прийняти ОСОБА_3 та сплатити за неї Постачальнику визначену грошову суму (п. 1.1 Договору).

Згідно пункту 2.1 Договору поставка ОСОБА_3 здійснюється Постачальником на умовах FCA згідно Міжнародних правил тлумачення термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року за адресою: м. Олександрія, Кіровоградська область.

Пунктом 2.6 Договору сторони узгодили, що датою поставки ОСОБА_3 вважається дата прийому-передачі ОСОБА_3, зазначена у відповідній накладній.

Умови Договору погоджені сторонами, що засвідчено підписами та печатками сторін на Договорі.

За твердженням позивача, ним, з урахуванням змісту 4.2 Договору, було поставлено відповідачу ОСОБА_3 на загальну суму 18062,53 грн, а відповідач прийняв цю ОСОБА_3, що підтверджується видатковими накладними:

- від 18.07.2012 № РН-0000496 на суму 4108,32 грн;

- від 30.07.2012 № РН-0000532 на суму 3108,24 грн;

- від 31.07.2012 № РН-0000533 на суму 10845,97 грн.

Товар прийнято відповідачем без зауважень та заперечень.

За змістом пункту 5.3 Договору оплата за Договором здійснюється на умовах 100% попередньої оплати Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця.

Докази здійснення Покупцем попередньої оплати ОСОБА_3, отриманої згідно видаткових накладних від 18.07.2012 № РН-0000496 на суму 4108,32 грн, від 30.07.2012 № РН-0000532 на суму 3108,24 грн, від 31.07.2012 № РН-0000533 на суму 10845,97 грн в матеріалах справи відсутні, відтак Продавець поставив Покупцеві дану ОСОБА_3 без здійснення попередньої оплати на власний ризик.

Позивач у поданому поясненні від 24.07.2015 № 27/А/С посилається на те, що у відповідності до п. 4.2 Договору строк поставки загальної кількості ОСОБА_3 становить від одного до чотирнадцяти банківських днів (в залежності від виду ОСОБА_3), відтак, на думку позивача, нездійснення ним поставки у вказані строки могло призвести до застосування відповідних санкцій зі сторони Покупця.

Відповідач 19.12.2014 частково розрахувався за отриману ОСОБА_3, сплативши на користь позивача 1000,00 грн.

Окрім того, згідно акта звірки розрахунків станом на 01.12.2013, поданим позивачем разом із позовною заявою, позивачем зараховано 42,91 грн в якості погашення відповідачем боргу за поставлений товар (а.с. 22).

Даний акт підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем з урахуванням часткової оплати в сумі 1000,00 грн та зарахування позивачем 42,91 грн в якості погашення боргу, складає 17019,62 грн, що підтверджено сторонами у судовому засіданні.

Позивач звернувся до відповідача з претензійною вимогою від 08.06.2015 № 21/10, яку направив на адресу відповідача 10.06.2015.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за № 2800001306379, ПП "Майстерня своєї справи" отримало вказану претензійну вимогу 17.06.2015.

Відповідь на претензію в матеріалах справи відсутня.

Вирішуючи даний спір, господарський суд виходить з наступного.

Згідно положень статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно визначення, наведеного у ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом спору у даній справі є невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленої позивачем продукції за договором поставки.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленої продукції не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 17019,62 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач, невиконавши в повному обсязі зобов'язання з оплати поставленої йому продукції, допустив порушення зобов'язання, при цьому доводи, викладені у позовній заяві не спростував, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в сумі 17019,62 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Господарський суд враховує, що попри те, що відповідач у відзиві на позов не визнає суму основного боргу, у судовому засіданні він підтвердив факт поставки ОСОБА_3 та прийняття її без зауважень.

В частині позовних вимог про стягнення 11559,25 грн інфляційних збитків та 3% річних в розмірі 1577,69 грн господарським судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, і трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 12-14) розмір інфляційних втрат:

1) із суми боргу 18019,62 грн за період з вересня 2012 року по 18 грудня 2014 року складає 4631,04 грн ;

2) із суми боргу 17019,62 грн (після сплати 19.12.2014 відповідачем частини заборгованості у сумі 1000,00 грн) за період з січня 2015 року по червень 2015 року складає 6928,21 грн;

Загальна сума інфляційних збитків, заявлених до стягнення позивачем становить 11559,25 грн.

Окрім того, за розрахунком позивача 3% річних із суми боргу в розмірі 18062,62 грн за період з 01.08.2012 по 18.12.2014 (при цьому, згідно позовної заяви сума боргу до 19.12.2014 складала 18062,53 грн, а не 18062,62 грн як вказано позивачем у розрахунку 3% річних) складає 1291,60 грн, а з 19.12.2014 по 10.07.2015 із суми боргу в розмірі 17019,62 грн - 286,09 грн.

При цьому, господарський суд не може погодитись із визначеним позивачем періодом розрахунку інфляційних збитків та 3 % річних, виходячи з наступного.

Так, за змістом пункту 5.3 Договору оплата за Договором здійснюється на умовах 100% попередньої оплати Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця.

Відтак, з огляду на поставку Продавцем Покупцеві ОСОБА_3 без попередньої оплати, Продавець діяв на власний ризик.

Безпідставними вважає господарський суд доводи позивача з приводу того, що, здійснюючи поставку без попередньої оплати, позивач виконував умови п. 4.2 Договору, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом у судовому засіданні, позивачем виставлено відповідачеві рахунки-фактури для попередньої оплати ОСОБА_3 від 26.04.2012 № СФ-0000316, від 18.07.2012 № СФ-0000564, від 30.07.2012 № СФ-0000607 на загальну суму 18062,53 грн.

Здійснивши аналіз умов укладеного між сторонами Договору в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що перебіг строку поставки Постачальником ОСОБА_3 розпочинається лише після здійснення Покупцем попередньої оплати, передбаченої п. 5.3 Договору.

Непоставка Постачальником ОСОБА_3 за відсутності оплати згідно виставлених рахунків-фактур не могла мати наслідком застосування відповідачем до позивача санкцій, вказаних ним у поясненнях, та не була б порушенням зобов'язання, оскільки строк виконання позивачем свого зобов'язання з поставки ОСОБА_3 ще не настав та не може настати раніше здійснення Покупцем попередньої оплати.

З урахуванням вказаного безпідставним є посилання позивача на зміст статті 538 Цивільного кодексу України, так як здійснення позивачем поставки ОСОБА_3 не було зустрічним виконанням зобов'язання з огляду на умови Договору.

Як визначено частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене та враховуючи, що вимогу Продавця Покупець отримав лише 17.06.2015, що підтверджено матеріалами справи, кінцевим терміном виконання відповідачем свого зобов'язання в частині оплати отриманої ОСОБА_3 є 24.06.2015.

Відтак, лише з 25.06.2015 відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а позивач у справі набув права нараховувати інфляційні збитки та 3% річних у порядку статті 625 Цивільного кодексу України.

Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 07.10.2014 № 3-125гс14|904/4451/13 господарським судом відхиляється, оскільки правовідносини, з яких розглянуто спір у вказаній справі, не є подібними за своїм правовим характером з правовідносинами, що виникли між сторонами у справі № 912/2737/15.

Враховуючи, що сума боргу станом на 25.06.2015 відповідача перед позивачем складала 17019,62 грн, що відповідачем не спростовано, за розрахунком господарського суду сума 3% річних із даної суми боргу за період з 25.06.2015 по 10.07.2015 складає 22,38 грн.

Інфляційні збитки за такий період не нараховуються, враховуючи методику їх нарахування.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних на суму 1577,69 грн підлягають частковому задоволенню на суму 22,38 грн.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1555,31 грн слід відмовити.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних збитків у сумі 11559,25 грн слід відмовити повністю.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3080,55 грн на підставі пункту 7.5 Договору за період з 11.01.2015 по 10.07.2015, виходячи із суми боргу в розмірі 17019,62 грн.

Господарським судом враховано, що за умовами пункту 7.5 Договору сторони погодили, що у випадку порушення Покупцем строку оплати Продавцю за отриману від нього ОСОБА_3, передбаченому п. 5.2 Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,1% від неоплаченої суми, за кожен день такої несплати.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Водночас, враховуючи, що кінцевий термін оплати відповідачем отриманої ОСОБА_3, як вже зазначалось господарським судом - 24.06.2015, право нараховувати пеню, передбачену п. 7.5 Договору позивач набув лише з 25.06.2015.

Відтак, за розрахунком господарського суду, розмір пені із суми заборгованості в розмірі 17019,62 грн за період з 25.06.2015 по 10.07.2015 складає 272,31 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 3080,55 грн задовольняються господарським судом частково на суму 272,31 грн.

В частині позовних вимог про стягнення пені у сумі 2808,24 грн слід відмовити.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 951,68 грн покладаються на відповідача, в іншій частині - на позивача.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на оплату юридичних послуг у сумі 4000,00 грн.

На підтвердження даної вимог позивачем надано суду: договір про надання правової допомоги та ведення справи в господарському суді від 05.06.2015 № 5, укладеного між ПП "Електромехпром" та адвокатом Кушніром Сергієм Володимировичем, акт прийому-передачі виконаних робіт від 10.07.2015 № 1 на суму 4000,00 грн, рахунок на оплату послуг адвоката від 10.07.2015 № 5 на суму 4000,00 грн копію свідоцтва про право Кушніра Сергія Володимировича на заняття адвокатською діяльністю, копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України (а.с. 44-51).

У статті 49 ГПК України зазначено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 6.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Згідно п. 6.5 постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7, розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Позивачем надано докази на підтвердження вимоги про стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних з оплатою позивачем юридичних послуг, зокрема, платіжне доручення від 10.07.2015 № 2886.

При цьому, враховуючи зміст частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача покладаються також витрати позивача по оплаті юридичних послуг у розмірі 2083,60 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Майстерня своєї справи" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Куколівське шосе, 5/1-А, ідентифікаційний код 34218894) на користь Приватного підприємства "Електромехпром" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Примакова, 42, корп. 6, кв. 11, ідентифікаційний код 13769848) заборгованість в сумі 17314,31 грн, з яких 17019,62 грн основного боргу, 22,38 грн 3% річних, 272,31 грн пені, а також 951,68 грн судового збору та 2083,60 грн витрат на послуги адвоката.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення інфляційних збитків в сумі 11559,25 грн, 3% річних в сумі 1555,31 грн, пені в сумі 2808,24 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його підписання.

Повне рішення складено 31.07.2015.

Суддя В.М. Балик